Ухвала

від 05.05.2014 по справі 2а-10323/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 року Справа № 876/6833/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Обрізка І.М., Хобор Р.Б.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області та громадської організації «Правозахисний центр імені генерала УНР Володимира Сікевича» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року у справі за позовом Національного університету "Львівська політехніка" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, визнання протиправним та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В :

Національний університет "Львівська політехніка" звернувся в суд з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови № 1 ф/88-ю від 23.11.2012 року щодо накладення штрафу в сумі 100620 грн. та припису за № 2ф/ю від 09.11.2012 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що внесення НУ "Львівська політехніка" реєстраційних даних архітектурно-планувального завдання №198 від 02.04.2007 року, виданого Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, в графу "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки" Декларації про початок будівельних робіт, зареєстрованої відповідачем 15.08.2012 року, є правомірним та законодавчо обґрунтованим, а ІДАБК у Львівській області прийшла до безпідставного висновку про порушення ч.8 ст.36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абз.3 п.9 "Порядку виконання будівельних робіт", затвердженого постановою КМ України №466 від 13.04.2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року задоволено позовні вимоги, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач та громадська організація «Правозахисний центр імені генерала УНР Володимира Сікевича», яка не була залучена судом першої інстанції до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, просять скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

При цьому апелянти стверджують, що архітектурно-планувальне завдання, як складова вихідних даних для проектування, скасоване з прийняттям Закону України від 16.09.2008 року №509-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" та втратою чинності у травні 2009 року постанови КМ України від 20.12.1999 року №2328 "Про Порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу". Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву", зокрема, передбачалося, що вихідні дані (архітектурно-планувальне завдання та технічні умови щодо інженерного забезпечення) зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим законом, а щодо об'єктів містобудування, будівництво яких розпочато - до завершення їх будівництва. Вказаний закон набрав чинності 14.10.2008 року, а тому, на думку відповідача, термін дії архітектурно-планувальних завдань, в тому числі, архітектурно-планувального завдання №198 від 02.04.2007 року, закінчився 15.10.2010 року.

Одночасно апелянти переконують, що суд першої інстанції не врахував того, що наказом позивача від 09.02.2012 року №56-1-10 в проектно-кошторисну документацію внесено зміни, а тому позивач зобов»язаний був відповідно внесеним змінам отримати містобудівні умови та обмеження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційних скарг необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд першої інстанції встановив і цього не заперечує сторона відповідача, що14.08.2012 року Національний університет "Львівська політехніка" з метою здійснення будівництва багатоквартирного житлового будинку з гаражами-стоянками на розі вул. І.Карпинця - вул. Ген. О. Засядька у м. Львові, ІІІ категорії складності, на земельній ділянці площею 0,5263 га, яка перебуває в постійному користуванні НУ "Львівська політехніка" на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЛВ №001654 від 19.04.2001 року, подав до ІДАБК у Львівській області для реєстрації Декларацію про початок виконання будівельних робіт вказаного будинку.

15.08.2012 року ІДАБК у Львівській області було зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт багатоквартирного житлового будинку з гаражами-стоянками на розі вул.І.Карпинця - вул. Генерала О.Засядька у м.Львові, за реєстраційним №ЛВ08312140990.

При цьому у зазначеній Декларації про початок виконання будівельних робіт в графі "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки" внесено реєстраційні дані архітектурно-планувального завдання №198 від 02.04.2007 року, виданого управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради.

09.11.2012 року головним державним інспектором ІДАБК у Львівській області Ліщинським В.Б. у присутності проректора НУ "Львівська політехніка" Мороза А.С., інженера технічного нагляду Рублевського О.О., на підставі наказу ІДАБК у Львівській області №1337 - нз від 29.10.2012 року та направлення ІДАБК у Львівській області від 30.10.2012 року, відповідно до ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №553 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил НУ "Львівська політехніка" щодо об'єкта будівництва за адресою: м.Львів, вул. І. Карпинця - вул. Генерала Засядька. Суд першої інстанції погодився, що відповідачем дотримано порядок проведення позапланової перевірки та оформлено результати проведення перевірки відповідно до наведених в акті перевірки даних.

