Постанова

від 23.07.2009 по справі 42/31

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

42/31

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 липня 2009 р.                                                                                    № 42/31  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. –головуючого,

Могил С.К.,

Самусенко С.С. –доповідача,

розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»

на рішеннята постановугосподарського суду міста Києва від 10 лютого 2009 рокуКиївського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2009 року

у справі№ 42/31

господарського судуміста Києва

за позовомДочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

доДержавного підприємства «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»

простягнення 79 029 грн.

за участю представників сторін

від позивача –Мацегорін А.О. від відповідача –Ткаченко М.І.

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулася до господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»про стягнення 79 029 грн., з яких основний борг за поставлений природний газ у сумі 41 656 грн. 20 коп., пеня у сумі 5 015 грн. 99 коп., інфляційні витрати в сумі 26 993 грн. 12 коп. та 3 % річних у сумі 5 364 грн. 42 коп.

В обґрунтування позовних вимог ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», посилаючись на ст.ст. 258, 525, 526, 549-552, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216-218, 230, 264-265 Господарського кодексу України, зазначає про порушення ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області» умов договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/06-2023 ТЕ-41 від 29.12.2006, зокрема, грошових зобов'язань за договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2009 у справі № 42/31 (суддя Паламар І.П.) позов ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»задоволено  частково; стягнуто з ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»26 993 грн. 12 грн. інфляційних витрат, 5 364 грн. 42 коп. –3 % річних, 4 820 грн. 71 коп. пені.

Місцевий господарський суд встановив, що борг ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»по оплаті природного газу за період з січня по травень 2007 року за спірним договором на постачання природного газу № 06/06-2023 ТЕ-41 від 29.12.2006 відсутній, у зв'язку з чим підстав для задоволення позовних вимог ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в частині стягнення з ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»основного боргу не вбачається.

З урахуванням встановленого місцевим господарським судом факту несвоєчасної оплати ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»за одержаний природний газ, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»про стягнення з ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»неустойки та сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 у справі № 42/31 (колегія суддів: головуючий Іваненко Я.Л., Євдокимов О.В., Пантелієнко В.О.) рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2009 залишено без змін.

ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 у справі №42/31 та прийняти нове рішення, яким відмовити ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»посилається на норми господарського кодексу України, умови договору на постачання природного газу № 06/06-2023 ТЕ-41 від 29.12.2006, норми Закону України «Про теплопостачання»та зазначає, що належне виконання зобов'язань за договором № 06/06-2023 ТЕ-41 від 29.12.2006 виявилося неможливим  внаслідок цінової політики держави –різниці в тарифах за поставлений природний газ ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»і тепловою енергією, яку відпускає ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»за договорами споживачам.

Вищим господарським судом України ухвалою від 12.06.2009 у справі №42/31 порушено касаційне провадження.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до встановлених обставин та досліджених матеріалів справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 29.12.2006 між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(постачальник) та ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»(покупець) укладено договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/06-2023 ТЕ-41, за умовами якого ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України»зобов'язалась передати в 2007 році ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»природний газ в кількості, визначеній у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною договору, а ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»–прийняти та оплатити його вартість.

Відповідно до п.6.1 вказаного договору оплата за природний газ та послуги з його транспортування здійснюється в наступному порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованого місячного обсягу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, послідуючі оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованого місячного обсягу до 20-го та 30-го (31-го) числа поточного місяця, остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно п.п. 2.1, 5.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю в січні 2007 року газ в обсязі до 184 тис. куб. м., згідно п. 1 додаткової угоди № 1 від 26.01.2007 –у лютому 2007 року до 193 тис. куб. м., згідно п. 1 додаткової угоди  № 2 від 28.02.2007 –в березні 2007 року до 180 тис. куб. м, згідно п. 1 додаткової угоди № 3 від 29.03.2007 –в квітні 2007 року до 85 тис. куб. м., згідно п. 1 додаткової угоди № 4 від 26.04.2007 –в травні 2007 року до 75,120 тис. куб. м. за ціною 470 грн. 26 коп. за 1000 куб. м. без врахування вартості транспортування газу по території України.

З матеріалів справи, досліджених господарськими судами попередніх інстанцій, вбачається, що актами приймання-передачі природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення від 31.01.2007, 28.02.2007, 31.03.2007, 30.04.2007, 31.05.2007, актом звірки розрахунків за період з 1 листопада по 31 листопада 2008 року, платіжним дорученням № 269 від 23.12.2008, підтверджується факт передачі ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»на користь ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»природного газу за вищевказаний період в обсязі 728 090 куб. м вартістю 499 468 грн. 47 коп., а також оплати останнім спожитого газу у повному обсязі до часу звернення ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в суд із позовом.

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що борг ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»по оплаті природного газу за період з січня по травень 2007 року за спірним договором на постачання природного газу № 06/06-2023 ТЕ-41 від 29.12.2006 відсутній, у зв'язку з чим господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність позовних вимог ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в частині стягнення з ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»основного боргу за вказаним договором.

З урахуванням встановленого господарськими судами попередніх інстанцій факту несвоєчасної оплати ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»за одержаний природний газ, господарські суди дійшли також правильного висновку про обґрунтованість заявлених ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»вимог про стягнення неустойки та сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору на постачання природного газу передбачено, що в разі не оплати або несвоєчасної оплати у строки зазначені в п.6.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

На підставі вищевикладеного господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»про стягнення з ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»інфляційних у сумі 26 993 грн.12 коп. та 3 % річних у розмірі 5 364 грн. 42 коп.

Стосовно стягнення з ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»пені у сумі 5 015 грн. 99 коп., господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині, оскільки, як встановлено господарськими судами, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»було невірно розраховано фактичний період прострочення, який мав місце до 23.12.2008, а не до 30.12.2008, на який посилається ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в обґрунтування свого розрахунку. У зв'язку із зазначеним, господарськими судами було стягнуто з ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»4 820 грн. 71 коп. пені.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній скарзі ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»зазначає, що належне виконання зобов'язань за договором №06/06-2023 ТЕ-41 від 29.12.2006 виявилося неможливим  внаслідок цінової політики держави –різниці в тарифах за поставлений природний газ ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»і тепловою енергією, яку відпускає ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»за договорами споживачам (житлові будинки УЖГ Шевченківського району, СІЗО № 13 Державного департаменту виконання покарань, МВС України два гуртожитки гостинного типу, Центральний госпіталь МВС України, Автогосподарство ГУ МВС України  в Київській області, Науково-дослідний інститут МВС України, тощо).

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому, згідно до ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що доводи ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області», викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили фактичні обставини справи, ретельно дослідили наявні в матеріалах справи докази, дали їм належну оцінку, прийняли законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова апеляційного суду залишається без змін, а касаційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»залишити без задоволення.

          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 у справі № 42/31 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                      Є. Борденюк

Судді:                                                                                          С. Могил

          С. Самусенко