Постанова

від 08.10.2014 по справі 910/5280/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2014 р. Справа№ 910/5280/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Самсіна Р.І.

від позивача: Оберемок Д.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: Залевська А.В. - представник за довіреністю;

треті особи: 1. не зявився;

2. не з'явився;

3. не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАСК"

на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014

у справі №910/5280/13 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАСК"

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1.ОСОБА_4,

2.ОСОБА_8,

3.ОСОБА_9

про визнання іпотечного договору від 03.09.2007 недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2014 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАСК" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання іпотечного договору від 03.09.2007 № 39.29-50/542і недійсним та виключення запису з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо іпотечного майна - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пунктом 1 протоколу загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Таск" № 9 від 29.08.2007 р., на якому були присутні всі його члени, було вирішено питання про надання банку в іпотеку нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ТОВ "Таск". Цим же протоколом були надані повноваження директору ОСОБА_4 на підписання відповідного іпотечного договору від 03.09.2007 № 39.29-50/542і. В подальшому позивач своїми діями схвалив укладений ним іпотечний договір. Крім того, судом також враховано і те, що відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України обов'язок доказування того, що банк був обізнаний про неповноважність директора товариства ОСОБА_4 на підписання спірного договору, покладено саме на позивача у справі - ТОВ "Таск", а не на відповідача - ПАТ "Укрсоцбанк". В свою чергу, позивачем не було надано відповідних доказів обізнаності банку про неповноважність директора товариства ОСОБА_4 на підписання оспорюваного договору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі №910/5280/13 - скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при винесенні рішення не враховано того, що висновком судово - почеркознавчої та судово - технічної експертизи документів від 24.07.2013 за № 4493/4494/13-32 (проведеної зокрема по справі № 910/5283/13) експерт дійшов висновку, що підписи від імені ОСОБА_9 в графах «Учасники» проти його прізвища та «Секретар Зборів Учасників» у протоколі зборів учасників ТОВ «Таск» № 9 від 29.08.2007 виконані не ОСОБА_9 Таким чином, вказаний учасник не надавав свою згоду на уповноваження директора товариства ОСОБА_4 на підписання оспорюваного договору, а отже, і рішення Загальними зборами учасників про уповноваження особи на підписання оспорюваного договору - не приймалось.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 апеляційну скаргу повернуто без розгляду на підставі п. 3. ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач повторно звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі №910/5280/13 та прийняти нове, яким позов - задовольнити.

Згідно розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАСК" на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі № 910/5280/13 передано для розгляду головуючому судді Станіку С.Р.

Згідно розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАСК" на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі № 910/5280/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 Товариству з обмеженою відповідальністю "ТАСК" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 по справі №910/5280/13, апеляційну скаргу прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 29.07.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 розгляд справи відкладено на 09.09.2014 о 10:00 год.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 09.09.2014 справу №910/4349/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 справу №910/5280/13 прийнято до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Самсін Р.І. Розгляд справи №910/5280/13 вирішено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні - 09.09.2014 о 10:00 год.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 розгляд справи відкладено до 08.10.2014.

В судовому засіданні 08.10.2014 представником позивача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи та витребування відомостей з Дніпровського районного управління ГУ МВС України в м.Києві щодо кримінального провадження № 12013110040001872, в якому, за даними позивача, встановлюються обставини щодо вчинення злочинних дій банківськими працівниками та позичальником ОСОБА_8 відносно укладення кредитного та іпотечного договорів. Позивач вказував, що вказані відомості мають значення для вирішення даного господарського спору.

Представник відповідача проти заявленого клопотання заперечував, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Ч. 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи та витребування відомостей з Дніпровського районного управління ГУ МВС України в м.Києві щодо кримінального провадження № 12013110040001872, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, дійшла висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки по - перше, позивачем не подано суду доказів, що він позбавлений можливості самостійно отримати відповідні відомості, а по-друге, позивачем не доведено які саме обставини, що мають значення для вирішення спору в справі № 910/5280/13, можуть бути підтверджені відомостями, наявними у кримінальному провадженні № 12013110040001872.

В судовому засіданні 08.10.2014 заявлено клопотання про відкладення розгляду справи та залучення до участі у розгляді справи ОСОБА_12 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Клопотання мотивоване тим, що на протоколі загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Таск" № 9 від 29.08.2007 наявний підпис ОСОБА_12, який є іншим учасником ТОВ «Таск». Проте, питання щодо належності його підпису, вчиненному на вказаному протоколі, судом не досліджувалось.