За результатами позапланової перевірки 09.11.2012 року складено акт №35-ф/ю, протокол №5ф/ю про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, з яких встановлено, що НУ "Львівська політехніка" подано недостовірні дані в Декларацію про початок виконання будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку з гаражами, стоянками на розі вул. І. Карпинця - вул. Ген. О. Засядька у м. Львові, зареєстровану ІДАБК у Львівській області за №ЛВ08312140990 від 15.08.2012 року (ІІІ категорія складності), а саме: в графі "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки" внесено реєстраційні дані архітектурно-планувального завдання №198 від 02.04.2007 року, виданого Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, що не є документом "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки", та є порушенням ч.8 ст.36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абз.3 п.9 "Порядку виконання будівельних робіт", затвердженого постановою КМУ №466 від 13.04.2011 року.

Посадові особи НУ "Львівська політехніка", скориставшись вимогами п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №553 підписали акт перевірки із зауваженнями про те, що з висновками щодо внесення недостовірних даних в декларацію вони не згідні.

09.11.2012 року головним державним інспектором ІДАБК у Львівській області винесено припис №2ф/ю про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, згідно з яким НУ "Львівська політехніка" зобов'язано вжити заходів щодо виконання вимог ст.26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

23.11.2012 року першим заступником начальника ІДАБК у Львівській області винесено постанову №1ф/88-ю про накладення штрафу в сумі 100620 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до якої НУ "Львівська політехніка" визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.4 п.4 ч.4 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", зокрема, за подання недостовірних даних в Декларацію про початок виконання будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку з гаражами, стоянками на розі вул. І. Карпинця - вул. Ген. О.Засядька у м. Львові, зареєстровану Інспекцією ДАБК у Львівській області за №ЛВ08312140990 від 15.08.2012 р. (ІІІ категорія складності), а саме: в графі "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки" внесено реєстраційні дані архітектурно-планувального завдання №198 від 02.04.2007 року, виданого Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, що не є документом "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки", чим порушено ч.8 ст.36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абз.3 п.9 "Порядку виконання будівельних робіт", затвердженого постановою КМУ №466 від 13.04.2011 р.

Також, за наслідками перевірки 06.12.2012 року першим заступником начальника ІДАБК у Львівській області винесено постанову №1ф/442-ф про притягнення ректора НУ "Львівська політехніка" ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності за ч.8 ст.96 КУпАП у виді штрафу в сумі 8500 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги і з цим погодився суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Позивачем в Декларації про початок виконання будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку з гаражами, стоянками на розі вул. І. Карпинця - вул. Ген. О. Засядька у м. Львові, яка зареєстрована Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області за №ЛВ08312140990 від 15.08.2012 року, в графі "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки" внесено реєстраційні дані архітектурно-планувального завдання №198 від 02.04.2007 року, виданого Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради.

Поняття "архітектурно-планувальні завдання" містилося в абзаці 7 ст. 1 Закону України "Про архітектурну діяльність" (в редакції від 01.08.2006 року, що була чинна на момент видачі АПЗ №198 від 02.04.2007 року), відповідно до якого архітектурно-планувальні завдання - документ, який містить комплекс містобудівних та архітектурних вимог і особливих умов проектування і будівництва об'єкта архітектури, що випливають з положень затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, відповідних рішень органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, включаючи вимоги і умови щодо охорони пам'яток історії та культури, довкілля, законних прав і інтересів громадян та юридичних осіб при розташуванні об'єкта архітектури на конкретній земельній ділянці.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про архітектурну діяльність" (в редакції від 01.08.2006 року) розроблення проектів об'єктів архітектури здійснюється на підставі вихідних даних на проектування, до яких належать: архітектурно-планувальне завдання; завдання на проектування; технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури.

Отже, архітектурно-планувальне завдання входило до складу вихідних даних на проектування.

Пунктом 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008 № 509-VI було внесено зміни у Закон України "Про архітектурну діяльність", якими поняття "архітектурно-планувальне завдання" було замінено на поняття "вихідні дані". Зокрема, абзац 7 статті 1 викладено в такій редакції: "містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс містобудівних і архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів містобудування, встановлені законодавством та затвердженою містобудівною документацією"; в абзаці 8 статті 1, частині 1 статті 15, абзаці 3 статті 22, абзацах 3 та 4 статті 23 слова "архітектурно-планувальне завдання" в усіх відмінках і числах замінено словами "містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки" у відповідному відмінку і числі; статтю 5 викладено в новій редакції, згідно якої до вихідних даних на проектування віднесено містобудівні умови і обмеження забудови відповідної земельної ділянки; технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури; завдання на проектування об'єкта архітектури.

Отже, поняття "містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки" замінило поняття "архітектурно-планувальне завдання".

Згідно до абз. 2 ч. 3 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року №3038-ІV містобудівні умови та обмеження є основними складовими вихідних даних.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що як архітектурно-планувальне завдання, так і містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки є складовими вихідних даних.

Відповідно до п.1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008 № 509-VI цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім: підпунктів 2, 4 пункту 4, абзаців третього та четвертого підпункту 1 та підпункту 2 пункту 7, підпунктів 1 - 4 та абзацу п'ятого підпункту 6 пункту 9, абзаців сьомого та восьмого підпункту 2, підпунктів 5, 10, 11, 13, 16, 17, 20 пункту 10 розділу I цього Закону, які набирають чинності через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом. Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, вихідні дані (архітектурно-планувальне завдання та технічні умови щодо інженерного забезпечення) та дозвіл на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності підпунктів, вказаних у першому реченні цього пункту, зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а щодо об'єктів містобудування, будівництво яких розпочато, - до завершення їх будівництва.

Цей Закон набрав чинності з моменту опублікування, тобто з 15.10.2008 року.

Отже, вказаним Законом було визначено строк дії вихідних даних, в тому числі, архітектурно-планувального завдання №198 від 02.04.2007 року, виданого Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, до 15.10.2010 року, про що зазначають і апелянти в апеляційній скарзі.

Однак, 17.02.2011 року було прийнято Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VІ, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Цей Закон набрав чинності з дати його опублікування, тобто з 12.03.2011 року.

Відповідно до п. 5 розділу ІV "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вихідні дані для проектування, експертні висновки до проектно-кошторисної документації на будівництво об'єктів, експертні висновки до проектів містобудівної документації, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Тобто зазначений Закон містить пряму вказівку про те, що вихідні дані для проектування, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що пункт 5 розділу ІV "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", встановлюючи чинність вихідних даних впродовж двох років з дня набрання чинності цим Законом, не містить жодних обмежень стосовно періоду, протягом якого вихідні дані були отримані до набрання чинності цим Законом. Відтак, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" продовжено дію усіх вихідних даних, в тому числі, архітектурно-планувального завдання №198 від 02.04.2007 року, які були видані до дати набрання ним чинності, терміном на два роки з дня набрання чинності цим Законом, тобто до 12.03.2013 року.

Отже, станом на дату подання Декларації про початок виконання будівельних робіт багатоквартирного житлового будинку з гаражами-стоянками на розі вул. І. Карпинця - вул. Генерала О.Засядька у м. Львові від 14.08.2012 року, архітектурно-планувальне завдання №198 від 02.04.2007 року, видане Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, було чинним, оскільки його дію було продовжено пунктом 5 розділу ІV "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відтак, у позивача були достатні підстави для зазначення реєстраційних даних архітектурно-планувального завдання №198 від 02.04.2007 року в графі "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки" Декларації про початок виконання будівельних робіт.

Стосовно покликання апелянтів про необхідність отримання містобудівних умов та обмежень у разі коригування проектно-кошторисної документації із посиланням на лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №7/17-14543 від 10.09.2012 р., то зазначений лист не містить посилання на законодавчу норму, якою передбачено такий обов'язок. На думку колегії суддів, зазначений лист не є нормативно-правовим актом і носить рекомендаційний характер. Апелянти теж не покликаються на будь-яку законодавчу норму, яка це передбачає. Відтак, апелянти не довели з посиланням на норми законодавства необхідність отримання містобудівних умов та обмежень у разі коригування проектно-кошторисної документації.

