Рішення

від 05.06.2009 по справі 39/199

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/199

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/199

05.06.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»

до          Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фундація будівництва та

проектного менеджменту»

про стягнення 5275,89 грн.

Суддя   Гумега О.В. Представники:

Від позивача: Загарія К.М. (довіреність № 2213 від 20.03.2009 р.)

Від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

         Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фундація будівництва та проектного менеджменту»про стягнення 5275,89 грн. заборгованості за Договором № 3944 про користування абонентською лінією від 01.11.2007 р. Зазначена сума включає в себе: 3239,11 грн. основного боргу, 1635,75 грн. індексу інфляції за період червень 2006 р. - лютий 2009 р., 262,24 грн. пені за період з 21.07.2006 р. по 20.01.2007 р.. 138,79 грн. трьох процентів річних за період з 21.07.2006 р. по 31.03.2009 р.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач надав замовлені відповідачем послуги електрозв'язку, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання щодо оплати таких послуг не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2009 р. порушено провадження у справі № 39/199 та призначено справу до розгляду на 25.05.2009 р.

Представник позивача в судовому засіданні 25.05.2009 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.04.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 05.06.2009 р.

Представник відповідача в судові засідання 25.05.2009 р. та 05.06.2009 р. не з'явився, вимоги ухвал суду від 22.04.2009 р. та від 25.05.2009 р. не виконав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку за адресою, вказаною у позовній заяві:   04210,   м.   Київ,   просп.    Героїв   Сталінграду,    16Г,   кв.   48,   яка   відповідає   адресі

місцезнаходження відповідача згідно Витягу з ЄДРПОУ № 13-1287 від 19.03.2009 р. щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фундація будівництва та проектного менеджменту»станом на 19.03.2009 р.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

З огляду на вищенаведене, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом справи № 39/199. Причини неявки відповідача в судові засідання 25.05.2009 р. та 05.06.2009 р. суду не відомі.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 25.05.2009 р. та 05.06.2009 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Представник позивача в судовому засіданні 05.06.2009 р. позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні, призначеному на 05.06.2009 р., за згодою представника позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                                    ВСТАНОВИВ:

01.11.2005 р. між Закритим акціонерним товариством «Телесистеми України», визначеним як Підприємство, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська фундація будівництва та проектного менеджменту», визначеним як Споживач (відповідач), був укладений Договір № 3944 про користування абонентською лінією (надалі -Договір).

Згідно рішень загальних зборів учасників Закритого акціонерного товариства «Телесистеми України»від 05 червня 2006 року та 31 жовтні 2006 року, відображених у протоколах зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Телесистеми України»від № 8 та № 9 відповідно, створено Товариство з обмеженою відповідатьиістю «Телесистеми України»шляхом виділу з ЗАТ «Телесистеми України»(протоколи № 8, № 9 знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до протоколу № 1 від 31 жовтня 2006 року загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»закріплено рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»шляхом виділу з ЗАТ «Телесистеми України».

Загальними зборами акціонерів ЗАТ «Телесистеми України»від 31 жовтня 2006 року було прийнято рішення про затвердження розподільчого балансу та акту, відповідно до яких до ТОВ «Телесистеми України» перейшла частина майна, прав і обов'язків ЗАТ «Телесистеми України»що стосується надання послуг телефонізації, надання доступу до Інтернету та кабельного телебачення.

Згідно листа № 1/10 від 17.10.2005 р. абонентські лінії (номери телефонів 569-14-14 з 3-ма без номерними лініями та окрема абонентська лінія 569-14-64) були фактично передані в користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська фундація будівництва та проектного менеджменту»(відповідачу) з 01.10.2005 року (копія листа знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору Підприємство (позивач) надає послуги електрозв'язку (надалі -- послуги електорзв'язку), визначені Споживачем (відповідачем) згідно з Переліком послуг (Додатки №1, 2 до Договору), а Споживач отримує та оплачує такі послуги. Для отримання Споживачем послуг електрозв'язку останньому передається у користування 5 (п'ять) абонентських ліній (номери телефонів 569-14-14 з 3-ма без номерними лініями та окрема абонентська лінія 569-14-64), що встановлюються за адресою м. Київ, Оболонський проспект, буд. 26, оф. 26.

Згідно п. 2.2.6 Договору Підприємство (позивач) має право призупинити надання послуг телефонного зв'язку у разі порушення Споживачем (відповідачем) зобов'язань, передбачених пунктом 3.2 Договору.

Зокрема, пунктом 3.2.6 Договору визначений обов'язок відповідача своєчасно вносити плату за користування телефоном , міжміські та міжнародні телефонні розмови та інші послуги, надані по телефону.

Відповідно до п. 4.4. Договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем (відповідачем) протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п. 5.6 Договору встановлено, що у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач на вимогу Підприємства має сплатити пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 63 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1280-ІV «Про телекомунікації»(зі змінами та доповненнями) телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства (надалі - Закон України).

Згідно п. 5 ст. 33 Закону України споживачі зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладання, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до п. 40 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 р. № 720, плата за отримані телекомунікаційні послуги вноситься споживачем після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої оплати, якщо інше не передбачено договором. З огляду на приписи п. 4.4 Договору вказаний обов'язок є і у відповідача за спірним договором.

         Зібрані у справі докази свідчать, що позивачем на виконання п. 1.1 Договору надавались відповідачу послуги електрозв'язку. Проте, внаслідок неналежного виконання взятих на себе договірних зобов'язань, а саме п.п. 1.1, 3.2.6 Договору, у відповідача - Товариства з обмеженою

відповідальністю «Українська фундація будівництва та проектного менеджменту»- виникла заборгованість за послуги електрозв'язку у розмірі 3239,11 грн.(основний борг) за жовтень 2005 року - червень 2006 року, що підтверджується рахунками та доданими до них деталізаціями телефонних дзвінків, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

З червня 2006 року позивач у відповідності до умов Договору призупинив надання послуг електрозв'язку відповідачу та не нараховував абонентську плату.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з повідомленнями про стан заборгованості, зокрема 18.10.2007 року претензією № 9 (вих. № 996) запропонував відповідачу в добровільному порядку сплатити суму основної заборгованості за спірними рахунками (копія претензії знаходиться в матеріалах). Відповідно до довідки пошти на поштовому конверті відправлення наведеної претензії зазначено, що ТОВ «Українська фундація будівництва та проектного менеджменту»(відповідач) не знаходиться за адресою: 04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 16Г, кв. 48. В той же час належність зазначеної адреси відповідачу (03191, м. Київ, вул. Лятошинського, 4-А/289) відповідачу підтверджується Витягом з ЄДРПОУ № 13-1287 від 19.03.2009 р., наданим Головним управлінням статистики у м. Києві про ТОВ «Українська фундація будівництва та проектного менеджменту»(відповідача) станом на 19.03.2009 р. (копія претензії, поштового конверту та витягу знаходяться в матеріалах справи).

З огляду на наведене, станом на час звернення з позовом до суду позивач відповіді на претензію № 9 не отримав, а сума основного боргу у розмірі 3239,11 грн. за Договором відповідачем не оплачена.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

По матеріалам справи встановлено, що між сторонами по справі укладений договір про надання послуг, а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 ЦК України визначають права та обов»язки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3239,11 грн. визнаються судом обгрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 262,24 грн. за період 21.07.2006 р. по 20.01.2007 р. (184 дні).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності із ч. З ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. З вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач на вимогу Підприємства має сплатити пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки згідно з чинним законодавством України.

Фактично позивач здійснив розрахунок пені за період з 21.07.2006 р. по 20.01.2007 р., визначивши при цьому початок прострочення виконання грошового зобов'язання за спірним Договором згідно з останнім з виставлених відповідачу рахунків - рахунок № 1225210 за червень 2006 року, останній термін до сплати якого 20.07.2006 р.

Враховуючи вищенаведене, а також, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру пені (додаток № 1 до позовної заяви) суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 262,24 грн. обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню у розмірі 138,75 грн. з огляду на допущені позивачем арифметичні помилки ( 8,5%, облікова ставка ИБУ згідно листа НБУ від 06.06.2006 р. № 14-011/1373-6039 : 100 : 365 * 3239,11 грн. основний борг * 184 дні прострочення = 138,75 грн.).

В іншій частині вимог щодо сплати пені в сумі 123,49 грн. (262,24 грн. - 138,75 грн. = 123,49 грн.) позивачу належить відмовити.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 1635,75 грн. індексу інфляції за період червень 2006 р. - лютий 2009 р. та 138,79 грн. трьох процентів річних за період з 21.07.2006 р. по 31.03.2009 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказану норму ЦК України, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох процентів річних та індексу інфляції, в яких період прострочки виконання грошового зобов'язання визначений позивачем з 21.07.2006 р., суд прийшов до наступних висновків:

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 1635,75 грн. індексу інфляції обгрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку розміру трьох відсотків річних (додаток № 1 до позовної заяви) судом визначено суму трьох відсотків річних за зазначений позивачем період з 21.07.2006 р. по 31.03.2009 р. (985 днів) у розмірі 262,23 грн. (3239,11 грн., сума основного боргу : 100% * 3% :365 * 985 днів прострочим = 262,23 грн.).

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума трьох відсотків річних у розмірі 138,79 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення пені. Тому вимоги позивача в частині стягнення суми трьох відсотків річних визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 138,79 гри.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 14. 202, 509, 525, 526, 549, 611, 625, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 230, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», п. 5 ст. 33 Закону України від 18.11.2003 р. № 1280-1V «Про телекомунікації», п. 40 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 р. № 720, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фундація будівництва та проектного менеджменту»(04210, м м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 16Г, кв. 48; ідентифікаційний код 32529407; р/р 26001301146701 в АКБ «ТАС - Комерцбанк», МФО 300874) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми Укераїни»(02094, м. Київ, бул. Червоногвардійська, 27а; ідентифікаційний код 34726705; р/р № 26005300003737 в ПКФ АКБ «Форум», МФО 300948) 3239,11 грн. (три тисячі двісті тридцять дев'ять гривень 11 коп.) основного боргу, 138,75 грн. (сто тридцять вісім гривень 75 коп.) пені, 1635,75 грн. (одну тисячу шістсот тридцять п'ять гривень 75 кой.) індексу інфляції, 138,79 грн. (сто тридцять вісім гривень 79 коп.) трьох відсотків річних, 99,61 грн. (дев'яносто дев'ять гривень 61 коп.) держмита та 115,24 грн. (сто п'ятнадцять гривень 24 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          В іншій частині позову відмовити.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГГІК України.

Суддя          Гумега О.В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 10.06.2009 р.