Рішення

від 08.05.2014 по справі 906/742/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" травня 2014 р. Справа № 906/742/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання Смиковського В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Лебідь Ю.В. - дов. №02-38/81 від 11.01.14 р., дійсна до 31.12.14 р.

від третьої особи-1: Луцюк В.П. - дов. №1028/30/2-14 від 12.03.14 р., дійсна до 12.04.14р.

від третьої особи-2: Соколова Н.А. - дов. №136 від 11.02.14 р., дійсна до 31.12.14 р.

прокурор: Чумаченко А.А. - посв. №011382, вид. 24.10.12 р., дійсне до 24.10.17 р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м.Коростишів, Житомирська область)

до Коростишівської районної державної адміністрації (м.Коростишів)

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1) Житомирської обласної державної адміністрації (м. Житомир)

2) ДП "Коростишівське лісове господарство".

про поновлення договору оренди землі

У травні 2013 р. фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом до Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області про:

- визнання протиправними зволікання і відмову Коростишівської районної державної адміністрації в укладенні додаткової угоди з ФОП ОСОБА_4 про поновлення договору оренди землі від 30.05.2005 р.;

- зобов'язання Коростишівську районну державну адміністрацію вирішити питання про поновлення цього договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах.

25 червня позивач заявила клопотання про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу приймати рішення щодо земельної ділянки площею 0,20 га , яка знаходиться за межами населеного пункту поблизу автодороги Київ -Чоп 88км +40м на території Квітневої сільської ради Коростишівського району до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В ході розгляду справи клопотання позивача про забезпечення позову судом не було розглянуто.

11.07.2013 р. до господарського суду надійшла заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про відмову від частини позовних вимог та уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд задовольнити позов, а саме:

- зобов'язати Коростишівську районну державну адміністрацію укласти з ФОП ОСОБА_4 додаткову угоду до договору оренди землі віл 30.05.2005 р. щодо поновлення зазначеного договору та продовження строку його дії на 5 років на тих самих умовах, які були передбачені договором;

- стягнути з Коростишівської райдержадміністрації сплачений ФОП ОСОБА_4 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 147 грн., а також сплачені позивачем кошти за послуги адвоката у розмірі 2 800 грн.

Проект додаткової угоди до заяви позивачем не подано.

Як свідчать матеріали справи, прокуратура Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги вступила у цю справу для представництва інтересів держави.

Постановою ВГСУ від 28.01.14року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 р. та рішення господарського суду Житомирської області від 17.07.2013 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Відповідно до обов'язкових вказівок Вищого господарського суду України ( ст. 111-12 ГПК України) при новому розгляді справи суду слід надати належну оцінку всім доводам сторін, зокрема щодо наявності чи навпаки відсутності у Коростишівської райдержадміністрації повноважень на вирішення питань стосовно спірної земельної ділянки.

Ухвалою від 18.02.14року справу № 906/742/13 прийнято до свого провадження та призначено засідання суду на 04.03.14р.

Ухвалою від 04.03.14р. господарський суд відклав розгляд справи, вжив відповідні заходи, до суті розгляду справи - не переходив.

До початку розгляду справи по суті 07.04.14року позивач подав заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просить:

- визнати договір оренди земельної ділянки від 30.05.2005 року поновленим на тих самих умовах до 30.05.2015року.

В обгрунтування правових та фактичних підстав позову посилається на таке:

- позивач належно виконував умови договору оренди, тому має переважне право на його поновлення ( п. 8 договору оренди, ст. 33 Закону України "Про оренду землі");

- позивач продовжив користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, сплачував орендну плату, а відповідач, в свою чергу, не заявляв жодних претензій щодо виконання умов договору та повернення земельної ділянки (п. п. 15-17 договору оренди, ч.3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" );

- договір оренди не припинився , а вважається поновленим на той самий строк та на тих умовах ( ч.2 ст. 792 та 764 ЦК України);

- поновлення договору оренди на той самий строк (5 років) відбудеться в межах строку оренди у 25 років, визначеного розпорядженням відповідача від 01.12.2004р. № 500.

Ухвалою від 07.04.14року прийнято заяву позивача про зміну предмету позову до розгляду.

Позивач та його представник в засіданнях суду від 07.04.14р. та 22.04.14року позов підтримали у повному обсязі, з підстав викладених у заяві про зміну предмету позову.

У письмових поясненнях по суті обов'язкових вказівок ВГСУ позивач доводить наступне:

- у п.1 договору оренди зазначено, що спірна земельна ділянка знаходиться за "межами населеного пункту" на території Квітневої сільської ради;

- згідно витягу з ДЗК станом на 27.12.13р. орендована земельна ділянка перебуває у державній власності , належить до категорії земель житлової та громадської забудови та використовується за цільовим призначенням земель комерційного призначення (розміщення та обслуговування кафе);

- згідно з п.п. 3.1., 3.13 Національного стандарту України (ДСТУ 4281:2004) , затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 31.03.2004р. № 59, кафе - це заклад ресторанного господарства із широким асортиментом страв нескладного готування, кондитерських виробів і напоїв, в якому застосовують самообслуговування або обслуговування офіціантами;

- на момент виникнення у позивача права на поновлення договору оренди ( 31.05.2010р.) редакції п. б) ч.3 ст. 122 ЗК України та п.12 розділу Х "Перехідних положень" визначали , що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності за межами населених пунктів для будівництва об'єктів , пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо);

- із прийняттям Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності з 01.01.13р. , п.12 розділу Х "Перехідних положень" ЗК України виключено, однак п. б) ч.3 ст. 122 цього Кодексу - не змінено;

- оскільки земельна ділянка державної власності використовується для надання послуг з обслуговування населення, розпоряджатися нею і наділі повинна Коростишівська райдержадміністрація.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечила з наступних підстав:

- на момент винесення розпорядження голови райдержадміністрації від 01.12.2004р. № 500 та станом на момент укладення договору оренди 30.05.05року стаття 122 ЗК України уповноважувала районні державної адміністрації надавати земельні ділянки державної власності для ведення лісового господарства за межами населених пунктів;

- з 29.03.2006 року ( дата набрання чинності Законом України від 08.02.2006 року № 3404-ІV) у райдержадміністрації відсутні повноваження щодо передачі у користування земель лісогосподарського призначення;

- враховуючи приписи ст. 19 Конституції України у Коростишівської РДА відсутні повноваження для поновлення договору оренди з позивачем .

Представник третьої особи Житомирської ОДА вирішення спору по суті відносить на розсуд суду.

Ухвалою від 07.04.14року залучено до участі у справі Державне підприємство "Коростишівське лісове господарство" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Представник третьої особи Державного підприємства "Коростишівське лісове господарство" проти доводів позову заперечувала , серед іншого, з наступних підстав:

- правом розпорядження земельною ділянкою шляхом вилучення у постійного землекористувача був наділений Кабінет Міністрів України, а не районна державна адміністрація;

- на час укладення спірного договору оренди Лісовий кодекс України не допускав можливості забудови земель лісового фонду капітальними спорудами для здійснення комерційної діяльності ( кафе);

- право постійного користування земельною ділянкою площею 0,20 га не припинилося, оскільки зміни про їх вилучення до державного акту на право постійного користування не внесені.

Позивач на спростування заперечень третьої особи надав письмові пояснення , згідно яких наявними у справі документами підтверджується , що земельна ділянка була вилучена на підставі погодження третьої особи та була передана позивачу в тимчасове користування у відповідності до закону з одночасною зміною її цільового призначення.

Згідно правової позиції прокуратури Коростишівського району Коростишівська РДА не вправі розпоряджатися землями комерційного призначення ( розміщення та обслуговування кафе) із цільовим призначенням землі - для будівництва та обслуговування об'єктів інфраструктури закладів громадського харчування (секція В підрозділ 03.08), а відтак не може бути стороною договору оренди, про поновлення якого заявлено цей позов.

22 квітня 2014 року позивач подав заяву про відмову від вжиття заходів забезпечення позову.

З врахуванням конкретних обставин цієї справи, спір вирішено у строк більший, ніж передбачено ст. 69 ГПК України, однак з дотриманням критеріїв розумності строку, визначених у практиці Європейського суду з прав людини ( п. 31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 р. у справі «Макаренко проти України», п. 27 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі "Гутка проти України", ухвала у справі "Малицька - Васовська проти Польщі" (від 5 квітня 2001 року, N 41413/98).

Учасникам судового процесу в засіданні суду 08.05.14року оголошено вступну та резолютивну частини рішення про відмову у позові.

Дослідивши матеріали справи , господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Коростишівське лісове господарство" в листі від 03.09.2002року № 1129 , адресованому сільському голові Квітневої сільської ради Ковалику С.Д. повідомило, що не заперечує проти вилучення земельної ділянки державного лісового фонду площею 0,2 га, де встановлено торговий об'єкт приватному підприємцю ОСОБА_4 по продажу торгівельних товарів, яка знаходиться у кв. 40 виділу 10 Дубовецького лісництва урочище "Кочерівська дача" для оформлення договору оренди зазначеної ділянки ( а.с. 25 Т.1).

Рішенням 3 сесії 24 скликання від 27.09.2002року Квітневої сільської ради вирішено надати дозвіл гр. ОСОБА_4 на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування кафе на 50 посадочних місць на земельній ділянці розміром 0,20 га, що знаходиться на 87 км + 100м автодороги Київ-Чоп ( а с. 26 Т.1).

Розпорядженням голови Коростишівської РДА від 05.06.2003року № 214 надано дозвіл ОСОБА_4 на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га, яка розташована на 87 км + 100м автодороги Київ-Чоп ( а. с. 27 Т.1).

Акт вибору та обстеження земельної ділянки , наміченої під будівництво кафе на 50 посадочних місць на автодорозі Київ-Чоп 87 км + 100м затверджено комісією 05.06.2003року , якою одночасно надано дозвіл на виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво кафе за умови, зокрема:

- відведення земельної ділянки в установленому порядку;

- виготовлення та затвердження проектно-кошторисної документації (а. с. 28-30).

Участь в комісійному виборі та обстеженні земельної ділянки особисто приймав керівник Державного підприємства "Коростишівське лісове господарство".

Позитивні висновки щодо попереднього погодження місця розташування земельної ділянки надано: Коростишівським районним відділом земельних ресурсів, Коростишівською районною санепідемстанцією, Коростишівською районною екологічною інспекцією, відділом містобудування та архітектури Коростишівської РДА , ( а с. 31 -34Т.1).

Актом від 18.05.2004року встановлено зовнішні межі земельної ділянки наміченої до надання приватному підприємцю ОСОБА_4 Участь у встановлені в натурі меж земельної ділянки особисто приймав керівник Державного підприємства "Коростишівське лісове господарство" як суміжний землекористувач ( а. с. 45).

Рішенням 12 сесії 4 скликання від 08.09.04р. №288 Коростишівської районної ради приватному підприємцю ОСОБА_4 :

- погоджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,20 га , розташованої на території Квітневої сільської ради , автодорога Киїів -Чоп 87 кв +100м (за межами населеного пункту);

- надано згоду на надання її в оренду приватному підприємцю для розміщення та обслуговування кафе терміном на 25 років за рахунок земель Державного лісогосподарства відповідно до розробленої документації ( а. с. 51 Т.1 ).

Розпорядженням голови Коростишівської РДА від 22.09.04р. № 422 приватному підприємцю ОСОБА_4 :

- погоджено місце розташування для будівництва та обслуговування кафе на земельній ділянці несільськогосподарського призначення, площею 0,20 га, за межами населеного пункту с. Царівка на 87 км +100м автодороги Київ - Чоп за рахунок земель Коростишівського державного лісогосподарського підприємства;

- надано дозвіл виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ( а с. 35 Т.1).

Відповідно до затвердженого начальником Коростишівського районного відділу земельних ресурсів Технічного завдання від 04.05.2004 року на замовлення позивача у 2004 року ПМП "Геоцентр" розробило Проект відведення земельної ділянки для розміщення та обслуговування кафе, розташованого за адресою : Квітнева сільська рада, автодорога Київ-Чоп 87 км + 100м ( далі - Проект відведення 2004року) ( а. с. 15)

В якості вихідної земельно-кадастрової інформації виконавцем документації із землеустрою взято наступне :

- відомості про земельні ділянки, власника або землекористувача, за рахунок яких відводиться земельна ділянка (1). землекористувач: Коростишівське державне лісогосподарське підприємство; 2). кадастровий номер земельної ділянки : 18225883000:09:000:0002; 3). форма власності на землю та її код : 4.2. (державна власність); 4). цільове використання землі та його код: 5.1 ( землі для ведення лісового господарства );

- відомості про земельні ділянки, які запроектовані до відведення ( 1).кадастровий номер земельної ділянки : 18225883000:09:000:0002; 2). форма власності на землю та її код : 4.2. (державна власність); 3). цільове використання землі та його код: 1.11.3 ( землі для роздрібної торгівлі та комерційних послуг) 4). загальна площа земельної ділянки, яка запроектована до відведення - 0,2000га ;

- відомості про суб'єкта земельних відносин ( ПП ОСОБА_4) ( а с. 17 )

У пояснювальній записці до проекту відведення, виконавцем останнього зазначено наступне:

- земельна ділянка відводиться для несільськогосподарського використання: розміщення та обслуговування кафе на 50 місць;

- земельна ділянка знаходиться на території Квітневої сільської ради, автодорога Київ-Чоп 87 км+100 м;

- площа земельної ділянки - 0,2000 га, в тому числі , забудованих земель 0,2000га;

- земельна ділянка віднесена до земель комерційного використання , код цільового використання -1.11.3 ( землі для роздрібної торгівлі та комерційних послуг;

- в процесі відведення земельної ділянки були розраховані втрати лісогосподарського виробництва в сумі 7 440,00 грн. ( а. с. 19 Т.1)

Умови відведення земельної ділянки з одночасним відшкодуванням втрат лісогосподарського виробництва визначено Коростишівським районним відділом земельних ресурсів ( а. с. 36).

Позитивні висновки щодо погодження відведення земельної ділянки надано: Коростишівською районною санепідемстанцією, Коростишівською районною екологічною інспекцією, відділом містобудування та архітектури Коростишівської РДА , Коростишівським районним відділом земельних ресурсів, Обласною інспекцією з охорони культурної спадщини (а. с. 39 - 44).

Коростишівський районний відділ земельних ресурсів листом № 155 від 26.11.04року повідомив, що земельній ділянці, яка передбачається до надання приватному підприємцю ОСОБА_4 для розміщення кафе присвоєно кадастровий номер : 1822583000:09:000:0002 ( а с. 44 Т.1).

У складі Проекту відведення 2004 року міститься Розрахунок відшкодування вартості втрат лісогосподарського виробництва на суму 7,44 тис. грн., проведений за формулою п.2 Порядку , затвердженого постановою КМУ від 17.11.1997р. № 1279. (а. с. 47-49 Т.1).

Розпорядженням голови Коростишівської РДА від 01.12.2004 року № 500 приватному підприємцю ОСОБА_4 :

- п.1. погоджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,20 га, що розташована за межами населеного пункту с. Квітневе , автодорога Київ - Чоп 87 км = 100м, за рахунок земель Коростишівського лісогосподарського підприємства для розміщення та обслуговування кафе;

- п.2. зобов'язано провести відшкодування втрат лісогосподарського виробництва;

- п.3. передано в оренду земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,20 га, що розташована за межами населеного пункту с. Квітневе , автодорога Київ - Чоп 87 км = 100м, за рахунок земель Коростишівського лісогосподарського підприємства для розміщення та обслуговування кафе, терміном на 25 років ;

- п.4. надано дозвіл на розробку проектно - кошторисної документації для розміщення на даній земельній ділянці кафе ( а с. 55 Т.1).

Розпорядженням голови Коростишівської РДА від 22.02.05р. № 64 припинено право користування земельною ділянкою лісового фонду Коростишівського державного лісогосподарського підприємства, площею 0,20 га, яка перебувала в нього на праві постійного користування, розташована у кварталі 40, виділ 10 Дубовецького лісництва, урочище "Кочерівська дача", за межами с. Квітневе , на території Квітневої сільської ради ( а. с. 56 Т.1).

30 травня 2005 року між Коростишівською РДА як орендодавцем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 як орендарем підписано з нотаріальним посвідченням Договір оренди земельної ділянки ( далі - Договір оренди) на таких основних умовах :

- в строкове платне користування на умовах оренди передається земельна ділянка лісогосподарського призначення, площею 0,20 га для розміщення та обслуговування кафе, що знаходиться за межами населеного пункту поблизу автодороги Київ-Чоп 88км + 0,40 м на території Квітневої сільської ради Коростишівського району ( предмет договору);

- земельна ділянка лісогосподарського призначення загальною площею 0, 20 га передається в оренду без об'єктів нерухомого майна та інших об'єктів, а також без прав третіх осіб на неї, сервітутів та обмежень; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 40 146,00грн.; орендар зобов'язується здійснювати інвестиції у соціальну інфраструктуру сільської ради за окремим договором ( об'єкт оренди);

- договір укладено на 5 років з моменту підписання його сторонами ; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію ( строк дії договору);

- орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4014,60 грн. в рік, що становить 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - до 10 числа щомісяця за попередній місяць поточного року ; розмір орендної плати переглядається по мірі необхідності , зокрема, у разі, зміни розмірів земельного податку ( орендна плата);

- земельна ділянка передається в оренду для розміщення та обслуговування кафе; цільове призначення - земельна ділянка лісогосподарського призначення; умови збереження стану об'єкта оренди: благоустрій території, використання за цільовим призначенням, без права суборенди ( умови використання земельної ділянки);

- передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення відповідно до розпорядження голови РДА № 477 від 27.09.04р.; передача земельної ділянки орендарю здійснюється Районним відділом земельних ресурсів у термін 5 днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі ( умови та строки передачі земельної ділянки в оренду) ;

- після припинення дії договору орендар повертає земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду ( умови повернення земельної ділянки);

- договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації; невід'ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийняття - передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки ; нормативна грошова оцінка земельної ділянки; договір інвестиційного проекту (прикінцеві положення).

Договір оренди зареєстровано в державному реєстрі, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди зроблено запис № 040521100002 від 31.05.2005р. ( а с. 12-14 Т.1).

У матеріалах справи міститься лист фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , адресований Коростишівській РДА та датований 16.02.10року з проханням поновити Договір оренди на новий строк. На листі міститься відбиток квитанції № 158415 про відправку позивачем рекомендованого відправлення на адресу відповідача , однак яка не містить дати її оформлення ( а. с. 52).

Коростишівська РДА листами від 06.12.12 № Я-382/59 та від 13.02.12р. № Я-21/39, з посиланням на ч.3 ст. 122 ЗК України повідомила позивачу про відсутність повноважень щодо надання в оренду земельної ділянки лісогосподарського призначення та про наявність таких в обласної державної адміністрації ( а. с. 57 , 87 Т.1).

В подальшому, розпорядженням голови Коростишівської РДА від 11.10.12року № 633 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 :

- погоджено надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою з метою передачі її в оренду для розміщення та обслуговування кафе ( землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики , оборони та іншого призначення) орієнтовною площею 0,2000 га , що знаходиться за межами населеного пункту с. Квітневе , Коростишівського району із земель запасу Квітневої сільської ради;

- матеріали погодження подати на розгляд та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою до облдержадміністрації ( а. с. 58 Т.1).

В свою чергу , 08.11.12року та 19.03.2013року комісією Житомирської ОДА по розгляду звернень підприємств, організацій , установ та громадян щодо надання земельних ділянок було відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою з посиланням , серед іншого, на:

- розпорядження голови Коростишівської РДА від 01.12.2004 року, яким було передано земельну ділянку в оренду терміном на 25 років ( а. с. 59 Т.1);

- на статтю 122 ЗК України, згідно якої земельні ділянки під будівництво об'єктів , пов'язаних з обслуговуванням жителів територіального громади району ( шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) надаються районними державними адміністраціями ( а. с. 60 Т.1).

В обох випадках висновок про те, що передати спірну земельну ділянку в оренду позивачу уповноважена Коростишівська РДА, а не Житомирська ОДА , надано Головним управлінням Держземагенства в Житомирській області ( а. с. 59 , 60 Т.1).

На повторне звернення позивача до Коростишівської РДА щодо продовження терміну дії Договору оренди , відповідач листом від 03.06.13року № Я -28/39 вказав на неможливість такого продовження , з наступних підстав:

- позивач не звернувся у законодавчо визначений термін про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строку та не додав проект додаткової угоди;

- у договорі оренди земельної ділянки від 30.05.2005р. не вказано, яким чином буде здійснено обслуговування жителів територіальної громади та забезпечення соціально -економічних , культурних , оздоровчих або інших потреб , як це випливає із змісту ч.3 ст. 122 ЗК України;

- розпорядження голови Коростишівської РДА від 01.12.2004 року №500 як ненормативний акт вичерпало свою дію фактом його виконання ( а с. 63Т.1).

Матеріалами справи також підтверджуються наступні обставини:

- відповідно до довідок відділу Держземагентства у Коростишівському районі від 17.06.13р. за № 01-12/1461/05/22-13 та 04.03.14 № 01-16/574/04/22-14 станом на 01.01.13року за позивачем рахується в користуванні на правах оренди земельна ділянка площею 0,2000га, що використовується у комерційних цілях та яка за основним цільовим призначенням відповідно до ст. 19 ЗК України належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики , оборони та іншого призначення ( а. с. 69 Т.1, а . с. 24 Т.2 );

- відповідно до довідки відділу Держземагентства у Коростишівському районі від 23.10.13р. за № 01-16/2591/06/3-13 в базі даних Державного земельного кадастру відсутні відомості про земельну ділянку площею 0,20га для розміщення та обслуговування кафе, що знаходиться за межами населеного пункту поблизу автодороги Київ-Чоп 88 км+040м на території Квітневої сільської ради Коростишівського району за ПП ОСОБА_4 ( а.с. 123 Т.2);

- відповідно до довідки КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації " Житомирської обласної ради від 02.07.12р. № 164 на орендованій позивачем земельній ділянці поблизу автодороги Київ-Чоп 88 км+040м знаходиться незавершене будівництво, відсоток готовності 11% ( а. с. 169 Т.1);

- відповідно до Державного акту на право постійного користування землею № 49 від 05.08.2002р. зміни в землекористуванні щодо вилучення 0,20 га з постійного користування ДП " Коростишівське лісове господарство" не внесені ( а.с. 32-37 Т.2);

- відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ -1800804522013 від 27.12.13року:

1. земельна ділянка площею 0, 200 га з кадастровим № 1822583000:09:000:0002 , що за цільовим призначенням належить до земель комерційного призначення ( розміщення та обслуговування кафе) в межах категорії земель - землі житлової та громадської забудови, та розташовується за адресою : дорога Київ-Чоп 87 км+100м зареєстрована як об'єкт права - 31.05.2005року;

2. згідно експлікації угідь земельна ділянка на площі 0,0028 га та 0,0014 га забудована одноповерховими капітальними будівлями, на площі - 0,1958 га зайнята під проїздами, проходами та площадками ( а. с. 49 Т.2).

Станом на дату вирішення спору, позивач позов підтримує, відповідач та треті особи проти його вимог заперечують.

Дослідивши матеріали справи, подані докази в ході вирішення спору, на підставі ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно оцінивши їх в сукупності, господарський суд прийшов до висновку відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Згідно ст. 2 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 4 Цивільного кодексу України земельні відносини є цивільними, а Кодекс - основним актом цивільного законодавства, тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин у відповідній частині ( абз. 2 п.3.3 рішення КСУ 10 грудня 2009 року N 31-рп/2009 у справі N 1-46/2009 (справа про переважне право наймача на придбання військового майна).

Так, згідно ч.1 статті 413 ЦК України держава, як власник земельної ділянки, має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій).

Держава до 01.01.13року реалізувала повноваження власника земельних ділянок через органи державної влади , а саме Кабінет Міністрів України ( ст. 13 Земельного кодексу України") та місцеві державні адміністрації ( обласні , районні) ( ст. 17 цього Кодексу, п.7 ч.1 ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

При цьому, згідно п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України ( до 01.10.13р.) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснювали відповідні органи виконавчої влади.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 413 ЦК України право забудови земельної ділянки державної власності виникає на підставі, зокрема, договору, судом враховується , що йдеться про договір оренди земельної ділянки , який укладається на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України ( ч.7 ст. 93 , ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України , ст. 2 , ч.1 ст. 6 та 16 Закону України "Про оренду землі" ).

Оскільки відповідно до ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, то передача в оренду земельних ділянок фізичним особам - підприємцям під забудову здійснюється в порядку, встановленому для юридичних осіб ( ст.123 ЗК України), а не для громадян ( ст. 118 ЗК України).

Забудова земельних ділянок державної власності здійснюється з врахуванням також інших нормативно-правових актів, і зокрема.

У ч.3 ст.11 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000р. № 1699-III ( в редакції до 04.10.2006р.) ( далі - Закон про забудову) було передбачено, що сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах своїх повноважень вирішують питання планування, забудови та іншого використання територій згідно із схемою планування територій відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" до адміністративно-територіальних одиниць належать : область, район, місто, район у місті, селище, село.

Адміністративно-територіальна одиниця - це компактна частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування ( абз. 4 п.2 Рішення КСУ від 13.07.2001 № 11-рп/2001 (справа про адміністративно-територіальний устрій).

Згідно ч. 1 ст. 173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

В свою чергу, згідно ч. 4 ст.19 Закону про забудову р е ж и м з а б у д о в и та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб за м е ж а м и н а с е л е н и х п у н к т і в ( в тому числі, сіл), також встановлювався відповідними радами.

Як випливало із змісту ч.1 ст. 18 Закону про забудову за межами населених пунктів ( в тому числі, сіл) відповідні ради могли встановити режим забудови, виходячи з потреб територіальної громади для розташування, утримання об'єктів житлово-комунального господарства, соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури, вирішення інших завдань забезпечення сталого розвитку населеного пункту.

Так, згідно п.2.9 ДБН Б.2.4-1-94 "Планування і забудова сільських поселень" при розробці загальної концепції соціального і територіального розвитку сільських населених пунктів у межах базової адміністративно-територіальної одиниці - сільської (селищної) Ради - намічаються заходи щодо удосконалення, зокрема, організації системи культурно-побутового обслуговування.

Згідно п. 5.1 Державних будівельних норм система культурно-побутового обслуговування сільського населення повинна забезпечувати необхідний комплекс послуг мешканцям усіх населених пунктів, незалежно від їх розміру, та сприяти скороченню часу, необхідного для одержання послуг і придбання товарів. Заклади та підприємства обслуговування об'єднуються за галузевою ознакою у територіальні мережі: дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл; лікувально-профілактичних закладів; закладів культури, мистецтва та спорту; підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового та комунального обслуговування; органів управління та підприємств зв'язку.

Як передбачено у п. 5.2 Державних будівельних норм система культурно-побутового обслуговування населення формується у межах сільського адміністративного району з урахуванням диференціації населених пунктів за людністю, характером розміщення та функціональним призначенням, що обумовлює склад заходів обслуговування.

Встановлення режиму забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб, за межами населених пунктів, як це по суті випливало із змісту ч.6 ст. 19 Закону про забудову, не тягнув за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до часу вилучення (викупу), надання цих ділянок для здійснення запланованої містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку.

Згідно ч.4 ст. 23 Закону про забудову п л а н у в а н н я з е м е л ь н и х д і л я н о к, пов'язане із зміною їх цільового призначення, здійснювалось власниками або користувачами цих ділянок у встановленому законодавством порядку.

Викладене доводить, що чинне законодавство України передбачало можливість поширення режиму забудови для містобудівних потреб за межами населеного пункту, зокрема, села, однак для цього мало бути здійснено планування з подальшим формуванням земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, зокрема, права оренди.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Земельного кодексу України об'єктами земельних відносин є: землі в межах території України; з е м е л ь н і д і л я н к и та права на них; земельні частки (паї).

З е м е л ь н а д і л я н к а - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами ( ст. 79 Земельного кодексу України).

Оскільки Земельний кодекс України доповнено статтею 79-1 « Формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав» лише Законом N 3613-VI від 07.07.2011року, норми останньої до спірних відносин застосуванню не підлягають.

Водночас Закон України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року N 858-IV ( в редакції до 01.05.2009 року) об'єктом землеустрою визначав з е м е л ь н у д і л я н к у та містив визначення такого поняття як план земельної ділянки - графічне зображення, що відображає, зокрема, місцезнаходження та зовнішні межі земельної ділянки, а також розміщення об'єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці.

Таким чином, визначення територій, в и б і р (планування), вилучення (викуп) і надання з е м е л ь н и х д і л я н о к для містобудівних потреб, а також розміщення і будівництво житлових, громадських і промислових об'єктів, благоустрій їх територій в м е ж а х, зокрема, с і л ь с ь к и х р а д у 2004 році проводилось відповідно до статей 122 -124, 149, 151 Земельного кодексу України, а також Постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року №427 „Про затвердження Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів» ( втратила чинність на підставі Постанови КМ України N 154 від 20.02.2013) ( далі - Порядок № 154).

За загальним правилом п. 2 Порядку № 154 вибір земельних ділянок проводився до початку проектування об'єктів.

Згідно п. 5 Порядку № 154 постійно діюча комісія з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів , утворена, зокрема , держадміністрацією, здійснювала обстеження бажаного місця розташування об'єктів, погоджувала орієнтовний розмір земельної ділянки, умови її вилучення або зміни цільового призначення з урахуванням містобудівної документації, місцевих правил забудови та комплексного розвитку території.

Згідно п. 7 Порядку № 154 акт вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів , підписаний головою і членами комісії, і скріплений печатками, разом з матеріалами, що використовувалися під час його складання, передавався юридичній особі ( або фізичній особі-підприємцю) для подання до відповідної держадміністрації.

Судом встановлено, що позивачу у 2002-2004 роках було погоджено місце для будівництва та обслуговування кафе на 50 посадочних місць на земельній ділянці площею 0,20 га, що знаходиться на 87 км + 100м автодороги Київ-Чоп за межами населеного пункту с. Царівка Квітневої сільської ради за рахунок земель Державного підприємства "Коростишівське лісове господарство" з відома та згоди останнього.

Судом встановлено, що в межі діяльності Квітневої сільської ради входять села : Квітневе, Антонівка, Браженець, Красилівка, Царівка.

Оскільки погодження забудови кафе за межами населеного пункту відбулось зі згоди Квітневої сільської ради та Коростишівської районної ради, суд , з врахуванням вище викладеного, дійшов висновку, що будівництво зазначеного об'єкту за межами села Царівка відповідало регіональним і місцевим правилам забудови, а також було спрямоване на культурно-побутове обслуговування, щонайменше, територіальної громади села Царівка .

Докази, які би спростували вище викладений висновок суду, у матеріалах справи відсутні.

В свою чергу, відділ містобудування та архітектури Коростишівської РДА у 2003 році п о г о д и в саме м і с ц е р о з т а ш у в а н н я з е м е л ь н о ї д і л я н к и орієнтовною площею 0,20 га на 87 км +100 м автодороги Київ-Чоп, п р о е к т о в а н о ї під розташування будівництва кафе без обмежень за умови, зокрема, відведення земельної ділянки та виготовлення та затвердження проектно-кошторисної документації.

Тим самим, судом встановлено, що станом на дату погодження відділу містобудування та архітектури Коростишівської РДА (25.03.2003року) земельна ділянка, проектована під будівництво кафе, ще не була сформована як об'єкт цивільних прав.

У частині 10 ст. 151 ЗК України було передбачено, що районна державна адміністрація мала розглянути у місячний строк матеріали погодження місця розташування об'єкта, під який мала право вилучати земельну ділянку, або ж мала подати свій висновок до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної державної адміністрації.

Судом встановлено, що саме розпорядженням голови Коростишівської РДА від 22.09.04р. № 422 позивачу було погоджено як місце будівництва та обслуговування кафе на земельній ділянці площею 0,20 га за межами населеного пункту с. Царівка на 87 км +100м автодороги Київ - Чоп, так і надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Село Царівка Квітневої сільської ради, за межами якого позивачу погоджено будівництво кафе, як адміністративно - територіальна одиниця є складовою Коростишівського району, на територію якого поширюються повноваження Коростишівської РДА щодо розпорядження земельними ділянками державної власності.

Тим самим, Коростишівська РДА у 2004 році визнала за собою право вилучати земельну ділянку для розташування об'єкта забудови - кафе за правилами ч. 10 ст. 151 ЗК України.

В свою чергу, як об'єкт цивільних прав земельна ділянка для будівництва та обслуговування кафе площею 0, 2000га станом на 26.11.04 року вже була сформована, про що свідчить присвоєний їй кадастровий номер 1822583000:09:000:0002. Окрім того, на кадастровому плані земельної ділянки були позначені дві одноповерхові забудови загальною площею 0,0042га, решта 0,1958 га значились як площадки та проїзди.

Згідно статті 124 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції станом на 01.12.2004 року передача в оренду з е м е л ь н и х д і л я н о к, що перебували у державній власності, здійснювалась на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Так, відповідно до п. "в" ч. 3 статті 122 Земельного кодексу України саме районні державні адміністрації на їх території мали право надавати земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування ( а також на праві оренди) юридичним особам ( а також фізичним особам-підприємцям) за межами населених пунктів ( в тому числі, сіл) для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Оскільки перелік об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району ( в тому числі, села) згідно вище наведеної правової норми не є вичерпним, господарський суд виходить із змісту п. 5.1 ДБН Б.2.4-1-94 "Планування і забудова сільських поселень" про те, що обслуговування сільського населення забезпечують як підприємства торгівлі, так і громадського харчування.

У спеціальному законодавстві України вживався як термін "заклад" , так і "підприємство" громадського харчування.

Так, заклад громадського харчування - це організаційно-структурна статистична одиниця у сфері громадського харчування, яка виробляє, доготовляє та продає кулінарну продукцію, булочні, борошняні кондитерські вироби та закупні товари.

Заклад громадського харчування може розміщуватись в окремій капітальній будівлі або в спеціально обладнаному для продажу їжі приміщенні іншої капітальної будівлі або у вагонах залізничного, салонах авіа-, авто- та водного пасажирського транспорту ( наказ Мінекономіки від 24.07.2002 N 219 "Про затвердження Правил роботи закладів (підприємств) громадського харчування").

Позивач, з посиланням на п.п. 3.1., 3.13 Національного стандарту України (ДСТУ 4281:2004), доводив, що кафе - це заклад ресторанного господарства із широким асортиментом страв нескладного готування, кондитерських виробів і напоїв, в якому застосовують самообслуговування або обслуговування офіціантами.

Згідно п.4.2 Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої Держкомстатом України від 24.10.2005 № 327 та зареєстрованої Мін'юстом України, 08.11.2005 за № 1350/11630) кафе - різновид об'єкта ресторанного господарства, що має виробничі приміщення, зал для відвідувачів і реалізує широкий асортимент страв і кулінарних виробів нескладного приготування, хлібобулочні і борошняні кондитерські вироби, гарячі і холодні напої, кисломолочні продукти, товари, що купуються, із застосуванням методів самообслуговування або обслуговування офіціантами.

З врахуванням вище викладеного, надання позивачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1822583000:09:000:0002 для будівництва та обслуговування кафе площею 0, 2000га за межами населеного пункту (село Царівка) на 87 км +100м автодороги Київ - Чоп для культурно - побутового обслуговування жителів територіальної громади району , в тому числі, села Царівка , належало до повноважень Коростишівської РДА.

Оскільки земельна ділянка для будівництва кафе відводилась за межами населеного пункту за рахунок земель Державного підприємства "Коростишівське лісове господарство", що перебували у його постійному користуванні, господарський суд враховує наступне.

Згідно ч.5 статті 116 ЗК України в редакції 2004 року надання у користування земельної ділянки, що перебувала у власності або у користуванні, провадилося лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно статті 19 Земельного кодексу України в редакції 2004 року за основним цільовим призначенням виділялись , зокрема, землі житлової та громадської забудови та землі лісового фонду.

Згідно статті 38 цього Кодексу до земель житлової та громадської забудови належали земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовувалися для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Згідно статті 55 цього Кодексу до земель лісового фонду належали землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно ч. 2 цієї статті до земель лісового фонду не належали землі, зайняті, зокрема, полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах відводу залізниць, захисними насадженнями на смугах відводу автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд та водних об'єктів.

У ч.5 ст. 9 Лісового кодексу України в редакції 2004 року було зазначено, що земельні ділянки лісового фонду могли передаватися у тимчасове користування ( на умовах оренди) за погодженням з постійними користувачами лише для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

За приписами ст. 19 Лісового кодексу України тимчасові користувачі, яким було надані у користування земельні ділянки лісового фонду мали право у встановленому законодавством порядку прокладати дороги, обладнувати лісові склади, стоянки для автотранспорту, зводити господарські будівлі та споруди для зберігання і первинної обробки заготовленої сировини тощо.

Як випливало із ст. 10 Лісового кодексу України та ст. 10 Закону України "Про оренду землі" передача в тимчасове користування ( оренду) земельної ділянки лісового фонду для спеціального використання не зумовлювала би припинення у Державного підприємства "Коростишівське лісове господарство" права постійного користування такою земельною ділянкою.

Однак з врахуванням встановлених судом обставин, позивачу земельна ділянка лісового фонду відводилась в оренду саме на умовах вилучення її у постійного землекористувача для будівництва об'єкта, пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної громади району.

Заперечення третьої особи стосовно порушення відповідачем вимог земельного та лісового законодавства на стадії вилучення земельної ділянки державного лісового фонду площею 0,2 га з постійного користування спростовуються нижче наведеним.

Судом встановлено, що Державне підприємство "Коростишівське лісове господарство" у 2002 році не заперечувало проти вилучення земельної ділянки державного лісового фонду площею 0,2 га, яка знаходилась у кв. 40 виділу 10 Дубовецького лісництва урочище "Кочерівська дача" для оформлення позивачу договору оренди зазначеної ділянки.

Окрім того, як вже судом зазначалось, за участю Державного підприємства "Коростишівське лісове господарство" у 2003-2004 роках здійснювалось погодження позивачу місця розташування кафе на вище зазначеній земельній ділянці в порядку ст. 151 ЗК України.

Такими діями, третя особа визнала, по-перше, що позивачу відводилась під будівництво кафе земельна ділянка лісового фонду, по-друге, що проти її вилучення постійний землекористувач не заперечував.

Вище викладені висновки суду грунтуються на приписах ч. 2 ст. 149 ЗК України в редакції 2004 року про те, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів.

Окрім того, у ч. 16 ст. 151 ЗК України в редакції чинній у 2004 році було зазначено, що у разі відмови землекористувача, у погодженні місця розташування об'єкта ці питання вирішувалися у судовому порядку.

Докази, які би підтверджували наявність у 2004 році судового спору, зумовленого відмовою Державного підприємства "Коростишівське лісове господарство" погодити позивачу місце розташування будівництва кафе на належній йому на праві постійного користування земельній ділянці лісового фонду у матеріалах справи відсутні.

Оскільки , як судом встановлено, режим забудови для містобудівних потреб поширювався і за межі населених пунктів, передача земельної ділянки в оренду за межами села Царівка Квітневої сільської ради на 87 км +100м автодороги Київ - Чоп для будівництва кафе як закладу громадського харчування, зумовлювала зміну цільового призначення земель лісового фонду , за рахунок яких вона надавалася на землі житлової та громадської забудови ( ч.1 ст. 19, ч.2 ст. 20 ЗК України).

Зміна цільового призначення земель провадилась органами виконавчої влади, які приймали рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджували проекти землеустрою ( ч.2 ст. 20 ЗК України).

Оскільки стаття 149 України вміщена у главу 22 Кодексу "Припинення прав на землю", тим самим , підтверджується, що п е р е д а ч а земельних ділянок у користування (оренду) є можливою лише після їх в и л у ч е н н я у постійних землекористувачів.

У статті 149 ЗК України в редакції 2004 року було обумовлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, могли вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Так , відповідно до п. "в" ч.5 ст. 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території мали право вилучати земельні ділянки державної власності, які перебували у постійному користуванні, за межами населених пунктів для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Згідно ч. 9 цієї статті Кабінет Міністрів України вилучав із постійного користування земельні ділянки державної власності, зайняті лісами першої групи лише площею понад 10 гектарів.

Вище викладене доводить, що станом на 01.12.2004 року Коростишівська РДА була уповноважена вилучати із постійного користування Державного підприємства "Коростишівське лісове господарство" земельної ділянки площею 0,2000 га , зайнятої лісами першої групи, для будівництва позивачем кафе та спростовує доводи третьої особи про те, що таке вилучення мав здійснити Кабінет Міністрів України.

Посилання третьої особи на Розпорядження КМУ від 10.04.2008 р. № 610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" є безпідставним, оскільки за правовим принципом дії нормативно-правових актів в часі приписи останнього на відносини 2004 року не поширюються.

Окрім того, у ч. 1 ст. 123 ЗК України в редакції 2004 року було передбачено, що надання земельних ділянок юридичним особам ( а також фізичним особам-підприємцям) у постійне користування ( а також в оренду) здійснювалося на підставі рішень органів виконавчої влади за проектами відведення цих ділянок.

Згідно ст. 50 Закону України від 22.05.2003р. № 858-IV "Про землеустрій" в редакції до 01.05.2009 року було зазначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складалися у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

На виконання вимог ст. 50 Закону України "Про землеустрій" , Кабінет Міністрів України постановою від 26 травня 2004 р. № 677 затвердив Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у п. 2 якого були визначені випадки, коли проект відведення не розроблявся та у п. 3 якого було зазначено, що проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі , зокрема, рішення районної державної адміністрації, до повноважень якої належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Таким рішенням було розпорядження голови Коростишівської РДА від 22.09.04р. № 422 в частині надання позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту для забудови.

В свою чергу, розпорядження голови Коростишівської РДА від 01.12.2004 року № 500 відповідало ч.1 ст. 19, ч.2 ст. 20, п. "в" ч.3 ст.122 та п. "в" ч.5 ст. 149 ЗК України в редакції 2004 року.

Цим розпорядженням, насамперед, відповідачем було змінено основне цільове призначення земельної ділянки, оскільки із категорії земель лісового фонду переведено її до земель житлової та громадської забудови з одночасним відшкодуванням втрат лісогосподарського виробництва, в порядку Постанови КМУ від 17.11.1997 року № 1279 "Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню".

Виходячи із змісту ч.6 ст. 19 Закону про забудову в редакції станом на 01.12.04р., розпорядження №500 мало стати підставою для зміни адміністративно-територіальних меж одного із сіл Квітневої сільської ради: або села Царівка , або села Квітневе, залежно від того, за межами якого саме населеного пункту знаходиться земельна ділянка площею 0,20 га на 87 км +100м автодороги Київ - Чоп.

Так, згідно розпорядження № 422 зазначена земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту Царівка, а згідно розпорядження № 500 - за межами населеного пункту села Квітневе.

Більше того, виходячи із змісту ч.4 ст. 24 Закону про забудову в редакції станом на 01.12.04р., розпорядження №500 є одночасно дозволом на будівництво об'єкта містобудування, зокрема , пунктом 4 останнього позивачу надано дозвіл на розробку проектно-кошторисної документації для розміщення на даній земельній ділянці кафе.

Саме тому за правилами належності та допустимості доказів ( ст. 34 ГПК України) судом приймається до уваги дані Державного земельного кадастру , що містяться у витягу № НВ -1800804522013 від 27.12.13року про те, що земельна ділянка площею 0, 20 га з кадастровим № 1822583000:09:000:0002 за цільовим призначенням належить до земель комерційного призначення ( розміщення та обслуговування кафе) в межах категорії земель - землі житлової та громадської забудови з дати її державної реєстрації як об'єкта цивільних прав - 31.05.2005 року.

Натомість доводи як відповідача , так і третьої особи про належність спірної земельної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення станом як на дату укладення Договору оренди ( 31.05.05р.), так і на дату закінчення строку його дії ( 31.05.2010 року ) судом відхиляються як безпідставні.

Редакційна недосконалість п. п. 1 та 3 розпорядження голови Коростишівської РДА від 01.12.2004 року № 500 в частині визначення земельної ділянки як такої , що належить до земель лісогосподарського призначення ( земель лісового фонду в редакції ст. 19 ЗК України станом на 01.12.2004року) не спростовує вище викладеного.

Невнесення змін в землекористуванні третьої особи до Державного акту на право постійного користування серії ЖТ 09-00 № 000117 в частині вилучення 0,20 га земель лісового фонду із постійного користування також не впливає на юридичну підставу їх вилучення - розпорядження № 500. У зв'язку з цим, заслуговують на увагу доводи позивача про те, що з 25.07.2003 року втратив чинність п.3.9 Інструкції № 43 , який передбачав внесення до примірника державного акта будь-яких змін в розташуванні меж земельної ділянки або умов її передачі чи надання, які відбулися після його видачі.

Оскільки за змістом п. "а" та п." б" ч.1 статті 141 ЗК України добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом є самостійними підставами припинення права користування земельною ділянкою, розпорядження голови Коростишівської РДА від 22.02.2005року № 64 немає жодного правового значення у спірних правовідносинах, оскільки право користування земельною ділянкою лісового фонду площею 0,20 у Державного підприємства "Коростишівське лісове господарство" припинилося 01.12.2004року внаслідок її вилучення на підставі розпорядження № 500.

Оскільки як об'єкт права земельна ділянка площею 0,20 га була зареєстрована 31.05.2005року за адресою: дорога Київ-Чоп 87 км+100м на території Квітневої сільської ради Коростишівського району, судом приймається до уваги довідка відділу Держземагентства у Коростишівському районі від 23.10.13р. за № 01-16/2591/06/3-13 про те, що в базі даних Державного земельного кадастру відсутні відомості про земельну ділянку площею 0,20га для розміщення та обслуговування кафе за адресою: дорога Київ-Чоп 88 км + 040м на території Квітневої сільської ради Коростишівського району.

Відповідало розпорядження № 500 в частині строку надання позивачу земельної ділянки державної власності в оренду для забудови строком на 25 років вимогам ч.5 ст. 413 ЦК України та ч.1 ст. 19 ЗК України.

Все вище викладене у сукупності доводить, що станом на 01.12.2004 року Коростишівська РДА розпорядилася земельною ділянкою державної власності площею 0,20 га під забудову на 87 км+100 м автодороги Київ-Чоп 87 км+100м. за межами населеного пункту ( с. Царівка або с.Квітневе), однак на території Квітневої сільської ради, відповідно до наданих їх повноважень , а тому станом на дату укладення Договору оренди 31.05.2005 року була належним її орендодавцем.

Оскільки станом на дату закінчення строку дії Договору оренди 31.05.2010 року повноваження Коростишівської РДА щодо розпорядження земельною ділянкою державної власності за межами населеного пункту для потреб, визначених у п. "в" ч.3 ст. 122 ЗК України не змінились, так само, як офіційно не змінились межі вище зазначених адміністративно-територіальних одиниць, вирішення питання щодо поновлення цього Договору на той самий строк і на тих самих умовах, покладалось саме на Коростишівську РДА .

У зв'язку з цим, судом приймається до уваги, що правовідносини щодо поновлення Договору оренди виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України "Про оренду землі" . Редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" станом на 31.05.2010 року не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади, в даному випадку, Коростишівської РДА ( п. 2.17 Постанови ВГСУ від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Господарський суд вважає, що розпорядження № 500 в частині надання позивачу земельної ділянки державної власності в оренду для забудови строком на 25 років не вичерпало свою дію виконанням , оскільки Договір оренди був укладений лише строком на 5 років. Однак це розпорядження не було правовою підставою для поновлення останнього, виходячи з наступного.

За буквальним змістом ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції станом на 31.05.2010 року , договір оренди за певних умов підлягав поновленню , на відміну від загальної норми ст. 764 ЦК України, згідно з якою договір найму вважався поновленим. Тому для поновлення договору оренди необхідним було відповідне волевиявлення сторін цього договору. За змістом ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" , волевиявлення Коростишівської РДА мало здійснюватися виключно у формі прийняття відповідного розпорядження п р о п о н о в л е н н я Договору оренди та підписання договору оренди в новій редакції , якщо сторони дійшли згоди змінити його умови ( ч.2 ст. 33 Закону про оренду) , або підписання відповідної додаткової угоди до первісного договору в частині визначення нового строку його дії, однак за тих самих умов.

Частина 3 ст. 33 Закону про оренду відводила орендодавцю місячний термін для висловлення заперечень щодо поновлення договору з орендарем , тому по його закінченню в останнього виникав обов'язок прийняти позитивне рішення з цього питання.

Судом встановлено, що відповідач не надсилав позивачу письмове заперечення проти поновлення Договору оренди на той самий строк (5 років в межах дії розпорядження № 500) та на тих самих умовах, які були передбачені договором протягом 31.05.2010 року -30.06.2010 року, тоді як це була пряма вказівка ч.3 ст. 33 Закону про оренду, незалежно від п.8 Договору оренди щодо обов'язку позивача заявити про своє переважне право про його поновлення не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору.

Всі доводи відповідача про бездіяльність позивача з виконання п.8 Договору оренди в частині реалізації переважного права оренди земельної ділянки державної власності суд відхиляє як безпідставні, оскільки матеріалами справи підтверджується, що офіційну відмову поновити Договір оренди з позивачем Коростишівською РДА надано лише листом від 13.12.12року № Я-21/39, тобто через півтора роки після закінчення строку його дії з посиланням на звернення позивача не встановленої дати.

Зазначена бездіяльність Коростишівської РДА зумовила невідповідність даних Державного земельного кадастру в частині дії речового права позивача на земельну ділянку в часі, оскільки попри те, що 5- річний строк дії речового права оренди сплинув 31.05.2010року, позивач станом на 27.12.13року вважається орендарем земельної ділянки та, відповідно, платником орендної плати за неї.

Встановлені судом обставини у діяльності органу виконавчої влади щодо розпорядження земельною ділянкою державної власності зумовлюють необхідність врахування прецедентної практики Європейського Суду з прав людини , викладеної у п. п. 70, 76 та 77 Рішення від 20.01.12року у справі "Рисовський проти України" про те, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Натомість непослідовний і некоординований підхід державних органів до ситуації заявника призвів до невизначеності щодо його права на земельну ділянку та незалежно від будь-яких фінансових наслідків, розчарування, яке, природно, може виникнути у результаті такої триваючої ситуації невизначеності, саме по собі становить непропорційний тягар, який було ще більше посилено відсутністю будь-якого відшкодування за нескінченну неможливість формальної реалізації заявником його права на земельну ділянку.

Однак в межах предмету заявленого позову судом враховується, що оскільки Договір оренди після закінчення строку його дії 31.05.2010 року в установленому законом порядку не був поновлений на тих самих умовах та на той самий строк, вимога позивача визнати протилежне в судовому порядку суперечить принципам законності та верховенства права , якими керується суд, ухвалюючи судове рішення.

Більше того, для поновлення Договору оренди на тих самих умовах відсутні підстави як в позасудовому порядку, так і за рішенням суду , виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону про оренду об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки є істотною умовою договору оренди.

За Договором оренди об'єктом оренди є земельна ділянка лісогосподарського призначення, площею 0,20 га, що знаходиться за межами населеного пункту поблизу автодороги Київ-Чоп 88км + 0,40 м на території Квітневої сільської ради Коростишівського району , тоді як за даними Державного земельного кадастру об'єктом оренди є земельна ділянка комерційного призначення ( розміщення та обслуговування кафе) із земель житлової та громадської забудови площею 0,20 га, що знаходиться за межами населеного пункту за адресою: дорога Київ-Чоп 87 км+100м на території Квітневої сільської ради Коростишівського району.

Іншими істотними умовами договору оренди за приписами ст. 15 Закону про оренду є умови і строки передачі земельної ділянки орендарю. Однак на стадії поновлення Договору оренди, ці умови вже мали бути виконані сторонами, тоді як судом встановлено, що в межах строку його дії з 31.05.2005 року по 31.05.2010 року земельну ділянку позивачу за актом приймання-передачі так і не було передано.

До істотних умов договору оренди ст. 15 Закону про оренду відносить також умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду. Однак умова п.16 Договору оренди про те, що передана в оренду земельна ділянка для розміщення та обслуговування кафе є земельною ділянкою лісогосподарського призначення не відповідає дійсності , а тому не може бути поновлена в тій самій редакції.

Істотною умовою договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону про оренду землі , в редакції Закону України N 2756-VI від 02.12.2010, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

З наведеного слідує, розмір та строки сплати орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з 01.01.2011 р. регулюється Податковим кодексом України (Постанови Верховного суду України від 27.12.2010 у справі №27/15-10, від 23.05.2011 у справі №7/105-10(30/234-09), від 04.07.2011 у справі №41/81пд).

Встановлення ст. 288 ПК України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень Договору оренди у відповідність до вимог закону в частині визначення як розміру грошової оцінки земельної ділянки, так і розміру орендної плати.

З врахуванням викладеного, умова п.9 Договору оренди в частині розміру орендної плати за користування земельною ділянкою державної власності не може бути поновлена в тій самій редакції.

Все вище викладене у сукупності доводить відсутність правових підстав для поновлення Договору оренди за рішенням суду на тих самих умовах, які у відповідній частині суперечать встановленим обставинам, а в іншій, не відповідають вимогам чинного законодавства на дату винесення рішення у справі навіть у разі звернення позивача з такими вимогами до суду.

Оскільки господарський суд за правилами ст. 33 ГПК України відхилив як доводи позивача , так і заперечення відповідача, позов задоволенню не підлягає. Вирішення спірних правовідносин має здійснюватись з врахуванням встановлених судом обставин в рамках чинного законодавства України.

За правилами ч. 5 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19 травня 2014року.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу ,

2 - позивачу ( рек. з пов.) ,

3 - відповідачу (простою) ,

4 - третій особі Житомирській ОДА ( простою ) ,

5 - прокуратурі Житомирської області ( в книзі нарочним) ,

6 -7 третій особі Державному підприємству "Коростишівське лісове господарство" (12525, Житомирська обл., Коростишівський район, село Мамрин, вул. Промислова, будинок 9) - простою та на фактичну адресу (12502, м. Коростишів, вул. Щорса, 29) - простою