Постанова

від 29.04.2014 по справі 2а-11402/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2014 року 14:56 № 2а-11402/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Донець Д.В.,

представника відповідача - Гаджиєв Р.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» до Державної податкової інспекції в Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» (далі - позивач, ТОВ «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна») до Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00018722-2 від 24.04.2012 року та №00018822-2 від 24.04.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2012 року скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.03.2014 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що для правильного вирішення даного спору суду слід взяти до уваги викладене у даній ухвалі, з урахуванням висновків податкового органу, наведених в акті перевірки, перевірити обставини, що входять до предмету доказування у справі.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, які складені за наслідками неправомірно проведеної перевірки та на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки у позивача наявні всі первинні документи, які супроводжували господарські операції, а тому підприємством правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати.

На думку позивача, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням норм податкового законодавства, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні, призначеному на 28.04.2014 року, судом допущено заміну неналежного відповідача Державну податкову інспекцію в Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на належного - Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві).

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 183 від 19.03.2012 р., направлення № 7522-2 від 19.03.2012 р., згідно з п.п.78.1.5, п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу Україниа проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт від 06.04.2012 № 1213/22-2/35619519 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

п.п. 4.1 ст. 4, п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 135.1, 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 22 068 226,00 грн., в тому числі, по періодах: І квартал 2010 року - 3 642 021 грн., ІІ квартал 2010 року - 2 144 523 грн., ІІІ квартал 2010 року - 2 826 653 грн., IV квартал - 2010 року - 3 461 349 грн., І квартал 2011 року 3 262 415 грн., ІІ квартал 2011 року - 3 039 626 грн., ІІІ квартал 2011 року - 3 039 626 грн.;

п. 5.1, п.п. 5.3.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2009 року на 1 420 414 грн.;

п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 4 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 139 978 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ в Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 00018722-2 від 24.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 174 972 грн, в тому числі 139 978 грн. за основним платежем та 34 994 грн. за штрафними санкціями;

№ 00018822-2 від 24.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 25 086 863 грн., в тому числі 22 068 226 грн. за основним платежем та 3 018 637 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач в порядку, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України, оскаржив їх до Державної податкової служби у м. Києві та Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 26.06.2012 року №3846/10/12-114 та рішенням Державної податкової служби України від 26.07.2012 року №13347/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги, податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, які на його думку, прийняті з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, що перевірявся, основним видом діяльності позивача був імпорт фармацевтичних препаратів та подальша оптова торгівля на території України, а також надання підприємствам-нерезидентам послуг з клінічних випробувань медичних препаратів. Підприємство роботи з клінічних випробувань медичних препаратів безпосередньо та самостійно не проводило, а залучало інші організації.

Перевіркою повноти визначення доходу за перевіряємий період податковим органом встановлено його заниження внаслідок наданих позивачем покупцям знижок після поставки продукції в сумі 86 665 688,74 грн.

Судом встановлено, що на формування цих показників мало вплив зменшення заборгованості покупців фармацевтичної та іншої продукції перед ТОВ «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна», що здійснювалось після поставки такої продукції.

Так, протягом 2010-2011 років підприємство укладало з покупцями фармацевтичної та іншої продукції типові договори.

На виконання умов зазначених договорів підприємство протягом 2010-2011 років доставляло покупцям фармацевтичну та іншу продукцію та надавало їм відповідні видаткові накладні.

Згідно наявних у матеріалах справи договорів з продажу фармацевтичної продукції (дистриб'юторські угоди) укладених між позивачем та покупцями, судом встановлено, що умовами цих договорів передбачено надання знижок, а саме: згідно п.6.4 Договорів з продажу фармацевтичної продукції передбачено, що Продавець на власний розсуд може час від часу надавати Покупцеві знижки на певну продукцію, що купується Покупцем. Умови знижок викладені в Додатках до цього договору.

Після поставки продукції підприємством укладались з покупцями акти узгодження заборгованості, в яких сторони домовлялися про надання так званої «дистриб'юторської додаткової знижки», зміст якої полягав у зменшенні заборгованості покупців перед ТОВ «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» за поставлену останнім продукцію, та на підставі зазначених актів узгодження заборгованості підприємство щоквартально складало так звані «розрахунки знижок», та на суми зазначених «знижок» підприємством зменшувались валові доходи за відповідні податкові періоди.

Всього позивачем надано знижок на суму 86 665 690 грн., в подальшому, вказані суми наданих знижок відображались у податковій звітності позивачем за відповідний період.

