Постанова

від 01.04.2009 по справі 1/328

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/328

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.04.2009                                                                                           № 1/328

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:            Євдокимова  О.В.

          Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:           Семеник Т.В.

 За участю представників:

 від позивача -Попейко С.О., довіреність № 10/14593-577 від 31.12.2008 року

 від відповідача -Пилипчук О.С., довіреність № 26-12/83-

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.12.2008

 у справі № 1/328 (суддя Мельник В.І.)

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго"

 до                                                   Державного підприємства "Вугілля України"

 про                                                   стягнення 7937,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2008 року у справі № 1/328  позов Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго” (далі по тексту – позивач) до Державного  підприємства „Вугілля України” (далі по тексту – відповідач) про  стягнення 7 937,46 грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача  2 432,64 грн. – збитків, 51 грн. – державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення  5 504,82 грн. провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вих. № 7 юр від 30.01.2009 року (вх. № 02-4.1/767 від 12.02.2009 року), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2008 року у справі № 1/328 в частині  припинення провадження у справі про стягнення 5 504,82 грн.  та прийняти нове рішення, яким  задовольнити  позовні вимог  позивача.

Вважає, що суд першої інстанції  незаконно припинив провадження у справі  щодо стягнення  збитків у сумі 5 504,82 грн.  За твердженням скаржника позовні вимоги  складаються з двох частин. По – перше, це стягнення з відповідача збитків у вигляді  додаткової плати  за користування  вагонами в сумі 2 432,64 грн.,  що підтверджені  відомостями плати за користування вагонами, накопичувальними картками залізниці, по – друге, стягнення з відповідача збитків, у вигляді додаткових  витрат позивача, пов'язаних з повторним випробовуванням вугільної продукції в сумі 5 504,82 грн., що підтверджені калькуляцією вартості витрат на транспортування  вагонів з вугіллям по території  станції  і визначення кількості та якості  вугілля, що надходить на Придніпровську ТЕС.

У відповідності  до п. 4.4 Договору, у разі надходження  на адресу Покупця (позивача) вугільної продукції приймання  партії вугілля за якістю у покупця здійснюється  відповідно  до даних хімічного аналізу  атестованої хімічної  лабораторії вантажоотримувача.

Пунктом 4.8 Договору встановлено, що у разі, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, відрізняються  від посвідчення  якості  і на величину  більше верхнього  значення  допустимої похибки випробовування, вантажоотримувача, протягом 24 годин з моменту  отримання результатів, зобов'язаний  викликати  вантажовідправника та постачальника для проведення спільного  опробування  вугілля. У разі неприбуття  представника вантажовідправника на протязі 24 годин  з моменту  отримання  повідомлення, до розрахунку приймаються  показники якості  визначені  лабораторією вантажоотримувача.

Також  п. 4.11 Договору  встановлено, що постачальник  і покупець мають право  перевірити  якість  поставлених  окремих партій  вугілля  шляхом спільного випробування  та проведення хіманалізу.

На виконання умов Договору, вантажоотримувача здійснює приймання  вугілля по якості, результати хіманалізів його лабораторії встановлюють, що фактична якість вугільної продукції не відповідає даним, зазначеним  у свідоцтві про якість, і відповідними телеграмами викликає представників вантажовідправника та постачальника на сумісне  опробування. Вагони з неякісним вугіллям  в результаті  спеціальної кропіткої  маневрової роботи відокремлюються  від всього маршруту та відставляються  на окрему залізничну колію в очікуванні представників. Решта вагонів вивантажується та повертається залізниці.

Після прибуття  повноважних представників ДП „Вугілля України”, проби вугілля  були повторно сумісно відібрані та по ним  були проведені спільні випробування та проведені хімічні аналізи. Результати цих  спільних аналізів підтвердили, що фактична  якість вугільної продукції у 23 вагонах не відповідає даним, зазначеним у свідоцтві про якість, про що були складені акти сумісного відбору, обробки проб та приймання вугілля за фактичною якістю № 2431 від 10.07.2008 року, № 2190 від 09.06.2008 року, № 2165 від 07.06.2008 року, № 2168 від 08.06.2008 року.

Таким чином, позовні вимоги  про стягнення з відповідача 5 504,82 грн. є тими додатковими витратами позивача, понесеними у зв'язку з повторним випробуванням вугільної продукції, а саме, здійсненими під час  повторного  транспортування вагонів з вугіллям по території станції.

Втім, на думку апелянта, місцевий господарський суд безпідставно та незаконно припинив   провадження у справі щодо  стягнення з відповідача 5 504,82 грн. з мотивів невизнання останнім позовних вимог в цій частині, чим порушив норми процесуального законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2008 року у справі № 1/328, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2009 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.03.2009 року о 14 год. 10 хв., про що сторони у справі були повідомлені належним чином.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду  від 17.03.2009 року у справі      № 1/328 розгляд справи було відкладено у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін та необхідністю витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 01.04.2009 року представники сторін підтримали свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 03-ЕН/08 від 18.07.2007 року (далі по тексту Договір) та додаток № 07/08-П від 26.06.2008 року (далі по тексту – додаток), відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання поставити в липні 2008 року на адресу позивача вугілля антрацит (далі – вугілля) з граничними показниками, а саме: для вугілля ґатунку АШ відсів (0-6) – зольність – 30,0%, вологість – 10,0%; для вугілля ґатунку АШ конц. – зольність - 28,0%, вологість – 10,0%, в загальній кількості 90,0 тис.тонн, за ціною 454,90 грн. (без ПДВ) за одну тонну вугілля.

Відповідно до вищенаведеного додатку відповідач зобов'язався поставити в липні 2008 року на адресу позивача вугілля з граничними показниками, а саме: для вугілля ґатунку АШ відсів (0-6) – зольність – 30,0%, вологість – 10,0%; в загальній кількості 2,0 тис.тонн, за ціною 430 грн. (без ПДВ) за одну тонну вугілля.

09.07.2008 та 13.07.2008 року на виконання додатків 07/08-П від 26.06.2008р. та № 07/08-П-1 від 02.07.2008р. до договору на адресу Придніпровської ТЕС ВАТ „Дніпроенерго” (далі – ТЕС) вантажовідправниками – ДП „Ровенькиантрацит”, ЦФЗ „Комендантська”, ГЗФ „Вахрушевська”, ГЗФ „Ровеньковська” та ДП „Сніжневуглезбут”, ТОВ УДП „Корпорація Донуголь” за залізничними накладними № 50078056, № 50078057 та № 50801913, № 50801914 з наданням посвідчень якості № 609 від 07.07.2008р. та № 37 від 11.07.2008р. поставлено вугілля ґатунку АШ (0-6) та АШ відсів (0-6).

Якість вугілля повинна відповідати вимогам ДСТУ 4083-2002 і не перевищувати якісні показники, обумовлені умовами договору, проте, якість вугілля, що було поставлено у вагонах № 64081680, 66937640, 66933482, 67847806, 65770901, 60115672, 63456057 за посвідченням якості № 609 та у вагонах № 65946311, 67886481, 68739580, 63532667, 68972710, 64439318, 68605856 за посвідченням якості № 37, не відповідала даним зазначеним у посвідченнях якості на відвантажене вугілля, про що свідчать акти відбору, обробки проб і приймання вугілля з якості № 2423 від 09.07.2008р., № 2476 від 14.07.2008р. (далі - акти). Вказані акти підписані повноважними представниками ДП „Укрвуглеякість” Темяшкіною Л.А. та Романенко О.О., діючих на підставі виданих відповідачем довіреностей № 3776 від 27.12.2007р., № 1206 від 18.02.2008р.

Вантажоодержувачем, з метою забезпечення організації приймання вугілля за якістю, були затримані зазначені вагони, про що були повідомлені постачальник та вантажовідправник телеграмами №№ 643458/1200/24, 643458/1201/24, 643458/1202/24 від 09.07.2008р. та №№ 643458/1231/24, 643458/1232/24, 643458/1233/24 від 15.07.2008р. та факсограмою б/н від 15.07.2008р. (копії наявні в матеріалах справи).

10.07.2008 року в присутності повноважних представників відповідача Подмогильної Т.М. та Романенко О.О., діючих на підставі довіреностей № 3796 від 28.12.2007р. та № 125 від 23.01.2008р., було проведено повторне спільне випробовування поставленого вугілля, про що складено акт спільного відбору, обробки проб та приймання вугілля за фактичною якістю, яке прийнято ТЕС за показниками спільного випробовування в порядку п.4.11 Договору, що підтверджується вищезазначеними актами.

Щодо вугілля, поставленого  ДП „Сніжневуглезбут” ТОВ УДП „Корпорація Донуголь”, то у відповідь на телеграму позивач отримав факсимільну відповідь № 4234 від 15.07.2008р., в якій зазначено, що вугілля приймається за показниками позивача. Вугілля прийняте за даними Придніпровської ТЕС згідно п.4.8 договору та акту № 2476 від 14.07.2008р., що додатково підтверджується актом звіряння партій вугільної продукції за кількістю та якістю № 107/07/04-16 від 21.07.2008р., який підписаний повноважним представником постачальника Третьяковою І.В. на підставі виданих відповідачем довіреностей № від 28.12.2007р., ДП „Сніжневуглезбут” № 1-1131 від 19.03.2008р.  

Відповідно до п. 119 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМУ України від 06.04.1998 року № 457, „Ставками плати за користування вагонами і контейнерами Укрзалізниці”, введеними в дію розпорядженням КМУ № 706 від 08.10.2004р., за час затримки вагонів в очікуванні постачальника, покупцем була зайво сплачена плата за користування вагонами у розмірі 941,64 грн., в т.ч. ПДВ 156,94 грн., що надійшли від відправника ДП „Сніжневуглезбут” ТОВ УДП „Корпорація Донуголь”, що підтверджується відомістю плати за користування вагонами № 15079147 та накопичувальною картою № 18072012 від 18.07.2008р.

За час затримки вагонів, які надійшли від ДП „Ровенькиантрацит”, ГЗФ „Вахрушевська”, ГЗФ „Ровеньковська”, покупцем було сплачено за користування вагонами суму у розмірі 1 242,50 грн., без ПДВ, що підтверджується відомістю плати за користування вагонами № 15070305. Крім того, позивачем понесені додаткові витрати, пов'язані із повторним випробуванням цих вагонів (витрати за транспортування по території ТЕС та витрати за визначення якості вугілля), які склали 1 396,15, що підтверджується калькуляцією витрат, а всього 3 166,38 грн., в т.ч. ПДВ 527,73 грн.

06.06.2008 на виконання додатку № 06/08-П від 29.05.2008р. до договору на адресу позивача від ДП „Ровенькиантрацит” та ЦЗФ „Комендантська” поставлено вугілля ґатунку АШ концентрат за залізничними накладними №№ 50511009, 50511010, 50077743 та надані посвідчення якості вугілля №№ 329, 330 від 05.06.2007р., № 481 від 05.06.2008 року.

Проте, якість вугілля в посвідченнях якості вугілля № 329, 330. 481 не відповідала показникам, вказаним в посвідченнях якості на відвантаження вугілля, що підтверджується актами №№ 2146, 2143 від 06.06.2008р. та № 2148 від 06.06.2008р., які підписані представником постачальника Романенко О.О.

Позивачем, з метою забезпечення правильної організації вугілля з якості, на адресу постачальника були направлені телеграми, якими було повідомлено про затримання вагонів, зазначених у посвідченнях якості.

До прибуття представника постачальника – відповідача  по справі – приймання  вугілля з якості було призупинено та вагони з неякісною продукцією відставлені в очікуванні представника відповідача.

08.06.2008 та 09.06.2008 в присутності представників відповідача, було проведене повторне спільне випробування вказаного вугілля, що підтверджується актами №№ 2165, 2168, 2190. При спільному прийманні вугілля за якістю, незадовільна якість вугілля підтвердилась.

В результаті спільного випробування вугілля за якістю позивачем були виконані додаткові роботи по транспортуванню вказаних вагонів до місця визначення якості вугілля, внаслідок чого позивачем були понесені додаткові витрати в розмірі 3 829,44 грн.

Відповідно до п. 6.4 Договору за постачання неякісного вугілля постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупцю.

У своїй позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 7 937,46 грн. збитків понесених, внаслідок поставки відповідачем вугілля неналежної якості.

Судом першої інстанції встановлено, що  відповідач частково заперечив проти позовних вимог позивача посилаючись на те, що позивачем не надані всі належні докази на суми заявлені до стягнення. Але відповідач визнав 2 432,64 грн., оскільки наведена сума є платою за користування вагонами з моменту отримання виклику відповідачем.

Суму у розмірі 5 504,82грн. відповідач заперечив, оскільки на наведену суму позивач не надав належних доказів, а саме накопичувальних карт, відомостей плати за користування вагонами та перелік ТЕХПД.

За таких обставин суд першої інстанції  прийшов до висновку, що оскільки  позивач  зміг довести вину відповідача частково, а саме в частині  стягнення 2 432,64 грн., а тому задовольнив  позовні вимоги  Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго” частково.

В частині  стягнення 5 504,82 грн. суд першої інстанції  провадження  у справі  1/328 припинив.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком Господарського суду міста Києва, оскільки він не відповідає вимогам матеріального й процесуального законодавства та є помилковим.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі по тексту – ГПК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі по тексту – ЦК України), де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено місцевим господарським судом укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до п. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею  629 ЦК України встановлено, що  договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Як вбачається з матеріалів справи,  в результаті  того, що  відповідачем були порушені  умови Договору, а саме фактична якість відвантаженого вугілля не відповідала  характеристикам, відображеним у свідоцтві про якість, ВАТ „Дніпренерго” понесло додаткові  витрати, пов'язані з проведенням  повторних додаткових  хіманалізів, здійсненням  додаткових маневрових  робіт  власними електропотягами, пересування відставлених вагонів по території станції, що підтверджується калькуляцією виробничої собівартості витрат по транспортуванню  вагонів з вугіллям по території  станції та визначення  кількості та якості  вугілля, що  надходить на Придніпровську  ТЕС. Виробнича собівартість  з розрахунку на 1 вагон складає 199,45 грн. (без ПДВ). Загальний розмір додаткових  витрат складає (23 вагони  х 199,45 грн.)+20 % ПДВ = 5 504,82 грн. Позивач констатує, що саме факт  поставки неякісного вугілля став єдиною причиною потреби в повторному  сумісному опробуванні.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем не були надані всі належні докази на суми заявлені до стягнення, але колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено місцевим господарським судом  10.07.2008 року  в присутності повноважних представників відповідача Подмогильної Т.М. та Романенко О.О., діючих на підставі довіреностей № 3796 від 28.12.2007р. та № 125 від 23.01.2008р., було проведено повторне спільне випробовування поставленого вугілля, про що складено акт спільного відбору, обробки проб та приймання вугілля за фактичною якістю, яке прийнято ТЕС за показниками спільного випробовування в порядку п. 4.11 Договору, що підтверджується вищезазначеними актами.

Результати цих  спільних аналізів підтвердили, що фактична  якість вугільної продукції у 23 вагонах не відповідає даним, зазначеним у свідоцтві про якість, про що були складені акти сумісного відбору, обробки проб та приймання вугілля за фактичною якістю № 2431 від 10.07.2008 року, № 2190 від 09.06.2008 року, № 2165 від 07.06.2008 року, ; 2168 від 08.06.2008 року.

Пунктом 6.4  Договору  передбачена відповідальність  постачальника у вигляді повного  відшкодування  усіх збитків покупця,  пов'язаних з поставкою  неякісної вугільної  продукції,  (витрати на транспортування  такого вугілля до вантажоотримуувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу – прибирання вагонів, витрати на проведення  хіманалізу вугілля, витрати  по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та ін.).

Відповідно до ч. 2, 3 ст.  22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, частиною 1 статті 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів не може погодитись з висновком  суду першої інстанції про недоведеність позивачем розміру збитків.

Крім того, колегія суддів відзначає, що для  застосування  такої міри  відповідальності, як стягнення  збитків потрібна наявність елементів складу  цивільного  правопорушення:

- протиправної поведінки;

- збитків;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

- вини.

При цьому, тягар доведення факту невиконання або неналежного виконання  зобов'язання контрагентом, наявність збитків, а також причинного зв'язку між першим та другим лежить на позивачеві.

Отже, законодавець виходить з презумпції вини правопорушника. Тобто, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача  у заподіянні збитків, а навпаки, на відповідача покладено  тягар доказування відсутності вини у заподіянні збитків.

Таким чином, суд першої інстанції, зазначивши в оскаржуваному рішенні, що позивач  зміг довести вину відповідача частково, в порушення  вимог ст. 33 ГПК України поклав на позивача обов'язок доказування  вини відповідача у заподіянні збитків.

Крім того, припиняючи провадження в частині стягнення  суми 5 504,82 грн., суд першої інстанції не зазначив законодавство, яким керувався при припиненні провадження  у справі в цій частині, з урахуванням того, що перелік підстав припинення провадження у справі, передбачений статтею 80 ГПК України, є вичерпним.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, безпідставно припинено провадження у справі в частині  стягнення 5 504,82 грн., а тому в цій частині рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивач викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, у зв'язку з чим судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго” задовольнити.

2.          Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2008 року у справі № 1/328 в частині  припинення провадження щодо стягнення 5 504,82 грн.

3.          Резолютивну частину рішення  викласти в наступній  редакції:

Позов задовольнити повністю. Стягнути з Державного підприємства „Вугілля України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929, р/р 260093016513 в АК Промінвестбанк м. Київ, МФО 300012) на користь  Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго” (69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 2; 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, код ЄДРПОУ 00130872, р/р 26002301000076 у філії ЗОУ ВАТ „Державний ощадний банк України”, МФО 313957)  7 937 (сім тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 46 коп. збитків, 102 (сто дві) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

4.          Стягнути з Державного підприємства „Вугілля України” (01601,  м. Київ, вул.     Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929, р/р 260093016513 в АК Промінвестбанк м. Київ, МФО 300012 ) на користь Відкритого акціонерного товариства  „Дніпроенерго” (69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 2; 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, код ЄДРПОУ 00130872, р/р 26002301000076 у філії ЗОУ ВАТ „Державний ощадний банк України”, МФО 313957 ) 51 (п'ятдесят одну) грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5.          Матеріали справи № 1/328 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Іваненко  Я.Л.

 Судді                                                                                          Євдокимов  О.В.

                                                                                          Пантелієнко  В.О.

 06.04.09 (відправлено)