Рішення

від 01.06.2009 по справі 53/207

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/207

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/207

01.06.09

За позовом Закритого акціонерного товариства «Нова лінія»  

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріко-групп»

про стягнення 13 595,41 грн.

                                                                                Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Матківський А.С.- представник по довіреності від 20.03.2009р.

від відповідача: не з'явились    

СУТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріко-Групп» заборгованості за Договором про надання інформаційно-консультаційних послуг № 342/71204У від 04.12.2007р. заборгованості в розмірі 13 595,41 грн., в тому числі 9 809,57 грн. –сума основної заборгованості, 263,66 грн. –3% річних, 2 088,05 грн. –пеня, 1 434,13 грн. –збитки від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2009р. порушено провадження по справі № 53/207, розгляд справи призначено на 08.05.2009р.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 01.06.2009р.

          В судовому засіданні 01.06.2009р. представник позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 13 579,22 грн., в тому числі 9 809,57 грн. –сума основної заборгованості, 263,66 грн. – 3% річних, 2 071,86 грн. –пеня, 1 434,13 грн. –збитки від інфляції.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду уточнення позивача позовних вимог, а саме зменшення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2009р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в судове засідання не з'явився.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені Листом Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві № 21-10/2961 від 30.04.2009р., наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.06.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

04.12.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 342/71204 про надання інформаційно-консультаційних послуг, відповідно до умов якого Виконавець (позивач) зобов'язується, згідно замовлення Замовника (відповідач), надавати інформаційно-консультаційні послуги останньому, стосовно способів та методів реалізації непродовольчих товарів, які постачаються Замовником через торговельну мережу Виконавця. (п. 1.1 Договору № 342/71204 від 04.12.2007р.)

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Відповідно до п. 4.1 Договору № 342/71204 від 04.12.2007р. оплата здійснюється Замовником щомісячно, на підставі рахунків, які надаються Виконавцем, але не пізніше 5 днів з моменту отримання рахунку.

Також в п. 4.6 Договору № 342/71204 від 04.12.2007р. зазначено, що послуги за Договором вважаються прийнятими після підписання актів прийому-передачі послуг.

На підтвердження надання послуг по Договору № 342/71204 від 04.12.2007р. на суму 9 809,57 грн. позивач надав суду належним чином завірені акти здачі-приймання робіт (надання послуг): № ЦО-00003764 від 31.01.2008р., № ЦО-00009607 від 29.02.2008р., № 00017219 від 31.03.2008р., № ЦО-00021638 від 30.04.2008р., № ЦОЧ80630436 від 30.06.2008р. та належним чином завірені рахунки на оплату: № ЦО-00004958 від 31.01.2008р., № ЦОЧ80229375 від 29.02.2008р., № ЦОЧ80331416 від 31.03.2008р., № ЦОЧ8439417 від 30.04.2008р., № ЦОЧ80630436 від 30.06.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Позивач надав суду докази надсилання відповідачу по справі та отримання відповідачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунків на оплату по яких виникла заборгованість, а саме належним чином завірений реєстр поштових відправлень від 10.07.2008р., повідомлення про вручення поштового вкладення від 25.02.2008р., від 05.05.2008р., від 19.05.2008р.  

При дослідженні матеріалів справи суд встановив, що  акти здачі-приймання робіт (надання послуг): № ЦО-00003764 від 31.01.2008р., № ЦО-00009607 від 29.02.2008р., № 00017219 від 31.03.2008р., № ЦО-00021638 від 30.04.2008р., № ЦОЧ80630436 від 30.06.2008р. не підписані зі сторони відповідача.

Як зазначено в п. 4.7 Договору № 342/71204 від 04.12.2007р. у разі не підписання акту-прийому передачі послуг Замовником, останній повинен письмово надати мотивовану відмову від підписання акту, протягом 3 календарних днів з моменту отримання акту. У випадку не отримання мотивованої відмови Замовника Виконавцем у вказаний термін, акти вважаються підписаними, послуги вважаються такими, що прийняті, а рахунок підлягає обов'язковій оплаті Замовником.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надсилав позивачу відмови від підписання акту прийому-передачі послуг.

Таким чином, можна зробити висновок, що позивач належним чином надав відповідачу послуги на виконання Договору № 342/71204 від 04.12.2007р. в розмірі заявлених позовних вимог на суму 9 809,57 грн. та підтвердив надання послуг в суді.

Зі змісту ч. 1 ст. 903 ЦК України слідує, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач не оплатив за надані позивачем послуги.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він  вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання по оплаті наданий послуг суду не надав.

Позивач надсилав на адресу відповідача претензію № 5046 від 29.12.2008р. та надав суду докази направлення претензії відповідачу, а саме належним чином завірену копію повідомлення про вручення поштового переказу.

Відповідач відповіді на претензію не надавав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 9 809,57 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 9 809,57 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.                                                                                  Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач також заявляє про стягнення з відповідача по справі пені  за неналежне виконання Договору № 342/71204 від 04.12.2007р.

Як вбачається з пункту Договору 5.1 № 342/71204 від 04.12.2007р. за порушення терміну оплати, визначеного у п. 4.1 Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на період, за який сплачується пеня та яка нараховується від суми заборгованості, за кожний день прострочення виконання своїх зобов'язань.

Нарахування та сплата пені за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань за цим Договором здійснюється без обмежень певним строком, протягом усього періоду від дня, коли грошові зобов'язання повинні бути виконані, до дня їх фактичного виконання на користь Виконавця,  як зазначено в п. 5.2 Договору № 342/71204 від 04.12.2007р.

При дослідженні матеріалів справи, суд встановив, що позивач не правильно зробив розрахунок пені, а саме не правильно зазначив дату початку нарахування пені по деяким простроченим платежам.

Таким чином, суд задовольняє позовну вимогу позивача в частині стягнення пені в розмірі відповідно до розрахунку суду, сума якого складає 2 041,66 грн.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором.

При дослідженні матеріалів справи, суд встановив, що позивач не правильно зробив розрахунок 3% річних та збитків від інфляції, а саме не правильно зазначив дату початку нарахування 3% річних та збитків від інфляції по деяким простроченим платежам.

Таким чином, суд задовольняє позовну вимогу позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі відповідно до розрахунку суду, сума якого складає 257,34 грн. та збитків від інфляції в розмірі 1 405,33 грн.

          Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріко-групп»(04086, м. Київ, вул. Рилеєва, 34; ідентифікаційний код 33305252 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Закритого акціонерного товариства «Нова лінія»(02091, м. Київ, Харківське шосе, 168; ідентифікаційний код 30728887) основний борг в сумі 9 809 (двадцять одна тисяча) грн. 57 коп., пеню в сумі -  2 041 (дві тисячі сорок одна) грн. 66 коп., 3% річних в сумі -  257 (двісті п'ятдесят сім) грн. 34 коп., збитків від інфляції в сумі – 1 405 (одна тисяча чотириста п'ять) грн. 33 коп., витрати на сплату державного мита в сумі  135 (сто тридцять п'ять) грн. 14 коп. та 117 (сто сімнадцять) грн. 43 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.