Ухвала

від 23.05.2014 по справі 2а/1570/10934/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/10934/2011

УХВАЛА

23 травня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Слободянюка К.С.,

За участю сторін:

Позивача ОСОБА_1,

представники Відповідачів не з'явились,

треті особи не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, Прилиманської сільської ради Овідіопольського району, ГО «Авангард-2»та ОСОБА_3 про визнання розпорядження №429 від 04.04.2006 року в частині затвердження матеріалів технічної документації та передачі безоплатно у власність ОСОБА_2 земельної ділянки НОМЕР_1 в ГО «Авангард-2»на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, Прилиманської сільської ради Овідіопольського району, ГО «Авангард-2»та ОСОБА_3 про визнання розпорядження №429 від 04.04.2006 року в частині затвердження матеріалів технічної документації та передачі безоплатно у власність ОСОБА_2 земельної ділянки НОМЕР_1 в ГО «Авангард-2»на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою суду від 20 червня 2012 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано Розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області №429 від 04.04.2006 року в частині затвердження матеріалів технічної документації та передачі безоплатно у власність ОСОБА_2 земельної ділянки НОМЕР_1 в ГО «Авангард-2» на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, а також, зобов'язано відділ Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області скасувати реєстрацію Державного акту Овідіопольського районного відділу земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку НОМЕР_1 в ГО «Авангард-2» на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

16.05.2014 року до суду надійшла заява (вхід. № 12550/14) ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення по справі. ОСОБА_1 вказує на те, що, вищезазначена постанова суду є не зрозумілою в частині, що стосується її виконання, оскільки, заявник звертався до Відділу Держземагенства в Одеській області для скасування реєстрації Державного акту Овідіопольського районного відділу земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку НОМЕР_1 в ГО «Авангард-2» на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, але у зв'язку із змінами в земельному законодавстві, є необхідність щодо уточнення та визначення порядку виконання судового рішення, вказавши яким чином Державний кадастровий реєстратор повинен здійснити внесення до змін до запису у Поземельній книзі. Відтак, заявник просить суд роз'яснити постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року у справі № 2а/1570/10934/2011.

Редакція статті 125 Земельного Кодексу України, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачала, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Зміст положень статті 202 Земельного кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачав, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Згідно статті 204 Земельного кодексу України державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі" (далі - Порядок № 1021), яка була чинною з 01.01.2011 по 01.01.2013, було затверджено Порядок ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Зокрема, положення вказаного порядку визначали процедуру ведення за формою, згідно з додатком, Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Книга записів) - документа суворого обліку, який є власністю держави і складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Згідно пункту 2 Порядку № 1021 облік книг записів ведеться відповідно до Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 р. № 1893.

Приписи пунктів 27 та 28 Порядку № 1021 передбачали, що запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) посадовою особою територіального органу Держкомзему на підставі рішення суду. Скасування (поновлення) запису здійснюється шляхом внесення до автоматизованої системи відомостей про скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів посадової особи, яка скасувала (поновила) запис, та формування з використанням автоматизованої системи нових аркушів Поземельної книги, що засвідчується підписом посадової особи та скріплюється печаткою територіального органу Держкомзему.

Суд зазначає, що з 01.01.2013 року набули чинності зміни до ст. 126 Земельного Кодексу України та до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до яких державну реєстрацію прав на земельні ділянки здійснюють органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України.

Відповідно до вимог Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі" (що діяла з 01.01.2011 по 01.01.2013) реєстрацію державних актів на землю здійснювали територіальні органи Держкомзему України.

Згідно з пунктами 2, 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів України" від 11.02.2010 № 1878-VI новий порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запроваджується з 01.01.2013.

Відповідно до ст. 6 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" систему органів державної реєстрації прав на нерухоме майно становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав.

У ст. 2 вказаного Закону зазначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно положень статті 8 цього Закону до повноважень органу державної реєстрації прав належить: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав; надання інформації про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечення обліку безхазяйного нерухомого майна; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 5 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI "Про державний земельний кадастр", який набрав чинності з 01.01.2013, порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Пунктом 9 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" (далі - Порядок № 1051) визначено, що до повноважень Державного кадастрового реєстратора територіальних органів Дерземагенства у районах, містах республіканського значення (АР Крим) належать внесення або надання відмови у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про землі та земельні ділянки; здійснення державної реєстрації земельних ділянок та таке інше.

На вимогу пункту 49 названого Порядку поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об'єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107-137 цього Порядку.

Згідно пунктів 60, 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Таким чином, з 01.01.2013 року до компетенції відділу Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області не відносяться повноваження щодо здійснення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки.

Безпосередньо питання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження врегульовані Законом України від 01.07.2004 № 1952-1V "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.

Пунктом 7 статті 16 зазначеного вище Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого право набувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Наказом Міністерства юстиції України від 17.04.2012 №595/5 "Про впорядкування відносин, пов'язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.04.2012 за №590/20903, затверджені форми заяв та запитів, що подаються до органу реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також, отримання інформації.

Крім того слід зазначити, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року за № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" з 01.01.2013 року втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі".

Окрім цього, відповідно до Закону України "Про державний земельний кадастр", який набув чинності 01.01.2013 року, внесено зміни до статті 126 Земельного Кодексу України та викладено її зміст в новій редакції відповідно до якої право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, з 01.01.2013 року відповідно до статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлюється, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм діючого законодавства, приймаючи до уваги вимоги статті 9, 255 КАС України, статті 19 Конституції України, постанова Одеського окружного адміністративного суду у справі № 2а/1570/10934/2011 підлягає виконанню відділом Держземагенства в Овідіопольському районі Одеської області, як правонаступника відділу Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області, в тій частині, що не суперечить вищевказаному, зокрема приписам пунктів 49-65, 107-161 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року за № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру", Розділу IV Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI "Про державний земельний кадастр", статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Відтак, до повноважень відділу Держземагенства в Овідіопольському районі Одеської області, як правонаступника відділу Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області, віднесено внесення до Державного земельного кадастру відомостей про скасування (поновлення) записів про землі та земельні ділянки в Поземельній книзі, що на час винесення постанови у справі було складовою державної реєстрації земельних ділянок у складі державного реєстру земель.

Приписами частини першої статті 170 КАС України визначено, що у разі якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення протягом десяти днів із повідомленням заявника (особи, яка бере участь у справі, державного виконавця, які звернулися із заявою про роз'яснення судового рішення) та осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.

Згідно положень пункту 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" результатом розгляду заяви про роз'яснення судового рішення є постановлення судом ухвали про задоволення заяви або відмову в задоволенні заяви. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Виходячи зі змісту названих норм слід зазначити, що роз'ясненню підлягає судове рішення у разі, якщо незрозуміла його резолютивна частина та без роз'яснення якої ускладнюється його виконання.

В свою чергу, в заяві ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення по справі (вхід. № 12550/14), фактично ставиться питання щодо заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником та не вказано про незрозумілість резолютивної частини постанови, без роз'яснення якої ускладнюється її виконання.

Відповідно до ст. 264 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, що звернулися з поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Пунктом 9 Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 р. "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", при визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

Відтак, суд зазначає, що в даному випадку заявнику необхідно звернутись до суду з відповідною заявою, в порядку передбаченому приписами ст. 264 КАС України щодо заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником.

Враховуючи вищезазначене, розглянувши заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення по справі № 2а/1570/10934/2011, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволені вищевказаної заяви.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 23.05.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Складення ухвали у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин ухвали у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 165, 170, 185 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви позивача про роз'яснення судового рішення по справі 2а/1570/10934/2011- відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали підписано суддею 26.05.2014 року.

Суддя О.М. Тарасишина

У задоволені заяви позивача про роз'яснення судового рішення по справі 2а/1570/10934/2011- відмовити.