Представник відповідача проти заявленого клопотання заперечував, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Ч. 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи та залучення до участі у розгляді справи ОСОБА_12 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, дійшла висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки позивачем в обґрунтування позову жодним чином не заявлялось будь-яких посилань відносно належності або неналежності підпису ОСОБА_12 на протоколі загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Таск" № 9 від 29.08.2007, вказана обставина жодним чином сторонами під час спору не заперечувалась і не були предметом розгляду в місцевому господарському суді.

Також, в судовому засіданні 08.10.2014 представником позивача були заявлені клопотання про відкладення розгляду справи з метою виклику в судове засідання для надання пояснень по суті спору третіми особами - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 стосовно підстав та можливостей укладення оспорюваних правочинів, знайомств вказаних осіб з керівництвом банку, тощо.

Представник відповідача проти заявленого клопотання заперечував, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи з метою виклику в судове засідання для надання пояснень по суті спору третіми особами - ОСОБА_8 та ОСОБА_9, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявлених клопотань, дійшла висновку, що наведені клопотання задоволенню не підлягають, оскільки пояснення вказаних осіб стосовно підстав та можливостей укладення оспорюваних правочинів, знайомств вказаних осіб з керівництвом банку, тощо - не є тими обставинами, які стосуються даного господарського спору. Крім того, судова колегія враховує і те, що вказані особи були повідомлені належним чином про розгляд справи в суді апеляційної інстанції і не були позбавлені можливості надати пояснення по суті спору. Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції, вказаними особами були надані письмові пояснення по суті спору, які наявні в матеріалах справи і які враховані судом першої інстанції під час вирішення спору, про що зазначається безпосередньо у оскаржуваному рішенні.

Також, представником позивача в судовому засіданні 08.10.2014 було заявлено письмове клопотання про призначення у справі судової фінансово-кредитної експертизи та зупинення провадження у справі, посилаючись на припис ст. 79 Господарського процесуального кодексу України. На вирішення експерта просив суд поставити наступні питання:

- чи відповідав майновий стан ОСОБА_8 нормативним вимогам НБУ щодо позичальників та оцінки здатності погашати запитуваний кредит на момент укладення кредитних договорів № 39.29-50/687к від 05.04.2007 та № 39.29-50/916к від 03.09.2007;

- чи відповідала операція ПАТ «Укрсоцбанк» з кредитування ОСОБА_8 на суму 695 000,00 дол. США вимогам внутрішнього положення про кредитування ПАТ «Укрсоцбанк», чинному на день укладання кредитних договорів № 39.29-50/687к від 05.04.2007 та № 39.29-50/916к від 03.09.2007;

- чи було надано банку документальне підтвердження Здатності ОСОБА_8 погасити кредит загальною сумою у 695 000,00 дол. США разом із відсотками за кредитними договорами № 39.29-50/687к від 05.04.2007 та № 39.29-50/916к від 03.09.2007;

- чи відповідає факт видачі кредиту ОСОБА_8 вимогам нормативних актів, що регулюють порядок видачі, погашення кредитів, їх обліку та контролю;

- хто з посадових осіб був зобов'язаний забезпечити виконання встановлених правил при видачі кредитних коштів ОСОБА_8 за кредитними договорами № 39.29-50/687к від 05.04.2007 та № 39.29-50/916к від 03.09.2007.

Клопотання мотивовано тим, що оспорюваний правочин - іпотечний договір від 03.09.2007 № 39.29-50/542і - було укладено в забезпечення виконання ОСОБА_8 своїх зобов'язань перед ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитними договорами № 39.29-50/687к від 05.04.2007 та № 39.29-50/916к від 03.09.2007. Проте, кредитні договори були укладені, на думку позивача, внаслідок злочинного зговору за участю ОСОБА_8 та працівників банку, адже ОСОБА_8 не міг отримати значні кредитні кошти, оскільки не відповідав вимогам, встановленим банком, щодо позичальників. Судова експертиза надасть можливість встановити фактичні обставини стосовно реальності та доцільності видачі банком кредитних коштів ОСОБА_8

Представник відповідача проти заявленого клопотання заперечував, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Ч. 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23 березня 2012 року N 4 визначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши клопотання позивача про призначення в справі судової фінансово-кредитної експертизи, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, дійшла висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки встановлення обставин відповідності ОСОБА_8 вимогам до позичальника, встановлених ПАТ «Укрсоцбанк», та обставини стосовно реальності та доцільності видачі банком кредитних коштів ОСОБА_8 - не є тими обставинами, що входять до предмету доказування у даній справі про визнання недійсним іпотечного договору від 03.09.2007 № 39.29-50/542, укладеного між сторонами спору, та виключення запису з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо іпотечного майна. Позивач в обгрунтування позову посилався саме на невідповідність оспорюваного правочину приписам ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, оскільки його укладено директором позивача з перевищенням своїх повноважень.

Таким чином, потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування при вирішенні саме даного спору - у суду відсутня, а отже відсутні і підстави для призначення у справі судової фінансово-кредитної експертизи, у зв'язку з чим заявлене клопотання відповідача - відхиляється.

Крім того, від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору надійшло письмове клопотання про зупинення провадження у справі № 910/5280/13 до вирішення іншої справи, а саме № 910/14874/14, яка перебуває в провадженні господарського суду міста Києва і в якій розглядаються вимоги ОСОБА_9 до ТОВ «Таск» про визнання недійсними рішень зборів учасників ТОВ «Таск», оформлених протоколом № 9 від 29.08.2007.

Ч. 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши клопотання третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору про зупинення провадження у справі № 910/5280/13 до вирішення іншої справи, а саме № 910/14874/14, яка перебуває в провадженні господарського суду міста Києва і в якій розглядаються вимоги ОСОБА_9 до ТОВ «Таск» про визнання недійсними рішень зборів учасників ТОВ «Таск», оформлених протоколом № 9 від 29.08.2007, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, дійшла висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки предметом розгляду у справі № 910/5280/13 є іпотечний договір від 03.09.2007 № 39.29-50/542і, дійсність якого оспорена ТОВ «Таск» з підстав відсутності у особи, яка його підписала - директора ТОВ «Таск» ОСОБА_4 - повноважень на підписання вказаного договору. Проте, вчинення директором дій на виконання рішень загальних зборів учасників ТОВ «Таск» оцінюється на загальних підставах при вирішенні вказаного спору.

В судовому засіданні 08.10.2014 апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.10.2014 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, вказував на те, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

03.09.2007 між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", як кредитором, та громадянином України ОСОБА_8, як позичальником, укладено договір кредиту № 39.29-50/916к, за умовами кого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості , повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 200 000,00 дол. США зі сплатою 13% річних та обумовленим договором порядком погашення заборгованості (п.1.1), кінцевий термін повернення кредиту - 02.09.2017 року (п. 1.1), в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту , сплати процентів , можливих штрафних санкцій, а також інших витрат та здійснення забезпеченою іпотекою вимоги, кредитор укладає іпотечний договір з майновим поручителем - ТОВ «Таск» , за умовами якого майновий поручитель передає кредитору в іпотеку нежилі приміщення з АДРЕСА_1; іпотечний договір підлягає нотаріальному посвідченню, обтяження нерухомого майна іпотекою - реєстрації в Державному реєстрі іпотек у встановленому порядку , а на відчуження нерухомого майна (1.3.1 п. 1.3).

До договору кредиту № 39.29-50/916к від 03.09.2007 сторонами укладено додаткову угоди № 1 від 13.05.2009.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 03.09.2007 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таск" (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір № 39.29-50/542і, яким забезпечувалось повне виконання іпотекодавцем зобов'язань перед іпотекодержателем, що виникли з кредитного договору від 03.09.2007 р. № 39.29-50/916к, додатків та змін до нього, укладених протягом строку його дії.

Відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором кредиту № 39.29-50/916к від 03.09.2007 р. (основне зобов'язання) наступне нерухоме майно: нежилі приміщення в літ "А": приміщення АДРЕСА_1, та належать іпотекодавцю на праві приватної власності відповідно до договору купівлі - продажу нежилого приміщення шляхом викупу (предмет іпотеки).

Заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становила 7 171 000,00 грн., що за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим Національним банком України на день укладення цього договору (100 доларів США = 505,00 грн.), склала 1 420 000,00 доларів США (п. 1.2. іпотечного договору).

Пунктом 1.4 іпотечного договору сторони передбачили зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання.

Відповідно до п. 6.3 іпотечного договору цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов'язання.

Як встановлено судом, зазначений іпотечний договір був підписаний з боку позивача директором ТОВ "Таск" ОСОБА_4, який діяв на підставі статуту товариства та протоколу № 9 зборів учасників ТОВ "Таск" від 29.08.2007 р., а з іншого боку - представником АКБ "Укрсоцбанк".

При укладенні іпотечного договору між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Таск" нотаріусом ОСОБА_14 встановлювалися особи громадян, які підписали договір, їх дієздатність, правоздатність та дієздатність юридичних осіб - ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Таск", а також перевірявся факт належності предмету іпотеки позивачу, а також нотаріусом вчинено на іпотечному договорі заборону відчуження нежилих приміщень з АДРЕСА_1

Позивач вважає, що спірний договір іпотеки був підписаний особою, яка не мала на те повноважень, оскільки протокол № 9 від 29.08.2007 р., що надав їй право на укладання такого договору, не був підписаний секретарем загальних зборів, що свідчить про недійсність як протоколу, так і договору іпотеки.

Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно з ч. 2 ст. 202 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами або довіреністю та скріплюється печаткою.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 N 898-IV (зі змінами і доповненнями) визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно статті 6 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 N 898-IV (зі змінами і доповненнями), у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.

Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. п. 6.11, 6.14 статуту ТОВ "Таск" директор є посадовою особою органу управління товариством, директор вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників товариства.

Пунктом 6.16 Статуту позивача в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, передбачено право директора товариства за попереднім погодженням з загальними зборами розпоряджатись майном товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 58, ст. 59 та ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, до компетенції яких віднесено вирішення будь-яких питань діяльності товариства.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.3 статуту вищим органом управління товариства є загальні збори його учасників, які можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства.

Судом встановлено, що пунктом 1 протоколу загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Таск" № 9 від 29.08.2007 р., на якому були присутні всі його члени, було вирішено питання про надання банку в іпотеку нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ТОВ "Таск". Цим же протоколом були надані повноваження директору ОСОБА_4 на підписання відповідного іпотечного договору.

Згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів № 4493/4494/13-32 від 24.07.2013 (виконаного у судовій справі № 910/5283/13), судовим експертом встановлено, що підписи від імені ОСОБА_9 в графах "Учасники" проти його прізвища та "Секретар Зборів Учасників" у протоколах зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Таск" № 8 від 11.12.2006 та № 9 від 29.08.2007 виконані не ОСОБА_9.

Згідно зі ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, то такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою (ст. 241 ЦК України). Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно з п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р. наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

Як встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов іпотечного договору № 39.29-50/542і від 03.09.2007.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Європейського Союзу від 09.03.1968 (68/151/ЕЕС).

Відповідно до п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" припис абзацу першого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень.

Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності позивачем (ТОВ "Таск") у суді тієї обставини, що її контрагент (банк) знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (який не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Про такий висновок зазначив Вищий господарський суд України постановою від 02.04.2014 р. у справі № 910/5283/13, до розгляду якої зупинялось провадження у даній справі.

Отже, відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України обов'язок доказування того, що банк був обізнаний про неповноважність директора товариства ОСОБА_4 на підписання спірного договору, покладено на позивача у справі - ТОВ "Таск", а не на відповідача - ПАТ "Укрсоцбанк".

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження, не надав доказів того, що відповідач знав чи за всіма обставинами не міг не знати про те, що директор товариства мав обмеження на підписання іпотечного договору, тобто, що протокол № 9 від 29.08.2007 р. не був підписаний секретарем зборів учасників - ОСОБА_9

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і ту обставину, що дійсно, згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів № 4493/4494/13-32 від 24.07.2013 (виконаного у судовій справі № 910/5283/13), судовим експертом встановлено, що підписи від імені ОСОБА_9 в графах "Учасники" проти його прізвища та "Секретар Зборів Учасників" у протоколах зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Таск" № 8 від 11.12.2006 та № 9 від 29.08.2007 виконані не ОСОБА_9. Проте, вказана обставина встановлена під час розгляду судової справи № 910/5283/13 за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів № 4493/4494/13-32, що не усуває факту законності дій директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Таск" ОСОБА_4 у 2007 році по виконанню рішень зборів учасників, оформлених протоколом № 9 від 29.08.2007 (Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.06.2011 у справі № 4/105-10).

Разом з тим, судом встановлено, що при укладенні іпотечного договору між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Таск" нотаріусом ОСОБА_14 встановлювалися особи громадян, які підписали договір, їх дієздатність, правоздатність та дієздатність юридичних осіб - ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Таск", а також перевірявся факт належності предмету іпотеки позивачу. Крім того, нотаріусом було накладено відповідну заборону на відчуження нерухомого майна, переданого в іпотеку, про що на іпотечному договорі було вчинено відповідний напис за № 4522 та внесено його в реєстр.

В силу ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Частиною 2 ст. 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстави, обумовлені ч. 3 статті 92 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним іпотечного договору № 39.29-50/542і від 03.09.2007 в силу приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України - відсутні, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у позові в цій частині.

Стосовно позовних вимог про виключення запису з Єдиного реєстру заборон і відчужень об'єктів нерухомого майна за спірним договором іпотеки, а саме: запису з Єдиного реєстру заборон і відчужень об'єктів нерухомого майна щодо нежилих приміщень в літ. "А": приміщення №№2-8 (групи приміщень №2). приміщення №№1,2 (групи приміщень № 5), приміщення № 1 (групи приміщень № 5а), приміщення №№1026 (групи приміщень № 11), загальною площею 577,40 кв.м. Товариства з обмеженою відповідальністю "Таск", суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності із положеннями статті 34 Закону України "Про нотаріат" та пунктом 253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 року за № 283/8882, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 № 20/5, чинною на час виникнення спірних правовідносин, (далі - інструкція) накладання або зняття заборон є нотаріальною дією, що вчиняється нотаріусами в порядку, визначеному розділом 26 інструкції.

У зв'язку із змінами в чинному законодавстві вищенаведена інструкція втратила чинність. При цьому, у відповідності до пункту 5.1. глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (чинного на даний час) нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про іпотеку", обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя.

За змістом пункту 4 розділу VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку", порядок державної реєстрації іпотек встановлюється Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації іпотек, що затверджується Кабінетом Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 (надалі по тексту - Тимчасове положення).

Пунктами 2, 4, 5 Тимчасового положення передбачено, що державна реєстрація відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором та передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної здійснюється шляхом внесення запису до Реєстру, а також змін і додаткових відомостей до запису, виключення запису з Реєстру. Державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою може здійснюватися будь-яким реєстратором. Реєстратори це державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.

Водночас, згідно з пунктом 25 Тимчасового положення, після виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель зобов'язаний протягом десяти днів надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення запису з Реєстру з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису. Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису.

Пункт 2.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року № 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 року № 85/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 року за № 364/3657, містить вичерпний перелік підстав для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна, а саме:

- накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна;

- заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна (додатки 1 - 3), що подається: державною нотаріальною конторою та приватним нотаріусом, які не є Реєстраторами, - у зв'язку з накладенням (зняттям) ними заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна;

- судами (крім третейських судів) і слідчими органами - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту);

- органами державної виконавчої служби - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

Зі змісту цієї норми, зокрема, вбачається, що безпосередньо на підставі судового акта до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна можуть бути внесені відомості про зняття заборони лише стосовно арештованих судом об'єктів нерухомого майна.

Пунктом 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року № 830, встановлено, що відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

З огляду на викладене, оскільки підстави, обумовлені ч. 3 статті 92 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним іпотечного договору № 39.29-50/542і від 03.09.2007 в силу приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України - відсутні, а тому і підстави для виключення запису з Єдиного реєстру заборон і відчужень об'єктів нерухомого майна за спірним договором іпотеки, а саме: запису з Єдиного реєстру заборон і відчужень об'єктів нерухомого майна щодо нежилих приміщень в літ. "А": приміщення №№2-8 (групи приміщень №2). приміщення №№1,2 (групи приміщень № 5), приміщення № 1 (групи приміщень № 5а), приміщення №№1026 (групи приміщень № 11), загальною площею 577,40 кв.м. Товариства з обмеженою відповідальністю "Таск" - також відсутні. Таким чином, судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено позивачу у задоволенні наведеної вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на апелянта..

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАСК" на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі №910/5280/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі №910/5280/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5280/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Р.І. Самсін