Постанова

від 20.05.2014 по справі 910/25760/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2014 р. Справа№ 910/25760/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Юхимчук В.Є., Стец І.М., Стец Є.М.

від відповідача - Клименко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Булат-Профіль» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 року (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Булат-Профіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європрофіль ЮА»

про розірвання правочину та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Булат-Профіль» звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ «Європрофіль» про стягнення грошових коштів

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.01.2014 року в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення прийнято при неповному з`ясуванню обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року відновлено апелянту строк для подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду у складі: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Суховий В.Г.

До суду через відділ документального забезпечення надійшов відзив від представника відповідача, в якому він зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О. від 01.04.2014 року для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

В судове засідання з`явилися представники сторін та надали усні пояснення по справі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

14 лютого 2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір контрактної поставки № 8.

Відповідно до 1.1. договору постачальник зобов'язується систематично поставляти та передавати у власність покупця товар, що являє собою плоский стальний оцинкований лист у рулонах, номенклатура, асортимент, ціна яких вказані у специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати його вартість на умовах договору.

Згідно п. 2.1 договору постачальник гарантує якість товару. Якість товару повинна бути підтверджена сертифікатом якості заводу-виробника товару.

На підставі вказаного договору та накладних № 1568 від 29.05.2013 року, № 1735 від 03.06.2013 року, № 2472 від 10.07.2013 року, № 2501 від 11.07.2013 року, № 2812 від 26.07.2013 року, № 3001 від 02.08.2013 року, № 3172 від 12.08.2013 року, № 3360 від 22.08.2013 року, № 3619 від 04.09.2013 року, № 3711 від 13.09.2013 року, № 3768 від 19.09.2013 року та № 4048 від 04.10.2013 року відповідачем бу відвантажений товар позивачу, що в свою чергу був прийнятим позивачем.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача при взятті останнім товару в обробку було виявлено, що товар має скриті істотні недоліки та непридатний для використання, про що складено акти: від 04.07.2013 року, від 25.07.2013р., від 08.08.2013 року, від 03.09.2013 року, від 10.09.2013 року, від 11.09.2013 року, від 24.09.2013 року, від 10.10.2013 року, від 11.10.2013 року, від 21.10.2013 року, від 25.10.2013 року та від 29.10.2013 року відповідно до п. 16 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю» № П-7, затвердженою Держарбітражем СРСР 25.04.1966 року, про що було повідомлено відповідача шляхом відправлення актів.

Враховуючи виявлення неякісного товару, що не відповідає встановленим нормам, позивач, після скаладання актів та направлення їх копій відповідачу, неякісний товар відвантажив останньому, що підтверджується ТТН, копії яких містяться в матеріалах справи.

В порядку досудового врегулювання спору позивач в жовтні 2013 року направив на адресу відповідача претензії: № 1 вих. 239 від 08.10.2013 року, № 2 вих. 261 від 22.10.2013 року та № 3 вих. 265/1 від 31.10.2013 року, в яких вимагав: сплатити заборгованість за договором, повернути грошові кошти за товар, який не відповідає вимогам якості та компенсувати збитки.

Як стверджує позивач, продавець грошових коштів за неякісний товар покупцю не повернув, товару не замінив, чим істотно порушив умови договору поставки, у зв'язку із чим позивач просив суд розірвати відповідний правочин, стягнути з відповідача заборгованість, штрафні санкції за договором та збитки, в розмірі 778 769,43 грн. з яких: основний борг - 216 188,51 грн., грошові кошти, сплачені позивачем за товар, який не відповідає вимогам якості - 418 818,31 грн.; штраф 20% за поставку товару, який не відповідає вимогам якості - 112 356,28 грн., пеня за невиконання відповідачем зобов'язання по усуненню недоліків товару, у тому числі заміни товару чи його частини, встановлену п. 6.3 договору контрактної поставки № 8 від 14.02.2013 року - 897,25 грн.,

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

14 лютого та 19 квітня 2013 року між покупцем та продавцем укладені специфікації № №: 1, 2 та 3 до договору, умовами яких сторони визначили, в тому числі, найменування товару, його кількість, вартість продукції та порядок поставки товару.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За п. 1.3. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка підтверджує момент передачі товару.

Пунктом 3.1. договору поставки встановлено, що номенклатура, кількість, умови та терміни поставки товару Покупцю, ціна та загальна вартість кожної партії товару регламентується в специфікації, що є невід'ємною частиною договору, згідно міжнародних правил тлумачення комерційних, термінів «ІНКОТЕРМС» у редакції 2010 року.

Передача-приймання товару по кількості і якості проходить при участі уповноважених представників постачальника і покупця відповідно до звичаїв ділового обороту та підтверджується підписанням видаткової накладної.

У відповідності до положень пункту 4 специфікацій: 1, 2 та 3 поставки товару здійснюється самовивозом зі складу у смт. Єрків, Кизилецький р-н, Чернігівської обл. або складу з іншого населеного пункту, а саме: м. Київ, вул. Колекторна, 3А, що передбачено порядком поставки товару згідно специфікацій 2 та 3.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з травня по вересень 2013 року продавець передав, а покупець прийняв товар на загальну суму 2138550,11 грн.

За п. 5.1. договору покупець здійснює часткову або 100% попередню оплату вартості партії товару, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, згідно виставленого постачальником рахунку, не пізніше двох днів з моменту виставлення рахунку.

Судом першої інстанції було встановлено, що в період з липня по серпень 2013 року покупець перерахував на користь продавця грошові кошти за товар по договору в сумі 1179900, грн., що підтверджується банківськими виписками.

Матеріали справи свідчать, що в період з липня по грудень 2013 року покупець повернув продавцю товар на суму 635671,98 грн., що підтверджується складеними між сторонами накладними на повернення товару постачальнику: № 4, № 5 від 05.07.2013 року, № 7, № 8 від 25.07.2013 року, № 12, № 13 від 29.08.2013 року, № 15, № 16 від 06.09.2013 року, № 17, № 18, № 19 від 12.09.2013 року, № 20 від 03.10.2013 року, № 27, 28, 29 від 02.12.2013 року та довіреностями до них на отримання цінностей: згідно рахунку № 251 від 05.07.2013 року, повернення товару № 7 та 8 від 25.07.2013 року, повернення товару № 12 та 13 від 29.08.2013 року, повернення товару № 15 та 16 від 06.09.2013 року, повернення товару № 17, 18 та 19 від 12.09.2013 року.

За ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Враховуючи те, що позивачем були виявлені недоліки поставленого відповідачем товару, та складений акт, останньому було направлено повідомлення про необхідність прибуття на підприємство позивача представника від відповідача.

Господарський суд першої інстанції, постановляючи рішення, зазначає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що представник відповідача викликався позивачем для огляду неякісного товару та складання відповідних актів, проте в той же час зазначає, що на підприємство позивача приїжджав представник відповідача ОСОБА_8, але за його участю акти не складалися.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи містяться докази того, що представник від відповідача прибував на підприємство позивача, а саме довіреності від 14.10.2013 року № 3 та від 16.10.2013 року № 5 на право представляти інтереси відповідача.

Крім того, представником відповідача не оспорювався та не заперечувався той факт, що ТОВ «Європрофіль ЮА» був повідомлений та отримував виклик від позивача та направляв свого представника до ТОВ «Булат-Профіль».

Відповідачем заперечувалися підстави, з яких їх представник не був допущений позивачем до складання акту.

Проти даних тверджень, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до п.19 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю» представник виготовлювача (відправника) повинен мати посвідчення на право участі у визначенні якості продукції, що поступило до отримувача.

Згідно п.23 Інструкції, представнику, вповноваженому для участі у прийомці продукції щодо якості та комплектності, видається належно оформлене та завірене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства або його заступника. У посвідчені на право участі у прийомі продукції щодо якості та комплектності вказується: дата видачі та його номер; прізвище ім`я по-батькові, місце роботи та посада особи, якому видане посвідчення, найменування підприємства, якому виділяється представник, на участь у прийомці якої саме продукції вповноважений представник. Посвідчення видається на право участі у конкретній партії продукції. Видача посвідчення на будь-який період (декаду, місяць) не допускається.

В матеріалах справи наявні лише копії довіреностей від директора ТОВ «Євпропрофіль ЮА» на ОСОБА_8 на представництво інтересів товариства, проте колегія суддів не приймає дані довіреності як належне посвідчення відповідача, оскільки вони не відповідають вимогам такого відповідно до вказаної вище інструкції та не можуть вважатися взагалі посвідченням на право участі у визначенні якості та комплектності продукції.

Враховуючи зазначене, апеляційна інстанція погоджується із позицією представника позивача стосовно того, що представник відповідача правомірно та на законних підставах не був допущений до участі у огляді товару та складання відповідних актів.

Згідно п 20 Інструкції в разі неявки представника виробника (відправника) за викликом покупця у встановлений строк, або у випадку, коли виклик представника виробника з іншого міста не є обов`язковим, перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції з якості продукції, а перевірка якості товару - експертом бюро товарних експертиз.

В разі відсутності відповідної інспекції з якості чи бюро товарних експертиз в місці знаходження отримувача, перевірка проводиться, зокрема за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), призначеного керівником чи його заступником даного підприємства (організації) чи зап участю компетентного представника громадськості підприємства-отримувача, призначеного керівником чи його заступником підприємства з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського чи місцевого профсоюзу підприємства.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та твердження відповідача щодо неналежного складу комісії, що приймала участь при огляді продукції та складанні акту, оскільки дослідженні акти вказують на те, що вони складені у відповідності до вимог Інструкції та з участю осіб, компетентних для здійснення огляду продукції щодо стану її якості та підписання складені, відповідно до проведеної перевірки, актів.

За п. 31 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю» до акту, складеного в порядку, передбаченому п. 29 справжній Інструкції, мають бути прикладені:

а) документи виготівника (посилача), засвідчуючи якість і комплектність продукції;

б) пакувальні ярлики з тарних місць, в яких встановлені неналежна якість і некомплектність продукції;

в) транспортний документ (накладна, коносамент);

г) документ, що засвідчує повноваження представника, виділеного для участі в прийманні;

г 1) акт, складений відповідно до п. 16 справжній Інструкції;

д) акт відбору зразків (проб) і укладення за результатами аналізу (випробування) відібраних зразків (проб);

е) інші документи, що можуть свідчити про причини псування (погіршення) якості продукції або некомплектності її (комерційні акти, а також відомість подання і прибирання вагонів, пам'ятка прийомоздавача при вивантаженні вантажу засобами вантажоодержувачів на місцях загального користування та ін.).

Зважаючи на вказане, судом першої інстанції було зазначено, що позивачем відповідачу були направлені претензії, оформлені неналежним чином, а отже не можуть вважатися належними та допустимими доказами по даній справі.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 40 вказаної інструкції, до претензії, що направляється одержувачем по якості отриманої продукції виробнику чи відправнику повинні долучатися вказані у п. 39 інструкції документи, якщо такі відсутні у відправника.

Представник відповідача не надав суду належних та допустимих доказів того, що на їх підприємстві відсутні будь-які зразки із перерахованих документів.

Однією із підстав для відмови у задоволенні позову судом першої інстанції зазначено як те, що у претензіях, що направлялися позивачем на адресу відповідача не вірно вказані номера видаткових накладних, відповідно до яких відбувалася відвантаження товару, а отже судом зроблений висновок, що дані претензії не стосуються вказаного спору, що виник між сторонами, оскільки позивачем не надано доказів отримання продукції саме за вказаними у претензіях видатковими накладними.

Проте, вказане судом у оскаржуваному рішенні спростовується таким.

Так, як вбачається із копій претензій, що містяться в матеріалах справи № 1 від 08.10.2013 року, № 2 від 22.10.2013 року та № 3 від 31.10.2013 року, крім вказівки на видаткові накладні зазначено дату та номер договору, на виконання умов якого здійснювалася відвантаження продукції, що відповідають даті і номеру дійсного спірного договору поставки.

Крім того, представник відповідача в суді першої інстанції не заперечував проти того, що відбувалась поставка продукції позивачу, не дивлячись на те, що номера видаткових накладних були вказані позивачем помилково, не заперечувався і стороною той факт, що на виконання умов договору від 14.02.2013 року не існує будь-яких інших спорів стосовно поставленої продукції, окрім даного.

Позивач, звертаючись із позовом до суду та обґрунтовуючи свої вимоги, просив стягнути з відповідача основний борг в розмірі 216188,51 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем було поставлено товар позивачу на загальну суму 3327873,73 грн., а позивачем сплачено 3544062,24 грн. Тобто переплата становить 216188,51 грн.

Як зазначалося вище, при виявлені позивачем неякісного товару, що був поставлений відповідачем, він був відвантажений перевізнику відповідача згідно ТТН та повернуто відповідачу, згідно накладних № 4,5 від 05.07.2013 року, № 7,8 від 25.07.2013 року, № 12,13 від 29.08.2013 року, № 15,16 від 06.09.2013 року, № 17,18,19 від 12.09.2013 року та № 20 від 03.10.2013 року.

На підтвердження визнання та погодження із заявленою суму основного боргу в розмірі 216188,51 грн., позивачем надано суду акт взаємозвірки розрахунків, підписаний вповноваженими представниками обох сторін та скріплений печатками обох товариств.

Крім того, відповідачем частково була повернута позивачеві сума коштів, за повернутий товар і даний факт не оспорюється сторонами, що, в свою чергу, також підтверджує згоду відповідача з сумою основного боргу, визначену позивачем.

Враховуючи все вище зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 216188,51 грн. підлягають задоволенню.

Як вказувалося вище, відповідачем був виявлений товар, що не відповідає нормам за якістю, та складені відповідні акти.

За даними актами підлягає поверненню товар на загальну суму 418818,31 грн. Кошти за товар неналежної якості позивачем були сплачені відповідачу, про що зазначалося вище, та даний факт відповідачем не оспорюється.

Зважаючи на те, що колегією суддів було встановлено, що товар поставлений відповідачем, не відповідає встановленим нормам якості, позивачем перевірка якості поставленого товару та відповідні акти складені з урахуванням вимог «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», а відповідачем не було вказане спростовано належним, обґрунтованими та допустимими доказами, апеляційна інстанція приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення коштів за оплачений товар неналежної якості в розмірі 418818,31 грн. підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що ТОВ «Європрофіль ЮА» ТОВ «Булат-Профіль» був поставлений неякісний товар, і дане встановлено судом апеляційної інстнції та підтверджується відповідними, вище зазначеними, доказами, відповідач має нести певну відповідальність за поставку неякісного товару.

Відповідно до ч.7 ст 269 ГК України у разі поставки товару неналежної якості покупець має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф, у розмірі, передбаченому ст 231 цього кодексу, якщо інший розмір не встановлений законом чи договором.

Договром поставки від 14.02.2013 року сторонни не передбачили відповідальінсть за поставку неякісного товару.

Згідно із ч. 2 ст. 231 ГК України за порушення умов зобов`язання щодо якості товарів стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісного товару.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем щодо визначеного розміру штрафу в сумі 112356,28 грн., колегія суддів вважає його арифметично обгрунтованим та є таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

Як зазначалося вище, відповідачем не було доведено суду та спростовано належними доказами того, що поставка товару відбулася з порушенням умов договору, зокрема, стосовно якості товару, а отже позивачем було понесені певні збитки, а саме: витрати на повернення товару, який не відповідає якості, що включають витрати на пальне, витрати на амортизацію, на відрядження та на заробітну плату водіям.

Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

На підтвердження отриманих збитків та понесених позивачем витрат на повернення товару неналежної якості, останнім було надано копії звітів про використані кошти, виданих на відрядження (а.с.50-60) посвідчення про відрядження для водіїв, з відмітками «вибув-прибув» (а.с. 61-71), накази ТОВ «Булат-Профіль» про відрядження вповноважених осіб для здійснення повернення товару відповідачу, копії актів списання товарів № 69 від 31.10.2013 року, № 57 від 30.09.2013 року, № 56 від 31.08.2013 року, № 55 від 31.07.2013 року, № 15 від 30.06.2013 року, № 14 від 31.05.2013 року, розрахунковими листами, щодо нарахованих виплат водіям, копіями розрахунково-платіжними відомостями.

Знаходячи вказані докази належними для підтвердження понесених витрат позивачем, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимоги стосовно стягнення збитків позивача в сумі 30509,08 грн.

Стосовно заявленої вимоги щодо стягнення пені за невиконання зобов`язань в розмірі 897,25 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 6.3 договору поставки визначено, що у випадку невиконання постачальником зобов`язання по усуненню недоліків товару, у тому числі заміні товару чи його частини у погоджені строки постачальник сплачує пеню у розмірі 0,01% від вартості товару, недільки якого мають бути усунені, за кожен день прострочення усунення недоліків.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони у договорі п. 2.2 встановили, що строк усунення недоліків чи заміни товару становить 30 днів з моменту підписання актів виявлених недоліків.

Як зазначалося вище, та вбачається із матеріалів справи, відповідач недоліки неякісного товару не усунув, та не змінив його на товар відповідної якості, а отже повинен нести певну відповідальність.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивачем до заяви додано розрахунок пені, що на їх думку підлягає стягненню з відповідача в порядку п. 6.3 договору поставки.

Проте, колегіяє суддів не приймається даний розрахунок, оскільки він є незрозумілим, необгрунтованим та не підтвердженим відповідними доказами, а саме незрозуміло за який саме піріод нараховується пеня (відсутній кінцевий строк нарахування пені, необгрунтовано чому в одному випадку період становить 60 днів, а в іншому лише 3 дні) позивачем не надано суду вмотивованого пояснень стосовно сум боргу, на які здійснюється нарахування пені.

Враховуючи те, що позивачем не було надано обгрунтування сум боргу, на якій нараховується пеня, суд позбавлений можливості перевірити розрахунок пені, а тому відмовляє у задоволені даної вимоги за недоведеністю.

Крім того, позивач просив розірвати договір поставки № 8 від 14.02.2013 року.

Згідно п. 9.7 договору він вступає в силу з дня його підписання і діє до 31.12.2013 року та підлягає пролонгації на наступний календарний рік, якщо за місяць до дати завершення дії договору ні одна із сторін не заявить наміру про його розірвання.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В матеріалах справи наявний лист від ТОВ «Булат-Профіль» на ім`я ТОВ «Європрофіль ЮА» за вих. № 280 від 21.11.2013 року (в рамках вимог п. 9.7 договору) пропозиція про розірвання договору поставки № 8 від 14.02.2013 року, в зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов договору.

Оскільки, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем були порушені умови договору, зокрема, щодо якості поставленого товару, не виконано вимоги претензії, не повернуто кошти, сплачені за товар неналежної якості, суд знаходить підстави для задоволення даної вимоги та розірвання договору поставки.

Проте, враховуючи, що строк договору сторонами визначений до 31.12.2013 року, є пропозиція позивача про розірвання такого договору, надіслана відповідачу у встановлені строки то на час прийняття рішення судом першої інстанції договір припинив свою дію, а отже предмет спору відсутній.

Згідно із п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження по справі в частині розірвання договору поставки від 14.02.2013 року підлягає припиненню.

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Булат-Профіль» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2014 року у справі № 910/25760/13 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов`язані з розглядом справи при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, колегією суддів стягується з відповідача (відповідно до приписів постанови ВГСУ № 7 від 21.02.2013 року) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1218 грн., який позивач повинен був сплатити при зверненні з позовом до суду за вимогу немайнового характеру, а саме: розірвання договору поставки, але не сплатив.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Булат-Профіль» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 року по справі № 910/25760/13 - скасувати. Постановити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Булат-Профіль» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європрофіль ЮА» (код 33445150, 02002 м. Київ, вул. Р. Окіпної,4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Булат-Профіль» (код 34100555, 94638 м. Антрацит, Луганська область, смт. Дубівський, вул. Гагаріна,11) основний борг в розмірі 216188,51 грн., кошти, сплачені за товар, який не відповідає якості в сумі 418818,31 грн., штраф в сумі 112356,28 грн., збитки в розмірі 30509,08 грн.

В частині позовних вимог стосовно стягнення пені в розмірі 897,25 грн. відмовити.

Провадження по справі в частині вимоги про розірвання договору поставки № 8 від 14.02.2013 року - припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європрофіль ЮА» (код 33445150, 02002 м. Київ, вул. Р. Окіпної,4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Булат-Профіль» (код 34100555, 94638 м. Антрацит, Луганська область, смт Дубівський, вул. Гагаріна, 11) судовий збір за подання позову в розмірі 15557,44 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європрофіль ЮА» (код 33445150, 02002 м. Київ, вул. Р. Окіпної,4) на користь Державного бюджету України частину недоплаченого позивачем судового збору за вимогу про розірвання договору поставки в розмірі 1218 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європрофіль ЮА» (код 33445150, 02002 м. Київ, вул. Р. Окіпної, 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Булат-Профіль» (код 34100555, 94638 м. Антрацит, Луганська область, смт Дубівський, вул. Гагаріна, 11) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 7778,72

Видати судові накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва

Матеріали справи № 910/25760/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов