Ухвала

від 05.05.2014 по справі 15/168-09-5919

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"05" травня 2014 р.Справа № 15/168-09-5919

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.М. Ільєвій

за участю представників:

від позивача (стягувача) - не з'явився,

від відповідача (боржника - скаржника) - не з'явився,

від ДВС - Середа В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-858/14 від 27.02.2014 р.) в порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України по справі № 15/168-09-5919 за позовом Акціонерного комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії до Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина", треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про стягнення 6977399,78 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина" про стягнення 6977947,97 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.11.2009 р. порушено провадження у справі № 15/168-09-5919 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.01.2010 р. до участі у справі № 15/168-09-5919 залучено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача та розгляд справи відкладено на 05.02.2010 р.

В засіданні суду позивач уточнив позовні вимоги в частині розміру заборгованості ОСОБА_4, яка складає 1703374,04 грн., у зв'язку з чим заявлена до стягнення загальна сума заборгованості становить 6977399,78 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.02.2010 р. у справі № 15/168-09-5919 було задоволено позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк" та стягнуто на користь останнього з Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина" заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/09-301 від 14.02.2007 р. в сумі 1703374,04 грн.; заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/10-301 від 14.02.2007 р. в сумі 2142399,45 грн.; заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/11-301 від 14.02.2007 р. в сумі 1795480,11 грн., заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/13-301 від 22.02.2007 р. в сумі 1336146,18 грн. шляхом звернення стягнення на майновий комплекс бази відпочинку „Буковина" загальною площею 1162,50 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, база відпочинку „Буковина" (район „Центральний"), вул. Приморська, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Буковина", та земельну ділянку загальною площею 0,3672 га, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Затоківської селищної ради за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, 1, Центральний район, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Буковина", які перебувають в іпотеці АКБ „Укрсоцбанк" на умовах іпотечних договорів від 15.02.2007 року р№ 499, від 15.02.2007 р. р№ 500, від 15.02.2007 р. р№ 501, від 22.02.2007 р. р№ 580, посвідчених приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6

20.04.2010 р. на виконання вказаного рішення суду від 22.02.2010 р. господарським судом Одеської області видано відповідний наказ.

31.10.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Буковина" звернулось до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про визнання неправомірними дій державного виконавця, які полягають у відкритті виконавчого провадження № 39995190 шляхом винесення постанови від 30.09.2013 р. на виконання наказу господарського суду Одеської області № 15/168-09-5919, виданого 20.04.2010 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2013 р. у справі № 15/168-09-5919, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 р., відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Буковина" строк для оскарження дій Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 39995190 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р.; визнано неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 39995190 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р.

27.02.2014 р. до господарського суду Одеської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина" на неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на незаконність дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень щодо відкриття 03.02.2014 р. виконавчого провадження № 41821198 з примусового виконання вищевказаного наказу господарського суду Одеської області від 20.04.2010 р. у справі № 15/168-09-5919.

В обґрунтування своїх доводів скаржник вказує, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2013 р. у справі № 522/13262/13 було накладено арешт на майновий комплекс бази відпочинку „Буковина" та заборонено проведення Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду у справі № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.12.2013 р. у справі № 522/13262/13 вказані заходи забезпечення позову були скасовані, однак така ухвала суду була оскаржена ТОВ „Буковина" до апеляційного суду, при цьому апеляційна скарга прийнята до провадження , про що свідчить повістка про слухання на 03.03.2014 р. Відтак, скаржник стверджує, що на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 41821198 з примусового виконання вищевказаного наказу господарського суду Одеської області від 20.04.2010 р. у справі № 15/168-09-5919 діяла заборона на проведення Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконавчих дій з примусового виконання вказаного наказу суду. В свою чергу скаржник вважає незаконними дії державного виконавця, які полягають у відкритті виконавчого провадження шляхом винесення постанови від 03.02.2014 р. на виконання наказу суду у справі № 15/168-09-5919.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Між тим супровідним листом господарського суду Одеської області від 31.01.2014 р. справу № 15/168-09-5919 було направлено за запит ОАГС для скерування до Вищого господарського суду України у зв'язку з надходженням касаційної скарги Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 р. по справі № 15/168-09-5919.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 28.02.2014 року у справі № 15/168-09-5919 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області у справі прийнято до провадження та провадження по вказаній скарзі зупинено до вирішення Вищим господарським судом України касаційної скарги Підрозділу примусового виконання рішень та повернення справи до господарського суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2014 р. ухвалу господарського суду Одеської області від 18.1.2013 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 р. у справі № 15/168-09-5919 скасовано, у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області відмовлено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.03.2014 р. у справі 15/168-09-5919 провадженні по скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина" Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина" поновлено та розгляд скарги призначено в засіданні суду.

Позивач (стягувач) в засідання суду не з'явився, заперечення на скаргу не надав.

Відділ примусового виконання рішень відзив на скаргу відповідача (боржника) не надав, проте представник Відділу у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував з підстав того, що провадження у цивільній справі Приморського районного суду м. Одеси, по якій були вжиті заходи забезпечення позову щодо заборони на проведення Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду у справі № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р., було закрито. Тому представник ДВС вважає оскаржувану постанову правомірною.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та скарги, вислухавши пояснення представника ДВС, господарський суд зазначає наступне.

Згідно ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

В силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Як з'ясовано судом, представником позивача (стягувача) - ПАТ „Укрсоцбанк" було пред'явлено Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області до виконання наказ господарського суду Одеської області у справі № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р. щодо стягнення на користь стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина" заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/09-301 від 14.02.2007 р. в сумі 1703374,04 грн.; заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/10-301 від 14.02.2007 р. в сумі 2142399,45 грн.; заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/11-301 від 14.02.2007 р. в сумі 1795480,11 грн., заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/13-301 від 22.02.2007 р. в сумі 1336146,18 грн. шляхом звернення стягнення на майновий комплекс бази відпочинку „Буковина" загальною площею 1162,50 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, база відпочинку „Буковина" (район „Центральний"), вул. Приморська, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Буковина", та земельну ділянку загальною площею 0,3672 га, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Затоківської селищної ради за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, 1, Центральний район, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Буковина", які перебувають в іпотеці АКБ „Укрсоцбанк" на умовах іпотечних договорів від 15.02.2007 року р№ 499, від 15.02.2007 р. р№ 500, від 15.02.2007 р. р№ 501, від 22.02.2007 р. р№ 580, посвідчених приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6

Згідно ч. 1, 2 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2014 року головним державним виконавцем Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 41821198 з виконання вищезазначеного наказу господарського суду № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р., в п. 2 якої боржнику надано можливість самостійно виконати вимоги рішення у 7-денний термін з моменту винесення постанови.

Не погоджуючись з винесення вказаної постанови державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління, ТОВ „Буковина", яке є боржником у вказаному виконавчому провадженні, звернулось до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, які полягають у відкритті виконавчого провадження № 41821198 шляхом винесення вищевказаної постанови від 03.02.2014 р. на виконання наказу господарського суду № 15/168-09-5919.

В ч. 5, 6 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" зазначено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 2, 4 ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження" боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Так, в ході розгляду скарги було з'ясовано, що копії оскаржуваної постанови було отримано скаржником 17.02.2014 р., в свою чергу з огляду на зазначене та враховуючи звернення скаржника до суду зі скаргою 27.02.2014 р., суд вважає, що скаржником подано у встановлений ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" та ч. 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для оскарження постанови.

Наразі, як випливає зі змісту скарги, на момент винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 41821198 з виконання вищезазначеного наказу господарського суду № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р. діяла заборона на проведення Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконавчих дій з примусового виконання вказаного наказу господарського суду, встановлена ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/13262/13 від 29.05.2013 р., яка за ствердженнями скаржника є чинною.

Так, як з'ясовано судом, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/13262/13 від 29.05.2013 р., якою задоволено заяву ТОВ „Буковина" про забезпечення позову, було накладено арешт на цілісний майновий комплекс бази відпочинку „Буковина" загальною площею 1162,50 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 0,3672 га за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Центральний район, вул. Приморська, та цілісний майновий комплекс бази відпочинку „Буковина-1" загальною площею 1305,8 кв.м, розташований на земельній ділянці 11670 кв.м за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільрада; а також на час розгляду справи заборонено проведення Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду у справі № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р.

В подальшому ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.12.2013 р. у справі № 522/13262/13 вказані заходи забезпечення позову були скасовані.

Разом з тим ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 31.03.2014 р. апеляційну скаргу ТОВ „Буковина" на вказану ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15.12.2013 р. у справі № 522/13262/13 було задоволено та останню скасовано з передачею питання про скасування заходів забезпечення позову на новий розгляду до того ж суду першої інстанції.

Між тим, як вбачається зі змісту зазначеної ухвали Апеляційного суду Одеської області від 31.03.2014 р., позов ТОВ „Буковина" до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, третя особа - ТОВ „Укрспецторг Групп", про визнання звіту недійсним було залишено без розгляду Приморським районним судом м. Одеси 06.12.2013 р.

Враховуючи зазначене та те, що застосовані ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/13262/13 від 29.05.2013 р. заходи забезпечення позову щодо заборони на проведення Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду у справі № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р. були вжиті лише на час розгляду цивільної справи, суд вважає, що вказана заборона на проведення виконавчих дій на момент відкриття виконавчого провадження ВП № 41821198 згідно оскаржуваної постанови від 03.02.2014 р. не була чинною.

Більш того, посилання скаржника на те, що ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 31.03.2014 р. було скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15.12.2013 р. у справі № 522/13262/13 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі, а тому вони були чинними на момент відкриття виконавчого провадження ВП № 41821198, судом спростовуються, оскільки вказана ухвала були винесена Апеляційним судом лише 31.03.2014 р., тобто після винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови від 03.02.2014 р.

Відтак, суд доходить до висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження ВП № 41821198 згідно постанови 03.02.2014 р. була відсутня заборона на проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду у справі № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р. Інших переконливих доводів про неправомірність винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження скаржник не навів.

Більш того, слід зазначити, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду"

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, відповідно рішення господарського суду Одеської області у даній справі № 15/168-09-5919 має виконуватись без будь-яких обмежень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, здійснення державним виконавцем виконавчих дій з відкриття виконавчого провадження ВП № 41821198 з виконання вищезазначеного рішення господарського суду Одеської області за виданим судовим наказом у справі № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р. щодо звернення стягнення на майно боржника - майновий комплекс бази відпочинку „Буковина" було цілком правомірним.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та відсутність порушень вимог законодавства з боку органу державної виконавчої служби під час здійснення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 20.04.2010 р. по справі № 15/168-09-5919 (ВП № 41821198), господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ТОВ „Буковина" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

Керуючись ст. 121 2 , ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області з винесення 03.02.2014 р. постанови про відкриття виконавчого провадження № 41821198 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 20.04.2010 року у справі № 15/168-09-5919.

Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний строк з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.05.2014 р.

Суддя Петров В.С.