Постанова

від 27.11.2006 по справі 19/40

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

19/40

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.11.2006                                                                                           № 19/40

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Вербицької О.В.

 суддів:                                          Коваленка В.М.

                                        Дзюбка П.О.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від прокуратури: Карпенко Н.М. (посвідчення № 102);

від позивача -не з'явились;

 від відповідача-1 - Ричка С.А. (дов. від 10.11.2006 р. № 396);

від відповідача-2: Ложечник Ю.О. (дов. від 05.07.2006 р. № 39);

 від третьої особи-1: Костюченко О.І. (дов. від 18.05.2006 р. № 836);

 від третьої особи-2: не з'явились;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокуратура міста Києва

 на рішеннягосподарського суду м.Києва від 20.07.2006

 у справі № 19/40 (Мандриченко О.В.)

 за позовом                               Заступника прокурора м.Києва

 до                                                   Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк"

                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю "САС"

 третя особа відповідача           1. Київський завод "Радар"

          2. КП "Київське міське бюро технічної інвертаризації та реєстрації прав комунальної власності на об"єкти нерухомого майна"

 про                                                  визнання недійсним договору та реєстраційного посвідчення

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від 20.07.2006 року у справі № 19/40 в позові Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України (далі – позивач, Мінпромполітики України) до Акціонерного комерційного банку “ТАС-Комерцбанк” (далі – відповідач-1, АКБ “ТАС-Комерцбанк”) та Товариства з обмеженою відповідальністю ”САС” (далі – відповідач-2, ТОВ “САС”), за участю третіх осіб – Відкритого акціонерного товариства “Київський завод “Радар” (далі – третя особа-1, ВАТ “КЗ “Радар”) та Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав комунальної власності на об'єкти нерухомого майна” (далі – третя особа-2, Київське міське БТІ) про визнання недійсним договору та реєстраційного посвідчення відмовлено повністю.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ”САС” за участю третіх осіб - Акціонерного комерційного банку “ТАС-Комерцбанк” та Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав комунальної власності на об'єкти нерухомого майна” до Міністерства промислової політики України та Відкритого акціонерного товариства “Київський завод “Радар” про визнання права власності на будівлю задоволено частково.

Так, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю ”САС” (04116, м. Київ, вул.. В.Васильківська, 18, кв. 20, код ЄДРПОУ 32494406) право власності на не житловий будинок загальною площею 1 753,2 кв. м., який знаходиться у м. Києві по вул.. Предславинській, 34-б. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Прокуратура міста Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог Прокуратура м. Києва стверджує, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права та висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, суперечать обставинам справи. Так, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що АКБ “ТАС-Комерцбанк” на момент відчуження будівлі був добросовісним набувачем. Однак, відповідно до матеріалів справи, судовими рішеннями правочини, які були правовими підставами набуття АКБ “ТАС-Комерцбанк” права власності на нежилий будинок, визнано недійсними, а, отже, набуття АКБ “ТАС-Комерцбанк” права власності на спірну будівлю є незаконним.

Крім того, судом першої інстанції невірно застосовано норми п. 9 замість п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Акціонерний комерційний банк “ТАС-Комерцбанк”, Товариство з обмеженою відповідальністю ”САС” та Відкрите акціонерне товариство “Київський завод “Радар” надали письмові відзиви на апеляційне подання Заступника прокурора м. Києва, в якому спростовують наведені в ньому доводи та просять залишити рішення господарського суду м. Києва від 20.07.2006 року у справі 19/40 без змін, а апеляційне подання – без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 року апеляційне подання Заступника прокурора міста Києва було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14 год. 40 хв. 13.11.2006 року.

13.11.2006 року в судове засідання з'явилися представники прокуратури, Акціонерного комерційного банку “ТАС-Комерцбанк”, Товариства з обмеженою відповідальністю ”САС” та Відкритого акціонерного товариства “Київський завод “Радар”. Представники Міністерства промислової політики України та Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав комунальної власності на об'єкти нерухомого майна” в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі. У зв'язку із неявкою представників Міністерства промислової політики України та Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав комунальної власності на об'єкти нерухомого майна”, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 16 год. 20 хв. 27.11.2006 року.

В судове засідання 27.11.2006 року з'явились представники прокуратури, відповідачів та третьої особи-1. Представник позивача та представник третьої особи-2 в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце слухання справи по розгляду апеляційного подання, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та третьої особи-2.

В судовому засіданні представник Прокуратури м. Києва уточнив вимоги апеляційного подання та просив позовні вимоги задовольнити повністю, а в зустрічному позові відмовити..

Заслухавши пояснення представника прокуратури, представників відповідача-1, відповідача-2, третьої особи-1, розглянувши доводи апеляційного подання, письмових відзивів Акціонерного комерційного банку “ТАС-Комерцбанк”, Товариства з обмеженою відповідальністю ”САС” та Відкритого акціонерного товариства “Київський завод “Радар” на апеляційне подання, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційне подання Заступника прокурора м. Києва підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

07.10.2003 року Акціонерний комерційний банк “ТАС-Комерцбанк” (Продавець) уклав договір купівлі-продажу з Товариством з обмеженою відповідальністю ”САС” Покупець), згідно якого, АКБ “ТАС-Комерцбанк” продає, а ТОВ “САС” купує нежилий будинок, що знаходиться по вул. Предславинський, 34-Б в м. Києві загальною площею 1 753,20 кв. м , який належить продавцю на підставі свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 06.12.2002 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною В.В. за реєстром № 5317 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 14.02.2003 року у реєстрову книгу № 69-П-101 за № 5577-П.

Тобто на час укладення договору купівлі-продажу від 07.10.2003 року право власності на зазначений нежилий будинок перейшло від Державного підприємства “Київський завод “Радар” до Акціонерного комерційного банку “ТАС-Комерцбанк” на підставі вказаного свідоцтва.

Внаслідок укладення даного договору купівлі-продажу 07.10.2003 року право власності на нежилий будинок, що знаходиться по вул. Предславинський, 34-Б в м. Києві, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю ”САС”, відповідно якому 20.10.2003 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна видано реєстраційне посвідчення на право колективної власності на нежилий будинок по вул. Предславинський, 34-Б в м. Києві, загальною площею 1 753,20 кв. м, на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого Шандибою А.І. – приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 07.10.2003 року № 4583, акту прийому-передачі від 14.10.2003 року про що в реєстровій книзі № 69-П-101 за реєстровим № 5577-П зроблено відповідний запис.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про власність”, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності.

Згідно статті 316 Цивільного кодексу України (далі – ЦК , правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як визначено ч. 1 ст.. 318 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Ст.. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 48 Закону України “Про власність” власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Захист права власності здійснюється судом або третейським судом. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом (стаття 49 Закону України “Про власність”).

Прокуратура м. Києва, звертаючись із позовом зазначає, що Акціонерний комерційний банк “ТАС-Комерцбанк” не мав права укладати договір купівлі-продажу, оскільки станом на 07.10.2003 року не був власником майна, яке було предметом договору, а, отже даний договір повинен бути визнаний недійсним.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року набрав чинності 01.001.2004 року.

Оскільки спірний договір купівлі-продажу укладено Акціонерним комерційним банком “ТАС-Комерцбанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю ”САС”  07.10.2003 року, тобто до набрання чинності ЦК України, але права та обов'язки сторін договору продовжують існувати і на сьогоднішній день, то до спірних відносин слід застосовувати положення ЦК України від 16.01.2003 року.

Як вбачається із матеріалів справи, Акціонерний комерційний банк “ТАС-Комерцбанк” отримав нежилий будинок, що знаходиться по вул. Предславинський, 34-Б в м. Києві, з прилюдних торгів арештованого нерухомого майна, у зв'язку із наступним.

07.12.2001 року між Державним підприємством “Київський завод “Радар” було укладено кредитний договір № 158-к/30 від 07.12.2001 року на суму 4 300 000,00 грн. Внаслідок несвоєчасного повернення банківського кредиту та сплати відсотків за користування ним 30.09.2002 року АКБ “ТАС-Комерцбанк” звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства “Київський завод “Радар” про стягнення 3 211 153,47 гри..

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.10.2002 року у справі № 30/485 позов Акціонерного комерційного банку “ТАС-Комерцбанк” до Державного підприємства “Київський завод “Радар” про стягнення 3 211 163,47 грн. за кредитним договором № 158-К/30 від 07.12.2001 року, укладеного Державним підприємством “Київський завод “Радар” з Акціонерним комерційним банком “ТАС-Комерцбанк” було задоволено повністю. Стягнуто кошти з Державного підприємства "Київський завод "Радар" на користь АКБ "ТАС-Комерцбанк" шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, належне Державному підприємству "Київський завод "Радар", а саме: корпус № 18 (медична частина), розташований за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 34-б, загальною площею 2 421,30 кв. м.

27.08.2003 року Постановою Вищого господарського суду України рішення у справі № 30/485 змінено. Так, у другому абзаці резолютивної частини рішення виключено слова “шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, належне Державному підприємству “Київський завод “Радар”, а саме: корпус № 18 (медична частина), розташований за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 34-б, загальною площею 2 421,30 кв. м.