На думку податкового органу, акти узгодження заборгованості та розрахунки знижок, на підставі яких позивачем надано покупцям фармацевтичної продукції дистриб'юторської знижки не містять обов'язкових реквізитів, зокрема, не розкривають зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарських операцій, посад осіб покупців, відповідальних за здійснення господарських операцій, дати і місця їх складання, у зв'язку з чим позивач не мав права зменшувати валові доходи на суми заборгованості покупців за отриману фармацевтичну та іншу продукцію, яка була зменшена на підставі актів узгодження заборгованості між ТОВ «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» та такими покупцями.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За змістом п.п. 4.1.1 п. 4.1 цієї ж статті Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Аналогічні за змістом положення містяться й у пунктах 135.1, 135.4 статті 135, пункті 140.2 статті 140 Податкового кодексу України.

У пункті 3 Додатку 1 до договорів поставки передбачено умови надання знижок. Відповідно до п.3.1, Продавець надає покупцеві знижку 2% від Ціни щодо замовлень Продукції, зазначеної у Розділах 1, 2 Переліку цін.

Згідно з п.3.2 вказаних умов, Продавець надає покупцеві знижку: 2% від суми здійсненої оплати щодо продукції Розділу 1 та Розділу 2 Переліку цін, за умови, якщо Покупець здійснює оплату в термін не пізніше терміну оплати, зазначеного вп.7.2 цього Договору. Знижка надається за умови повної та своєчасної оплати відповідної видаткової накладної Покупцем.

Згідно з п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності до вимог зазначених норм, застосування знижок при реалізації продукції повинно передбачати економічний розрахунок розміру знижок, який буде прибутковим для товариства. Для перевірки товариством не надано жодного розрахунку економічно обґрунтованого розміру застосованих знижок.

Крім того, умовами знижок передбачено, що Продавець надає Покупцеві знижки за умови якщо Покупець досягає Щоквартальної цілі, якщо вона встановлена відповідно до п.2 додатку №1 до Договору.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б, зокрема, факт своєчасної оплати товарів, реалізація товарів конкретно обумовленими споживачами-лікарнями, що свідчить про те, що надання знижок не містить ознаки економічного підґрунтя, що в свою чергу, не може вплинути на заниження валового доходу, одержання якого не очікувалось.

Таким чином, з огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для здійснення перерахунку доходів, а саме, зменшення заборгованості покупців фармацевтичної та іншої продукції після здійснення поставки такої продукції за рахунок надання дистриб'юторської додаткової знижки на загальну суму 86 665 690 грн.

Іншою підставою для визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток стало неправомірне, за висновком відповідача, віднесення позивачем до складу валових витрат на оплату послуг з розробки та дизайну макетів сайту на суму 1 712 17,20 грн. Як стверджує відповідач, зазначені витрати за своєю правовою природою є витратами на придбання нематеріального активу, а відтак підлягають амортизації в порядку п.п. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, в силу вимог п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 названого Закону амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Згідно з визначенням, що міститься у п. 1.2 ст. 1 цього ж Закону нематеріальний актив - це об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

У пункті 1.3 Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади, затвердженого наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25.11.2002 року № 327/225, міститься визначення веб-сайту як сукупності програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет.

З огляду на положення ч.1 ст. 433 Цивільного кодексу України та ст. 8 Закону України «Про авторське право та суміжні права» веб-сайт належить до об'єктів права інтелектуальної власності (авторського права) як графічні, аудіовізуальні твори та комп'ютерні програми з базою даних до них.

Висновки податкового органу щодо придбання позивачем робіт з розробки веб-сайту, тобто права інтелектуальної власності, що в силу пп. 8.3.9 Закону № 334/94-ВР підлягають амортизації не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, оскільки позивачем не придбавались права інтелектуальної власності (веб-сайт), а отримувались послуги з розміщення логотипу та банеру на сайті , розробку макетів відповідно до рахунків-фактур.

Однак, позивачем не доведено та не надано належних доказів щодо підтвердження здійснення вказаних операцій, зокрема, доказів щодо оплати послуг, з яких визначається сума, що повинна оподатковуватись. Відтак, з огляду на зазначене, позивачем не підтверджено включення підприємством до складу валових витрат суму 171 217, 20 грн. у відповідному звітному періоді.

Також у перевіряємому періоді позивачем включено до складу валових витрат витрати на фуршетне обслуговування конференції, проживання в готелі в м. Києві «Готель Санк-Петербург» на суму 53 930 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач ставить під сумнів відображення у складі валових витрат позивача суму витрат на фуршетне обслуговування конференції з огляду на положення п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження понесених витрат з організацією конференції надано акти виконаних робіт.

Послуги по організації конференції, підтверджені первинними документами, які відносяться до складу валових витрат та становлять 25 000 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази пов'язаності придбаних позивачем послуг з харчування та проживання в сумі 28 930 грн. з веденням господарської діяльності підприємства, крім того у зв'язку з зазначеним судом неможливо перевірити дотримання позивачем вимог п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, віднесення витрат платника податку за рахунок вищевказаних операцій з урахуванням ліміту визначення відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Таким чином, з огляду на зазначене, позивачем не доведено правомірність формування витрат за фуршетне обслуговування конференції та проживання в готелі належними доказами, відтак, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для віднесення зазначених витрат до складу валових витрат.

Окрім того, як встановлено судом позивачем у перевіряємому періоді до складу валових витрат віднесено витрати у розмірі 3 723 373,23 грн., сплачені ним за проведення клінічних досліджень.

Зокрема, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи позивач надав послуги наступним особам: Глаксосміткляйн Рісерч Енд Дівелопмент відповідно до договору про контрактні дослідження та розробки від 07.03.2008 року, Джі Ес Кей Байолоджікалс СА, відповідно до Міжфірмового договору про проведення клінічних досліджень від 07.05.2008 року, Глаксосміткляйн Сервісіз Анлімітед, відповідно договору про контрактні дослідження та розробки від 25.03.2008 року.

На виконання вказаних договорів, позивачем було укладено з дослідниками/субдослідниками типові договори на виконання ними послуг по проведенню клінічних досліджень.

Згідно п. 2 вказаних договорів, Виконавець зобов'язується надавати послуги з дослідження та розробки з належною увагою та оперативністю з метою забезпечення того, щоб програма з дослідження та розробки була виконана на задоволення GSKSU, GSKRDL протягом часового періоду, узгодженого між сторонами для цієї програми з дослідження та розробки(а).

Виконавцю дозволяється домовитися з третьою особою, щоб вона взяла на себе виконання такої роботи відповідно до програми з дослідження та розробки, яку Виконавець не здатний виконати за допомогою своїх власних ресурсів.

В матеріалах справи наявні договори з проведення випробувань, предметом яких є надання послуг щодо забезпечення проведення клінічних випробувань (клінічних досліджень) лікарських засобів у відповідності до протоколу випробувань . Також в предметі договорів зазначено: назва випробування, код випробування, досліджуваний лікарський засіб, виробник препарату, ініціатор випробування, клінічна база, досліджувані - пацієнти та/або здорові добровольці. Послуги приймаються згідно актів приймання-передачі (надання) послуг.

Відповідно до п. 1.2 Порядку проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань , затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.02.2006 року № 66 (далі - Порядок), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, вказаний порядок установлює основні вимоги до проведення клінічних випробувань лікарських засобів, які можуть проводитись на пацієнтах (добровольцях) за повною або скороченою програмою, у тому числі до випробувань біодоступності/біоеквівалентності, а також міжнародних багатоцентрових клінічних випробувань.

Згідно п. 3.5 Порядку, організація, проведення, збір даних, документування та перевірка результатів клінічного випробування виконуються відповідно до вимог, установлених цим Порядком, у відповідності до стандартних операційних процедур.

Досліджуваний лікарський засіб використовується тільки відповідно до затвердженого протоколу випробування (п.3.7. Порядку).

Згідно з п. 2.30 Порядку, протокол клінічного випробування - документ, який описує завдання, методологію, процедури, статистичні аспекти та організацію клінічного випробування, а також, як правило, раніше отримані дані щодо досліджуваного лікарського засобу та обґрунтування випробування.

Висновок щодо проведення клінічного випробування надається Центром. Для одержання висновку щодо проведення клінічного випробування лікарського(их) засобу(ів) заявником подаються до Центру документи (матеріали клінічного випробування), що визначені у п.4.1 Порядку.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів, позивачем надано копії актів виконаних робіт, договори з дослідниками/субдослідниками, однак з аналізу зазначених документів вбачається, що позивачем не надано суду всіх договорів та первинних документів щодо підтвердження наданих послуг, для встановлення змісту зазначених операцій, переліку послуг, які були надані, які саме дослідження виконувалися, протоколи клінічних випробувань, докази щодо визначення вартості наданих послуг та за якими критеріями.

Також, досліджуючи наявні документи у справі, позивачем не надано суду доказів щодо надання права дослідникам здійснювати організацію, проведення, документування клінічного випробування.

З врахуванням викладеного, позивачем не доведено правомірність заниження ним валових витрат у вказаній вище сумі в зв'язку з проведенням клінічних випробувань в перевіряємому періоді, а відтак суд погоджується з висновком податкового органу про донарахування позивачу податку на прибуток в цій частині.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємому періоді отримував послуги у ТОВ «Аксис Груп» (код ЄДРПОУ 34003381) з проведення клінічних випробувань.

З акту вбачається, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту згідно наданих до перевірки документів за період з 01.10.2009 року по 30.09.2011 року відповідачем встановлено його завищення на суму 139 978 грн., а тому відповідачем не визнано право позивача на податковий кредит за операціями з ТОВ «Аксис Груп».

Як підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «Аксис Груп» укладено договір №35 від 24.03.2008 року, відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Аксис Груп») зобов'язувався надавати Замовнику послуги щодо забезпечення проведення клінічних випробувань (клінічних досліджень) лікарських засобів у відповідності до протоколу клінічних випробувань.

Згідно п. 1.2 Договору, особливості надання послуг щодо кожного конкретного випробування, зокрема, назва і параметри такого випробування, вартість, строки і порядок надання відповідних послуг, визначаються сторонами у Додатках-завданнях, які становлять невід'ємну частину цього Договору. До кожного Додатку-завдання додається протокол випробування з можливим додатками до нього, який також становить невід'ємну частину цього Договору.

Відповідно до п.п. 3.1-3.2 Договору, вартість послуг за цим договором щодо кожного окремого випробування визначається в розрахунку на місяць надання послуг у відповідних Додатках-завданнях.

Послуги за цим Договором оплачуються щомісячно на підставі рахунків Виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання Сторонами та скріплення печатками акут приймання-передачі послуг за відповідних місяць та одержання рахунку.

В підтвердження придбаних послуг за договором №35 від 24.03.2008 року, позивачем надано суду акти виконаних робіт зі звітами, податкові накладні.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п 7.2.6. п.7.2 ст. Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано на виконання та підтвердження виконання договірних зобов'язань за операціями з ТОВ «Аксис Груп», оскільки не надано передбачених договором документів, зокрема, додатків до Договору, що є невід'ємними частинами Договору та з яких можливо встановити, зокрема, назву і параметри випробування, строки і порядок надання відповідних послуг, розрахунки за надані послуги, також не надано протокол випробування, що також є невід'ємною частиною договору, який підписується сторонами.

Отже, судом встановлено, що вчинені господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки, відповідачем отримано акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 11.03.2011 року № 497/23-12/34003381 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Аксис Груп» (код ЄДРПОУ 34003381) в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за вересень 2010 року.

Згідно вказаного акту, з метою отримання копій документів, що підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Аксис Груп» з ТОВ «Оптдевайс» на адресу ТОВ «Аксис Груп» (код ЄДРПОУ 34003381) податковим органом направлено лист № 1347/10/23-12 від 18.02.2011 року про надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Оптдевайс» (код ЄДРПОУ 36900457). Лист повернувся з відміткою пошти - «за вказаною адресою не проживає».

У зв'язку з чим, співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складено акт про встановлення місцезнаходженням від 02.03.2011 року.

Крім того, в провадженні СВ ПМ ДПА у Київській області знаходиться кримінальна справа №08-3846, порушена за фактом ухилення від сплати податків директором ТОВ «ДООРС» ОСОБА_4 в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а також за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Техавтокомплект» та ТОВ «Оптдевайс» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Суд зазначає, що посилання позивача на те, що вищевказана інформація отримана відповідачем не може виступати належними доказами, є слушними, оскільки не підтверджується фактичними доказами, в той час, позивачем не доведено та не надано інших достатніх та належних доказів, які підтверджували б реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит за спірними господарськими операціями, а наявні первинні документи позивача не підтверджують реальний характер здійснення господарської операції, тому не є належними документами на підтвердження права позивача на податковий кредит по даній господарській операції.

Самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що послуги не були надані чи виконані, крім того, позивачем не надано суду жодного доказу використання отриманих послуг у власній господарській діяльності та здійснення оплати за отримані послуги, посилаючись лише на акти виконаних робіт та звітами до них та копії вище зазначеного договору.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки встановлені відповідачем порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення № 00018722-2 від 24.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 174 972 грн. та № 00018822-2 від 24.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 25 086 863 грн., а тому, підстав для визнання їх протиправними та скасування у суду не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи ту обставину, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість прийняття спірних рішень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 07.05.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко