Рішення

від 17.06.2009 по справі 40/75

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/75

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.06.09 р.                                                                                                       Справа № 40/75                               

Суддя господарського суду Донецької області   Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Рожковій А.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Дімарсон Електронікс Україна”, м.Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг”, м. Донецьк

про стягнення 56 726 грн. 24 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача:  не з'явився

       З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, відповідно до ухвали  керівництва суду, строк вирішення спору було продовжено на підставі частини 3 статті 69 ГПК України додатково на один місяць.

      Суть спору:

      Товариство з обмеженою відповідальністю „Дімарсон Електронікс Україна”  звернулось до господарського суду з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг”  про стягнення основного боргу  в сумі 56 726 грн.      24 коп. згідно договору поставки   №14.06/1 від 20.06.07р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання представників позивача та відповідача, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України.

Відповідач проти позову заперечує на тих підставах, що вважає:

спірний договір поставки неукладеним;

видаткові накладні повинні містити посилання на зобов'язання.  

           З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

           Позов мотивовано тим, що між приватним товариством з обмеженою відповідальністю „Дімарсон Електронікс Україна”, надалі  Постачальник, та товариством з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг”, надалі Покупець, було укладено договір  поставки  №14.06/1 від 20.06.2007р.

         На виконання п. 1.1 укладеного між сторонами договору Постачальник  зобов'язується передати, а Покупець – прийняти та оплатити згідно умов договору продукцію. Найменування, кількість, ціна, строки оплати, строки та умови  поставки продукції вказані в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

         За п. 2.1 поставка продукції на адресу покупця  або по його реквізитам здійснюється поетапно на умовах та в строк, зазначені в специфікаціях до договору.

        Пунктом 4 договору передбачено, що ціна на продукцію договірна  в національній валюті України – гривнях та визначається в специфікаціях до договору, а розрахунки за продукцію здійснюються грошовими засобами на розрахунковий рахунок Постачальника до 10 числа кожного місяця наступного за звітним.  

За умовами оплати за поставлену продукцію, а саме згідно п. 8.7 договору, сторони зобов'язані провести взаєморозрахунки за заборгованістю протягом 20 банківських днів з моменту припинення договору.

Строк дії договору поставки №14/06/1 від 20.06.07р. було продовжено до 31.12.08р.

Докази по справі свідчать про те, що відповідач свої зобов'язання за договором у повному обсязі не виконав, а саме станом на 25.12.09р. розрахунок з Постачальником в сумі 56 726 грн. 24 коп. не було проведено.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки і сторони досягли істотних його умов щодо  предмету, ціни, строку його дії, тому в розумінні  вимог ст. 638 ЦК України, та вимог ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося.

            Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Незалежно від того, що у ЦК України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст. ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витікає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Господарський кодекс України чітко вказує, що сторонами договору постачання можуть бути лише суб'єкти господарювання в розумінні статті 55 ГК України.

   Згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

  У частині  2 статті 266 ГК України визначено, що  предметом   поставки   є   визначена родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

           Статтями 526 ЦК України, 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства. Зобов'язання припиняються виконанням проведеним належним чином за приписами ст. 599 ЦК України та ст. ст. 202, 203 ГК України.

          Позивачем доведено факт постачання за спірним договором, оскільки матеріали справи містять посилання на довіреності серії ЯОШ №252811 від 03.03.08р., серії СОФ №687481 від 01.04.08р, серії СОФ №687854 від 21.04.08р., серії НБЙ№604216 від 06.08.08р.

Щодо заперечень відповідача відносно позовних вимог, то вони не приймаються судом до уваги, оскільки порушення встановлених законодавством вимог до форми накладної, довіреності на отримання цінностей не є підставою для безумовного висновку  про те, що відповідні цінності на виконання зобов'язань не передавалися. Сторона, яка передавала цінності, може доказувати факт їх передачі будь-якими письмовими доказами.

Законодавець встановлює, що відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреностями цінностей покладається на посадових осіб підприємства – постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Підприємство відповідача продукцію отримало за довіреностями серії ЯОШ№252811 від 03.03.08р., серії ЯОФ№687481 від 01.04.08р., серії ЯОФ№687854 від 21.04.08., серії НБЙ№604216 від 06.08.08р. Втім, доказів взяття їх на відповідальне зберігання суду не довело, як це передбачене синтетичним рахунком "Активи на  відповідальному зберіганні", субрахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні" зазначених у Плані рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про порядок його застосування, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 30.11.99р. за № 291, зі змінами та доповненнями. Таким чином, продукція використовується за своїм цільовим призначенням,  а тому відповідач повинен виконати зобов'язання перед контрагентом належним чином відповідно до вимог законодавства.  

Втім, відповідальність за своєчасне та повне оприбуткування одержаних за виданими за довіреностями цінностями, покладається на посадових осіб, яким надано право підписувати довіреності, а також на особу, яку призначено для виписування і реєстрації виданих, повернених та використаних довіреностей.

Факт наявності  боргу за відповідачем в сумі 56 726 грн. 24 коп. за доставлену  на його адресу продукцію підтверджено матеріалами справи та доказами на їх підтвердження.

  З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що своє господарське зобов'язання відповідач не виконав, а тому позовні вимоги щодо стягнення з нього  боргу в сумі  56 726 грн. 24 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по держмиту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача,  згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України.

      На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 9, ст.ст. 11, 15, 16,  253, 526, 599, 625             ст.ст. 655-697, ст. 712 ЦК України, ст. ст. 55, 180, 181, 193, 202, 264, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд  -

           В И Р І Ш И В:

        1.  Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Дімарсон Електронікс Україна” задовольнити повністю.

        2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг”, 83055, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 134, ід. код 23602109, п/р 26004077300 в ЗАТ „Донгорбанк”  м. Донецька, МФО 334970, на користь:

           - товариства з обмеженою відповідальністю „Дімарсон Електронікс Україна”, 02121, м. Київ, вул. Автопаркова, 7, ід. код 33936575, п/р №26001401307745 в „ОТП Банк” м. Київ, МФО 300528,  борг в сумі 56 726 грн. 24 коп., витрати по державному миту в сумі 567 грн. 26 коп. та забезпечення судового процесу в сумі  118 грн.,  видавши наказ.

          3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

               Суддя                                                                                                            Підченко Ю.О.