Рішення

від 13.05.2009 по справі 34/98

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/98

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  34/98

13.05.09

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Директ-СТС»

до                    Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»

про                     стягнення 1 009 761,00 грн.          

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –Клюско, пом. адвоката, дов. б/н від 03.02.2009;

від відповідача –Варяничко С.В., представник за дов. б/н від 11.02.2009.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Директ-СТС»(далі –Позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(далі –Відповідач) заборгованості за договором №04/08/980/02 строкового банківського вкладу (депозиту) від 02.10.2008 (далі –Договір) 1 000 000 грн. суми депозитного вкладу, 8 200,00 грн. нарахованих відсотків за період з 01.01.2009 до 14.01.2009, 1 561,00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач, відповідно до умов п.п.1.1-1.3, 2.2, 3.4.5, 4.2 Договору вніс Відповідачеві вклад у розмірі 1 000 000 грн. строком на 3,5 місяці, а Відповідач зобов'язувався нараховувати та сплачувати Позивачу щомісячно відсотки в кожний останній робочий день місяця і день закінчення дії договору проценти по банківському депозиту виходячи з процентної ставки по вкладу у розмірі 21,5% річних та повернути даний депозит після закінчення строку вкладу, а саме 16.01.2009.

Проте, Відповідач, на порушення положень п.4.2 Договору, процентів в період з 01.01.2009 до 14.01.2009 за Договором Позивачеві не сплачував.

Позивач, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з Відповідача 1 002 876,70 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми та нараховані відсотки за період з 01.01.2009 до 14.01.2009 у сумі 8 200,00 грн. Примірник даної заяви був надісланий на адресу Відповідача 19.02.2009, що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком.

Відповідач проти позову заперечив, з тих підстав, що на підставі ст.ст. 75, 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі-Закон) Національним банком України було введено мораторій Постановою Правління Національного банку України №59 від 10.02.2009, якою строком на 1 рік призначено в Банку тимчасову адміністрацію. З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців

Враховуючи положення ст.ст.2, 58, 85 Закону, а також введення тимчасової адміністрації до ВАТ КБ «Надра»та мораторію на виконання зобов'язань, у ВАТ КБ «Надра»не виникло зобов'язань в частині виконання умов спірного договору, оскільки в силу приписів Закону виконання зобов'язань по вказаному договору зупинено на час мораторію, тобто до 10.08.2009.

Та обставина, що Позивач не отримав кошти на свій рахунок пояснюється відсутністю грошових коштів на кореспондентському рахунку ВАТ КБ «Надра»та неможливістю перерахування готівкових коштів.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.10.2008 між Позивачем (Вкладник) та Відповідачем (Банк) укладено Договір, відповідно до умов якого Вкладник перераховує на вкладний рахунок №26155009641001 в відділенні №76 філії ВАТ КБ «Надра», МФО 320564 (надалі-Вкладний рахунок), відкритий у відповідності з договором про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку №26155009641001 від 11 червня 2008 року, грошові кошти в сумі 1 000 000 грн.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що строк вкладу –3,5 місяця. Дата повернення Вкладу –15 січня 2009 року.

Відповідно до п.1.3 Договору процента ставка по вкладу встановлюється в розмірі 21,5% річних.

Згідно з п.1.4 Договору Вкладник розміщує грошові кошти а банк зобов'язується виплатити Вкладникові суму Вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначеному цим Договором.

Після закінчення строку Вкладу визначеного в п.1.2 цього Договору, Банк повертає Вкладнику суму Вкладу на його поточний рахунок зазначений в п.8 цього Договору.

Пунктом 3.4.5 Договору сторони погодили, що при закінченні строку дії цього Договору, а також у випадках його дострокового розірвання, сплата процентів і повернення Вкладу здійснюється шляхом перерахування на поточний рахунок Вкладника у п.8 цього Договору.

На виконання умов Договору Позивач перерахував вільні грошові кошти в сумі 1 000 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням №137 від 02.10.2008 та банківськими виписками.

Станом на 15.01.2009 Банк Вкладнику суму банківського депозиту не повернув, чим порушив взяте не себе за Договором зобов'язання.

20.01.2009 Позивач направив на адресу Відповідача претензію за вих. №38/9/20 від 20.01.2009 з вимогою повернути строковий банківський вклад на суму 1 000 000 грн.

Зазначена претензія була отримана Відповідачем 20.01.2009, що підтверджується відтиском печатки Відповідача на ній та зареєстрована за вх. №852/01.

Відповідач дану вимогу проігнорував та залишив без належної уваги.

Станом на день звернення Позивача до суду Відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання не виконав, вклад в сумі 1 000 000 (один мільйон) грн. не повернув.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1. ст. 628 ЦК України  зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 4 статті 343 ГК України юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 2 статті 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Як вбачається, сторонами договору банківського вкладу виступають банк та вкладник, де предметом договору можуть бути грошові кошти (валюта України або іноземна валюта), за користування якими згідно зі статтею 1061 ЦК України банк зобов'язаний виплатити вкладнику проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

До того ж, згідно з пунктом 1.6 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами (далі - Положення) банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (п.1).

Матеріали справи містять виписки по особовому рахунку, відповідно до якого Позивач обліковував кошти на транзитному рахунку в сумі 1 000 000 грн.

Факт наявності боргу у Відповідача в сумі 1 000 000 грн. неповернутого депозитного вкладу та 8 200 грн. відсотків Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що ж стосується вимоги Позивача про стягнення 3% річних в сумі 1561,00  суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, суд керуючись вищезазначеним визнав вимогу Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних обґрунтованою та такою, що підлягає задоволення в сумі 1561,00 грн.

Розрахунок Позивача відповідає матеріалам справи, умовам Договору та проведений до моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторі у Банку, до 03.02.2009.

Посилання відповідача на введений у нього мораторій на задоволення вимог кредиторів суд не бере до уваги виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі –Закон) мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Враховуючи дані норми, при введені у банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, останній звільняється від відповідальності за невиконання тих зобов'язань на які поширюється дія мораторію, позаяк вина банку у невиконанні або несвоєчасному виконанні цих зобов'язань відсутня.

При розгляді справи судом було встановлено, що Банк повинен був виконати свої зобов'язання з повернення депозиту до введення мораторію. Ці зобов'язання відповідач не виконав без поважних на те причин, тим самим порушивши права та законні інтереси позивача, як власника вкладу.

Частинами 1 та 4 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку відповідача за Депозитним договором щодо повернення позивачу суми депозиту.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.

Системний аналіз змісту положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону дає підстави для висновку про те, що відповідно до положень частини 2 статті 58 та пункту 2 частини 3 статті 85 вказаного Закону банк звільняється від відповідальності, яка виникає у зв'язку із невиконанням зобов'язань на які поширюється дія мораторію, саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання цих зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).

Таким чином, зважаючи на положення пункту 1 частини 3 статті 85 Закону примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 21707100, з вкладного рахунку №26155009641001 в відділенні №76 Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра», МФО 320564, а у випадку відсутності коштів з інших транзитних чи кореспондентських рахунків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Директ-СТС»(03022, м. Київ, пров. Коломиївський, №18, кор. 2, р/р 26006005943001 в ВАТ «Сведбанк», МФО 300164, ідентифікаційний код 34600994) 1 000 000 (один мільйон) грн. депозитного вкладу, 8 200 (вісім тисяч двісті) грн. нарахованих відсотків на депозитний вклад.  

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 21707100, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Директ-СТС»(03022, м. Київ, пров. Коломиївський, №18, кор. 2, р/р 26006005943001 в ВАТ «Сведбанк», МФО 300164, ідентифікаційний код 34600994) 1 561 (одну тисячу п'ятсот шістдесят одну) грн. 00 коп. 3% річних, а також 10 082 (десять тисяч вісімдесят дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                         Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 18.05.2009