Постанова

від 14.05.2014 по справі 5004/971/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 5004/971/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівКостенко Т.Ф., Фролової Г.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиКовельської міської організації профспілки працівників освіти і науки, м. Ковель, Волинська обл. на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 року у справі за заявою про господарського суду Волинської області Ковельської міської організації профспілки працівників освіти і науки, м. Ковель, Волинська обл. розстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 20.08.2012 року за позовомПідприємства теплових мереж "Ковельтепло", м. Ковель, Волинська обл. доКовельської міської організації профспілки працівників освіти і науки, м. Ковель, Волинська обл. простягнення 263 629, 83 грн.

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Підприємство теплових мереж "Ковельтепло" (далі за текстом - ПТМ "Ковельтепло") звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Ковельської міської організації профспілки працівників освіти і науки про стягнення 263 629, 83 грн., з яких 130 524, 21 грн. основного боргу, 130 524, 21 грн. пені, нарахованої за період з 01.02.2012 року по 31.07.2012 року у розмірі 1% за кожен день прострочення, 588, 85 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2011 року по червень 2012 року, 1 992,56 грн. 3% річних, нарахованих за період з 16.11.2011 року по 10.08.2012 року.

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.08.2012 року позовні вимоги задоволено повністю: присуджено до стягнення з Ковельської міської організації профспілки працівників освіти і науки на користь ПТМ "Ковельтепло" 130 524, 21 грн. заборгованості, 130 524, 21 грн. пені, 588, 85 грн. інфляційних нарахувань та 1 992, 56 грн. 3 % річних, а всього 263 629, 83 грн. та судовий збір.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 року залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2013 року рішення господарського суду Волинської області від 20.08.2012 року було змінено в частині стягнення пені та 3 % річних, судових витрат; в решті рішення залишено без змін, резолютивну частину викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Ковельської міської організації професійної спілки працівників освіти і науки на користь ПТМ "Ковельтепло" 130 524, 21 грн. боргу, 588, 85 грн. інфляційних нарахувань, 1 837, 02 грн. 3% річних, 7 253, 33 грн. пені, всього - 140 203, 41 грн., 2 804, 07 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовити."

26.11.2012 року господарським судом Волинської області видано наказ про примусове виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 року.

04.12.2013 року постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції при примусовому виконанні наказу № 5004/971/12-1 від 26.11.2012 року накладено арешт на кошти боржника в межах суми 143 007,48 грн., що містяться на рахунках у ПАТ "Укрсоцбанк", АТ "Укрексімбанк", ПАТ "ВеейБі Банк".

24.12.2013 року до господарського суду Волинської області надійшла заява Ковельської міської організації профспілки працівників освіти і науки про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Волинської області від 20.08.2012 року та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 року в порядку ст. 121 ГПК України, в якій відповідач просив суд надати Ковельській міській організації профспілки працівників освіти і науки розстрочку у виконанні рішення господарського суду Волинської області від 20.08.2012 року в редакції згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 року шляхом встановлення сплати щомісячного платежу у розмірі 18 550, 88 грн., що становитиме 6 місяців з розрахунку повної сплати боргу перед ПТМ "Ковельтепло" та зняти арешт з рахунків у ПАТ "ВеейБі Банк".

Ухвалою господарського суду Волинської області від 27.12.2013 року залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 року у задоволенні заяви Ковельської міської організації професійної спілки працівників освіти і науки про розстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 20.08.2012 року та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 року у справі № 5004/971/12 за позовом ПТМ "Ковельтепло" до Ковельської міської організації професійної спілки працівників освіти і науки про стягнення 263 629, 83 грн. та зняття арешту з рахунків у ПАТ "ВеейБі Банк" відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, боржником не доведено обставини об'єктивної неможливості виконання рішення суду, які б могли бути підставою для надання розстрочки виконання рішення суду, наведені боржником підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище, за змістом статті 121 ГПК України не є обставинами, котрі ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у встановленому господарським судом способом; щодо вимог заявника про зняття арешту з рахунків суди зазначили, що в межах розгляду заяви про розстрочку виконання рішення дана процесуальна дія є неможливою.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Ковельська міська організація профспілки працівників освіти і науки звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 27.12.2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 року і прийняти нове рішення у цій справі, яким надати розстрочку у виконанні рішення господарського суду Волинської області від 20.08.2012 року у редакції згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 року шляхом встановлення сплати щомісячного платежу у розмірі 18 000 грн., що становитиме до 3-х місяців з розрахунку повної сплати боргу перед ПТМ "Ковельтепло" та зняти арешт з рахунків у ПАТ "ВеейБі Банк".

ПТМ "Ковельтепло" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Розпорядженням від 12.05.2014 року № 03-05/514 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Сибіга О.М., судді - Костенко Т.Ф., Фролова Г.М.

Сторін згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заяву Ковельської міської організації профспілки працівників освіти і науки мотивовано тим, що відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі та наявністю в нього ряду фінансових зобов'язань перед іншими організаціями і підприємствами, а тому він не має змоги виконати судове рішення у повному обсязі і відразу.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9 роз'яснено, що підставою розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому розстрочку виконання рішення господарський суд має надавати лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення (ухвалу) у встановлений строк.

Таким чином, вищезазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Отже, виходячи з приписів процесуального закону, розстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише у виняткових випадках, тобто за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Крім того, слід мати на увазі, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Так, досліджуючи фінансовий стан боржника, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що надходження коштів з 01.09.2012 року по 01.12.2013 року становить 344. 600 грн., а як вбачається зі звіту про фінансові результати стягувача за 9 місяців 2013 року підприємство отримало збитки на суму 3 763 тис. грн.

Станом на 01.12.2013 року заборгованість споживачів за теплову енергію перед ПТМ "Ковельтепло" становить 6 217, 5 тис. грн., в тому числі інші споживачі 1 050 тис. грн., з яких борг Ковельської міської організації профспілки працівників освіти і науки становить 146, 3 тис. грн. Заборгованість ПТМ "Ковельтепло" за спожитий природний газ станом на 01.12.2013 року становить 14 880, 6 тис. грн.

Разом з тим, вирішуючи питання про надання розстрочки виконання рішення, суд враховує не тільки матеріальне становище боржника, але і матеріальні інтереси стягувача, оскільки невиконання протягом тривалого часу зобов'язання перед своїм контрагентом за договором та рішенням суду порушує і матеріальні інтереси стягувача та може призвести до негативних наслідків для нього.

Враховуючи вищезазначене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що складне фінансове становище боржника, за змістом статті 121 ГПК України не є обставинами, котрі ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у встановленому господарським судом способом, а відтак не виступають підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що вказані в заяві підстави для розстрочки виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, які надають підстави для розстрочки виконання судового рішення, оскільки важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Також щодо вимоги відповідача про зняття арешту з його рахунків у ПАТ "ВеейБі Банк" суд касаційної інстанції вважає, що господарські суди попередніх інстанцій правомірно відзначили, що арешт на кошти відповідача було накладено органами ДВС в порядку виконання судового рішення, а тому зняття такого арешту можливе лише у порядку та у спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження", а правомірність його накладення може бути предметом розгляду судом в порядку окремого провадження; до того ж, а ні Законом України "Про виконавче провадження", а ні Господарським процесуальним кодексом України не передбачено зняття арешту з рахунків боржника у випадку надання розстрочки виконання рішення суду.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні заяви про надання розстрочки виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 року з огляду на те, що місцевим та апеляційним господарськими судами було надано належну оцінку доказам та дійсним обставинам справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи Ковельської міської організації профспілки працівників освіти і науки відповідача, викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, носять загальний характер та зводяться до вільного тлумачення правових норм.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 року у справі № 5004/971/12 - залишити без змін.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді: Т.Ф. Костенко

Г.М. Фролова