Рішення

від 13.05.2009 по справі 25/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.09                                                                                           Справа№ 25/113

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Основа Папір” (м.Київ)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “БіОл” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 126 135,39 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Не з”явився

від відповідача :Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:  На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Основа Папір” (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “БіОл” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 126 135,39 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області  від 29.04.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 13.05.2009 року.  

Позивач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 29.04.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника  в судове засідання  не забезпечив.

13.05.2009 року за вх.№9542 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв”язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

Відповідач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 29.04.2009 року не виконав в повному обсязі, відзив на позов  представив, в якому суму заборгованості, згідно позовної заяви, в розмірі 126 135,39 грн. визнає, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

13.05.2009 року за вх.№9624 відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги позивача визнає.

Відповідно до ст. 85 ГПК України,  рішення виготовлено, підписано та оголошено 13.05.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Основа Папір” (м.Київ)  (надалі- позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “БіОл” (м.Львів) (надалі –відповідач) укладено договір поставки №227/К/ГФ від 01.01.2008 року (надалі –договір).

Згідно даного договору, позивач зобов”язувався поставити, а відповідач зобов”язувався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.3.1 договору, оплата товару проводиться відповідачем відповідно до специфікацій до договру.

Відповідно до п.5 специфікації №1 до договору, оплата товару здійснюється відповідачем за кожну поставлену партію протягом 20 календарних днів з моменту поставки товару.

На виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 106 541,14 грн.

На момент поставки товару у відповідача існувала заборгованість в розмірі 704 342,30 грн. за попередніми поставками.

Покупцем здійснено оплату у розмірі 709 000,00 грн., в тому числі 704 342,30 грн. за вже існуючий борг та 4 657,70 грн. за видатковими накладними.

10.11.2008 року позивачем направлено відповідачу лист-вимогу №872 з вимогою про сплату вартості товару, яка залишилася без відповіді.

На думку позивача, умови даної угоди відповідачем не виконані.

Згідно розрахунку позивача, загальна сума заборгованості по договору становить 101 883,44 грн.

Крім того, відповідно до п.5.3 договору, відповідач, у разі прострочення строків оплати за поставлений товар, зобов”язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від простроченої суми за кожен день прострочення, що, за підрахунком позивача, становить 13 679,85 грн.

Також позивачем нараховані 3% річних в розмірі 1 663,79 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 9 908,31 грн.

Отже, загальна сума боргу відповідача перед позивачем складає 126 135,39 грн.

У заяві про визнання позову від 13.05.2009 року, поданій відповідачем, останній позов визнав, тобто заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 126 135,39 грн., однак, на момент розгляду справи  не подав доказів погашення боргу.

При прийнятті постанови  суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно ст. 629 ЦК України,  договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення  боргу,  представив заяву про визнання позову, згідно якої  визнає позовні вимоги позивача, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та визнаних відповідачем, сума боргу становить –126 135,39 грн.  

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки, судом встановлено, що умови договору відповідачем не виконані, а також, що відповідач визнав борг у сумі 126 135,39 грн., у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Основа Папір” (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “БіОл” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 126 135,39 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №ЦБ000729 від 05.03.2009 року на суму 1 261,36 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №ЦБ000730 від 05.03.2009 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України,   ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України,  суд -   

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “БіОл” (юридична адреса: вул.Ак.Рудницького,22/7, м.Львів; фактична адреса: вул.репіна,8/1, м.Львів, 79014; код ЄДРПОУ 31897199, п/р 26003301366881 в Залізничному від.АК “ПІБ” м.Львова, МФО 325105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Основа Папір” (юридична адреса: вул.Предславинська,39, м.Київ, 03150; фактична адреса: пр-т.Червонозоряний,130 оф.1 м.Київ,03118; код ЄДРПОУ 33939476, п/р 26007050002463 в ПриватБанку м.Дніпропетровська, МФО 305299) –126 135 (сто двадцять шість тисяч сто тридцять п”ять) грн. 39 коп. –боргу, 1 261 (одну тисячу двісті шістдесят одну) грн. 36 коп. –сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3.          Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                                                                             Пазичев В.М.