Рішення

від 20.05.2014 по справі 2-7987/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4456/14 Справа № 2-7987/11 Головуючий у 1 й інстанції - Башмаков Є. А. Доповідач - Ремез В.А. Категорія 20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Ремеза В.А.

суддів - Міхеєвої В.Ю.. Свистунової О.В.

при секретарі - Єремейчук О.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі за текстом ПАТ «ВТБ Банк»),

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2014р. за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання договору недійсним -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010р. ПАТ «ВТБ Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору недійсним, посилаючись на те, що між Банком та ТОВ «Автопарк люкс» 24.08.2008р. був укладений кредитний договір, і в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Автопарк люкс» за кредитним договором, між Банком та іпотекодавцями ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 28.08.2008р. був укладений договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавці передали Банку в іпотеку належне їм нерухоме майно - будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2009р. було визнано дійсним правочин, за яким ОСОБА_3 придбав зазначені будівлі та споруди у ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, і за ОСОБА_3 визнано право власності на спірні будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Згідно договору купівлі-продажу від 22.09.2009р. ОСОБА_3 продав ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.11.2009р. рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2009р. було скасовано, і справу було направлено на новий розгляд.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати недійсним укладений 22.09.2009р. договір купівлі-продажу, оскільки ОСОБА_3 не набув права власності на спірне нерухоме майно, у зв'язку з чим укладений між відповідачами в подальшому договір купівлі-продажу є нікчемним, і крім того, ОСОБА_3, отримавши у власність спірне нерухоме майно, зобов'язаний був виконувати вимоги іпотечного договору та Закону України «Про іпотеку» та не мав права відчужувати нерухоме майно без відповідного на те дозволу іпотекодержателя, яким є позивач по справі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2014р. ПАТ «ВТБ Банк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договору недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «ВТБ Банк» просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги до відповідачів у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду незаконне та необґрунтоване.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «ВТБ Банк» підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи ПАТ «ВТБ Банк» у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу від 22.09.2009р. законний, при його укладанні не були порушені вимоги закону, його сторони бажали укладення саме цього договору, розуміли значення своїх дій, не діяли під впливом омани, а отже немає і підстав для визнання вказаного договору недійсним.

Проте колегія суддів не може погодитися із вказаними висновками виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 28.08.2008р. між ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є позивач по справі ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Автопарк люкс» був укладений кредитний договір № 32/08В, за умовами якого ВАТ «ВТБ Банк» надав ТОВ «Автопарк люкс» кошти у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії у розмірі 3 198 000 доларів США зі сплатою за користування кредитом 14 відсотків річних.

В забезпечення виконання ТОВ «Автопарк люкс» зобов'язань за кредитним договором 28.08.2008р. між Банком та ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрований в реєстрі за № 3915, за умовами якого ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 передали ВАТ «ВТБ Банк» в іпотеку нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з: будівлі автосалону (літ. Ж-1), загальною площею 1104,7 кв.м.; будівлі охорони (літ. З, І); № 5, № 6 - шлагбауми; № 7 - хвіртка; № 8 - огорожа; № 9 - огорожа; № 10 - сходи; № 11 - підпірна стіна, №№ 12-20 - інформаційні щити; І, ІІ - мостіння, що належали останнім на праві власності на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації «Левлекс» у справі № 12-06/07 від 29.01.2007р.

22.06.2009р. між ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_3, у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 продали, а ОСОБА_3 придбав нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1,. Зазначений договір купівлі-продажу був зареєстрований на Товарній біржі «Універсальна біржа нерухомості» «Троїцька».

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2009р. за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, фізичної особи - підприємця ОСОБА_9, фізичної особи - підприємця ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_12 про визнання правочинів дійсними та визнання права власності, було визнано дійсним правочин, укладений 22.06.2009р. в формі Біржового контракту в ході проведення торгів біржею «Універсальна біржа нерухомості «Троїцька», щодо купівлі-продажу нерухомого майна: будівель та споруд, що розташовані за адресою: 49100, АДРЕСА_1, що складається з будівлі автосалону (літ. Ж-1), загальною площею 1104,7кв.м.; будівлі охорони (літ. З, І); № 5, № 6 - шлагбауми; № 7 - хвіртка; № 8 - огорожа; № 9 - огорожа; № 10 - сходи; № 11 - підпірна стіна, №№ 12-20 - інформаційні щити; І, ІІ - мостіння та визнано за ОСОБА_3 право власності на вказане нерухоме майно.

22.09.2009р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_13 та зареєстрований в реєстрі за № 2518, і п. 1 вказаного договору купівлі-продажу, ОСОБА_3 передав у власність, а ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняли 42/100, 33/100 та 25/100 частин відповідно, будівель та споруд, що знаходяться за адресою: 49100, АДРЕСА_1, та складаються з будівлі автосалону (літ. Ж-1), загальною площею 1104,7кв.м.; будівлі охорони (літ. З, І); № 5, № 6 - шлагбауми; № 7 - хвіртка; № 8 - огорожа; № 9 - огорожа; № 10 - сходи; № 11 - підпірна стіна, №№ 12-20 - інформаційні щити; І, ІІ -мостіння.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.11.2009р. рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2009р. було скасовано, а справу направлено на новий розгляд у іншому складі суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 658 ЦК України, право продажу майна (товару), крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець виключно на підставі згоди іпотекодержателя має право: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно із роз'ясненнями, наданими у п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та відповідно до прямої вказівки закону (ст. 12 Закону України «Про іпотеку») окремі правочини щодо іпотечного нерухомого майна, вчинені без згоди іпотекодержателя, можуть бути визнані недійсними за позовом іпотекодержателя. Так, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Враховуючи, що ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.11.2009р. було скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2009р., згідно якого було визнано дійсним укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з однієї сторони та ОСОБА_3 з другої сторони договір купівлі-продажу, та було визнано за ОСОБА_3 право власності на спірне нерухоме майно, і в подальшому провадження по справі за позовом ОСОБА_3 було закрито ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2013р., а тому колегія суддів вважає, що зі скасуванням судового рішення про визнання укладеним договору купівлі-продажу, та про визнання за ОСОБА_3 права власності на спірне нерухоме майно, втрачаються правові наслідки, які з нього випливають, а саме те, що ОСОБА_3 став власником спірного майна і вправі був ним розпоряджатись.

Крім того враховуючи, що позивач згідно договору іпотеки є іпотекодержателем спірного нерухомого майна, і його відчуження, як на користь ОСОБА_3, так і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відбулось з порушенням умов іпотечного договору та норм Закону України «Про іпотеку», у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.09.2009р., порушує права позивача, а тому підлягає визнанню недійсним.

Оскільки судом при розгляді справи не були враховані наведені обставини та норми права, якими регулюються виниклі між сторонами правовідносини, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення по справі про задоволення позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору недійсним.

Також з до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги підлягають стягненню судові витрати по справі в порядку ст. 88 ЦПК України на користь ТАП «ВТБ Банк» з розрахунку 54грн. + 121,80грн. / 4 = по 43грн. 95коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,ст.309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «ВТБ Банк» задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2014р. скасувати.

Позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу будівлі та споруд, що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1, який був укладений 22 вересня 2009р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, посвідчений та зареєстрований в реєстрі правочинів за № 2518 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_13

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» судові витрати по 43грн. 95коп. з кожного.

Рішення апеляційного суду вступає в силу з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді