Рішення

від 12.05.2014 по справі 911/586/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2014 р. Справа № 911/586/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИМПЕЛ "СПЕЦ-СЕРВІС",

07423, Київська обл., Броварський р-н, с. Семиполки, вул. Миру, 17

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКОМ",

07423, Київська обл., Броварський р-н, с. Семиполки, вул. Миру 17

про стягнення 18 250,00 грн.

за участю представників:

позивача - 1) Поліщук В.А. (довіреність від 15.04.2013 № 1/10);

2) Левченко П.Є. (директор, довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 660603);

відповідача - ОСОБА_3 (директор, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ в„– 051493 ).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИМПЕЛ "СПЕЦ-СЕРВІС" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКОМ" (далі - відповідач) про стягнення 19 250,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди від 24.12.2003 № 1.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.02.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.03.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4128/14 від 07.03.2014) відповідачем подано відзив від 07.03.2014, в якому позов заперечується в повному обсязі, з підстав, що викладені у відзиві.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4240/14 від 11.03.2014) відповідачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 25.02.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4255/14 від 11.03.2014) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 25.02.2014.

У судовому засіданні 11.03.2014 представниками сторін подано клопотання про продовження строку розгляду спору у зв'язку з необхідністю надання їм додаткового часу для отримання нових доказів своїх вимог та заперечень, необхідних для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2014, на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 11.03.2014 оголошено перерву до 29.04.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8045/14 від 29.04.2014) позивачем подано письмі пояснення для обґрунтування позовних вимог. Вказані пояснення долучено до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8046/14 від 29.04.2014) надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання йому часу для подачі додаткових доказів, зокрема, банківських виписок про надходження коштів від відповідача за спірний період.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8048/14 від 29.04.2014) відповідачем подано клопотання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

У судовому засіданні 29.04.2014 оголошено перерву до 12.05.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8222/14 від 05.05.2014) відповідачем подано доповнення до відзиву та пояснення по суті справи, в яких позов заперечується в повному обсязі, з підстав, що викладені у відзиві.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8632/14 від 12.05.2014) позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати за лютий 2011 року на суму 1 000,00 грн.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 18 250,00 грн., виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

У судовому засіданні 12.05.2014 представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили суд їх задовольнити, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, представник відповідача позов заперечив повністю.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.05.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Леком" (далі - орендар) укладено Договір оренди від 24.12.2003 № 1 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння приміщення у будівлі, що стоїть окремо (далі - об'єкт оренди) за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Семиполки, вул. Миру, буд. 17, площею 120 кв. м. (пункти 1.1., 1.2., 1.3. Договору).

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.6 Договору, приймання-передача об'єкта, що орендується, здійснюється двосторонньою комісією, об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання.

Розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому складає 1 000,00 грн. за один місяць. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця наперед не пізніше 10 числа кожного місяця (пункти 5.1., 5.2. Договору).

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору, термін дії договору складає 1 рік з моменту прийняття об'єкта за актом здачі-приймання. Якщо жодна із сторін в термін 1 місяць до закінчення строку договору не заявить про намір його розірвати, Договір автоматично пролонгується на один рік.

Договір за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно з частиною 1 статті 759, частиною 1 статті 761, частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

За твердженнями позивача, на виконання умов Договору, позивачем передано відповідачу у тимчасове користування об'єкт оренди.

Проте, позивачем до матеріалів справи не додано акт здачі-приймання майна за спірним Договором.

У відзиві на позовну заяву зазначено, що, оскільки між орендодавцем та орендарем, на виконання умов Договору, не складено акт здачі-приймання об'єкта, що орендується, суд не може вирішити питання про виконання спірного Договору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, під час вирішення справи № 2/213-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леком" про розірвання договору та виселення та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" про визнання дій протиправними та стягнення збитків, господарським судом встановлено, що акт здачі-приймання орендованого приміщення сторонами не підписувався. При цьому, відповідач стверджував, що приступив до використання об'єкта оренди лише з 31.08.2005, вказане позивачем не спростовано та прийнято до уваги судом.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.03.2009 рішення господарського суду Київської області від 24.12.2008 у справі № 2/213-08 в цій частині залишено без змін.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, вважається доведеним передача позивачем в тимчасове користування відповідачу об'єкта оренди за спірним Договором, а, відтак, у відповідача наявний обов'язок зі сплати орендної плати за користування зазначеним прміщенням.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач вказував про те, що позовні вимоги, що розглядаються у даному провадженні, були предметом розгляду господарським судом між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав - справа № 12/045-12.

Вказане спростовується доданою до матеріалів справи копією рішення господарського суду Київської області від 24.05.2011 у справі № 12/045-10, відповідно до якого предметом спору за вказаною справою є стягнення 23 500,00 грн. заборгованості з орендної плати за період з 2004 року до вересня 2010 року, 22 000,00 грн. неустойки, 12 000,00 грн. штрафу та доходу, що отриманий з моменту укладання договору суборенди.

Тоді як, предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01 січня 2011 року до 15 січня 2014 року.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що спірний договір, на підставі якого позивач пред'явив позов, припинив свою дію з 01.01.2009, що встановлено ухвалою господарського суду Київської області від 22.09.2009 у справі № 9/208-09, та просить припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Проте, судом не беруться до уваги посилання відповідача на ухвалу господарського суду Київської області від 22.09.2009 у справі № 9/208-09, оскільки відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиційне значення мають факти, встановлені саме рішенням господарського суду, а не ухвалою.

До того ж, в ухвалі суду від 22.09.2009 вказано, що Договір припинив свою дію з 01.01.2009 з посиланням на статтю 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначений факт встановлений рішенням господарського суду Київської області від 30.04.2009 у справі № 20/022-09, яке залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.07.2009.

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2009 скасовано рішення господарського суду Київської області від 30.04.2009 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.07.2009 р. у справі № 20/022-09, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.11.2010 у справі № 20/022-09/15/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леком", за участю третьої особи - ОСОБА_3, про примусове виселення з приміщення, відмовлено в задоволенні позову. Відтак, зазначеним рішенням встановлено, що станом на 10.11.2010 спірний Договір не припинив свою дію.

Рішення суду від 10.11.2010 у справі № 20/022-09/15/14 залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2011.

Крім того, рішенням господарського суду Київської області від 10.04.2013 у справі № 9/079-12/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Леком" та 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди та виселення, спірний Договір оренди від 24.12.2003 № 1 розірвано, відповідачів виселено зі спірного приміщення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2014 рішення у справі № 9/079-12/19 залишено без змін, а, відтак, набрало законної сили після розгляду справи апеляційним судом - 15.01.2014.

Враховуючи частину 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, про те, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, суд дійшов висновку, що у період, за який позивачем заявлено до стягнення заборгованість з орендної плати: з 01 січня 2011 року до 15 січня 2014 року - Договір діяв та був розірваний лише 15.01.2014 рішенням господарського суду Київської області від 10.04.2013 у справі № 9/079-12/19.

З урахуванням зазначеного, обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, не доведені належними доказами та спростовані матеріалами справи. У суду відсутні правові підстави для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, про що заявляє відповідач у прохальній частині відзиву на позовну заяву.

Крім того, у поданому відзиві відповідач просить суд тлумачити умову договору щодо включення до орендної плати витрат на забезпечення орендаря доступом до електромережі.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.3. Договору, орендар зобов'язується нести всі витрати з експлуатації об'єкта, що орендується. Орендар самостійно і від свого імені укладає договори щодо надання комунальних послуг у повному обсязі із спеціалізованими організаціями.

Проаналізувавши вказані положення спірного Договору, суд приходить до висновку про відсутність у орендодавця обов'язку забезпечення орендованого приміщення електроенергією.

