Постанова

від 25.01.2007 по справі 39/265-06(16/130)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

39/265-06(16/130)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

25 січня 2007 р.                                                                                   № 39/265-06(16/130)  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Остапенка М.І.

суддів :Борденюк Є.М.Харченка В.М.

розглянувши касаційну  скаргу  ТОВ "Укр Ант Консалтінг ЛТД"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.11.2006 року

у справі за позовомдо ТОВ "Укр Ант Консалтінг ЛТД"ТОВ "Добробут"

провизнання права та зобов'язання вчинити дії

        В С Т А Н О В И В:

у квітні 2006 року, ТОВ "Укр Ант Консалтінг ЛТД" звернулось до господарського суду з позовом, у якому просило ТОВ "Добробут" виконати умови договору оренди №34 від 01.10.1998 року та визнати за ним право оренди нежитлових приміщень у будинку №102 по вул. Карла Маркса м. Дніпропетровська, посилаючись на неправомірність дій відповідача щодо односторонньої відмови від договору оренди та укладання договорів на спірне приміщення з іншими орендарями.

Заявою від 21.06.2006 року позивач уточнив свої вимоги, і, з тих же мотивів, просив визнати неправомірним розірвання договору оренди №34 від 01.10.1998 року та зобов'язати відповідача розірвати договори оренди на спірне приміщення з іншими орендарями.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2006 року у задоволенні позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.11.2006 року апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.01.2007 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильну правову оцінку судами обставин справи, помилковість висновків щодо правомірності розірвання договору оренди і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.782 ЦК України, наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та апеляційним господарським судом при перегляді справи в апеляційному порядку, а це не оспорюється і в касаційній скарзі та підтверджується копіями платіжних доручень, орендну плату за період листопада 2002 року –січня 2003 року, квітня 2003 року –жовтня 2005 року позивач не сплатив.

Ця обставина надавала відповідачу у справі право на відмову від договору оренди №34 від 01.10.1998 року, чим він і скористався, направивши позивачу відповідне повідомлення від 15.03.2006 року №30/1, яке, за даними органів зв'язку, вручене позивачу у справі.

Зі змісту позовної заяви також вбачається, що орендар повідомлений про розірвання договору оренди, а оскільки, з цього часу договір оренди від 01.10.1998 року є розірваним, то господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд прийшли до правильного висновку про правомірність припинення взаємних зобов'язань сторін за договором оренди, обгрунтовано відмовили у задоволенні позову, і підстав для скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.11.2006 року –без змін.

Головуючий                                                                                  М.І. Остапенко

Судді                                                                                             Є.М.Борденюк                                                                                                           

                                                                                            В.М. Харченко