Ухвала

від 14.05.2014 по справі 908/651/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

У Х В А Л А

14.05.2014 р. справа № 908/651/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів Богатиря К.В. Дучал Н.М., Ушенко Л.В.

При секретарі: Склярук С.І. за участю представників сторін: від боржника:не з'явився від скаржника:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 24.03.2014р. у справі№ 908/651/14 /суддя Юлдашев О.О./ за заявою боржникатовариства з обмеженою відповідальністю «Луксор-ЛТД» м.Запоріжжя пробанкрутство

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на постанову господарського суду Запорізької області від 24.03.2014р. у справі № 908/651/14.

В апеляційній скарзі заявник просить оскаржувану постанову скасувати та припинити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення господарським судом ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України та ст.ст. 1, 38, 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі-Закон). Також апелянт посилається на недотримання боржником досудової процедури ліквідації в частині ненадання до податкової інспекції ліквідаційного балансу для перевірки. Крім того, скаржник вказує, що ТОВ "Луксор-ЛТД" звітувало за 2012р. про валовий дохід 46 383грн. та валові витрати 46 383грн. Вказане на думку податкової інспекції, свідчить про неповне дослідження господарським судом ознак неплатоспроможності боржника.

Апеляційна скарга ухвалою від 18.04.2014р. була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до провадження.

У судове засідання 14.05.2014р. представники сторін не з'явились, про причини своєї неявки не повідомили, оскільки їх явка не визнавалась апеляційним судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників сторін та за наявними документами у матеріалах справи про банкрутство.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила:

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Ухвалою від 04.03.2014р. господарський суд Запорізької області прийняв заяву боржника ТОВ "Луксор-ЛТД" про порушення справи про банкрутство та призначив її до розгляду у підготовчому засіданні на підставі ст.ст. ст. ст. 1, 9, 12, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон).

Ухвалою від 17.03.2014р. суд порушив справу про банкрутство за заявою боржника ТОВ "Луксор-ЛТД" на підставі ст. 95 Закону.

Постановою від 24.03.2014р. судом визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Ільченка І.М.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що провадження за апеляційною скаргою підлягає припиненню з врахуванням наступного.

Згідно ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 9 Закону справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, випадки, в яких особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку мають бути встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

У відповідності до ст. 1 Закону учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника ; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно ч. 5, 6 ст. 105 ЦК України строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку ст. 95 Закону, визначені положеннями ч. 3 ст. 95 Закону та передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже , у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст.95 Закону), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, що узгоджується з нормою частини 1 статті 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити на тому, що орган податкової служби вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011р., з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України роз'яснено, що, у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1) ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів оскарження постанови у справі № 908/651/14, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, не зверталась ані до ліквідаційної комісії боржника в порядку ст. 105 ЦК України, ані до суду із кредиторськими вимогами до ТОВ "Луксор-ЛТД", у своїй апеляційній скарзі, також, не вказує про існування у боржника податкової заборгованості. Крім того, про початок самоліквідації та порушення справи про банкрутство інспекція була завчасно та в установленому порядку повідомлена через відповідні публікації, скарг на дії ліквідатора від учасників процесу та, безпосередньо, від податкової інспекції до суду не надходило. Доказів того, що господарський суд першої інстанції при прийнятті оскарженого судового акту вирішив питання про права та обов'язки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, останнім також не надано, отже, право, визначене у ст. 91 ГПК України, на подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення місцевого господарського суду, у даному випадку, було відсутнє у податкового органу.

За таких обставин, оскільки заявник апеляційної скарги був позбавлений права на оскарження постанови суду у справі про банкрутство, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне припинити апеляційне провадження про перегляд постанови суду першої інстанції від 24.03.2014р. за апеляційною скаргою ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 15.04.2014р. у справі № 905/6686/13; від 18.03.2014р. у справі № 904/5660/13; від 18.02.2014р. у справі № 904/4862/13; від 24.04.2014р. у справі № 916/1544/13.

Керуючись ст.ст. 80, 86, 91, 98, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 24.03.2014р. у справі № 908/651/14 припинити.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Н.М. Дучал

Л.В. Ушенко

Надруковано: 6 прим.:

1.скаржнику 1.боржнику

1.ліквідатору, 1.у справу

1.ДАГС, 1.ГСЗО