Підставою для часткового скасування рішення став факт неправильного застосування ст. 121 ГПК України (зміна способу виконання рішення), що можливе лише після винесення рішення по суті та лише на стадії виконавчого провадження.

Рішення суду від 07.10.2002 року стало підставою для вчинення ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві ряду дій, спрямованих на реалізацію майна на прилюдних торгах.

Всі зазначені дії (порушення виконавчого провадження, проведення прилюдних торгів та перехід права власності на приміщення до АКБ “ТАС-Комерцбанк”) мали місце після набуття рішенням законної сили і до його часткового скасування постановою Вищого господарського суджу України від 27.08.2003 року.

Однак, скасоване судове рішення не може бути підставою для виникнення будь-яких прав і обов'язків взагалі, тому всі юридичні факти, що виникли на підставі рішення від 07.10.2002 року та пов'язані з його скасованою частиною, а саме: зверненням стягнення на майно боржника, не можуть вважатися такими, що виникли на законних підставах.

При цьому, слід також зазначити, що положення законодавства щодо зворотної сили у часі нормативних актів не розповсюджуються на судові рішення.

Згідно ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Тобто, з часу прийняття постанови Вищим господарським судом України від 27.08.2003 року факт незаконності звернення стягнення на майно боржника є встановленим, що тягне за собою певні наслідки, пов'язані з виконанням частково скасованого рішення.

Отже, оскільки рішення господарського суду м. Києва від 07.10.2002 року було скасовано Постановою Вищого господарського суду України від 27.08.2003 року в частині порядку його виконання, то всі дії  державної виконавчої служби, пов'язані з виконанням даного рішення (порушення виконавчого провадження, проведення прилюдних торгів та перехід права власності на приміщення, що знаходиться по вул. Предславинський, 34-Б в м. Києві, від Державного підприємства “Київський завод “Радар” до Акціонерного комерційного банку “ТАС-Комерцбанк”) були виконанні без наявних для цього правових підстав, а, отже не відповідають нормам чинного законодавства.

Крім того, рішенням господарського суду м. Києва від 25.11.2004 року у справі № 27/32 задоволено частково позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України, третя особа – Відкрите акціонерне товариство “Київський завод “Радар”, та третя особа з самостійними вимогами – Печерська районна у м. Києві рада, до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та Спеціалізованого державного підприємства “Укрспец'юст” Міністерства юстиції України, тртя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю ”САС” про визнання недійсним договору т актів. Так, визнано недійсним договір № 100872 від 01.11.2003 року про реалізацію арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах, укладений між Спеціалізованим державним підприємством “Укрспец'юст” та Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, акт виконавчої служби від 25.11.2002 року та свідоцтво від 06.12.2002 року серії ВАС № 218667 про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів. В задоволенні вимог Печерської районної ради в місті Києві про визнання права власності на вказану будівлю відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2005 року рішення господарського суду м. Києва від 25.11.2004 року у справі № 27/32 змінено в частині задоволених позовних вимог відмовлено, в іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2005 року у справі № 27/32 постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2005 року було скасовано, а рішення господарського суду м. Києва від 25.11.2004 року залишено без змін.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, оскільки рішенням господарського суду м. Києва від 25.11.2004 року у справі № 27/32 договір № 100872 від 01.11.2002 року про реалізацію арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах, укладений між Спеціалізованим державним підприємством “Укрспец'юст” та Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, акт виконавчої служби від 25.11.2002 року та свідоцтво від 06.12.2002 року серії ВАС № 218667 про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів визнано недійсним, то і угода, укладена 25.11.2002 року між АКБ “ТАС-Комерцбанк” та ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві про придбання майна, що знаходиться по вул. Предславинський, 34-б в м. Києві, є недійсною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства.

За таких обставин, на час укладення спірного договору купівлі-продажу від 07.10.2003 року, Акціонерний комерційний банк “ТАС-Комерцбанк” (Продавець) не був власником майна, яке було предметом даного договору, а саме, нежилого будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 34-б, загальною площею 1 753,20 кв. м., а, відтак, не мав права розпоряджатися цим майном.

Таким чином, договір купівлі-продажу від 07.10.2003 року був укладений в порушення п. 2 ст. 328 Ц України, яким встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно п. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За таких обставин, договір купівлі-продажу від 07.10.2003 року підлягає визнанню недійсним, відповідно до ст.. 207 ГК України.

Відповідно до вищевикладеного, право власності на нежилий будинок, що знаходиться по вул. Предславинський, 34-б в м. Києві, загальною площею 1 753,2 кв. м, до ТОВ “САС” не перейшло,  у зв'язку із чим зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Щодо порушення інтересів держави при поданні позову та обґрунтування права прокуратури на позов суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України представництво інтересів держави у суді покладається на органи прокуратури.

Прокуратура згідно рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 р. по справі №1-1/99 у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

В даному випадку порушення інтересів держави визначено прокуратурою як відчуження  державного майна з порушенням чинного законодавства. Обґрунтування звернення Заступника прокурора м. Києва з позовом до суду в інтересах держави також міститься в письмових поясненнях Прокуратури м. Києва.

Оскільки нежилий будинок, який був предметом зазначеного спірного договору купівлі-продажу, був колишньою поліклінікою Державного підприємства “Київський завод “Радар”, яке відноситься до сфери управління Міністерства промислової політики України, то воно перебувало на балансі Державного підприємства “Київський завод “Радар”.

Відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 25.03.2003 року № 116, здійснено корпоратизацію Державного підприємства “Київський завод “Радар” за результатами якої, підприємство було перетворено у Відкрите акціонерне товариство “Київський завод “Радар”.

На час вилучення майна із державної власності воно перебувало на балансі Державного підприємства "Київський завод "Радар", яке відносилось до сфери управління Міністерства промислової політики України. Безпідставне вилучення будівлі колишньої поліклініки ДП “Завод “Радар”, розташованої по вул. Предславинській, 34-б в м. Києві, із державної власності та позбавлення Міністерства промислової політики України можливості управляти цим майном та перебування майна у користуванні ТОВ “САС” порушує економічні інтереси держави, які пов'язані із правом державної власності, необхідністю виконання функцій держави, майнового забезпечення гарантованих Конституцією України прав громадян, зокрема - на охорону здоров'я та медичну допомогу (ст. 49 Конституції України).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що це є достатньою підставою для подачі позову в інтересах держави. Також обґрунтованим є визначення в якості державного органу, в інтересах якого заявлено позов, Міністерства промислової політики України, так як станом на момент відчуження нерухомого майна воно перебувало на праві повного господарського відання у Державного підприємства “Київський завод “Радар”, що знаходилося у сфері відання саме цього міністерства.

Той факт, що станом на день подання позову підприємство корпоратизоване, і у державній власності перебуває не безпосередньо його майно, а корпоративні права на це підприємство, не позбавляє прокуратуру права заявляти позов в інтересах Мінпромполітики України, так як корпоративні права є таким же об'єктом права, як і безпосередньо цілісний майновий комплекс.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції Прокуратурою м. Києва доведено свої позовні та апеляційні вимоги в повному обсязі належними та допустимими доказами, а тому вони підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, місцевий господарський суд не повно з'ясував всі обставини справи та не дав їм належної правової оцінки, невірно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі та є підставою для його скасування.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційне подання Заступника прокурора м. Києва задовольнити.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 20.07.2006 року у справі № 19/40 скасувати повністю.

3.          Прийняти нове, яким позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України до Акціонерного комерційного банку “ТАС-Комерцбанк” та Товариства з обмеженою відповідальністю ”САС”, за участю третіх осіб – Відкритого акціонерного товариства “Київський завод “Радар” та Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав комунальної власності на об'єкти нерухомого майна” про визнання недійсним договору та реєстраційного посвідчення задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилого будинку, що знаходиться по вул.. Предславинській, 34-Б в м. Києві, від 07.10.2003 року, б/н, укладений між Акціонерним комерційним банком “ТАС-Комерцбанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю ”САС”, та реєстраційне посвідчення від 20.10.2003 року, згідно якого вказаний нежилий будинок зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю ”САС” на праві колективної власності (запис у реєстровій книзі № 69П-101 за реєстровим номером 5577-п).

В зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю ”САС”, за участю третіх осіб – Акціонерного комерційного банку “ТАС-Комерцбанк” та Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав комунальної власності на об'єкти нерухомого майна” до Міністерства промислової політики України та Відкритого акціонерного товариства “Київський завод “Радар” про визнання права власності на будівлю відмовити повністю.

          Стягнути з Акціонерного комерційного банку “ТАС-Комерцбанк” (01032, м. Київ, вул.. Комінтерну, 30, код ЄДРПОУ 19356840, к/р 12003201000001 в Управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 300164) на користь державного бюджету 63,75 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр”.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”САС” (04116, м. Київ, вул.. В.Василевської, 18, кв. 20, код ЄДРПОУ 32494406, р/р 26004001012554 ВАТ “Перший Інвестиційний Банк”, МФО 300506) на користь державного бюджету 63,75 грн. державного мита та .59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр”.

4.          Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.

5.          Справу № 19/40 повернути до господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Вербицька О.В.

 Судді                                                                                          Коваленко В.М.

                                                                                          Дзюбко П.О.

05.12.06 (відправлено)