Постанова

від 22.07.2014 по справі 911/755/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р. Справа№ 911/755/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Шевченко Д. О. - представник за довіреністю від 23.12.2013

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Ойл»

на рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2014

у справі № 911/755/14 (суддя Третьякова О. О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнатек-Форт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Ойл»

про стягнення 268 834,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог (а.с. 30-32), заявлено про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 268 834,89 грн., перерахованих позивачем відповідачу в якості передоплати за роботи згідно з укладеним сторонами договором про виготовлення продукції з давальницької сировини № 1 від 16.02.2012, які відповідачем виконані не були.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.04.2014, повний текст якого складений 23.05.2014, у справі № 911/755/14 позов задоволений повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт невиконання відповідачем свого обов'язку по виконанню спірних робіт у встановлений спірним договором строк, з огляду на що та враховуючи той факт, що дія спірного договору припинилась, зазначені грошові кошти підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Про Ойл» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2014 у справі № 911/755/14 (відповідачем в апеляційній скарзі помилково зазначений № 922/755/14) та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що судом першої інстанції при вирішення спору по суті не прийнято до уваги той факт, що згідно з умовами укладеної між сторонами додаткової угоди № 4 від 18.06.2012 до спірного договору, строк дії спірного договору закінчується 31.12.2015, а отже, висновок суду першої інстанції про те, що зобов'язання сторін за вказаним договором припинились 01.01.2013 є помилковим та унеможливлює застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою від 20.06.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С. А., Чорна Л. В. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Ойл» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2014, враховуючи перебування судді Чорної Л. В. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи № 911/755/14 у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С. А., Сітайло Л. Г.

Відповідач в жодне судове засідання представників не направив, про причини неявки представників не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

17.07.2014 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому відповідач просить зупинити провадження по даній справі до отримання результатів комплексної почеркознавчої та технічної експертизи, яку призначено Господарським судом міста Києва у справі № 910/6813/14 за позовом ТОВ «Про Ойл» до ТОВ «Магнатек-Форт» про стягнення 6 313 371,06 грн.

У вказаному клопотанні та у поданих до канцелярії суду 21.07.2014 письмових запереченнях відповідач послався на те, що за результатами проведення вищевказаної експертизи буде надано відповідь на питання щодо підписання сторонами додаткової угоди № 4 від 18.06.2012 до спірного договору, згідно з якою строк дії спірного договору закінчується 31.12.2015.

В судовому засідання представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечив.

Порадившись на місці, колегія суддів вирішила, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі буде вирішено після заслуховування пояснень позивача по суті спору.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Після заслуховування позивача по суті спору колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з підстав, які викладені нижче.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

16.02.2012 позивач як замовник та відповідач як виконавець уклали договір про виготовлення продукції з давальницької сировини № 1 (далі Договір), відповідно до якого відповідач прийняв на себе обов'язок на умовах Договору виконати роботи, визначені у п. 2.1 Договору щодо виготовлення із сировини (матеріалів) позивача автомобільного бензину згідно з ДСТУ 4063-2001 (далі Готова продукція), а позивач - прийняти Готову продукцію та оплатити виконані відповідачем роботи.

Згідно з п. 2.1 Договору відповідач зобов'язується забезпечувати систематичне виготовлення Готової продукції на виробничих потужностях відповідача, які знаходяться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Забуяння, вул. Жовтнева, 171.

Результатом виконаних робіт за Договором є Готова продукція: автомобільні бензини, право власності на яку належить позивачу (п. 2.2 Договору).

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що позивач надає відповідачу сировину (матеріали) для виконання робіт шляхом перекачування в резервуари відповідача, що знаходяться за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Забуяння, вул. Жовтнева, 171, про що складаються відповідні акти здачі-приймання, та забезпечує відповідача технічною документацією, паспортами якості, сертифікатами відповідності, необхідними для виконання робіт.

Додатковою угодою до Договору від 16.02.2012 сторони погодили, що з метою досягнення успішної господарської діяльності сторони домовились, що місячний обсяг виробництва автомобільних бензинів згідно з ДСТУ 4063-2001 має бути не менш як 2 000 000 літрів готової продукції, що передається відповідачем в асортименті, зазначеному в додатках та/або актах здачі-приймання підписаних сторонами, з подальшим збільшенням обсягу виробництва Готової продукції до 5 000 000 літрів на місяць.

Згідно з п.4.2. Договору оплата виконаних робіт здійснюється позивачем шляхом 100% попередньої оплати на поточний рахунок відповідача відповідно до виставлених рахунків, якщо інше не узгоджено сторонами у додатках.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 1 804 956,10 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою довідкою ПАТ «Альфо-банк» № 14492-28.1-166825 від 24.02.2014 (а.с. 22-23).

Згідно з ч. 2, 3 п.4.1 Договору вартість робіт з виготовлення Готової продукції узгоджується сторонами в додатках, відповідно затвердженої рецептури, яка визначається у гривнях України, за одну метричну тону Готової продукції, переданої відповідачем позивачу, про що складається додаток за кожний місяць. Загальна вартість робіт за Договором складає суму вартості робіт матеріалів відповідно затвердженої рецептури сторонами.

На виконання умов Договору відповідач у період з 31.03.2012 по 30.08.2012 виконав роботи на загальну суму 1 536 121,21 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями підписаних сторонами та скріплених печатками актів актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000002 від 31.03.2012, №ОУ-0000003 від 30.04.2012, №ОУ-0000004 від 31.05.2012, №ОУ-0000005 від 31.06.2012, №ОУ-0000006 від 30.08.2012 (а.с. 17-21).

Отже, на виконання умов Договору позивачем перераховано на 268 834,89 грн. більше (1 804 956,10-1 536 121,21), ніж вартість виконаних відповідачем за вказаним Договором робіт.

Сторони не заперечується як факт перерахування коштів у вказаній позивачем сумі, так і виконання відповідачем робіт на вказану позивачем суму, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 по 25.09.2013 (а.с. 63).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що за Договром роботи виконані на суму, меншу за перераховану на 268 834,89 грн., з огляду на що, враховуючи закінчення строку дії Договору та, відповідно, припинення існування прав та обов'язків учасників Договору, грошові кошти в сумі 268 834,89 грн. залишились у володінні відповідача з підстави, що відпала 01.01.2013 (дата закінчення дії Договору), а відтак, згідно з приписами ст. 1212 ЦК України зазначені кошти відповідач має повернути позивачу.

Суд першої інстанції погодився із вказаною позицією позивача та задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача грошові кошти в сумі 268 834,89 грн., що колегія суддів вважає правомірним з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Отже, законодавством передбачено, що правовим наслідком закінчення строку дії договору є відсутність договору як підстави, з якою закон пов'язує здійснення прав і виконання обов'язків сторонами за цим договором

Згідно з п. 6.2 Договору строк дії Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 Договору (з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін -примітка суду), та закінчується 31.12.2012.

Щодо посилань відповідача на те, що згідно з умовами укладеної між сторонами додаткової угоди № 4 від 18.06.2012 до Договору строк дії Договору закінчується 31.12.2015, а отже, висновок суду першої інстанції про те, що зобов'язання сторін за вказаним договором припинились 01.01.2013, є помилковими, слід зазначити таке.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт укладення додаткової угоди № 4 від 18.06.2012 до Договору, якою сторони продовжили строк дії Договору, має бути підтверджена самою додатковою угодою.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано примірника вказаної додаткової угоди ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції, в той час як позивач у відзиві на апеляційну скаргу № 106/01 від 07.07.2014 проти наявності такої додаткової угоди заперечив.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність укладення сторонами додаткової угоди № 4 від 18.06.2012 до Договору, якою строк дії Договору продовжений до 31.12.2015.

З огляду на вказані обставини, а саме на ненадання відповідачем доказів укладення сторонами додаткової угоди № 4 від 18.06.2012 як підчас слухання справи в суді першої інстанції, так і підчас апеляційного перегляду справи, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Отже, з огляду на наявні в матеріла справи докази, станом на дату прийняття судом першої інстанції оспореного рішення строк дії Договору закінчився, що, фактично, унеможливлює вчинення відповідачем будь-яких дій для виконання прийнятих на себе за Договором зобов'язань, виходячи з чого суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, враховуючи норми статті 1212 ЦК України, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

За правилами статті 1212 Глави 83 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, до вимог, в тому числі, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Отже, до відсутності достатньої правової підстави для збереження майна, набутого на законній підставі (наприклад, за умовами договору), стаття 1212 ЦК України відносить і ситуацію, коли законна підстава, на якій було набуте це майно, згодом відпала.

Як встановлено судом, 268 834,89 грн., які позивач вимагає стягнути з відповідача, були перераховані ним відповідачу в якості передоплати за роботи на підставі спірного Договору, зобов'язання за яким відповідачем виконані не були і строк виконання яких станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом сплив.

Строк дії самого Договору на дату прийняття судом першої інстанції оспореного рішення закінчився, в зв'язку з чим припинилися зобов'язання сторін за Договором, в тому числі зобов'язання позивача по передоплаті.

Враховуючи, що перерахована в якості попередньої оплати сума в 268 834,89 грн. із закінченням дії Договору втратила статус передоплати, правова підстава для перебування у відповідача грошових коштів в сумі 268 834,89 грн., фактично, відпала, що, відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України, є підставою для повернення вказаних коштів позивачу.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Враховуючи відсутність письмової згоди сторін щодо повернення відповідачем попередньої оплати, здійсненої за умовами Договору після закінчення строку його дії, та строків такого повернення, при визначенні вказаного строку слід керуватись приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Як слідує з матеріалів, справи позивач листом № 451/01 від 26.09.2013 (а.с. 16) просив відповідача повернути спірні кошти в сумі 268 834,89 грн. за вказаним позивачем в листі реквізитами.

Про факт отримання відповідачем зазначеного листа свідчить його лист № 26/9-13 від 26.09.2013, наданий у відповідь на лист позивача № 451/01 від 26.09.2013 (а.с. 14), в якому відповідач наявність передплати за Договором в сумі 268 834,89 не заперечив, проте запропонував позивачу спрямувати зазначені кошти, сплачені як передоплата за роботи по виготовленню продукції з давальницької сировини, в рахунок оплати робіт по оформленню технічної документації та компенсації виплат на утримання виробництва.

З матеріалів справи слідує, що відповідач спірні кошти не повернув, що ним не заперечується, з огляду на що та враховуючи досліджені обставини справи, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 268 834,89 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України законними та обґрунтованими.

Посилання відповідача у відзиві на позов (а.с. 52-54) на те, що ним для виробництва Готової продукції в серпні 2012 року було використано власну сировину в кількості 401,04 тонн, загальною вартістю 4 972 896 грн., яку позивач, у відповідності до умов п.4.1 Договору, теж мав оплатити, до уваги колегії суддів не приймаються, оскільки відповідач будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надав (доказів використання власної сировини для виготовлення готової продукції у кількості 401,04 т загальною вартістю 4 972 896 грн., актів прийому-передачі матеріалів, здачі-прийняття виконаних робіт тощо, що могли б засвідчити кількість та вартість матеріалів, використаних відповідачем, які підлягали б відшкодуванню позивачем за умовами Договору №1 від 16.02.2012).

Колегія суддів зауважує відповідачу, що у випадку наявності у позивача будь-яких невиконаних зобов'язань за Договором, наслідком чого стало порушення прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, він не позбавлений права, у відповідності до приписів чинного законодавства, звернутися до суду з відповідним позовом для захисту своїх прав та інтересів.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача здійсненої позивачем за умовами Договору передоплати в сумі 268 834,89 грн. з посиланням на приписи ст. 1212 ЦК України. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Ойл» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2014 у справі № 911/755/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Про Ойл».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Ойл» на рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2014 у справі № 911/755/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2014 у справі № 911/755/14 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/755/14.

Повний текст постанови складено: 24.07.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло