Постанова

від 16.05.2014 по справі 917/2336/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2014 р. Справа № 917/2336/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

відповідача - Дугіна М.В. (копія наказу №34-К від 04.06.2012р,), Матійченко Т.Г. (дов.№б/н від 04.06.2012р.),

3-ї особи - не з'явився,

3-ї особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№509 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.01.2014р. у справі № 917/2336/13

за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моторсервіс", с.Залізничне Полтавського району Полтавської області,

3-я особа -1 , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державний реєстратор реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області,

3-я особа -2 , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, АДРЕСА_2,

про визнання недійсними змін і доповнень до установчої угоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними змін і доповнень до установчої угоди ТОВ «Моторсервіс» від 15.07.1998 року, які зареєстровані розпорядженням Полтавської райдержадміністрації №593 від 16.09.1998 року, та від 9.10.1998 року, які зареєстровані розпорядженням Полтавської райдержадміністрації від 22.12.1998 року № 797.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.12.2013 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_4 (АДРЕСА_2).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.01.2014 р. у справі №917/2336/13 (головуючий суддя Мацко О.С., суддя Тимощенко О.М., суддя Плотницька Н.Б.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14.01.2014р. у справі №917/2336/13 та "визнати недійсними зміни і доповнення до установчої угоди ТОВ "Моторсервіс" від 15.07.1998р., які зареєстровані розпорядженням Полтавської райдержадміністрації №593 від 16.09.1998р., визнати недійсними зміни і доповнення до установчої угоди ТОВ "Моторсервіс" від 09.10.1998 р., які зареєстровані розпорядженням Полтавської райдержадміністрації від 22.12.1998 р. №797.

Скарга позивача мотивована тим, що зміни та доповнення до установчої угоди ТОВ «Моторсервіс» порушують його корпоративні права на частку в статутному капіталі ТОВ, оскільки змінами до установчої угоди ТОВ «Моторсервіс», на думку позивача, безпідставно перерозподілено частки в статутному капіталі, що призвело до зменшення частки позивача в статутному капіталі ТОВ. Крім того, позивач вважає, що зміни до установчої угоди підлягають визнанню недійсними з підстав недотримання вимог законодавства щодо форми їх укладання, нотаріально не посвідчені, підписані не уповноваженими особами.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2014р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Полтавської області від 14.01.2014р. по даній справі було прийнято до провадження та призначено її до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Шевель О.В.

Розпорядженням В.о. голови Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року у зв'язку з відпусткою судді Кравець Т.В., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

20.03.2014р. до суду апелянтом надано Додатки (вх.№2353) до апеляційної скарги, зокрема, копію постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2011р. по справі №18/1451/11.

07.04.2014р. до суду від державного реєстратора Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області надійшов відзив (вх.№2793) на апеляційну скаргу, в якому державний реєстратор зазначає, що не погоджується з апеляційною скаргою ОСОБА_1 та просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 14.01.2014р. - без змін.

Також 7.04.2014р. на виконання п. 2 ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2014р. від державного реєстратора Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області надійшла реєстраційна справа ТОВ «Моторсервіс» у 5-ти томах.

Вказана реєстраційна справа оглянута колегією суддів у судових засіданнях 8.04.2014р. та 15.05.2014р.

08.04.2014р. до суду від апелянта надійшли пояснення (вх.№2844) до апеляційної скарги, в яких зазначає, що позивач вважає зміни і доповнення до установчої угоди підлягають визнанню недійсними з підстав недотримання вимог законодавства щодо форми їх укладення, нотаріально не посвідчені, підписані не уповноваженими особами, не підписані засновниками товариства які уклали установчу угоду. Просить суд задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 до ТОВ "Моторсервіс" по справі №917/2336/13.

08.04.2014р. до суду генеральним директором ТОВ "Моторсервіс" надано письмові пояснення (вх.№2841), в яких зазначено, що відповідно до статті 45 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі. Статтею 47 ЦК УРСР встановлено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Також відповідач вказує, що установча угода не посвідчувалась нотаріально, а лише була зареєстрована розпорядженням голови РДА, а тому, на думку відповідача, зміни та доповнення до установчої угоди також не потребують нотаріального посвідчення. Щодо відсутності підписів на змінах та доповненнях до установчої угоди всіх 130 учасників товариства, то відповідач вважає, що зміни в даний документ, а не до статуту ТОВ "Моторсервіс" були внесені виключно з тих мотивів, що останній не визначав дольової участі учасників товариства. Відповідач вважає, що доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

15.05.2014р. від ТОВ «Моторсервіс» до апеляційного суду надійшли додаткові пояснення (вх. №3825), в яких відповідач зазначив, що ОСОБА_1 будучи директором ТОВ при скликанні та проведенні загальних зборів учасників ТОВ у 2007-2009 роках використовував дані установчої угоди щодо розміру часток учасників, і зокрема щодо розміру частки ОСОБА_4, яка складала - 24,53 %, що, на думку відповідача доводить факт наявності даної інформації у ОСОБА_1, як директора ТОВ «Моторсервіс».

У судовому засіданні 15.05.2014р. апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях (вх.№2155, 3825), просив рішення суду першої інстанції по даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно установчої угоди 1996 року Полтавською районною державною адміністрацією було зареєстровано ЗАТ "Моторсервіс", рішеннями зборів засновників від 26 вересня 1997 року та розпорядженням голови Полтавської районної державної адміністрації № 698 від 19 грудня 1997 року (арк. справи 10, том 1) ЗАТ "Моторсервіс" було реорганізовано в ТОВ "Моторсервіс" та зареєстровано його статут. Згідно підписного листа до установчої угоди, засновниками ТОВ "Моторсервіс" були 133 фізичні особи. Частка позивача, який виступив одним із співзасновників товариства, у статутному фонді товариства складала 0,48 %.

Рішенням позачергових зборів учасників ТОВ "Моторсервіс" від 07.08.2012 р. позивача було виключено зі складу учасників ТОВ "Моторсервіс", затверджено Статут товариства в новій редакції; відповідні зміни внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як зазначає позивач, у 1998 р. відбулася зміна розподілу статутного фонду між учасниками - згідно змін і доповнень до установчої угоди, які внесені на підставі рішення загальних зборах ТОВ "Моторсервіс" 15.07.1998р. частка одного із засновників ТОВ - ОСОБА_4 була протиправно збільшена на 0,83% за рахунок передачі йому часток ОСОБА_7 та ОСОБА_8; згідно змін і доповнень до установчої угоди, які внесені на підставі рішення загальних зборів ТОВ "Моторсервіс" 9.10.1998р. частка ОСОБА_4 збільшена ще на 3,7% за рахунок передачі йому своїх часток ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Предметом спору по даній справі є визнання недійсними змін та доповнень до установчої угоди ТОВ «Моторсервіс» від 15.07.1998 року, які зареєстровані розпорядженням Полтавської райдержадміністрації №593 від 16.09.1998 року, та від 9.10.1998 року, які зареєстровані розпорядженням Полтавської райдержадміністрації від 22.12.1998 року № 797.

Позивач зазначає, що вказані зміни та доповнення до установчої угоди ТОВ «Моторсервіс» не відповідають дійсності, оскільки учасники ТОВ «Моторсервіс» ОСОБА_8 з часткою 0,42 % вартістю 720 грн., ОСОБА_10 з часткою 2,82% вартістю 4810 грн. згідно договорів купівлі-продажу здійснили відчуження своїх часток в статутному капіталі ТОВ «Моторсервіс» саме позивачу, а ні ОСОБА_4 А такі учасники як ОСОБА_7 з часткою в розмірі 0,41 % вартістю 700 грн., ОСОБА_9 з часткою в розмірі 0,18 % вартістю 310 грн., ОСОБА_12 з часткою 1,76% вартістю 3000 грн. передали свої частки товариству, в результаті чого стала накопичуватись вільна частка. 17.02.2006 року товариство продало вільну частку в розмірі 7,51 % позивачу за договором купівлі-продажу.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що зміни та доповнення до установчої угоди від 16.09.1998 року та від 09.10.1998 року підлягають визнанню недійсними з підстав недотримання вимог законодавства щодо форми їх укладання. Та посилаючись на вимоги статті 44 ЦК УРСР (вимоги якого застосовуються до правовідносин 1998 року) та ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» в редакції від 23.12.1997 року, вважає, що зміни до установчої угоди ТОВ «Моторсервіс» мають вноситись у письмовій формі, підписуватись виключно всіма засновниками товариства, та мають бути нотаріально посвідчені. А, оскільки зміни до установчої угоди ТОВ «Моторсервіс» не підписані всіма засновниками товариства та недотримана її нотаріальна форма посвідчення, зміни до установчої угоди ТОВ «Моторсевіс», на думку позивача мають бути визнані недійсними на підставі ст. 46 ЦК УРСР.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд Полтавської області вказав, що позивач не довів факту порушення його прав оспорюваними змінами до установчої угоди, не обґрунтував, яким саме чином спосіб захисту, обраний позивачем, відновить його порушене право з огляду на те, що він не є учасником товариства та установча угода на час розгляду справи не є установчим документом товариства.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, з'ясувавши фактичні обставини справи, погоджується з висновком господарського суду Полтавської області щодо відмови у задоволенні позовних вимог, але вважає за необхідне зазначити власну правову мотивацію щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Статтею 50 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Відповідно до ст.4 вказаного закону, акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство - установчого договору. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок створення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства, та інші відомості, передбачені цим законом. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників (ч.1 ст.58 вказаного закону). Компетенція зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю та порядок прийняття ними рішень регламентуються відповідно статтями 59,60 Закону.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Відповідно до ст. 44 ЦК УРСР угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми, повинні укладатись у письмової формі. Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

При дослідженні матеріалів реєстраційної справи колегією суддів встановлено документ реєстраційної справи під назвою "Зміни і доповнення до Установчої угоди ТОВ "Моторсервіс"", відповідно до якого зміни та доповнення до установчої угоди ТОВ "Моторсервіс" зареєстровані розпорядженням Голови Полтавської районної державної адміністрації №593 від 16.09.1998р., та прийняті на позачергових зборах засновників ТОВ "Моторсервіс", протокол №1 від 15.07.1998р.(а.с.13 т.1 реєстраційної справи). Відповідно до вказаного документу частки засновників ТОВ "Моторсервіс" ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зменшились на 0,83%, а частка ОСОБА_4 збільшилась на 0,83%.

Також відповідно до документу реєстраційної справи під назвою "Зміни і доповнення до Установчої угоди ТОВ "Моторсервіс"", відповідно до якого зміни та доповнення до установчої угоди ТОВ "Моторсервіс" зареєстровані розпорядженням Голови Полтавської районної державної адміністрації №797 від 22.12.1998р., та прийняті на позачергових зборах засновників ТОВ "Моторсервіс", протокол №2 від 9.10.1998р.(а.с.10 т.1 реєстраційної справи). Відповідно до вказаного документу частки засновників ТОВ "Моторсервіс" ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10 зменшились на 3,7%, а частка ОСОБА_4 збільшилась на 3,7%.

За проведення вказаних реєстраційних змін та доповнень до установчої угоди ТОВ "Моторсервіс" у 1998 році до районного бюджету було сплачено відповідні кошти, про що також свідчать копії платіжних доручень, які є в матеріалах реєстраційної справи (а.с. 11,12,14,15, т. 1 реєстраційної справи).

Отже, враховуючи, що зміни до установчої угоди зареєстровані у встановленому законом порядку, про що також свідчить й відповідні сплати до бюджету, колегія суддів не знаходить підстав для визнання недійсними змін та доповнень до спірної установчої угоди.

Крім того, частиною 2 статті 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законною сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

31.01.2013р. господарським судом Полтавської області прийнято рішення у справі №18/2058/12 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Моторсервіс» за участю третьої особи - державного реєстратора Полтавської районної державної адміністрації про визнання недійсними рішень загальних зборів та змін до установчої угоди, яким ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Зазначене рішення, яке залишено без змін апеляційною та касаційною інстанціями з інших підстав, стосується тих же вимог щодо визнання недійсними змін та доповнень до установчої угоди від 15.07.1998 року та 09.10.1998 року. Вказані позовні вимоги розглядались у справі № 18/2058/12 поряд з вимогами про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «Моторсервіс», на яких було затверджено відповідні зміни установчої угоди.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011року №7 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарським судам надані роз`яснення, зокрема, щодо неможливості надання преюдиціального значення фактам, зазначеним у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останні не наділені правом встановлювати або вважати доведеними обставинами і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням, за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх судових інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин.

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, та відповідно до статті 99 ГПК Україні, користується правами, наданими суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне надати фактам встановленим у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013р. преюдиціальне значення.

При розгляді справи № 18/2058/12 в суді апеляційної інстанції, колегією суддів оглянуті надані відповідачем нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_13, ОСОБА_4 та ОСОБА_11, та встановлено, що ОСОБА_13 була присутня особисто на загальних зборах 15.07.98р. та була їх головою, на зборах 09.10.98р. ОСОБА_13 особиста присутня не була, проте ОСОБА_4 представляв її інтереси на цих зборах на підставі доручення; ОСОБА_11 продав свою частку 1,76 % статутного капіталу ТОВ, але особисто був присутніх на спірних загальних зборах; ОСОБА_4 придбав у 1998 році у учасників ТОВ "Моторсервіс" частки статутного капіталу і потім був присутній на спірних зборах, де затверджувались зміни до установчої угоди ТОВ "Моторсервіс" у зв'язку зі зміною часток статутного капіталу ТОВ, ОСОБА_4 також мав нотаріально посвідчені доручення від 106 учасників ТОВ, частками яких він голосував на оскаржуваних загальних зборах, що підтверджується доданими до заяви ОСОБА_4, заявами цих учасників про відкликання вказаних доручень у квітні 1999 року.

Крім того, під час розгляду справи №18/2058/12 також встановлено, що ОСОБА_1 будучи директором ТОВ при скликанні зборів у 2007-2009 роках, використовував дані установчої угоди щодо розміру часток учасників, зокрема щодо розміру частки ОСОБА_4 - 24,53 % (протокол загальних зборів учасників 2007р.) про його (ОСОБА_4.) виключення зі складу учасників, що додатково доводить факт наявності даної інформації у бажана Л.Л., як директора, тобто на той час йому було відомо про частку ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ, яку було змінено ще у 1998 році.

Таким чином, вищезазначене спростовує твердження позивача щодо протиправної та безпідставної зміни часток у статутному капіталі ТОВ «Моторсервіс», які затверджені «Змінами та доповненнями до установчої угоди ТОВ «Моторсервіс» від 15.07.1998 року, які зареєстровані розпорядженням Полтавської райдержадміністрації №593 від 16.09.1998 року, та від 9.10.1998 року, які зареєстровані розпорядженням Полтавської райдержадміністрації від 22.12.1998 року № 797.

Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства, статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:

- на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;

- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;

- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

За змістом положень ст.ст.1, 2 ГПК України, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В абзаці 4 пункту 12 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" господарським судам роз'яснено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

З огляду на викладене, з урахуванням іншої мотивувальної частини, зазначеної в даній постанові, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення господарського суду Полтавської області від 14.01.2014р. у справі № 917/2336/13 без змін, апеляційної скарги позивача без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1, ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.01.2014року по справі №917/2336/13 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 16.05.2014 року.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель