Ухвала

від 24.04.2007 по справі 49/233

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

49/233

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 24.04.07 р.          № 49/233

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Борисенко  І.В.

 суддів:            Алданової  С.О.

          Шипка  В.В.

 при секретарі:          

 За участю представників:

 від позивача - не з'явились

 від відповідача - Зайома О.А. – дов. № 182 від 14.11.2005

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

 на постанову Господарського суду м.Києва від 19.01.2007

 у справі № 49/233  (Копитова О.С.)

 за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпол"

 до           Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

 про          визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інпол” (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (надалі – відповідач, апелянт) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001042307/0 від 20.12.2004, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2004 року на 190 947,00 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 19.01.2007 р. у справі № 49/233 позов задоволено повністю: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 0001042307/0 від 20.12.2004; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інпол” 3,40 грн. судового збору.

Господарський суд м. Києва свою постанову мотивував тим, що висновки акту перевірки позивача, на підставі якого відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству, оскільки у позивача на підтвердження сформованого податкового кредиту наявні всі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам закону.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 13.02.2007р., в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 19.01.2007р. у справі №49/233 повністю та прийняти нове рішення, яким в позові ТОВ „Інпол” відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права (а саме пп. 7.2.1 п. 7.2, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”).

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Позивач своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції не скористався.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, судова колегія Київського апеляційного господарського суду, -

ВСТАНОВИЛА:

 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001042307/0 від 20.12.2004, яким позивачу відповідно до пп. “б”, „в” пп.4.2.2 п.4.2. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2004р. на 190 947,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 370/23-0711/32344128 від 20.12.2004р. „Про результати позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю „Інпол”, код 32344128, за період з 01.05.2004р. по 31.05.2004р.” (далі – акт перевірки від 20.12.2004р.).

Копії названих документів наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з акту перевірки від 20.12.2004р., перевіркою встановлено, що позивачем за травень 2004 року подано до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій згідно рядку 21 („Сума ПДВ, яка підлягає до відшкодування з бюджету за підсумками поточного звітного періоду”) задекларовано від'ємне значення у розмірі 226 781,00 грн.

На ім'я керівництва ТОВ „Інпол” було направлено запит № 24815/10/23-0704 від 13.12.2004 про надання документів з питання підтвердження сум заявлених до відшкодування з бюджету за травень 2004 року.

Оскільки підприємство не знаходиться за юридичною адресою, працівниками ГВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було складено акт про незнаходження підприємства за юридичною адресою.

За висновками акту від 20.12.2004, перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме - документально не підтверджено суми, віднесені підприємством до податкового кредиту за травень 2004 року в розмірі 190 947, 00 грн.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, співпадають з його доводами, викладеними у запереченнях на позовну заяву та в апеляційній скарзі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду не погоджується з доводами апеляційної скарги та погоджується з висновками Господарського суду м. Києва про те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є безпідставним, з огляду на наступне.

Згідно п. 1.6. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції Закону, чинній на момент здійснення господарських операцій) податкове зобов'язання – це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит у відповідності до п.1.7 ст.1 названого Закону визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану варітсть" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану  вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт,  послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути  повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій  декларації (пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій та проведення перевірки), названим Законом передбачений лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку – це відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає.

Як вбачається з матеріалів справи, в податковій декларації позивача з ПДВ за травень 2004 року сума податку має від'ємне значення і становить 226 781,00 грн. (рядок 18.2 декларації). Розмір податкового кредиту за травень 2004 року згідно рядка 17 декларації задекларований позивачем у сумі 317 162,00 грн., податкове зобов'язання становить 90 381,00 грн. (рядок 9 декларації) (а.с. 18)

Вказані суми відповідають даним книг обліку придбання та обліку продажу підприємства за травень 2004 року.

