Постанова

від 23.09.2014 по справі 911/755/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року Справа № 911/755/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В. суддів:Глос О.І., Костенко Т.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Про Ойл" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 у справі№911/755/14 господарського суду Київської області за позовомТОВ "Магнатек-Форт" доТОВ "Про Ойл" про стягнення 268 834,89грн. у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача : Шевченко Д.О. (дов. б/н від 23.12.2013);

від відповідача: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2014 у справі №911/755/14 (суддя Третьякова О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 (судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.), позов задоволено; стягнуто з ТОВ "Про Ойл" на користь ТОВ "Магнатек-Форт" 268834,89грн. безпідставно збережених коштів та 5376,70грн. витрат по сплаті судового збору.

У касаційній скарзі ТОВ "Про Ойл" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 та рішення господарського суду Київської області від 23.04.2014 у справі №911/755/14 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 530, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 33, 34, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки господарські суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували докази, надані відповідачем як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанцій, а саме: копію додаткової угоди №4 від 18.06.2012 до договору №1 від 16.02.2012 (згідно з якою строк дії договору закінчується лише 31.12.2015, а не 31.12.2012, як встановлено господарськими судами), а помилкове визначення строку дії договору призвело до неправильного застосування до даних правовідносин норм ч.ч.1-2 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 22.09.2014 №03-05/1849 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Бакуліної С.В. для розгляду касаційної скарги у справі №911/755/14 господарського суду Київської області сформовано колегію суддів у складі: головуючого - судді Грейц К.В., суддів: Глос О.І., Костенко Т.Ф.

Клопотання ТОВ "Про Ойл" №03/09 від 23.09.2014 про відкладення розгляду справи №911/755/14 у зв'язку з участю представника відповідача в той же час в засіданні окружного адміністративного суду міста Києва задоволенню не підлягає, оскільки: по-перше, відповідно до ч.1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, і представники сторін не викликалися для участі в засіданні суду касаційної інстанції; крім того, згідно з матеріалами справи відповідач жодного разу не з'явився в судове засідання суду першої та апеляційної інстанцій, незважаючи на неодноразове відкладення розгляду справи; по-друге, відкладення розгляду справи призведе до порушення строків розгляду касаційної скарги, передбачених ст. 111-8 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

16.02.2012 між ТОВ "Магнатек-Форт" (замовником) та ТОВ "Про Ойл" (виконавцем) було укладено договір №1 про виготовлення продукції з давальницької сировини, відповідно до п.1.1 якого на умовах даного договору виконавець зобов'язується виконати роботи, визначені у п.2.1 цього договору щодо виготовлення наступної продукції із сировини (матеріалів) замовника: автомобільні бензини згідно з ДСТУ 4063-2001, а замовник зобов'язується прийняти готову продукцію та оплатити виконані виконавцем роботи.

Згідно з п.2.1 договору виконавець зобов'язується забезпечувати систематичне виготовлення готової продукції на виробничих потужностях виконавця, які знаходяться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Забуяння, вул. Жовтнева, 171.

Відповідно до п.2.2 договору результатом виконаних робіт за договором є готова продукція: автомобільні бензини, право власності на яку належить замовнику.

Згідно з п.3.2 договору замовник надає виконавцеві сировину (матеріали) для виконання робіт шляхом перекачування в резервуари виконавця, що знаходяться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Забуяння, вул. Жовтнева, 171, про що складаються відповідні акти здачі-приймання; забезпечує виконавця технічною документацією, паспортами якості, сертифікатами відповідності, необхідними для виконання робіт.

Відповідно до п.4.1 договору оплата робіт з виготовлення готової продукції здійснюється замовником в грошовій формі; вартість робіт з виготовлення готової продукції узгоджується сторонами в додатках, відповідно затвердженої рецептури, яка визначається у гривнях України за одну метричну тону готової продукції, переданої виконавцем замовнику, про що складається додаток за кожний місяць; загальна вартість робіт за цим договором складає суму вартості робіт, матеріалів відповідно затвердженої рецептури сторонами.

Згідно з п.4.2 договору оплата виконаних робіт здійснюється замовником шляхом 100% попередньої оплати на поточний рахунок виконавця відповідно до виставлених рахунків, якщо інше не узгоджено сторонами у додатках.

Відповідно до п.6.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Згідно з п.6.2 договору строк його дії починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 договору, та закінчується 31.12.2012.

16.02.2012 ТОВ "Магнатек-Форт" (замовником) та ТОВ "Про Ойл" (виконавцем) було укладено додаткову угоду до договору №1 від 16.02.2012 про виготовлення продукції з давальницької сировини, відповідно до п.1.4 якої з метою успішної господарської діяльності сторони домовились, що місячний обсяг виробництва автомобільних бензинів згідно з ДСТУ 4063-2001 має бути не менше як 2000000літрів готової продукції, що передається виконавцем в асортименті, зазначеному в додатках та/або актах здачі-приймання, підписаних сторонами, з подальшим збільшенням обсягу виробництва готової продукції до 5000000літрів на місяць.

В період з лютого по вересень 2012 року позивач здійснив на користь відповідача попередню оплату за виготовлення продукції з давальницької сировини в розмірі 1804956,10грн., що підтверджується копією довідки №14492-28.1-166825 від 24.02.2014 ПАТ "Альфа-Банк" за період з 16.02.2012 по 21.09.2012.

Відповідач на замовлення позивача в період з 31.03.2012 по 30.08.2012 виконав роботи по виготовленню готової продукції на загальну суму 1536121,21грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт №ОУ-0000002 від 31.03.2012, №ОУ-0000003 від 30.04.2012, №ОУ-0000004 від 31.05.2012, №ОУ-0000005 від 30.06.2012, №ОУ-0000006 від 30.08.2012.

Згідно з актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 по 25.09.2013 між ТОВ "Магнатек-Форт" і ТОВ "Про Ойл" за договором №1 від 16.02.2012 про виготовлення продукції з давальницької сировини на 25.09.2013 заборгованість відповідача на користь позивача становить 268834,89грн.

26.09.2013 позивач звернувся до відповідача листом №451/01 з вимогою повернути залишок грошових коштів в сумі 268834,89грн., перерахованих як попередня оплата.

26.09.2013 відповідач звернувся до позивача з листом №26/9-13, в якому факт заборгованості в заявленій сумі не заперечив, проте запропонував позивачу закрити заборгованість в бухгалтерському обліку актом виконаних робіт в рахунок оплати робіт по оформленню технічної документації та сертифікатів, компенсації на утримання підприємства та робітників виробництва, а на решту заборгованості провести виробництво автомобільних бензинів або за рахунок передачі залишку присадок від відповідача позивачу за закупівельною ціною.

У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог позивача щодо повернення попередньої оплати, ТОВ "Магнатек-Форт" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Про Ойл" (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог - а.с. 30) про стягнення з ТОВ "Про Ойл" на користь ТОВ "Магнатек-Форт" безпідставно набутих 268834,89грн. на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги було обґрунтовано нормами ст.1212 Цивільного кодексу України, оскільки договір №1 від 16.02.2012 припинив свою дію 31.12.2012, у зв'язку з чим підстава, по якій відповідач отримав попередню оплату, відпала.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що: по-перше, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується, що різниця між сумою сплачених позивачем на користь відповідача коштів в якості попередньої оплати за договором №1 від 16.02.2012 та сумою виконаних відповідачем на користь позивача робіт становить 268834,89грн.; по-друге, у зв'язку з закінченням 31.12.2012 строку дії договору підстави для збереження відповідачем коштів (сплачених позивачем в якості попередньої оплати за роботи, які на вказану суму відповідачем виконані не були) відпали, у зв'язку з чим відповідач утримує зазначені кошти безпідставно; по-третє, відповідач не подав будь-яких доказів використання власної сировини для виготовлення готової продукції на користь позивача у кількості 404,04тн загальною вартістю 4972896грн. (на що посилається у відзиві на позов).

Погоджуючись з висновками господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд додатково послався на неподання відповідачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій будь-яких доказів укладення додаткової угоди №4 від 18.06.2012 про продовження строку дії договору, зокрема, примірника вказаної додаткової угоди (на що відповідач посилався в апеляційній скарзі).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову законними і обґрунтованими з огляду на наступне.

Предметом позову є вимога про стягнення з ТОВ "Про Ойл" на користь ТОВ "Магнатек-Форт" безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 268834,89грн. на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Господарськими судами встановлено, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується, що позивач здійснив на користь відповідача попередню оплату за виготовлення продукції з давальницької сировини згідно з умовами договору №1 від 16.02.2012 на загальну суму 1804956,10грн.

Також, господарськими судами встановлено, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується, що відповідачем на підставі договору №1 від 16.02.2012 виконано роботи по виготовленню готової продукції на загальну суму 1536121,21грн. (про що між сторонами складені відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), у зв'язку з чим різниця між сумою попередньої оплати і вартістю виконаних відповідачем робіт (послуг) становить 268834,89грн., що підтверджено також актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 по 25.09.2013 між ТОВ "Магнатек-Форт" і ТОВ "Про Ойл" за договором №1 від 16.02.2012 про виготовлення продукції з давальницької сировини.

Крім того, господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідно до п.6.2 договору №1 від 16.02.2012 строк його дії закінчився 31.12.2012.

З огляду на викладене, законними і обґрунтованими є висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про те, що після закінчення строку дії договору №1 від 16.02.2012 підстави для збереження відповідачем коштів в сумі 268834,89грн. (сплачених позивачем в якості попередньої оплати за роботи, які на вказану суму виконані не були) відпали.

Що стосується подання скаржником до суду касаційної інстанції нового доказу - копії додаткової угоди №4 від 18.06.2012 до договору №1 від 16.02.2012, слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, зокрема, ст.43 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з недослідженням і ненаданням апеляційним господарським судом будь-якої оцінки поданому відповідачем доказу продовження строку дії договору до 31.12.2015 - додатковій угоді №4 від 18.06.2014 не можуть бути взяті до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи, згідно з якими відповідач не подавав вказаного доказу ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання скаржника на подання копії додаткової угоди №4 від 18.06.2012 до апеляційного господарського суду разом з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції (згідно з додатками до якої до апеляційної скарги було додано копію зустрічного позову з додатками, в тому числі копією додаткової угоди №4 від 18.06.2012) також спростовуються матеріалами справи, згідно з якими ні до апеляційної скарги, ні до зустрічної позовної заяви не було додано копії вищевказаної додаткової угоди (а.с. 100, а.с. 107(зв.).

Інші доводи касаційної скарги, які фактично зводяться до необхідності здійснення касаційною інстанцією переоцінки наявних у справі доказів, яким вже було надано оцінку господарськими судами першої та апеляційної інстанції, не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 у справі №911/755/14 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Про Ойл" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 у справі №911/755/14 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 у справі №911/755/14 - без змін.

Головуючий К. Грейц

Судді: О. Глос

Т. Костенко