Рішення

від 03.06.2009 по справі 34/238

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/238

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  34/238

03.06.09

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Ен Ес Ай Інвест»          

до                    Акціонерного комерційного банку «Київ»

про                     стягнення 1 049 599,31 грн.          

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –Чуприн О.В., представник за дов. б/н від 31.03.2009;

від відповідача –не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ен Ес Ай Інвест»(далі –Позивач, або Вкладник) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з Акціонерного комерційного банку «Київ»(далі –Відповідач, або Банк) 1 049 599,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.08.2008 між Позивачем та Відповідачем укладено договір банківського вкладу (депозиту) №08/444 (далі –Договір), відповідно до умов якого Вкладник розмістив на вкладному (депозитному) рахунку Банку безготівкові кошти у національній валюті на загальну суму 1 001 000 грн.

Однак, Відповідач, в порушення, умов Договору та додаткових угод до нього, зокрема п.2.4, п.п.3.2.3 п.3.2 Договору, у день повернення вкладу, тобто 02.03.2009 суму депозитного вкладу та нарахованих процентів не перерахував на поточний рахунок Позивача.

Відповідач, 28.05.2009 до загального відділу суд подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого пояснив, що наповнення коштів Вкладнику мало місце у зв'язку з важким фінансовим станом банку. Саме тому постановою Національного банку України від 06.02.2009 №53 в АКБ «Київ»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік –з 09.02.2009 до 09.02.2010 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 09.02.2009 до 09.08.2009. На даний час недостатньо коштів для задоволення всіх вимог кредиторів, в т.ч. в вимог Позивача по поверненню йому суми депозиту та нарахованих процентів за час дії Договору і тимчасова адміністрація робить все можливе для покращення фінансової ситуації.

Що ж стосується вимог Позивача про стягнення процентів, пені та відшкодування за користування коштами за період після закінчення строку дії Договору, то Договором такі умови не передбачено.

Крім того, Відповідач просив врахувати, що згідно ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі –Закон) протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Про поважні причини неявки в судове засідання 03.06.2009 представника Відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.08.2008 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок №2610 300 19711 01 на період дії цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі (далі –Вклад (депозит), зі свого поточного рахунку на вкладний (депозитний) рахунок, вказаний у п.1.1, на строк від одного дня до одного року, а Банк зобов'язується повернути суму Вкладу і сплатити нараховані проценти на умовах і в порядку, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.2.2 Договору нарахування процентів на Вклад (депозит) здійснюється Банком щомісячно, за процентною ставкою, передбаченою додатковою угодою, виходячи з розрахунку фактичної суми, що знаходиться на вкладному (депозитному) рахунку за фактичну кількість днів у місяці та році.

20.08.2008 між сторонами підписано додаткову угоду №1 до Договору, якою сторони погодили, що Вкладник перераховує, грошові кошти у сумі 1 000 грн. у рамках Договору на вкладний (депозитний) рахунок, вказаний у п.1.1 Договору на строк з дня надходження до 12 серпня 2009 року включно.

20.08.2008 між сторонами підписано додаткову угоду №2 до Договору, якою сторони погодили, що Вкладник перераховує грошові кошти у сумі 1 000 000 грн. у рамках Договору на вкладний (депозитний) рахунок, вказаний у п.1.1 Договору на строк з дня надходження до 24 листопада 2008 року включно.

24.11.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №3 до Договору, якою сторони погодили продовжити термін розміщення Вкладу (депозиту) у сумі 1 000 000 грн., залучено згідно додаткової угоди №2 від 20.08.2008 до 1 березня 2009 року включно.

На виконання умов Договору та додаткових угод до нього Позивач розмістив вільні грошові кошти в сумі 1 000 000 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що у день повернення Вкладу (депозиту), Банк перераховує суму Вкладу (депозиту) та нарахованих за останній період процентів на поточний рахунок Вкладника, вказаний у п.6 цього Договору, якщо інше не обумовлено додатковою угодою.

Відповідно до п.п.3.2.3 п.3.2 Договору Банк зобов'язаний повернути Вклад (депозит) і суму несплачених за останній період процентів, шляхом перерахування на поточний рахунок Вкладника, вказаний у додатковій угоді до цього Договору.

Згідно з п.3.3.3 Договору Вкладник має право вимагати від Банку належного виконання зобов'язань відповідно до умов Договору і додаткових угод до нього.

25.02.2009 та 02.03.2009 Позивач звертався до тимчасового адміністратора АКБ «Київ»та керуючись п.2.4, п.п. 3.2.3 п.3.2 Договору  просив перерахувати на поточний рахунок ТОВ «Ен ЕС Ай Інвест»№26009053103791 в КГРУ КБ «ПриватБанк», МФО 321842 вклад у сумі 1 000 000 грн. та нараховані за останній період проценти.

У свою чергу, Відповідач повідомив, що згідно постанови Правління Національного банку України №53 від 06.02.2009 в АКБ «Київ»з 09.02.2009 призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 09.02.2009 до 09.08.2009. На момент призначення тимчасової адміністрації в АКБ «Київ»сталось значне погіршення фінансового стану та суттєво зменшились обсяги високоліквідних активів у касі та кореспондентському рахунку Банку в Національному банку України, що означає втрату Банком ліквідності.

Враховуючи ситуацію, яка склалась в даний час, Банк запропонував Вкладнику продовжити строк розміщення його Вкладу (депозиту) та збільшити його на суму невиплачених процентів.

Проте, Позивач наміру укладати додаткову угоду з метою продовження строку розміщення депозитному вкладу (депозиту) не виявив.  

Станом на день звернення Позивача до суду Відповідач, в порушення умов Договору та додаткових угод до нього, свої зобов'язання не виконав, депозитний вклад в сумі 1 000 000 грн. та нараховані проценти в сумі 27 945,20 грн. не повернув.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1. ст. 628 ЦК України  зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 4 статті 343 ГК України юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 2 статті 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Як вбачається, сторонами договору банківського вкладу виступають банк та вкладник, де предметом договору можуть бути грошові кошти (валюта України або іноземна валюта), за користування якими згідно зі статтею 1061 ЦК України банк зобов'язаний виплатити вкладнику проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

До того ж, згідно з пунктом 1.6 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами (далі - Положення) банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, Відповідач у встановлений пунктом 1 додаткової угоди №3 до Договору строк, тобто 1 березня 2009 року, свого зобов'язання щодо своєчасної повернення вкладу (депозиту) та сплати процентів нарахованих на суму Вкладу не виконав

В матеріалах справи наявна довідка за підписом Директора та Головного бухгалтера ТОВ «Ен Ес Ай Інвест»відповідно до якої сума заборгованості по вкладу становить 1 000 000 грн., розмір процентів нарахованих на вклад становить 27 945,21 грн.

Факт наявності боргу у Відповідача в сумі 1 027 945,20 грн., в т.ч. 1 000 000 грн.  депозитного вкладу та 27 945,20 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що ж стосується вимоги Позивача про стягнення 12 804,79 грн. пені суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (п.1). Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (п.2).

З матеріалів справи не вбачається, що між сторонами у справі було укладено якийсь письмовий правочин (договір) щодо встановлення неустойки за несвоєчасне повернення вкладу. Тому суд не визнає вимогу Позивача щодо стягнення пені законною та обґрунтованою, а відтак не вбачає підстав для її задоволення.

Разом з тим, суд вважає помилковим посилання Позивача на «п.4.5 Договору», оскільки останній в зазначеному Договорі взагалі відсутній.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача нараховані проценти на суму вкладу за період з 02.03.2009 до 20.03.2009 (19 днів) із розрахунку 17% річних на підставі частини 2 статті 1214 ЦК України, що складають 8 849,31 грн.

Таким чином, позивач нарахує проценти за період після закінчення строку на який було внесено депозит за Договором.

Відповідно до пункту 1.3 Договору сума, строки, процентна ставка, порядок сплати процентів, а також інші умови, які можуть виникнути протягом дії цього Договору, обумовлюються Додатковими угодами до цього Договору і є його невід'ємною частиною.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що він набуває чинності з дати його підписання та діє до 13.08.2009 включно.

Додатковими угодами № 2 та № 3 до Договору, які є невід'ємними частинами цього Договору, сторонами було узгоджено, що:

- термін розміщення Вкладу (депозиту) у сумі 1 000 000 грн. продовжено до 01.03.2009 включно, дата повернення Банком Вкладу (депозиту) 02.03.2009, процентна ставка за користування Вкладом (депозитом) з 26.11.2008 складає 17% (пункти 1, 2 Додаткової угоди № 3);

- сплата процентів, нарахованих згідно з пунктом 3 Додаткової угоди № 2 та пункту 2 Договору здійснюється щомісячно з 01 до 05 числа місяця, наступного за звітним, а також у день повернення Вкладу (депозиту) (пункт 5 Додаткової угоди №2);

- повернення Банком Вкладу (депозиту) та сплата процентів за цим Вкладом здійснюється на поточний рахунок Вкладника п/р 26009053103791 в КГРУ КБ «ПриватБанк», МФО 321842.

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. 

Судом встановлено, що станом на момент розгляду спору відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повернення суми Вкладу (депозиту) на вищевказаний поточний рахунок позивача у КГРУ КБ «ПриватБанк».

Відтак, починаючи з 03.03.2009 відповідач безпідставно зберігає у себе гроші позивача у сумі 1 000 000 грн.

Відповідно до частини 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами (частина 1).

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина 2).

Положення частини 2 статті 536 ЦК України кореспондується з частиною 1 статті 1061 ЦК України, якою передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною 7 статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Отже, оскільки строк дії Договору на час винесення судом рішення ще не закінчився, то нарахування відсотків повинно здійснюватися у розмірі встановленому пунктом 2 Додаткової угоди № 3 до Договору, тобто у розмірі 17% річних.

Відтак, суд визнає вказану вимогу позивача за законну та обґрунтовану, і таку що підлягає задоволенню за розрахунком позивача у сумі 8 849,31 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Посилання відповідача на введений у нього мораторій на задоволення вимог кредиторів суд не буре до уваги виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Враховуючи дані норми, при введені у банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, останній звільняється від відповідальності за невиконання тих зобов'язань на які поширюється дія мораторію, позаяк вина банку у невиконанні або несвоєчасному виконанні цих зобов'язань відсутня.

При розгляді справи судом було встановлено, що Банк повинен був виконати свої зобов'язання з повернення депозиту до введення мораторію. Ці зобов'язання відповідач не виконав без поважних на те причин, тим самим порушивши права та законні інтереси позивача, як власника вкладу.

Частинами 1 та 4 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку відповідача за Депозитним договором щодо повернення позивачу суми депозиту.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Судові витрати, в порядку ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869, з вкладного (депозитного) рахунку №2610 300 19711 01) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ен Ес Ай Інвест»(03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, п/р 26009053103791 в КГРУ КБ «ПриватБанк», МФО 321842) 1 000 000 (один мільйон) депозитного вкладу.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ен Ес Ай Інвест»(03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, п/р 26009053103791 в КГРУ КБ «ПриватБанк», МФО 321842) 27 945 (двадцять сім тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн.20 коп. процентів нарахованих на банківський вклад, 8 849 (вісім тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 31 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, а також  10 367 (десять тисяч триста шістдесят сім) грн. 94 коп. витрат по сплаті державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Видати накази.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 12.06.2009