Рішення

від 09.06.2009 по справі 38/123

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/123

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

09.06.09 р.                                                                                                       Справа № 38/123                               

Господарський суд Донецької області у складі судді  Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвої К.О.    

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Племптахорепродуктор Зугреський”, м. Зугрес

до відповідача Приватного підприємства „Індустріальна комерційна фірма „Геоніка”,                 м. Донецьк

Про стягнення  38196 грн. 74 коп.

Представники:  

Від позивача: Крук В.Л.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

          Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Племптахорепродуктор Зугреський”, м. Зугрес, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства „Індустріальна комерційна фірма „Геоніка”, м. Донецьк, про стягнення 38196 грн. 74 коп., у тому числі: заборгованість в сумі 24200 грн. 41 коп., три відсотки річних в сумі 828 грн. 74 коп., інфляційні витрати в сумі 3146 грн. 00 коп. та пеня в розмірі 10022 грн. 00 коп.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 02/04/08 від 02.04.2008 р., платіжне доручення № 37 від 08.04.2008р., № 72 від 03.07.2008р., накладну № 1321 від 15.04.2008р., довіреність на отримання матеріальних цінностей серія ЯМЕ №778205 від 08.04.2008р., прибуткові касові ордери.

          Господарський суд Донецької області ухвалою від 13.04.2009р. порушив провадження у справі № 38/123 та призначив її розгляд на 19.05.2009р.

Позивач в судових засіданнях  підтримав вимоги, викладені у позовній заяві. Відповідач в засідання суду не з'явився, витребувані господарським судом документи не надав.

Ухвали господарського суду Донецької області по цій справі направлялися сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленнями на всі адреси, що вказані у позовній заяві.

Як встановлено судом, в позовній заяві вказана  адреса відповідача: 83092, м.Донецьк, вул. Незалежності, буд. 8.

Відповідно до довідки №14/4-20/1678 від 17.04.2009р. Головного управління статистики у Донецькій області станом на 17.04.2009 р.  юридичною адресою відповідача є: 83092, м.Донецьк, вул. Незалежності, буд. 8.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи. Поважних причин невиконання вимог суду відповідачем не надано.

Таким чином, зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 14.05.2009р. справу № 38/123  передано на розгляд судді Курило Г.Є.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

         Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  позивача, господарський суд встановив:

          Між позивачем, Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Племптахорепродуктор Зугреський”, м. Зугрес, та відповідачем, Приватним підприємством „Індустріальна комерційна фірма „Геоніка”, м. Донецьк, був укладений договір № 02/04/08 від 02.04.2008р. (договір), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (покупець) будівельні матеріали у вигляді об'єкту будівництва під розібрання, розташованого за адресою:               м. Зугрєс, вул. Ленінградська, 50, будівля колишньої школи № 8 (товар), а покупець зобов'язується прийняти та вивезти цей товар не пізніше 3 місяців з моменту підписання договору (п. 1.1. договору).

            Загальна вартість товару складає 230000 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 20% (п. 1.2 договору).

           Відповідно до п. 2.1 договору товар передається покупцю згідно акту прийому-передачі після попередньої оплати його вартості в повному обсязі, як зазначено в п. 1.2 на розрахунковий рахунок продавця.

          Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.1 договору).

Згідно з п.3.1 договору розрахунки здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах передоплати 100% вартості, на протязі 10 днів  після підписання цього договору, тобто до 12.04.2008р.

 За твердженням позивача, відповідач на виконання умов договору згідно з платіжним дорученням № 37 від 08.04.2008р. здійснив часткову передоплату за товар на суму 198000грн. 00коп. Однак, незважаючи на неповну передоплату товару, позивач згідно з накладною № 1321 від 15.04.2008р. поставив відповідачу товар на загальну суму 230000 грн. 00 коп.

         Факт поставки товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначеній накладній, який діяв на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей серія ЯМЕ № 778205 від 08.04.2008р., у зв`язку з чим, суд вважає, що товар прийнятий відповідачем без заперечень.

         Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

        Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, відповідач частково сплачував вартість отриманого товару в розмірі 7800 грн.00коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями прибутково касових ордерів         № 2866 від 18.12.2008р., № 2722 від 03.10.2008р., та платіжним дорученням № 72 від 03.07.2008р.

Позивачем на адресу відповідача направлена претензія №558 від 02.12.2008р. про погашення заборгованості за поставлений товар (докази направлення претензії 04.12.2008р. наявні в матеріалах справи).

 Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

 Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не представлено суду доказів перерахування на рахунок позивача грошових коштів за поставлений товар в сумі 24200грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що дана сума не перерахована до теперішнього часу.       

        За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 24200 грн. 00 коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

           Також позивачем були заявлені вимоги про стягнення  пені в розмірі 10022грн.00коп. за період з 13.04.2008р.  по 06.04.2009р.

         Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

         Відповідно до п.4.3 договору за несвоєчасне перерахування коштів покупець  несе відповідальність в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

 Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними    санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

  Оскільки Господарський  кодекс  України  не  містить  визначень неустойки,  штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання,  слід виходити із визначень,  наведених у Цивільному кодексі  України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Таким чином, виходячи з того, що договором №02/04/08 від 02.04.2008р. не встановлено іншого порядку припинення нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаним договором, до даного спору застосовуються положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, тобто  нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

     Крім того, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Водночас, частина 1 вказаної правової норми зазначає, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтями 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, наразі розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Норми статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” є імперативними та такими, що кореспондуються з нормами статей 231-232 Господарського кодексу  України.

       Суд вважає, що умови пункту 4.3. договору  №02/04/08 від 02.04.2008р. можуть бути застосовані судом лише в частині, що не суперечить чинному законодавству України, тобто, нарахування штрафних санкцій (пені) повинно здійснюватися  з моменту виникнення права вимоги  у розмірі подвійної облікової ставки НБУ  за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 3552грн.35коп. за період з 13.04.2008р. по 12.10.2008р. (6 місяців).

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір 3% річних становить 828 грн. 74 коп. та інфляційних витрат -  3146 грн. 00 коп. за період з травня 2008р. по квітень 2009р.

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд встановив, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 3146грн. 00коп. за період з травня 2008р. по квітень 2009р. та 3% річних в розмірі 828 грн. 74 коп. за період з 13.04.2008р. по 06.04.2009р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

 Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторони пропорційно задоволених вимог відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, при розгляді справи судом встановлено, що позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 38196 грн. 74 коп.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, позивачем повинно бути сплачено державне мито в сумі 381грн.97коп.

Як встановлено судом, при подачі позовної заяви позивачем згідно з платіжним дорученням № 152 від 06.04.2009р. було сплачено державне мито в розмірі 381грн. 96коп.

За таких обставин, за висновками суду, у відповідності до ст.47 Господарського процесуального кодексу України позивач при подачі позовної заяви недоплатив державне мито в розмірі 00 грн. 01 коп.  

За таких обставин, з позивача на користь Державного м.Донецька у Ворошиловському районі підлягає державне мито в сумі  00 грн. 01 коп.  

Враховуючи вищевикладене та керуючись,  ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 47, 49, 75, 82, 84, 85   Господарського процесуального кодексу України,  суд –

ВИРІШИВ:

        Задовольнити позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Племптахорепродуктор Зугреський”, м. Зугрес, до Приватного підприємства „Індустріальна комерційна фірма „Геоніка”, м. Донецьк частково.       

Стягнути з Приватного підприємства „Індустріальна комерційна фірма „Геоніка” (83092, м.Донецьк, вул. Незалежності, буд.8, ЄДРПОУ 33912873, п/р №2600412104 в ДОД АППБ „Авіаль”, МФО 335076) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Племптахорепродуктор Зугреський” (86783, Донецька область, м.Зугрес, вул.Ленінградська, буд.17„а”, ЄДРПОУ 31132474, р/р №2600801515341 у філії ВАТ „Укрексімбанк”, м.Донецьк, МФО334817) заборгованість в сумі 24200грн.00коп., пеню в розмірі 3552грн. 35коп., інфляційні витрати в розмірі 3146грн.00коп., 3% річних в розмірі 828 грн. 74 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 317 грн. 27 коп. та  витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 98 грн. 01 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.     

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Племптахорепродуктор Зугреський” (86783, Донецька область, м. Зугрес, вул. Ленінградська, буд.17„а”, ЄДРПОУ 31132474, р/р №2600801515341 в філії  ВАТ „Укрексімбанк”, м. Донецьк, МФО 334817) на користь Державного м.Донецька у Ворошиловському районі державне мито в сумі 00 грн. 01 коп.  

Видати наказ.

В судовому засіданні 09.06.2009р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя                                                                                                            Курило Г.Є.