Ухвала

від 19.05.2014 по справі 433/868/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2155/14 Справа № 433/868/12 Головуючий у 1 й інстанції - Пустовар О.С. Доповідач - Каратаєва Л.О. Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Козлова С.П., Прозорової М.Л.

при секретарі - Кочержинській А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні своїм майном та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, третя особа: відділ Держземагенства у Покровському районі Дніпропетровської області про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарчими спорудами та на 1/2 частину земельних ділянок, -

в с т а н о в и л а:

12 грудня 2013 року Покровським районним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні своїм майном. Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_5 у користуванні житловим будинком з господарчими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Вселено ОСОБА_5 в житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, третя особа відділ Держземагенства у Покровському районі Дніпропетровської області про визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/2 частину житлового будинку та господарчих споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстровані Реєстраційною службою Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області як об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером - 164750012242; земельної ділянки кадастровий номер - 1224255100:07:006:0001, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстрована Реєстраційною службою Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області як об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером - 160533112242; земельної ділянки кадастровий номер - 1224255100:07:006:0002, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстрована Реєстраційною службою Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області як об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером - 160581112242 - відмовлено.

03 березня 2014 року Покровським районним судом Дніпропетровської області ухвалено додаткове рішення, яким вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та Покровської селищної ради Покровського району, третя особа Відділ Держземагенства у Покровському районі про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1\2 частину житлового будинку з господарчими спорудами та на 1\2 частину земельних ділянок, у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні своїм майном - відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 одружилися в 1984 році. Шлюб було розірвано 10 травня 2000 року, що не заперечувалося сторонами по справі.

Згідно копії договору купівлі-продажу від 15 жовтня 1979 року, посвідченого державним нотаріусом Покровської державної нотаріальної контори, за реєстром №912 видно, що ОСОБА_5 купив саманний житловий будинок жилою площею 5,2 кв. м., розташований на земельній ділянці розміром 1500 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказаний договір купівлі-продажу недійсними у судовому порядку не визнаний, як і не визнане свідоцтво про право власності на спірний жилий будинок, на підставі якого ОСОБА_5 є власником будинку. Позивачкою не оспорюється факт того, що зазначений будинок на час укладення шлюбу був особистою власністю ОСОБА_5

Відповідно до свідоцтва про право власності від 26.09.2013 року індексний номер 9985683 та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.09.2013 року індексний номер 9987835 житловий будинок в АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_5

Згідно копії виписки з протоколу № 4 зборів уповноважених колгоспу «Побєда» Покровського району Дніпропетровської області від 24 серпня 1979 року, ОСОБА_5 було наділено присадибною ділянкою в розмірі 0,15 га в АДРЕСА_1.

З копії архівного витягу від 27.12.2012 року № 369 видно, що виконавчим комітетом Покровської селищної Ради народних депутатів Покровського району Дніпропетровської області від 11.06.1996 р. №84-ІХ/ХХІІ було вирішено передати безкоштовно у приватну власність на постійне користування земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, особистого підсобного господарства громадянам, згідно додатку.

Як вбачається з копії додатку до рішення 9 сесії 22 скликання Покровської селищної Ради народних депутатів від 11.0 6.1996 р. ОСОБА_5 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,85 га, з яких 0,60 га для ОПГ та 0,25 га для ОЖБ.

Згідно копії Акту встановлення меж земельної ділянки, що передається у приватну власність від 30 березня 2000 р., на виконання рішення 9 сесії 22 скликання Покровської селищної ради Покровського району було встановлено в натурі межі земельної ділянки, що передається у приватну власність ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства на території Покровської селищної ради Покровського району загальною площею 0,850 га, з них для ведення особистого підсобного господарства 0, 600 га.

Відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №035873, ОСОБА_5 являється власником земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1, площею 0,850 га. Даний акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №157.

Згідно зі свідоцтвом про право власності від 18.09.2013 року індексний номер 9605931, земельна ділянка, розташована за адресою АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 0,25 га належить на праві приватної власності ОСОБА_5

Відповідно до свідоцтва про право власності від 18.09.2013 року індексний номер 9608416, земельна ділянка, розташована за адресою АДРЕСА_1, цільове призначення - для ведення підсобного сільського господарства, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 0,6 га належить на праві приватної власності ОСОБА_5

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.09.2013 року індексний номер 9609309, земельна ділянка, розташована за адресою АДРЕСА_1, цільове призначення - для ведення підсобного сільського господарства, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 0,6 га належить на праві приватної власності ОСОБА_5

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.09.2013 року індексний номер 9606693, земельна ділянка, розташована за адресою АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 0,25 га належить на праві приватної власності ОСОБА_5

До правовідносин, що склалися між сторонами по справі підлягає застосуванню Кодексу про шлюб та сім'ю України та сімейний Кодекс України, оскільки сторони перебували у шлюбі з1984 року до 10 травня 2000 року.

Так, відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Аналогічна норма міститься в ст. 60 СК України, який набрав чинності з 01 січня 20 04 року.

Статтею 61 СК України (у редакції, чинній до внесення змін Законом № 2913-VI) було встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

09 лютого 2011 року набрав чинності Закон № 2913-VI, яким ст. 61 СК України доповнено частиною п'ятою такого змісту: об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Законом України від 17.05.2012 р. № 4766-V1 ч.5 ст. 61 СК - виключено.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Закон № 2913-VI не має зворотної дії в часі і не може бути застосований до спірних правовідносин.

Правовідносини подружжя щодо спірних земельних ділянок виникли у 1996 році, а тому регулюються нормами КпШС України, за якими одержана відповідачем під час шлюбу (в 1996 році) у власність шляхом приватизації земельна ділянка, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя та не підлягає поділу.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_5 спірні земельні ділянки набув внаслідок безоплатної передачі йому із земель комунальної власності, використавши своє право громадянина на приватизацію та вони є його приватною власністю.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 є безпідставними, не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.

Згідно зі ч.1 ст.69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном.

Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірний будинок та земельні ділянки не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому первісний позов ОСОБА_5 підлягає задоволенню.

Що стосується доводів щодо участі ОСОБА_4 у збільшенні цінності будинку, то відповідно до згаданих норм матеріального права, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4 жовтня 1991 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" (п.п. 4, 5) така участь дає право вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування затрат на будівництво за умови їх доведенності

Відповідно до ст. 25 КпШС України (чинного на час виникнення спірних правовідносин), якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року N 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкта в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також і визначена на час розгляду справи ринкова вартість будинку не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта.

ОСОБА_4 не було надано суду належних доказів того, що за рахунок її грошових та трудових затрат істотно збільшилась вартість спірного будинку.

Доводи апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки не містять підстав, передбачених ст.. 309 ЦПК для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, яке цілком відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК, а тому підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді