Ухвала

від 15.11.2018 по справі 15/168-09-5919

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 15/168-09-5919

Господарський суд Одеської області у складі судді - Петрова В.С., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-5631/18 від 12.11.2018 р.) в порядку ст. 339-342Господарського процесуального кодексу України по справі № 15/168-09-5919 за позовом Акціонерного комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії до Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина", треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про стягнення 6977399,78 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина" про стягнення 6977947,97 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.11.2009 р. порушено провадження у справі № 15/168-09-5919 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В засіданні суду 18.01.2010 р. представник позивача звернувся до суду із заявою про залучення до участі у справі в якості третіх осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким позивачем був виданий кредит за кредитними договорами, згідно яких виникла спірна заборгованість.

До того ж, як встановлено в ході розгляду справи, підставою для звернення Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії до суду з даним позовом є саме невиконання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов'язань за договорами невідновлювальної кредитної лінії № 670/11-301, № 670/10-301, № 670/09-301 і № 670/13-301, укладеними з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.01.2010 р. до участі у справі № 15/168-09-5919 залучено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача та розгляд справи відкладено на 05.02.2010 р.

В засіданні суду позивач уточнив позовні вимоги в частині розміру заборгованості ОСОБА_3, яка складає 1703374,04 грн., у зв'язку з чим заявлена до стягнення загальна сума заборгованості становить 6977399,78 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.02.2010 р. у справі № 15/168-09-5919 було задоволено позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк" та стягнуто на користь останнього з Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина" заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/09-301 від 14.02.2007 р. в сумі 1703374,04 грн.; заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/10-301 від 14.02.2007 р. в сумі 2142399,45 грн.; заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/11-301 від 14.02.2007 р. в сумі 1795480,11 грн., заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/13-301 від 22.02.2007 р. в сумі 1336146,18 грн. шляхом звернення стягнення на майновий комплекс бази відпочинку „Буковина" загальною площею 1162,50 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, база відпочинку „Буковина" (район „Центральний"), вул. Приморська, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Буковина", та земельну ділянку загальною площею 0,3672 га, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Затоківської селищної ради за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, 1, Центральний район, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Буковина", які перебувають в іпотеці АКБ „Укрсоцбанк" на умовах іпотечних договорів від 15.02.2007 року р№ 499, від 15.02.2007 р. р№ 500, від 15.02.2007 р. р№ 501, від 22.02.2007 р. р№ 580, посвідчених приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т.Ю.

20.04.2010 р. на виконання вказаного рішення суду від 22.02.2010 р. господарським судом Одеської області видано відповідний наказ.

12.11.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Буковина" (боржником) подано до господарського суду Одеської області скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-5631/18) в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на неправомірність визначення вартості арештованого майна - майнового комплексу бази відпочинку „Буковина", що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, база відпочинку „Буковина" (район „Центральний"), та цілісного майнового комплексу будівель та споруд бази відпочинку „Буковина-1", що знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська (комплекс будівель № 8), в межах зведеного виконавчого провадження № 49167044 з виконання наказів господарського суду Одеської області у справі № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р., справі № 15/169-09-5920 від 23.02.2010 р. та справі № 27/35-09-1409 від 17.06.2009 р., а також виконавчого листа Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 521/19767/13-ц від 17.11.2014 р.

Разом з тим слід зазначити, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів розглядаються господарським судом в порядку ст. 339-342 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII, чинній з 15.12.2017 р.)

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За положеннями ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Згідно ч. 3-5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Разом з тим, оцінка майна, оформлена звітом про оцінку майна, а також рецензія на такий звіт не є актами державного чи іншого органу та не можуть бути предметом самостійного оскарження в господарському суді. Зазначені документи не є нормативними правовими актами, оскільки вони не встановлюють, не змінюють і не скасовують норми права та неодноразово не застосовуються; не є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), оскільки вони не породжують права та обов'язки.

Визначення вартості, оцінка майна боржника (ст. 57 ЗУ „Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121-2 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017 р.). У розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження" (п. 9.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Отже, відповідно до положень вказаного Закону оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця.

Таким чином, приписи наведених норм законодавства надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна як процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

Відтак, сторона виконавчого провадження має право оскаржувати таку оцінку до господарського суду саме в процесуальному порядку, передбаченому ст. 339-342 ГПК України.

Згідно ч. 1, 5 ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження" (в діючій редакції) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно роз'яснень, наведених в п. 9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змін. і доповн.), якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона піддягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду, але не загального суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ, а в іншій частині господарський суд відмовляє в прийнятті скарги на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 і статті 121-2 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017 р.).

Отже, за загальним правилом, передбаченим ст. 74 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 р., з урахуванням вимог ст. 339, 340 ГПК України, у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив вказане рішення, за правилами господарського судочинства.

У зведеному виконавчому провадженні виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця при виконанні зведеного виконавчого провадження не визначено.

У статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу ДВС, приватного виконавця. Згідно з положеннями частини першої цієї статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У ч. 5 ст. 287 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Тобто частина п'ята статті 287 КАС України передбачає загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення, якщо таке виконання не обтяжене об'єднанням з виконанням рішень, ухвалених судами за правилами іншої юрисдикції.

Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, у такому випадку застосовується ч. 1 ст. 287 КАС України і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц та постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 927/395/13.

Отже, виходячи з наведеного, подана ТОВ „Буковина" до господарського суду скарга від 12.1.2018 р. на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у зведеному виконавчому провадженні не підлягає розгляду в порядку ст. 339-342 ГПК України. У такому випадку скаржник має право звернутися з адміністративним позовом в порядку ст. 287 КАС України.

Наразі в п. 3 вказаної Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" вказано, що скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви , передбаченим положеннями ГПК та містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 ч. 3 ст. 85 Закону N 606-XIV (606-14). У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ГПК (1798-12), якими врегульовано аналогічні питання, зокрема: статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо (1798-12).

Як роз'яснено в п. 9.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змін. і доповн.), скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження". Також у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1-3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII -1 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017 р.) тощо.

Вказане свідчить про необхідність застосування до спірних правовідносин по скарзі наслідків, що настають у разі якщо, позовна заява не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до приписів п. 1, 6 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 339-342, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-5631/18 від 12.11.2018 р.) по справі № 15/168-09-5919.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.

Додаток: скарга з додатком на 26 арк.

Суддя В.С. Петров