Факт правомірності формування позивачем податкового кредиту за травень 2004 року підтверджується податковими накладними та вантажними митними деклараціями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також позивачем надано суду договори, акти приймання виконаних робіт, видаткові накладні, рахунки фактури та банківські виписки в підтвердження здійснення відповідних платежів (копії наявні в матеріалах справи)

Крім того, правомірність віднесення позивачем суми ПДВ в розмірі 316 721,97 грн. до складу податкового кредиту за травень 2004 року підтверджено наявним у справі висновком судово-бухгалтерської експертизи № 6717 від 29.08.2006 та поясненнями експерта, крім суми у розмірі 160,08 грн. (оскільки позивачем до складу податкового кредиту за травень 2004 року, згідно книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) порядковий номер 226, включена сума податку на додану вартість в розмірі 160,08 грн. за податковою накладною № 87, яка виписана ВАТ „Бавовнянка” (продавець) ТОВ „КС Київ” (покупець), а не позивачу).

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи № 6717 від 29.08.2006, визначення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2004 року в сумі 90 380,70 грн. документально підтверджується.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою. (пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 названого Закону)

Місцевим судом правильно не враховано посилання відповідача на податкові накладні, в яких невірно зазначено місце розташування юридичної особи та невірно зазначено повну або скорочену назву отримувача, оскільки такі недоліки в заповненні податкових накладних не роблять ці накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Отже, недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення витрат до податкового кредиту.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, сума, заявлена позивачем до відшкодування, є значно більшою, ніж та, що зменшена спірним рішенням, та з акту перевірки взагалі однозначно не вбачається, яка саме сума податкового кредиту та по яких саме операціях зменшена позивачу оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність у позивача документів на підтвердження податкового кредиту за травень 2004 року є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка проводилась податковим органом без відома та участі посадових осіб позивача, оскільки позивач не знаходився за юридичною адресою, про що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було складено акт від 20.12.2004.

В обґрунтування правомірності проведення перевірки відповідач посилається на те, що ним було направлено на юридичну адресу позивача письмовий запит № 24815/10/23-0704 від 13.12.2004, яким позивача повідомлено про перевірку та зобов'язано надати в триденний термін документи з питань бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2004 року.

Судова колегія з вказаним твердженням відповідача не погоджується, враховуючи наступне.

Наказом ДПА у м. Києві України від 16.09.2002 № 429, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за № 1023/7311, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (з наступними змінами та доповненнями, далі – Порядок № 429).

Пункти 1.5 та 1.6 Порядку № 429 передбачають, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства (далі - суттєві обставини).

Матеріалами справи підтверджено, що єдиною підставою прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення є відсутність у позивача документів на підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту. Доказів, які б підтверджували факт відмови позивача надати первинні документи для здійснення перевірки, відповідачем суду не надано.

Крім того, жодного посилання на первинні документи або конкретні господарські операції, які б підтвердили визнання зобов'язання або формування позивачем податкового кредиту за період, який перевірявся, в порушення встановленого Законом України „Про податок на додану вартість” порядку, в акті перевірки не наведено.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 названого Закону свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової  накладної, який затверджено наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 „Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення”, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п. 18 Порядку).

Відповідачем не заперечується та не спростовується матеріалами справи той факт, що всі контрагенти позивача на момент складання податкових накладних були зареєстровані належним чином в якості платників податку на додану вартість.

Відповідачем також не надано суду належних доказів визнання недійсними укладених позивачем договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що на момент проведення перевірки позивач мав усі податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту, що не заперечується відповідачем.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду м. Києва від 19.01.2007р. у справі № 49/233  – підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 86, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212 та 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд,  –

УХВАЛИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва б/н від 13.02.2007р. на постанову Господарського суду м. Києва від 19.01.2007р. у справі            № 49/233 залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 19.01.2007р. у справі № 49/233 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інпол” до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва - без змін.

2.  Матеріали справи № 49/233 направити до Господарського суду м. Києва.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені ст.ст. 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України

 Головуючий суддя          Борисенко  І.В.

 Судді

           Алданова  С.О.

          Шипко  В.В.