Постанова

від 14.04.2009 по справі 42/31

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

42/31

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.04.2009                                                                                           № 42/31

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:            Євдокимова  О.В.

          Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:           Семеник Т.В.

 За участю представників:

 від позивача -Клімова С.В., довіреність № 161/10 від 17.12.2008 року

 від відповідача - Поштар П.С., довіреність № 2 від 03.04.2009 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.02.2009

 у справі № 42/31 (суддя Паламар П.І.)

 за позовом                               Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 до                                                   Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області"

 про                                                   стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 79029,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2009 року у справі № 42/31 позов Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі по тексту – позивач) до Державного підприємства „Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області” (далі по тексту – відповідач) про  стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 79 029,73  грн.  задоволено  частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 26 993,12 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 5 364,42 грн. три проценти річних з простроченої суми,      4 820,71 грн. пені, 371,78 грн. витрат по оплаті державного мита та  55,51 грн. витрат на інформаційно – технічне  забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вих. № 51/1 від 03.03.2009 року (вх. № 02-4.1/1443 від 17.03.2009 року), в якій просить поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийняти апеляційну скаргу до провадження та скасувати оскаржуване рішення.

Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, недоведеністю та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, судом першої інстанції не було взято до уваги те, що відповідач відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України  прийняв всі залежні від нього заходи для недопущення  господарського правопорушення. Належне виконання зобов'язань  по договору №  06/06-2023ТЕ-41 від 29.12.2006 року виявилося неможливим  внаслідок  цінової політики держави – різниці в тарифах за поставлений природний газ  позивачем  і тепловою енергією, яку відпускає відповідач по договорам  споживачам (житлові будинки  УЖГ Шевченківського району, СІЗО № 13 Державного  департаменту виконання покарань, МВС України  два гуртожитки гостинного типу, Центральний госпіталь МВС України, Автогосподарство ГУ МВС України  в Київській області, Науково – дослідний інститут  МВС України, тощо).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2009 року у справі  № 42/31 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.04.2009 року об 14 год. 10 хв.

В судовому засіданні 14.04.2009 року представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційні скарзі, а позивач надав суду усні пояснення, в яких просив суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2009 року у справі № 42/31 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 29 грудня 2006 р. між сторонами по справі укладено договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/06-2023ТЕ-41 (далі по тексту – Договір), згідно з яким позивач зобов'язався передати в 2007 році відповідачу природний газ в кількості визначеної у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною договору, а останній – прийняти та оплатити його вартість.

Відповідно до умов п. 6.1. оплата за природний газ та послуги з його транспортування здійснюється в наступному порядку: - перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованого місячного обсягу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, послідуючі оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості  запланованого  місячного  обсягу  до  20- та  30 (31)  числа  поточного  місяця,  остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно до умов п.п. 2.1, 5.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю в січні 2007 року газ в обсязі до 184 тис. куб. м .,  п. 1 додаткової угоди № 1 від 26 січня 2007 року – у лютому 2007 року до 193 тис. куб. м., п. 1 додаткової угоди № 2 від 28 лютого 2007 року – в  березні 2007 року до 180 тис. куб. м,  п. 1 додаткової угоди № 3 від 29 березня 2007 року – в  квітні 2007 року до 85 тис. куб. м.,  п. 1 додаткової угоди № 4 від 26 квітня 2007 року – в  травні 2007 року до 75,120 тис. куб. м. за ціною 1000 куб. м. 470,26 грн. без врахування вартості транспортування газу по території України.

З матеріалів справи вбачається, що актами  приймання-передачі   природного   газу  для  вироблення теплової енергії для потреб населення від 31 січня, 28 лютого, 31 березня, 30 квітня 2007 року,  31 травня 2007 року, актом звірки розрахунків за період         з 1 листопада по 31 листопада 2008 року, платіжним дорученням № 269 від 23 грудня 2008 року, підтверджується факт передачі позивачем відповідачу природного газу за вищевказаний період в обсязі 728 090 куб. м. вартістю 499 468,47 грн., а також оплати останнім спожитого газу у повному обсязі до часу звернення позивача в суд з указаним позовом.

Тому, враховуючи ту обставину, що борг відповідача по оплаті природного газу за період з січня по травень 2007 року за спірним  договором відсутній, місцевим господарським судом у позові в цій частині було відмовлено.

З урахуванням факту несвоєчасної оплати відповідачем за одержаний природний газ,  позивачем обґрунтовано заявлено  вимоги  про  стягнення  неустойки  та  сум  за  прострочення   виконання боржником грошового зобов'язання.

Пунктом 7.2 договору  передбачено, що в разі неоплати  або несвоєчасної оплати у строки зазначені в п. 6.1 Договору, покупець  сплачує на користь постачальника, крім суми  заборгованості , пеню  у розмірі подвійної  облікової ставки НБУ, що діяла в період  за який сплачується  пеня від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладено, суд першої інстанції задовольнив  позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” про стягнення інфляційних та річних, а пені – частково, оскільки останнім було невірно розраховано  фактичний період прострочення, що мав місце до 23 грудня 2008 року, а не до 30 грудня 2008 року, з чого виходив  позивач  у своєму розрахунку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач прострочив  виконання грошового зобов'язання, з нього на користь  позивача підлягає стягненню 26 993,12 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 5 364,42  грн. три проценти  річних з простроченої суми та 4 820,71 грн. пені.

При цьому, доводи викладені відповідачем  в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються як безпідставні з огляду на наступне.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому, згідно до ч. 1 ст.  229 ГК України  учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2009 року у справі № 42/31 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області” – без задоволення.

2.Матеріали справи № 42/31 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Іваненко  Я.Л.

 Судді                                                                                          Євдокимов  О.В.

                                                                                          Пантелієнко  В.О.

 17.04.09 (відправлено)