Ухвала

від 21.05.2014 по справі 2а-26016/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2014 р. м. Київ К/9991/11248/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Грейн Корн" (далі - Товариство)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.11.2011

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012

у справі № 2а-26016/10/0570

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька (далі - ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.03.2010 № 0000312341/0 (від 14.05.2010 № 0000312341/1, від 27.01.2010 № 0000312341/2, від 29.09.2010 № 0000312341/3), від 09.03.2010 № 0000302341/0 (від 14.07.2010 № 0000302341/1, від 27.01.2010 № 0000302341/2 та від 29.09.2010 № 0000302341/3).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.11.2011 позов задоволено частково; податкові повідомлення-рішення від 09.03.2010 № 0000312341/0, від 14.05.2010 № 0000312341/1, від 27.01.2010 № 0000312341/2, від 29.09.2010 № 0000312341/3 визнано недійсними в частині нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 304 074,97 грн. за основним платежем та 152037,48 грн. за штрафними санкціями; податкові повідомлення-рішення від 09.03.2010 № 0000302341/0, від 14.07.2010 № 0000302341/1, від 27.01.2010 № 0000302341/2 та від 29.09.2010 № 0000302341/3 визнано недійсними в частині визначення Товариству податку на прибуток у сумі 355321,80 грн. за основним платежем та 304491,59 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено у повному обсязі.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та задовольнити позов у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2009, оформлену актом від 24.02.2010 № 565/23-2/34534450. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.03.2010:

№ 0000302341/0, за яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 7 272 682 грн. (у тому числі 4 029 889 грн. за основним платежем та 3 242 793 грн. за штрафними санкціями);

№ 0000312341/0, згідно з яким Товариство зобов'язано сплатити ПДВ у сумі 3 901 473 грн. (у тому числі 2 600 982 грн. за основним платежем та 1 300 491 грн. за штрафними санкціями).

У процедурі апеляційного узгодження зазначених податкових зобов'язань ДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.07.2009:

№ 0000302341/2 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 6 998 937 грн. (у тому числі 4 029 889 грн. за основним платежем та 2 969 048 грн. за штрафними санкціями);

№ 0000312341/2, згідно з яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 3 901 473 грн. (у тому числі 2 600 982 грн. за основним платежем та 1 300 491 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для зазначених донарахувань став висновок податкового органу про незаконне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Данко», товариством з обмеженою відповідальністю «ТФ Престиж Груп», товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс».

Зокрема, як на мотив для виключення з податкового обліку позивача валових витрат та податкового кредиту, сформованих за наслідками придбання Товариством насіння соняшника у товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Данко» за договором від 09.06.2008 № 21/08, податкова інспекція послалася на здійснення платником цієї операції поза межами його господарської діяльності з огляду на продаж цього товару через незначний проміжок часу за ціною нижчою ціни його придбання.

Надаючи правову оцінку цьому епізодові, суди обох попередніх інстанцій виходили з такого.

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв у період виконання розглядуваної операції) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених законодавчих приписів випливає, що однією з визначальних умов виникнення у платника права на формування валових витрат та податкового кредиту є придбання товарів, робіт, послуг з метою їх використання у господарській діяльності.

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, для цілей оподаткування кваліфікуючою ознакою господарської діяльності є її спрямованість на отримання прибутку, що, в свою чергу, передбачає наявність у платника відповідної мотивації при вступі у господарські правовідносини з іншими суб'єктами господарювання. Наведене обумовлює необхідність оцінки обґрунтованості податкової вигоди платника з урахуванням наявності ділової мети у діях платника на підставі аналізу перспективи отримання прибутку та об'єктивного встановлення розумної можливості позитивних змін економічного стану платника.

При цьому слід зазначити, що власне збитковість господарської діяльності не є ознакою відсутності розумних цілей економічного характеру у господарської операції, якщо така збитковість обґрунтована об'єктивними економічними причинами.

Втім у справі, що переглядається, суди за наслідками дослідження умов придбання та подальшого продажу товарів не виявили причин економічного характеру, які б обумовили здійснення Товариством вказаних збиткових операцій. У процесі розгляду цієї справи позивачем не було подано будь-яких доказів на підтвердження існування обставин (як-от - зміна ринкової кон'юнктури, втрата товаром споживчих властивостей, необхідність мінімізації збитків тощо), що вплинули б на ціноутворення та обумовили б необхідність продажу спірного товару за ціною нижчою його собівартості.

На підставі цього суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що у даному випадку дії платника, які мали наслідком отримання ним негативного фінансового результату, не мали розумних економічних причин; у зв'язку з цим суди правомірно кваліфікували спірні господарські операції як такі, що не відповідають критерію ділової мети, та не підлягають врахуванню у податковому обліку Товариства.

Підставою для невизнання права позивача на формування податкового кредиту та валових витрат по операціям з придбання сільськогосподарської продукції у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «ТФ Престиж Груп» податковою інспекцією зазначено безтоварний характер цих операцій. При цьому ДПІ посилається на те, що:

договір поставки від 05.04.2008 № 5-04/08 від імені товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ Престиж Груп» було підписано не особою, яка значилася директором цієї юридичної особи (Дмитренко П.В.), а Мироненком В.В., який взагалі не був працівником названого товариства;

у названого постачальника відсутнє майно, основні фонди, виробничі потужності та персонал для виконання розглядуваних поставок;

податкові накладні складалися цим контрагентом після анулювання його реєстрації платником ПДВ;

подані позивачем товарно-транспортні накладні (складенням яких оформлювалося перевезення товару) не відповідають змісту розглядуваних операцій, позаяк вантажовідправником у цих товаросупровідних документах вказано позивача (який виступав покупцем товару), а одержувачами - інших осіб.

Аналізуючи наведені обставини у сукупності, апеляційний суд, керуючись правилами формування податкового кредиту, наведеними у пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , та правилами формування валових витрат, викладеними у підпункті 5.2.1 пункту 5.2, підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дійшов цілком об'єктивного висновку про те, що виконання цих операцій не підтверджується необхідними первинними документами, які оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства та містять достовірну інформацію про зміст цих операцій та її учасників; у зв'язку з цим суд апеляційної інстанції правомірно підтримав правову позицію податкового органу по розглядуваному епізоду.

Невідповідність сформованих валових витрат та податкового кредиту критерію документальної підтвердженості стала підставою і для невизнання права позивача на формування даних податкового обліку по операціям з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс». Адже, як зазначили суди, Товариством не подано належних доказів на підтвердження факту зберігання, транспортування товару, прийняття його за кількістю та якістю у процесі виконання поставок.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом формування податкового кредиту та зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції цілком правомірно відмовив у задоволенні позову Товариства.

Доводи заявника касаційної скарги спрямовані на переоцінку встановлених обставин справи та оцінених доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, а відтак підлягають відхиленню.

У зв'язку з цим Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду та задоволення касаційних вимог.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Грейн Корн" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 у справі № 2а-26016/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько