Постанова

від 21.05.2014 по справі 915/1362/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року Справа № 915/1362/13

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Грека Б.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Галицинівської сільської ради Жовтневого району

Миколаївської області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 26.11.2013 р.

у справі № 915/1362/13 господарського суду Миколаївської області

за позовом Приватного підприємства "СТЕГ"

до Галицинівської сільської ради Жовтневого району

Миколаївської області

про стягнення 99 991,68 грн.

за участю представників:

ПП "СТЕГ" - не з'явилися;

Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Приватне підприємство "СТЕГ" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області 99 991,68 грн., у т.ч. 86 558,40 грн. основної заборгованості, 9 533,28 грн. пені та 3 900,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору підряду № 60 від 01.09.2012 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (а.с.2-4).

Відповідач у справі - Галицинівська сільська рада Жовтневого району Миколаївської області у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на відсутність проектно-кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною договору, у зв'язку з чим, на думку відповідача, договір підряду є неукладеним (а.с.33-35).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.09.2013 р. в задоволенні позову відмовлено повністю (а.с.39-42).

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час укладення сторонами договору підряду ними не погоджені істотні умови такого договору, а саме: не узгоджений строк виконання робіт та відсутня проектно-кошторисна документація. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за виконані згідно договору № 60 роботи.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 р. рішення господарського суду Миколаївської області від 03.09.2013 р. скасовано. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 86 558,40 грн. основної заборгованості та 3 900,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката (а.с.75-79).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 86 558,40 грн. При цьому, судом апеляційної інстанції вказано, що згідно з п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права (а.с.102-105).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

01.09.2012р. між сторонами у справі - Галицинівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області та ПП "СТЕГ" укладено договір підряду № 60, відповідно до п.1.1 якого підрядник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, на свій ризик виконати за завданням замовника, а замовник - прийняти та оплатити наступну роботу: улаштування площадки спортивного дозвілля в с.Галицинівка Жовтневого району.

Згідно з п.2.2 договору договірна ціна становить 86558,40 грн.

Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір, в силу ст. ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судами встановлено, що позивачем виконані роботи на загальну суму 86 558,10 грн., які прийняті відповідачем без зауважень, про що підписаний та скріплений печатками сторін акт приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно п. 3.4 договору розрахунки за виконані роботи здійснюються за фактом виконаних робіт на підставі п.7 ст.51 Бюджетного кодексу України та проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість, якими є акти приймання виконаних робіт.

Оплата проводиться замовником протягом п'яти днів після підписання акта виконаних робіт, згідно Ф-3 (п. 3.5 договору).

Натомість, відповідач не оплатив вартість виконаних позивачем робіт.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що договір підряду № 60 від 01.09.2012 р. є неукладеним, оскільки всупереч ч.5 ст.318 ЦК України не містить такої істотної умови як строк початку і завершення будівництва, при цьому, суд також послався на п.5 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005р. №668.

Крім цього, суд вказав, що відсутня проектно-кошторисна документація, наявність якої є також істотною умовою договору будівельного підряду, а також у договорі відсутні чіткі приписи щодо предмету договору, що суперечить ч.1 ст.318 ЦК України, ч.1 ст.875, ч.1 ст.877 ЦК України.

Між тим, такий висновок правомірно спростований судом апеляційної інстанції.

Так, згідно п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

При цьому, судами встановлено та не заперечується сторонами, що договір підряду № 60 від 01.09.2012 р. виконувався, за результатами його виконання складено та підписано 30.10.2012 р. замовником та підрядником довідку про вартість будівельних робіт і витрат, а також акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 86 558,40 грн., ним зроблено правильний висновок щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у вказаному розмірі.

Крім того, в силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена, зокрема, пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Між тим, договором передбачена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки від суми невиконаних робіт (п.6.2.), а не від суми недоплати за виконані роботи, у зв'язку з чим, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні вимоги про стягнення пені є обгрунтованим.

При цьому, з огляду на наявний у матеріалах справи договір про надання правової допомоги від 29.07.2013 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 780 від 02.07.2012 р., розрахунок суми гонорару та акт здачі-прийняття виконаних робіт, судом апеляційної інстанції правомірно відшкодовані позивачу за рахунок відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3 900,00 грн.

За таких обставин, підстави для зміни чи скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 р. відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 р. у справі № 915/1362/13 господарського суду Миколаївської області залишити без змін, а касаційну скаргу Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Грек Б.М.

Студенець В.І.