Рішення

від 11.06.2009 по справі 28/68

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/68

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

11.06.09 р.                                                                                                       Справа № 28/68                               

Господарський суд Донецької області у складі судді  Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.    

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “МіО”,  м. Дніпропетровськ,

ЄДРПОУ 24599898

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Меткон – ЮГ”, м. Маріуполь, ЄДРПОУ 33760483

Про стягнення  42 560 грн. 00 коп.

Представники:  

Від позивача: Жернова Є.В.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

         Товариство з обмеженою відповідальністю “МіО”,  м. Дніпропетровськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Меткон – ЮГ”, м. Маріуполь, про стягнення 42 560 грн. 00 коп. у тому числі: заборгованість в сумі 32000 грн. 00 коп., неустойку в сумі 2560 грн. 00 коп., штраф в сумі 8000 грн. 00 коп.

       В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №02/09 від 27.01.2009р., специфікацію № 01 до договору № 02/09 від 27.01.2009р., рахунок-фактуру № ЭД -000008 від 26.01.2009р., виписку з банку від 28.01.2009р., претензію № 02/04-01 від 02.04.2009р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 21.04.2009р. порушив провадження у справі № 28/68 та призначив її розгляд на 12.05.2009р.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

До господарського суду 25.05.2009р. надійшов відзив № 25 від 25.05.2009р., відповідно до якого відповідач позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю “МіО”,  м. Дніпропетровськ, не визнає, оскільки, договір № 02/09 від 27.01.2009р., яким обґрунтовує свої позовні вимоги позивач, між сторонами  не укладався.

 Відповідно до заяви № 13/3 від 25.05.2009р. про зміну підстав та предмету позову,  а також уточнення розміру позовних вимог, позивач зазначив,   що передплата була здійснена позивачем не на підставі договору №02/09 від 27.01.2009р., а по усній домовленості, також позивач просить суд стягнути з відповідача передоплату в сумі 32000грн. 00 коп.,  штраф  в  сумі 2560 грн.  00  коп.,  інфляційні витрати в сумі 288грн.00коп., 3% річних в розмірі 135 грн. 68коп. Тобто позивач, змінив підстави позову та зменшив розмір позовних вимог відповідно до ст.22 ГПК України.

Суд приймає до уваги вказану заяву та розглядає справу по суті.

Також, від позивача надійшло клопотання про  прийняття  заходів по забезпеченню позову, шляхом накладення арешту на майно та  грошові кошти відповідача.       

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками передбаченими ст.ст. 20 та 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

         За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю “МіО”,  м. Дніпропетровськ, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Меткон – ЮГ”, м. Маріуполь  була досягнута усна  домовленість про поставку товару .       

        Відповідно до рахунку-фактури № ЭД-000008 від 26.01.2009р. позивач,  Товариство з обмеженою відповідальністю “МіО”, м. Дніпропетровськ, здійснив передоплату відповідачу,  Товариству з обмеженою відповідальністю „Меткон – ЮГ”, м. Маріуполь в сумі 32000 грн. 00коп., що підтверджується  випискою  банку від 28.01.2009р.

        Але відповідач, за твердженням позивача,  товар  позивачу не поставив.              

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

         Зі змісту ч.2 статті 693 Цивільного кодексу України вбачається, що, якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

         Згідно з приписами ч.2  ст. 530 Цивільного кодексу  України  якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки  сторонами не був визначений конкретний строк передачі товару,  для встановлення строку поставки товару позивач повинен був направити відповідачу вимогу про поставку товару.

Претензія позивача  № 02/04-01 від 02.04.2009р.  про повернення грошових коштів в розмірі  32000 грн. 00 коп., що була направлена відповідачеві 03.04.2009р., не може бути прийнята судом у якості доказу встановлення строку поставки товару, в зв'язку з тим, що позивач просив повернути  грошові кошти, а не поставити товар.   

Таким чином, суд вважає, що у позивача не виникло права вимоги щодо стягнення з відповідача  попередньої оплати відповідно до умов ст. 693 Цивільного кодексу України  в сумі 32000грн. 00 коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

На підставі вищевикладеного, господарський суд дійшов до висновку, що у  задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “МіО”,  м. Дніпропетровськ   до   Товариства з обмеженою відповідальністю „Меткон – ЮГ”, м.Маріуполь щодо стягнення боргу в  розмірі  32000грн.00коп., інфляційних витрат за весь час прострочення в сумі 288грн. 00коп. та  3 % річних в сумі 135грн. 68коп., штрафу в розмірі 2560грн. 00коп.  слід відмовити.

        В заяві № 12/3 від 25.05.2009р. позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

        Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того вказана заява заснована лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

Крім того, оскільки  позовні вимоги по цій справі пов'язані зі стягненням  коштів,  відсутній зв'язок між заходом до забезпечення позову  шляхом накладення арешту на майно і предметом позовної вимоги.  Доказів наявності у відповідача майна суду не надані.

       Таким чином,  суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача щодо забезпечення  позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на позивача.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 49, 75, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                                       ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “МіО”, м. Дніпропетровськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Меткон – ЮГ”, м.Маріуполь, відмовити.

В судовому засіданні 11.06.2009р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя                                                                                                            Курило Г.Є.