Ухвала

від 15.05.2014 по справі 28/422

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 28/422 Головуючий у 1-й інстанції: Смирнова Ю.М. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Господарського суду м. Києва від 19 лютого 2014 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Моноброк» до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноброк» (надалі за текстом - «ТОВ «Моноброк») звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000562320/1 від 21 липня 2004 р., яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування на 1 716 грн. та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 358 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 19 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ в Оболнському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19.04.2004 р. по 25.06.2004 р. посадовцями ДПІ в Оболонському районі проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Моноброк» за період з 01.01.2001 р. по 31.12.2003 р.

Результати перевірки оформлено актом № 895/23-202-25278959 від 25.06.2004 р.

Згідно цьому акту позивачем, серед іншого, порушено вимоги пункту 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 166, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР»), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на 1 716 грн.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

20 червня 2001 р. ТОВ «Моноброк» подало до ДПІ в Оболонському районі уточнюючу декларацію з податку на додану вартість за квітень 2001 р.

За даними цієї декларації позивачем зменшено суму бюджетного відшкодування на 1 000 грн., проте відповідна сума не відображена у рядку 3 Довідки про суми ПДВ, які збільшують або зменшують податкові зобов'язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах.

Крім того, у жовтні 2002 р. позивач відніс до податкового кредиту суму податку, сплаченого у складі вартості придбаних кондиціонерів у розмірі 716 грн.

Водночас, на думку відповідача, вартість цього товару не відноситься до складу валових витрат підприємства, оскільки кондиціонери не підлягають амортизації.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ в Оболонському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000562320/1 від 21 липня 2004 р., яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування на 1 716 грн. та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 358 грн.

У період спірних правовідносин спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. № 2181-III (надалі за текстом - «Закон № 2181-III»).

Згідно підпункту 15.1.1 пункту 15 статті 15 цього Закону за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Із матеріалів справи вбачається, що уточнюючу декларацію з податку на додану вартість за квітень 2001 р. ТОВ «Моноброк» подало до ДПІ в Оболонському районі 20 червня 2001 р.

Водночас, спірне податкове повідомлення-рішення винесено лише 21 липня 2004 р., тобто поза межами встановленого Законом № 2181-III строку, протягом якого контролюючим органом може бути прийнято рішення щодо визначення суми грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом - «Закон № 334/94-ВР») господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначає валові витрати виробництва та обігу, суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Тобто, визначальною ознакою валових витрат та податкового кредиту є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У контексті викладеного колегія суддів зазначає, що кондиціонери, сплачений у складі вартості яких ПДВ ТОВ «Моноброк» віднесло до податкового кредиту, призначені для забезпечення господарської діяльності позивача, а відтак слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення і в цій частині.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 19 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 22 травня 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.