Рішення

від 23.04.2014 по справі 911/755/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"23" квітня 2014 р. Справа № 911/755/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Магнатек-Форт", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Про Ойл" , Київська обл., Макарівський р-н,

с. Забуяння

про стягнення 268834,89 грн

Суддя Третьякова О.О.

Представники сторін:

Позивача - Шевченко Д.О., довіреність б/н від 23.12.2013; Файчак В.І. довіреність б/н від 22.03.2014;

Відповідача - не з'явився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Магнатек-Форт" (далі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Про Ойл" (далі - Відповідач) про стягнення 268834,89 грн.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на безпідставне утримання Відповідачем грошових коштів в розмірі 268834,89 грн, які були сплачені Позивачем у якості попередньої оплати за Договором №1 про виготовлення продукції з давальницької сировини від 16.02.2012 (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2014 порушено провадження у справі №911/755/14 та призначено її до розгляду на 25.03.2014 о 11:55 год.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 25.03.2014 та 09.04.2014 розгляд справи відкладено на 09.04.2014 та 23.04.2014 відповідно.

Відповідач жодного разу в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, однак подав відзив на позовну заяву №01/04 від 07.04.2014 (за вх. суду №6380 від 08.04.2014), в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі у зв'язку з тим, що за даним Договором заборгованість Позивача перед Відповідачем складає 4972896,00 грн і переплати відповідно не існує.

Враховуючи, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що зокрема підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №0801100031178 від 13.03.14 (за вх. суду №4547/14 від 18.03.2014), №0801100031011 від 28.03.2014 (за вх. суду №5966/14 від 03.04.2014) та №0801100031879 від 12.04.2014 (за вх. суду №7051/14 від 17.04.2014), явка Відповідача обов'язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.04.2014 повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Про Ойл" №1/ЗП від 21.04.2014 (за вх. суду №7474/14 від 22.04.2014) до Позивача за первісним позовом - товариства з обмеженою відповідальністю "Магнатек-Форт" про стягнення 57459,40 грн на підставі п.4 ч.1 ст.63 ГПК України у зв'язку з недодержанням вимоги закону стосовно сплати судового збору у встановленому розмірі.

Згідно ст.85 ГПК України у судовому засіданні 23.04.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Магнатек-Форт" (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Про Ойл" (Виконавець) укладено Договір №1 про виготовлення продукції з давальницької сировини від 16.02.2014.

Згідно п.1.1. Договору Виконавець зобов'язується виконати роботи, визначені у п.2.1 цього Договору (далі - роботи), щодо виготовлення наступної продукції із сировини (матеріалів) Замовника: автомобільні бензини згідно з ДСТУ 4063-2001 ( далі - готова продукція), а Замовник зобов'язується прийняти готову продукцію та оплатити виконані Виконавцем роботи.

Відповідно до п.п.2.1.,2.2. Договору Виконавець зобов'язується забезпечувати систематичне виготовлення готової продукції на виробничих потужностях Виконавця, які знаходяться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Забуяння, вул. Жовтнева, 171. Результатом виконаних робіт за Договором є готова продукція: автомобільні бензини, право власності на яку належить Замовнику.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що замовник надає Виконавцеві сировину (матеріали) для виконання робіт шляхом перекачування в резервуари Виконавця, про що складаються відповідні акти здачі-приймання. Забезпечує Виконавця технічною документацією, паспортами якості, сертифікатами відповідності, необхідними для виконання робіт.

Як зазначається в п.4.1. Договору вартість робіт з виготовлення готової продукції узгоджується Сторонами в додатках, відповідно затвердженої рецептури, яка визначається у гривнях України за одну метричну тону готової продукції, переданої Виконавцем Замовнику, про що складається Додаток за кожний місяць. Загальна вартість робіт за цим Договором складає суму вартості робіт матеріалів відповідно затвердженої рецептури сторонами.

Згідно п.4.2. Договору оплата виконаних робіт здійснюється Замовником шляхом 100% попередньої оплати на поточний рахунок Виконавця відповідно до виставлених рахунків, якщо інше не узгоджено сторонами у додатках.

Судом досліджено, що на виконання умов Договору Позивач протягом лютого-вересня 2012 року здійснив на користь Відповідача попередню оплату за виготовлення продукції з давальницької сировини в розмірі 1804956,10 грн, про що свідчить копія доданої до матеріалів справи довідки №14492-28.1-166825 від 24.02.2014 публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» за період з 16.02.2012 по 21.02.2014.

Відповідач на замовлення Позивача у період з 31.03.2012 по 30.08.2012 виконав роботи по виготовленню готової продукції на загальну суму 1536121,21 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами здачі-прийняття робіт №ОУ-0000002 від 31.03.2012, №ОУ-0000003 від 30.04.2012, №ОУ-0000004 від 31.05.2012, №ОУ-0000005 від 31.06.2012, №ОУ-0000006 від 30.08.2012, копії яких містяться в матеріалах справи.

Обставини справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання з Договору підряду, згідно якого в силу ч.1 ст.837 ЦК України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що різниця між сумою сплачених Позивачем на користь Відповідача коштів в якості попередньої оплати за Договором та сумою виконаних Відповідачем на користь Позивача робіт становить 268834,89 грн, суд погоджується із твердженням Позивача про наявність переплати за Договором в заявленому до стягнення розмірі.

Суд не приймає заперечень Відповідача щодо наявності заборгованості Позивача перед Відповідачем за досліджуваним Договором, а отже відсутності переплати, виходячи з наступного.

Так, Відповідач зазначає, що ним для виробництва готової продукції в серпні 2012 року було використано власну сировину в кількості 401,04 тонн, загальною вартістю 4972896,00 грн, яку Позивач, у відповідності до умов п.4.1 Договору, теж мав оплатити.

Однак Відповідач будь-яких доказів в підтвердження своїх заперечень не подав (зокрема, доказів використання власної сировини для виготовлення готової продукції на користь Позивача у кількості 401,04 т загальною вартістю 4972896,00 грн, актів прийому-передачі матеріалів, здачі-прийняття виконаних робіт тощо, що могли б засвідчити кількість та вартість матеріалів, використаних Відповідачем, та підлягали б відшкодуванню Позивачем за умовами Договору №1 від 16.02.2012), вимоги ухвали суду від 09.04.2014, якою Відповідача зобов'язано падати такі докази, не виконав, про причини невиконання суд не повідомив.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд враховує, що в силу приписів ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст.11, 509, 526, 626 підставою виникнення зобов'язання є договір, укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору, закону.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Таким чином, діюче законодавство чітко передбачає, що з закінченням строку дії договору припиняються і зобов'язання сторін за зазначеним договором, окрім відповідальності за його порушення (ч.4 ст. 631 ЦК України).

Як вбачається з п.6.2. Договору строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1. цього Договору, та закінчується 31.12.2012.

Отже, зобов'язання сторін за Даним Договором припинилися з 01.01.2013 і підстави збереження Відповідачем коштів в розмірі 268834,89 грн, сплачених Позивачем в якості передоплати за роботи, які фактично на вказану суму виконані не були, відпали, а відтак Відповідач утримує зазначені кошти безпідставно, що надає право Позивачу вимагати їх повернення згідно вимог ст.1212 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Позивачем на адресу Відповідача направлявся лист №451/01 від 26.09.2013, в якому Позивач просив повернути кошти в сумі 268834,89 грн. У відповіді на зазначений лист №26/9-13 від 26.09.2013 Відповідач факт передплати в сумі 268834,89 не заперечив, проте запропонував Позивачу спрямувати зазначені кошти, сплачені як передоплата за роботи по виготовленню продукції з давальницької сировини, в рахунок оплати робіт по оформленню технічної документації та компенсації виплат на утримання виробництва.

Згідно пояснень, наданих в судому засіданні представником Позивача, пропозиція Відповідача Позивачем не прийнята.

Враховуючи, що Відповідач спірні кошти в сумі 268834,89 грн не повернув, розмір заявлених до стягнення коштів відповідає фактичним обставинам справи, факти отримання коштів та їх безпідставного утримання Відповідачем належним чином не спростовано, суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 268834,89 грн є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню.

Згідно ст.49 ГПК України відшкодування понесених Позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на Відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2 ,4 3 , 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Про Ойл" (08011, Київська обл., Макарівський р-н, с. Забуяння, вул. Жовтнева, буд.171, код 35803937) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Магнатек-Форт" (01030, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 2-А, оф. 2, код 37818180) 268834,89 грн (двісті шістдесят вісім тисяч вісімсот триста чотири гривні вісімдесят дев'ять копійок) безпідставно збережених коштів та 5376,70 грн (п'ять тисяч триста сімдесят шість гривень сімдесят копійок) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено " 23" травня 2014 року.

Суддя О.О.Третьякова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.