Ухвала

від 18.11.2014 по справі 908/651/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"17" листопада 2014 р. Справа № 908/651/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О. В.

при секретарі Деркач Ю.О.

представники сторін не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у м. Києві (вх. №2644 З/2) на постанову господарського суду Запорізької області від 24.03.2014р. у справі № 908/651/14,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор - ЛТД", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор - ЛТД", м. Запоріжжя

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Запорізької області від 24.03.2014р. (суддя Юлдашев О.О.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Луксор-ЛТД" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії - Ільченка Івана Миколайовича. Зобов'язано ліквідатора завершити ліквідаційну процедуру згідно з вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Головне управління Міндоходів у м. Києві з постановою суду не погодилося та, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 24.03.2014р. у справі №908/651/14 про визнання банкрутом ТОВ "Луксор-ЛТД" та припинити провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги Скаржник посилається на порушення господарським судом норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також Цивільного та Податкового кодексів України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 14.10.2014 року.

16.09.2015 року від голови ліквідаційної комісії ТОВ "Луксор - ЛТД" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він просить апеляційну скаргу ДПІ у м. Києві залишити без задоволення, постанову господарського суду Запорізької області від 24.03.2014 року у справі № 908/651/14 - без змін (вх.№7833).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 року відкладено розгляд справи на 04.11.2014 року. Зобов`язано апелянта не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду письмові пояснення щодо вирішених господарським судом Запорізької області питань про його права та обов`язки оскаржуваним судовим актом.

03.11.2014 року від апелянта електронною поштою (вх. №875) надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності апелянта (вх.№9823). 06.11.2014 року зазначене клопотання надійшло поштою (вх.№10080).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 року відкладено розгляд справи на 17.11.2014 року. Повторно зобов`язано апелянта не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду письмові пояснення щодо вирішених господарським судом Запорізької області питань про його права та обов`язки оскаржуваним судовим актом.

17.11.2014 року від апелянта електронною поштою (вх. №944) надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності апелянта (вх.№10564).

Представники сторін у судове засідання 17.11.2014 року не з'явились.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про припинення апеляційного провадження, враховуючи наступне.

Згідно зі ст.4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, випадки, в яких особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку, мають бути встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, голова ліквідаційної комісії - Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор - ЛТД" звернувся до господарського суду Запорізької області з заявою про порушення справи про банкрутство, у зв'язку з відсутністю майна для задоволення вимог кредиторів в порядку ст. 95 Закону.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.03.2014 року прийнято до розгляду вказану заяву.

Ухвалою господарського суду від 17.03.2014 року порушено провадження у даній справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

24.03.2014 року місцевим господарським судом прийнято оскаржувану постанову.

Нормами статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника ; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується власником, визначені положеннями частини 3 статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, що узгоджується з нормою частини 1 статті 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник не звертався ні до ліквідаційної комісії боржника в порядку ст.105 Цивільного кодексу України, ні до господарського суду з кредиторськими вимогами до боржника. В апеляційній скарзі апелянт також жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів).

Крім того, згідно листа ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 31.01.2014 року боржник знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва, а не в Головному управлінні Міндоходів у м. Києві. Жодних претензій або заяв з грошовими вимогами від ДПІ у Печерському районі м. Києва до боржника або до суду також не надходило.

Доказів того, що господарський суд першої інстанції при прийнятті оскарженого судового акту вирішив питання про права та обов'язки Головного управління Міндоходів у м. Києві, останнім також не надано. Отже, право, визначене у ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, на подання апеляційної скарги на оскаржувані рішення місцевого господарського суду, у даному випадку, було відсутнє у податкового органу.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зауважити на тому, що відповідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності, зокрема, таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Тобто, визнання боржника банкрутом не тільки не позбавляє податкову інспекцію права на проведення перевірки, а навпаки є додатковою підставою для її здійснення. Податкові органи не позбавлені права проводити позапланові перевірки своєчасності, достовірності і повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи (ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних ості та фізичних осіб-підприємців").

Відповідно до п.5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

За таких обставин, оскільки Головне управління Міндоходів у м. Києві на момент прийняття оскаржуваної постанови не набуло статусу кредитора боржника, зазначеною постановою судом першої інстанції питання про його права і обов'язки стосовно сторін у справі не вирішувались, заявник не має права апеляційного оскарження прийнятої у справі постанови відповідно до положень ст. 91 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 24.03.2014р. у справі № 908/651/14.

На підставі викладеного, керуючись статтями 80, 86, 91, 99, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

УХВАЛИЛА:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 24.03.2014р. у справі № 908/651/14 припинити.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.