Рішення

від 16.06.2009 по справі 6/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/113

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

16.06.09 р.                                                                                                       Справа № 6/113                               

Господарський суд  Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Настич Л.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього підприємства “Укрєвропродукт” м.Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства “Лазурь-Групп” м.Маріуполь, Донецької області          

за участю третьої особи

про стягнення  68 502грн. 12коп

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача – Ситніков А.А. -  представники по довіреності  від 07.05.2009р.

від відповідача –  Коваленко В.С. –представник по довіреності від 15.06.2009р.   

від третьої особи -

СУТЬ СПОРУ:

            Позивач, Дочірнє підприємство “Укрєвропродукт” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства “Лазурь-Групп” м.Маріуполь, Донецької області заборгованості за поставлений товар у сумі 55 191грн. 31коп., пені у сумі 1 284грн. 35коп., 20% штрафу у розмірі 11 038грн. 26коп., 3% річних у сумі 160грн. 33коп., інфляційних у сумі 827грн. 87коп.  відповідно дистриб'юторського договору від 02.01.2009р. (Усього 68 502грн. 12коп)

  13 квітня 2009р. позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив вжити заходи до забезпечення позову, а саме накласти арешт на грошові кошти, у разі їх відсутності на майно відповідача в межах ціни позову. Суд відхилив клопотання позивача, оскільки не було підстав для задоволення даної заяви. Крім того, позивачем не були вказані обставини, які  можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

         Відповідач у відзиві на позовну заяву від 16.06.2009р. позов визнав частково, так як при визначені суми основного боргу позивач не врахував сплачені відповідачем грошові кошти, у зв”язку з чим визнав частково основний борг у сумі 22 191грн. 39коп., пеню у сумі 1 126грн. 60коп., 20% річних у сумі 9 038грн. 26коп., інфляційні у сумі 140грн. 65коп.

         У процесі слухання справи, позивач звернувся до суду з заявою про зменшення  розміру позовних вимог, у порядку ст.22 ГПК України, в зв”язку з частковою сплатою боргу відповідачем та просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі 32 191грн. 39коп., пеню у сумі 1 126грн. 60коп., 20% штраф у сумі 9 038грн. 26коп., інфляційні у сумі 140грн. 46коп. (Усього 42 496грн. 71коп.) Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.

   Відповідно  до  положень  статті  69  Господарського  процесуального  кодексу  України  термін  розгляду  справи  продовжувався  заступником голови господарського суду Донецької області.

         Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд –

в с т а н о в и в :             

            2 січня 2008р. між Дочірнім підприємством “Укрєвропродукт” м.Донецьк та Приватним підприємством «Лазурь-групп» м.Маріуполь, Донецької області був укладений дистриб'юторський договір, згідно умов якого позивач (далі по тексту-компанія) взяв на себе зобов”язання на умовах визначених даним договором поставити товар відповідачу, а відповідач (далі по тексту-дистриб”ютор) зобов”язався здійснювати його пряму дистриб”юцію у межах цін та націнок, вказаних у прайс-листах, а також здійснити своєчасну оплату одержаного від компанії товару.

          Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

          Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов'язань у повному обсязі, де він у виконання умов договору у період з 13.01.2009р. по 19.01.2009р. включно по видатковим накладним №ДО-00920 від 15.01.2009р., № ДО-01159 від 19.01.2009р., №ДО-00519 від 13.01.2009р. здійснив поставку товару у адресу відповідача на суму 89 780грн. 65коп. У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази поставки товару, а саме: видаткові накладні, акт звірки взаєморозрахунків на 4.03.2009р. підписаний уповноваженими особами обох підприємств та скріплений печатками, і переконав суд у факті поставки товару у адресу Приватного підприємства «Лазурь-групп» м.Маріуполь, Донецької області.  

          Пунктом 4.2 дистриб'юторського договору від 02.01.2009р. сторони встановили, що оплата за кожну одержану партію товару здійснюється дистриб”ютором в безготівковій формі на протязі 30 календарних днів з моменту одержання товару. Але відповідач свої зобов”язання за договором виконав частково, в результаті чого у Приватного підприємства «Лазурь-групп» м.Маріуполь, Донецької області перед позивачем виникла заборгованість за поставлений товар у сумі 32 191грн. 39коп., яка до теперішнього часу ним не погашена.  

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання  повинні виконуватися  належним чином та у встановлений  строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.  (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов'язання  по оплаті  товару не виконав.

              Пунктом 6.3 укладеного договору сторони передбачили, що у випадку затримки оплати за товар, дистриб”ютор сплачує позивачу пеню у розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

          Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання  зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно статті ст.549 ЦК України  неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Оскільки відповідач порушив умови дистриб'юторського договору від 02.01.2009р. і своєчасно не оплатив поставлений товар, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 1 126грн. 60коп. обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в розумінні цього Кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов”язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання.   

          Крім того, вищевказаним пунктом договору сторони передбачили, що у випадку прострочення платежу більше ніж на 20 календарних днів відповідачем, крім пені, дистриб”ютор сплачує компанії також штраф в розмірі 20% від суми простроченого платежу.  

          Оскільки відповідач порушив умови вищевказаного договору і своєчасно не сплатив отриманий товар, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення штрафу у сумі 9 038грн. 26коп. обгрунтованими та підлягаючими задоволенню, оскільки дана відповідальність та її розмір узгоджені сторонами у договорі, та не обмежені діючим законодавством.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані інфляційні у сумі 140грн. 46коп., які також  підлягають стягненню у повному обсязі.    

          Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки  відповідачем   до теперішнього часу поставлений товар не оплачений, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.  

  При поданні позову до суду позивачем сплачено державне мито у розмірі 895грн., що суперечить вимогам пункту А частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, згідно якого з позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, справляється державне мито у розмірі 1% від ціни позову, а з вимог немайнового характеру –5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто позивачем внесено державного мита на 209грн. 98коп. більше, ніж передбачено законодавством, що тягне за собою часткове повернення сплаченої суми.

          Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, пропорційно розміру задоволення позовних вимог, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

          Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 ЦК України, ч.1 ст.230 ГК України, ст.ст.22, 33, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК  України, суд –

                                                            В И Р І Ш И В  :

            Позовні вимоги Дочірнього підприємства “Укрєвропродукт” м.Донецьк та Приватним підприємством “Лазурь-Групп” м.Маріуполь, Донецької області про стягнення 42 496грн. 71коп. задовольнити   повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Лазур-групп» (87515 м.Маріуполь, Донецької області, Жовтневий район, пров.Кузнечний,2, п/р26001011000932 в ГВ ВАТ „БТА Банк” м.Маріуполь, МФО 321723, іден.код 35841160, ІПН 358411605810) на користь Дочірнього підприємства “Укрєвропродукт” (83112 м.Донецьк, вул.Адигейська, буд.13., ЄДРПОУ 32173197, п/р26005150213491 у ДОФ АКБ „Укрсоцбанк” МФО 334011) заборгованість за поставлений товар у сумі 32 191грн. 39коп., пеню у сумі 1 126грн. 60коп., 20% штрафу у сумі 9 038грн. 26коп., інфляційні у сумі 140грн. 46коп., витрати по сплаті держмита у сумі 424грн. 97коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 73грн. 20коп.

         Дочірньому підприємству “Укрєвропродукт” м.Донецьк видати довідку про повернення зайво сплаченого держмита у сумі 209грн. 98коп.  

     Рішення   було оголошено  у судовому засіданні  16.06.2009р.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

          Видати наказ після набрання рішення законної сили.

               Суддя                                                                                                            Подколзіна Л.Д.