Окрім цього, необхідно вказати, що дана обставина не була встановлена відповідачем при проведенні перевірки та в зв»язку з цим не відображена в акті перевірки та оскаржуваній постанові та приписі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач прийшов до помилкового висновку, викладеного в акті перевірки від 09.11.2012 року, протоколі від 09 листопада 2012 року та в оскаржуваній постанові №1 ф/88-ю від 23 листопада 2012 року, про допущене позивачем порушення вимог п. 8 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абз.3 п.9 "Порядку виконання будівельних робіт", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011 р., а тому постанова відповідача №1 ф/88-ю від 23 листопада 2012 року підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису №2ф/ю від 09.11.2012 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, то у цьому приписі не конкретизовані, які саме дії на виконання вказаної норми слід вчинити.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки на момент винесення припису №2ф/ю від 09.11.2012 року було чинне архітектурно-планувального завдання №198 від 02.04.2007 року, видане Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, що належить до вихідних даних, тому НУ "Львівська політехніка" не було допущено порушень положень ст.26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Також необхідно зазначити, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2013 року, яка в порядку ч.5 ст.254 КАС України набрала законної сили, відмовлено в позові ГО «Правозахисний центр імені Генерала УНР Володимира Сікевича», ОСОБА_10 до Виконавчого комітету ЛМР, Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області про визнання дій протиправними дій та скасування реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт, у якій теж з аналогічних мотивів встановлено чинність архітектурно-планувального завдання №198 від 02.04.2007 року, виданого Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, на дату реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку з гаражами, стоянками на розі вул. І. Карпинця - вул. Ген. О. Засядька у м. Львові від 15.08.2012 року за №ЛВ08312140990.

Частиною першою ст. 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 11.02.2013 року, яка набрала законної сили, визнано протиправною та скасування постанови № 1ф/422-ф від 06.12.2012 року про притягнення до адміністративної відповідальності ректора НУ "Львівська політехніка" ОСОБА_8 .

Частиною четвертою ст. 72 КАС України визначено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Стосовно відмови суду першої інстанції 25.12.2012 року в залученні Громадської організації «Правозахисний центр імені генерала УНР В.Сікевича» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, то необхідно погодитись висновком суду, що рішення в даній справі не могло і не може вплинути на її права, свободи, інтереси або обов'язки, зважаючи на наступне.

Згідно до ч. 1 ст. 3 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст. 53 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.

Отже, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучається особа, на чиї права, свободи, інтереси або обов'язки може вплинути судове рішення.

Як вбачається з апеляційної скарги, ГО «Правозахисний центр імені генерала УНР В.Сікевича» була створена та зареєстрована 26.07.2001 року на основі спільності інтересів її членів, для задоволення та захисту законних прав, інтересів і свобод її членів, реалізації мети та основних статутних завдань.

Відповідно до п.2.3. Статуту Громадська організація «Правозахисний центр імені генерала УНР В.Сікевича» для реалізації статутних завдань та здійснення мети Центр користується правом представляти та захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів у державних та громадських органах, підприємствах, установах, організаціях, судових та міжнародних органах, та інших, необхідних для вирішення справи, інстанціях.

Предметом спору у даній справі є постанова відповідача №1 ф/88-ю від 23.11.2012 року та припис №2ф/ю від 09.11.2012 року, які за своє правовою природою є актами індивідуальної дії та стосується прав і обов'язків виключно НУ «Львівська політехніка».

На думку суду, спірні постанова №1 ф/88-ю від 23.11.2012 року та припис №2ф/ю від 09.11.2012 року не стосується прав та обов'язків Громадської організації «Правозахисний центр імені генерала УНР В.Сікевича», і рішення у даній справі (скасування чи залишення в силі зазначених актів індивідуальної дії) жодним чином не може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки вищевказаного апелянта.

Права об'єднань громадян визначені у ст. 20 Закону України «Про об'єднання громадян» (який втратив чинність з 01.01.2013 року), а також передбачені ст. 21 Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 року № 4572-VI (який набрав чинності з 01.01.2013 року).

Як зазначено у рішенні Конституційного суду України №1-10/2004 від 01 грудня 2004 року «у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України», поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Однак, апелянтом ГО «Правозахисний центр імені генерала УНР В.Сікевича» ні в апеляційній скарзі, ні в заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, не зазначено на які саме права, свободи, інтереси або обов'язки може вплинути рішення у справі про оскарження постанови про накладення штрафу на НУ «Львівська політехніка» та припису про усунення НУ «Львівська політехніка» порушення вимог законодавства.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційних скаргах доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області та громадської організації «Правозахисний центр імені генерала УНР Володимира Сікевича»- залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року у справі №2а-10323/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б. Хобор

І.М.Обрізко

Повний текст виготовлено 06.05.2014р.