Рішення

від 15.05.2014 по справі 910/5280/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5280/13 15.05.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Крапивній А.М.., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАСК", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

про визнання іпотечного договору від 03.09.2007 р. недійсним

за участю представників:

від позивача :не з'явився від відповідача: від третьої особи-1: від третьої особи-2: від третьої особи-3:ОСОБА_7 - представник за довіреністю № 08.42-186/84-3256 від 17.12.2013 р. не з'явився не з'явився не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАСК" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання іпотечного договору № 39.29-50/542і від 03.09.2007 р. недійсним.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вказаний договір підписаний неуповноваженою особою - директором ТОВ "ТАСК" ОСОБА_1, який не міг його підписувати, оскільки протокол загальних зборів учасників ТОВ "ТАСК" № 9 від 29.08.2007 р., що надав йому такі повноваження, не був підписаний секретарем загальних зборів товариства - ОСОБА_3, а підписаний іншою особою.

Посилаючись на ст. 203, 215 ЦК України, позивач просить визнати іпотечний договір № 39.29-50/542і від 03.09.2007 р. недійсним та виключити запис з Єдиного реєстру заборон і відчужень об'єктів нерухомого майна щодо предмету іпотеки за спірним договором.

22.03.2013 р. ухвалою господарського суду міста Києва до участі у справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2013 р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3.

Провадження у справі зупинялось до набрання законної сили рішенням господарського суду м. Києва у справі № 910/5283/13, що пов'язана з даною справою, за позовом ТОВ "ТАСК" до ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання недійсним іпотечного договору № 39.29-50/405і від 05.04.2007 р.

У судове засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без його участі до суду не подав. У минулих судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, вказав, що спірний договір був підписаний з боку позивача уповноваженою особою, рішення загальних зборів учасників ТОВ "Таск" про передачу майна позивача в іпотеку оформлено належним чином та будь-яких сумнівів у недійсності правочину немає. Просив відмовити у позові.

Треті особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без їх участі до суду не подали.

У минулих судових засіданнях треті особи - 2, 3 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали пояснення, відповідно до яких вказаним особам не було відомо про укладення спірного договору.

Третя особа-1 - ОСОБА_1 подав через канцелярію суду письмові пояснення по справі, вважав, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки підписання договору іпотеки відбулося з відома його засновників.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.09.2007 р. року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таск" (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір № 39.29-50/542і, яким забезпечувалось повне виконання іпотекодавцем зобов'язань перед іпотекодержателем, що виникли з кредитного договору від 03.09.2007 р. № 39.29-50/916к, додатків та змін до нього, укладених протягом строку його дії.

Відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором кредиту № 39.29-50/916к від 03.09.2007 р. (основне зобов'язання) наступне нерухоме майно: нежилі приміщення в літ "А": приміщення №№ 2-8 (групи приміщень № 2). приміщення №№ 1, 2 (групи приміщень № 5), приміщення № 1 (групи приміщень № 5а), приміщення № 1026 (групи приміщень № 11), загальною площею 577,40 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та належать іпотекодавцю на праві приватної власності відповідно до договору купівлі - продажу нежилого приміщення шляхом викупу (предмет іпотеки).

Заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становила 7 171 000,00 грн., що за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим Національним банком України на день укладення цього договору (100 доларів США = 505,00 грн.), склала 1 420 000,00 доларів США (п. 1.2. іпотечного договору).

Пунктом 1.4 іпотечного договору сторони передбачили зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання.

Відповідно до п. 6.3 іпотечного договору цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов'язання.

Як встановлено судом, зазначений іпотечний договір був підписаний з боку позивача директором ТОВ "Таск" ОСОБА_1, який діяв на підставі статуту товариства та протоколу № 9 зборів учасників ТОВ "Таск" від 29.08.2007 р., а з іншого боку - представником АКБ "Укрсоцбанк".

Позивач вважає, що спірний договір іпотеки був підписаний особою, яка не мала на те повноважень, оскільки протокол № 9 від 29.08.2007 р., що надав їй право на укладання такого договору, не був підписаний секретарем загальних зборів, що свідчить про недійсність як протоколу, так і договору іпотеки.

Перевіряючи зазначені доводи позивача, суд врахував наступне.

Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно з ч. 2 ст. 202 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами або довіреністю та скріплюється печаткою.

Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. п. 6.11, 6.14 статуту ТОВ «Таск» директор є посадовою особою органу управління товариством, директор вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників товариства.

Пунктом 6.16 Статуту позивача в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, передбачено право директора товариства за попереднім погодженням з загальними зборами розпоряджатись майном товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 58, ст. 59 та ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, до компетенції яких віднесено вирішення будь-яких питань діяльності товариства.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.3 статуту вищим органом управління товариства є загальні збори його учасників, які можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства.

Судом встановлено, що пунктом 1 протоколу загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Таск" № 9 від 29.08.2007 р., на якому були присутні всі його члени, було вирішено питання про надання банку в іпотеку нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ТОВ "Таск". Цим же протоколом були надані повноваження директору ОСОБА_1 на підписання відповідного іпотечного договору.

Згідно зі ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, то такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою (ст. 241 ЦК України). Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно з п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р. наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

Як встановлено у судовому засіданні, сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов іпотечного договору № 39.29-50/542і від 03.09.2007 р.

Також з наданих відповідачем доказів вбачається, що умови спірного договору виконувались як відповідачем, так і позивачем. Так, позивач надав відповідачу в забезпечення нерухоме майно, сторонами вчинялись дії щодо передачі цього майна в іпотеку, вчинялись дії щодо заборони його відчуження і таке інш.

Таким чином, в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що позивач своїми діями у подальшому схвалив укладений ним іпотечний договір.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" припис абзацу першого частини третьої статі 92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень.

Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Виходячи з викладеного, суд зазначає, що позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності позивачем (ТОВ "Таск") у суді тієї обставини, що її контрагент (банк) знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (який не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Про такий висновок зазначив Вищий господарський суд України постановою від 02.04.2014 р. у справі № 910/5283/13, до розгляду якої зупинялось провадження у даній справі.

Отже, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України обов'язок доказування того, що банк був обізнаний про неповноважність директора товариства ОСОБА_1 на підписання спірного договору, покладено на позивача у справі - ТОВ "Таск", а не на відповідача - ПАТ "Укрсоцбанк".

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, не надав доказів того, що відповідач знав чи за всіма обставинами не міг не знати про те, що директор товариства мав обмеження на підписання іпотечного договору, тобто, що протокол № 9 від 29.08.2007 р. не був підписаний секретарем зборів учасників - ОСОБА_3

Разом з тим, судом встановлено, що при укладенні іпотечного договору між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Таск" нотаріусом ОСОБА_6 встановлювалися особи громадян, які підписали договір, їх дієздатність, правоздатність та дієздатність юридичних осіб - ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Таск", а також перевірявся факт належності предмету іпотеки позивачу.

В силу ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Частиною 2 ст. 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи та враховуючи положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним, у зв'язку з чим у позовних вимогах в цій частині необхідно відмовити.

Стосовно позовних вимог про виключення запису з Єдиного реєстру заборон і відчужень об'єктів нерухомого майна за спірним договором іпотеки суд приходить до висновку, що і в цій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки, як зазначалось вище, у визнанні іпотечного договору недійсним судом відмовлено, а отже, немає підстав для виключення запису.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАСК" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання іпотечного договору від 03.09.2007 р. недійсним.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні в присутності представників сторін 15 травня 2014 року.

Повний текст рішення підписаний 20 травня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна