Рішення

від 29.05.2009 по справі 42/117

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

42/117

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  42/117

29.05.09

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

до Житлово-будівельного кооперативу “Кристал-23” м. Києва

про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 542195,74 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача не з'явився,

від відповідача Боримський Л.П.

СУТЬ СПОРУ:

у березні 2009 року Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулася в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору № 1640059 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 серпня 1999 р. останній не в повному обсязі оплатив спожиту протягом 1 вересня 2007-1 лютого 2009 років теплову енергію, заборгувавши станом 1 лютого 2009 р. 466424,74 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 66021,89 грн., три проценти річних з простроченої суми 9749,10 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

У попередньому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги. У судове засідання представник позивача не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений в установленому порядку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на оплату спожитої за спірним договором теплової енергії. Також, посилався на невідповідність проведених позивачем нарахувань встановленим тарифам на теплову енергію.

У судовому засіданні 26 травня 2009 р. закінчено з'ясування обставин справи, перевірку їх доказами та оголошено перерву для прийняття та оголошення повного тексу рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 1 серпня 1999 р. між сторонами у справі було укладено договір № 1640059 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого до умов якого позивач зобов'язався постачати до належного відповідачу будинку по вул. Бальзака, 61-А у м. Києві теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання в межах 4401 Гкал/рік, а відповідач –щомісячно до 25 числа поточного місця оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити розрахунковим способом.

Строк дії договору відповідно до умов п. 8 договору встановлений з часу його підписання до 31 грудня 1999 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

27 вересня 2007 р. між сторонами по справі укладено угоду № 43-07 про реструктуризацію заборгованості, згідно з якою угоду про реструктуризацію заборгованості від 26 лютого 2004 року № 126-04 визнано такою, що втратила чинність, відповідач визнав заборгованість за спожиту теплову енергію за спірним договором станом на 1 вересня 2007 р. у розмірі 432014,04 грн. та зобов'язався протягом вересня 2007–серпня 2010 років сплачувати вказану суму боргу тридцять шістьма щомісячними платежами по 12000,39 грн. кожен, крім того, оплачувати поточне споживання теплової енергії за основним договором.

Відповідно умов п. 5 цієї угоди при проведенні сплати заборгованості боржник зобов'язується посилатися в реквізитах “призначення платежу” платіжного документа на цю угоду. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані кредитором кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів –на виконання угоди.

З пояснень позивача, даних особових карток (табуляграм) споживання теплової енергії, відомостей обліку споживання теплової енергії за вересень 2007-січень 2009 років слідує, що відповідачу було поставлено теплової енергії вартістю 511122,42 грн.

Вартість поставленої теплової енергії позивачем обґрунтовано визначено на підставі чинних на час передачі тарифів на теплову енергію.

Відповідач не заперечив щодо обсягу переданої йому позивачем теплової енергії. Доводи відповідача щодо чинності тарифів, на підставі яких проведено нарахування за поставлену на підставі спірного договору теплову енергію є необґрунтованими, оскільки рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення (погодження) цін (тарифів), видані в межах його компетенції, не підлягають державній реєстрації в органах юстиції

З пояснень позивача та поданого ним розрахунку слідує, що спожита теплова енергія відповідачем оплачена у розмірі 44697,68 грн.

Згідно з поданим відповідачем розрахунком, поясненнями його представника у судовому засіданні спожита на підставі спірного договору протягом позовного періоду теплова енергія ним оплачена у розмірі 215335 грн.

Складений відповідачем розрахунок оплати за теплову енергію відповідає даним первинних платіжних документів, долучених до матеріалів справи, а тому приймається судом як обґрунтований.

Зокрема, при визначенні розміру проведених у спірний період платежів позивач безпідставно не врахував частину одержаних коштів, згідно платіжних доручень №№ 190 від 29 жовтня 2007 р., 207 від 28 листопада 2007 р., 223 від 26 грудня 2007 р., 226 від 26 січня 2008 р., 40 від 28 лютого 2008 р., 62 від 27 березня 2008 р., 83 від 25 квітня 2008 р., 104 від 29 травня 2008 р., 139 від 30 липня 2008 р., 156 від 28 серпня 2008 р., 194 від 31 жовтня 2008 р., 214 від 30 листопада 2008 р., 232 від 26 грудня 2008 р., 17 від 30 січня 2009 р., 37 від 26 лютого 2009 р., 17 від 1 жовтня 2007 р., 173 від 25 вересня 2008 р., 40 від 26 лютого 2009 р., як оплату поточного споживання теплової енергії за договором № 1640059 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 серпня 1999 р., а зарахував у рахунок оплати за угодою про реструктуризацію від 27 вересня 2007 р., оскільки призначення платежу не містило чіткого формулювання, що вся сплачена сума коштів належить в рахунок оплати за чинною угодою про реструктуризацію.

З цих підстав суд критично оцінює розрахунок наданий позивачем в частині розміру оплати відповідачем спожитої теплової енергії.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 622 ЦК України підлягає стягненню 295787,42 грн. боргу (511122,42-215335).

Вимоги про стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України підлягають частковому задоволенню з урахуванням фактичного розміру прострочених сум.

Виходячи з наведеного з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 41864,48 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 6181,90 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Кристал-23” (02097, м. Київ, вул. Оноре Де Бальзака, 61-А, код 22865381) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 295787,42 грн. боргу, 41864,48 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 6181,90 грн. три проценти річних з простроченої суми, 3438,34 грн. витрат по оплаті державного мита, 74,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.

Суддя господарського суду міста Києва                                                                     П.І.Паламар