Вказане також встановлено рішенням господарського суду Київської області від 24.12.2008 у справі № 2/213-08.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Однак, як встановлено судом за наявними матеріалами справи, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за Договором. Так, орендна плата, що мала бути сплачена за період з січня 2011 року до січня 2014 року, сплачена не в повному обсязі.

На підтвердження наявності заборгованості за спірним Договором, позивачем до матеріалів справи додано банківські виписки Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» за спірний період (з 01.01.2011 до 31.01.2014) як доказ того, що відповідачем протягом дії Договору сплата орендних платежів за Договором здійснювалась частково. Оригінали вказаних виписок долучено до матеріалів справи.

На виконання умов Договору відповідачем сплачено орендну плату у розмірі 15 250,00 грн. З урахуванням часткових сплат, за ним утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 19 250,00 грн.

У судових засіданнях представником відповідача не заперечено здійснення часткових сплат за спірним Договором. Крім того, ним зазначено, що у 2006-2008 роках відповідачем здійснено переплати з орендної плати, у зв'язку з цим у відповідача на даний час відсутня заборгованість перед позивачем за спірним Договором. Проте, будь-яких доказів зазначених обставин суду не надано. Вказані пояснення представника відповідача враховано судом як доказ у розумінні статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8632/14 від 12.05.2014) позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати за лютий 2011 року на суму 1 000,00 грн.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 18 250,00 грн., виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

У ході судового розгляду відповідачем подане клопотання про застосування позовної давності до стягнення заборгованості з орендної плати.

Розглянувши зазначену заяву, судом враховано наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 260 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Стаття 261 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до тверджень позивача, що підтверджується наявними та допустимими доказами та не заперечується відповідачем, відповідачем за спірний період (01 січня 2011 року - 15 січня 2014 року), здійснювалися часткові сплати орендної плати за спірним договором, а саме: 24.01.2011, 27.04.2011, 31.05.2011, 30.06.2011, 29.07.2011, 30.08.2011, 29.09.2011, 31.10.2011, 30.11.2011, 30.12.2011, 30.01.2012, 02.04.2012, 01.06.2012, 27.06.2012, 31.07.2012.

Судом враховано, що загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб у національній валюті на території України, що здійснюються за участю банків, визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена Постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

Згідно з пунктом 3.8. вказаної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Враховуючи, що сторони в Договорі не встановили черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням, а також, з огляду на те, що відповідач у призначенні платежу не вказав, за який саме місяць він сплачує орендну плату за спірним Договором, суд дійшов висновку, що в першу чергу сплачені відповідачем кошти мають бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за попередні місяці, у тому числі, за лютий 2011 року.

Відтак, трьохрічний строк позовної давності, у межах якого особа може звернутися до суду, позивачем не пропущений і суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відмову у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

При вирішення питання про застосування строків позовної давності, судом враховано правову позицію, викладену у абзаці 2 підпункту 4.2. пункту 4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», про те, що позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач заявляє до стягнення з відповідача, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, 18 250,00 грн., у тому числі, заборгованість з 1 до 15 січня 2014 року у розмірі 500,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1. Договору, розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому складає 1 000,00 грн. за один місяць.

Судом здійснено перерахунок заборгованості за 1-15 січня 2014 року та визначено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок суми орендної плати за вказаний період. Заборгованість за період 1-15 січня 2014 року складає 484,00 грн. Позовна вимога про стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 16,00 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача 18 234,00 грн. заборгованості з орендної плати є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню. Позовна вимога в частині стягнення заборгованості у розмірі 16,00 грн. задоволенню не підлягає.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Леком» (07423, Київська обл., Броварський р-н, с. Семиполки, вул. Миру 17, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32831867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИМПЕЛ "СПЕЦ-СЕРВІС" (07423, Київська обл., Броварський р-н, с. Семиполки, вул. Миру 17, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30312141) 18 234 (вісімнадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 00 коп. основної заборгованості та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 19.05.2014.

Суддя С.О. Саванчук