Рішення

від 29.04.2009 по справі 49/233

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

49/233

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  49/233

29.04.09

За позовом:                    Приватного підприємства „Укрхімрезерв”

До:                              Товариства з обмеженою відповідальністю „Рабен Україна”

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача                    1) Фізична особа-підприємець Штефан І.В.

                              2) Товариство з обмеженою відповідальністю „Студія форма”

3) Суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа Полібін  В.В.

Про:                              стягнення 18 119,40 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники:

Від позивача         не з'явились

Від відповідача          не з'явились

Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача          1) не з'явились;

                              2) не з'явились;

                              3) не з'явились

Рішення приймається зазначеною датою, оскільки розгляд справи відкладався у відповідності до ст. 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 18 119,40 грн. збитків, заданих при перевезенні товару відповідно до договору купівлі-продажу № 21/03-08 від 21.03.2008 р., крім того 188,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

          Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач звернувся до відповідача з заявкою на перевезення товару –машини гарячого тиснення Н-200 В Штефану І.В. в м. Харків. Під час перевезення товар було пошкоджено внаслідок чого позивачу спричинено збитки у в розмірі 18 119,40 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом даної справи.

Відповідач заперечує проти позову з підстав, зазначених у відзиві.

Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться у матеріалах справи, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

21.03.2008 р. між Приватним підприємством „Укрхімрезерв” (продавець, позивач) та Фізичною особою –підприємцем Штефан Ігорем Володимировичем (покупець) укладено договір № 21/03-08 (далі –Договір), згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар –машину для гарячого тиснення Н-200В, а покупець прийняти й оплатити його.

Згідно п. 1.2 Договору ціна товару становить 18 119,40 грн., в т.ч. ПДВ –3019,90 грн.

Умовами Договору визначено, що продавець, серед іншого, зобов'язаний доставити товар у місце вказане покупцем.

На виконання умов Договору позивач звернувся до ТОВ „Рабен Україна” (виконавець, відповідач), з яким 21.03.2008 р. було укладено договір про перевезення вантажу автотранспортом (далі –Заявка-Договір)

Згідно умов цієї Заявки-Договору визначено, що отримувачем вантажу є ПП „Студія-форма”, м. Харків, місце відвантаження –м. Харків, вул. Проскури 1.

04.04.2008 р. фізична особа –підприємець Штефан І.В. звернувся до позивача з претензією, якою просив повернути кошти в розмірі 18 119,40 грн., сплачені за машину гарячого тиснення Н-200В. Підставою для такого звернення було зазначено те, що після отримання товару покупцем було виявлено ряд пошкоджень, що унеможливлюють введення машини в експлуатацію, в зв'язку з чим було складено акт отримання та огляду обладнання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об‘єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

У відповідності до вимог статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 134 Статуту автомобільного транспорту Української РСР передбачено, що автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника. В цьому випадку автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо пред'явник претензії доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися з вини автотранспортного підприємства або організації.

При цьому, ч. 4 ст. 47 Статуту автомобільного транспорту Української РСР визначено, що вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортних документах. Автотранспортні підприємства і організації мають право перевіряти правильність цих відомостей.

З товарно-транспортної накладної № 0192278 вбачається, що в графі 2 „Одержувач” вантажовідправник (позивач) вказав ПП „Студія Форма”, м. Харків. Саме ПП „Студія Форма” відповідачем було передано товар, про що свідчить підпис та печатка ПП „Студія Форма” в товарно-транспортній накладній.

Відповідно до приписів ст. 158 Статуту автомобільного транспорту Української РСР обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами встановленої форми.

Аналіз товарно-транспортної накладної № 0192278 дає підстави для висновку про відсутність жодного запису вантажоодержувача щодо недоліку прийнятого товару.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, на позивачеві лежить обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне:

по-перше, факт заподіяння йому збитків;

по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Однією з умов відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника.

Позивач не надав суду доказів наявності вини відповідача у заподіяних йому збитках. Відповідач надав докази відсутності своєї вини у заподіяних позивачеві збитках за вимогами ст. 614 ЦК України.

Позивачем не доведено складова збитків, їх розмір, причинний зв'язок між виконанням відповідачем зобов'язань згідно заявки-договору від 21.03.2008 р. та настанням наслідків у вигляді збитків, заподіяних йому відповідачем.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі в розмірі 18 119,40 грн. слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, наявними матеріалами справи, господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та оформлення у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                    А. В. Митрохіна

Дата підписання рішення 05.06.2009