Постанова

від 17.01.2012 по справі 2а-26016/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 року справа №2а-26016/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрченко В.П.

суддів Старосуда М.І. , Чебанова О.О.

при секретарі судового засідання Крамській С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька та товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Корн» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Корн» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09.03.2010р. № 0000312341/0, від 14.05.2010р. № 0000312341/1, від 21.07.2010р. № 0000312341/2, від 29.09.2010р. № 0000312341/3, від 09.03.2010р. № 0000302341/0, від 14.05.2010р. № 0000302341/1, від 21.07.2010р. № 0000302341/2, від 29.09.2010р. № 0000302341/3, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2011 задоволено частково позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Корн» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька, визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька від 09.03.2010 р. № 0000302341/0, від 14.05.2010 р. № 0000302341/1, від 21.07.2010 р. № 0000302341/2, від 29.09.2010р. № 0000302341/3 про нарахування податку на прибуток на суму 355 321,18 грн. - за основним платежем та 304 491,59 грн. - за штрафними санкціями. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодились позивач та відповідач, подавши апеляційні скарги, в яких зазначено про порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Корн» задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складений акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного ті іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2009 р. від 24.02.2010р. № 565/23-2/34534450 (а. с. 23 - 77, том 1), на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 09.03.2010р. № 0000302341/0, яким позивачу за порушення п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» нараховане податкове зобов'язання на суму 7 272 682,00 грн., в тому числі за основним платежем з податку на прибуток в сумі 4 029 889,00 грн. та на підставі пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181 -III застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 242 793,00 грн.;

- від 09.03.2010р. № 0000312341/0, яким позивачу за порушення пп. 7.2.1., 7.2.4., 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.4.1., абз. 1 пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 600 982,00 та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 300 491,00 грн., всього 3 901 473,00 грн. (арк. справи 21,22, том 1).

Після адміністративного оскарження позивачем, рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Донецька від 07.05.2010р. № 18081/10/25-012-1 скаргу позивача залишено без задоволення та за результатами її розгляду прийняті відповідні податкові повідомлення - рішення від 14.05.2010р. № 0000302341/1 в сумі 4 029 889,00 грн. основного платежу та 3 242 793,00 грн. штрафних санкцій, від 14.05.2010р. № 0000312341/1 в сумі 2 600 982,00 грн. основного платежу та 1 300 491,00 грн. штрафних санкцій. Рішенням ДПА у Донецькій області від 15.07.2010р. № 12113/25-013-5 скаргу позивача задоволено частково, а саме, скасовано податкове повідомлення - рішення від 09.03.2010 р. № 0000302341/0 та від 14.05.2010р. № 0000302341/1 з податку на прибуток у частині штрафних санкцій у сумі 273 745,00 грн. За результатами розгляду прийнято податкові повідомлення - рішення: від 21.07.2010р. № 0000302341/2 в сумі 4 029 889,00 грн. основного платежу та 2 969 048,00 грн. штрафних санкцій; та від 21.07.2010р. № 0000312341/2 в сумі 2 600 982,00 грн. основного платежу та 1 300 491,00 штрафних санкцій. Рішенням ДПА у України від 24.09.2010 р. № 9803/6/25-0515 скаргу позивача (з урахуванням рішення ДПА у Донецькій області) залишено без задоволення, та прийняті податкові повідомлення - рішення від 29.09.2010р. № 0000302341/3 в сумі 4 029 889,00 грн. основного платежу та 2 969 048,00 грн. штрафних санкцій та від 29.09.2010р. № 0000312341/3 в сумі 2 600 982,00 грн. основного платежу та 1300 491,00 штрафних санкцій.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем завищено валові витрати на суму 16119554 грн. за 2008 та 9 місяців 2009 року. Суть порушення зазначена в тому, що до проведення перевірки позивачем не надані первинні документи, що підтверджують валові витрати по рядку 04.1. декларації за 3 квартал 2009 р. на суму 427567,00 грн. У зв'язку з тим, що підприємством не відображені валові витрати по рядку 04.1. декларації за півріччя 2009 р. в сумі 219258,00 грн., завищення витрат наростаючим підсумком за 9 місяців 2009р. складає 208309,00 грн. Порушення встановлено шляхом співставлення даних зворотно-сальдових відомостей по рахункам 28.1, 63.1, 377, 311, 313, 6852, первинних документів з даними декларації з податку на прибуток. Визначити, по яких саме контрагентам не підтверджені валові витрати за 9 місяці 2010р. не видається можливим у зв'язку з виявленням порушення по підсумковим даним бухгалтерського і податкового обліку.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З таких підстав, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог в цій частині. Позивач не підтвердив право на формування валових витрат в сумі 208309,00 грн., у зв'язку з чим податковим органом правомірно визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 52077,00 грн.

Крім того, як зазначено в акті перевірки, - позивачем, в порушення п.п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», включено до складу валових витрат вартість насіння соняшника, яке було реалізоване за цінами нижчими, ніж ціна його придбання. (п. «б» п. 1 п.п.3.1.2 акт у перевірки).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору № 21/08 від 09.06.08 р. позивач придбав у ТОВ АП «Данко» 300 тон насіння соняшника по ціні 1583,33 грн. за тону, та в подальшому реалізував його ПП «Ивр-Агро» за договором № 40 від 27.10.08 р. по ціні 1002,91 грн. за тону внаслідок чого отримав збиток у розмірі 174127,00 грн.

Договори поставки підтверджуються первинними документами, а саме: податковими та видатковими накладними, довіреностями на отримання товару.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під господарською діяльністю у розумінні п. 1.32. ст. 1 наведеного Закону розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт придбання насіння соняшника та реалізація його у тому ж самому податковому періоді за цінами значно меншими ніж ціна придбання є підтвердженням того, що підприємство не мало наміру використовувати його у власній господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що насіння соняшника позивач отримав від ТОВ «Аграрне підприємство «Данко» 16.10.2008 р., та через 11 днів, після отримання товару, а саме, 27.10.2008 р. позивач уклав договір з ПП «ИВР-Агро» на продаж насіння соняшника. Фактично угода виконана 27.10.2008 року, що підтверджується первинними документами по справі. Суд першої інстанції правильно зазначив, що позивач безпідставно, всупереч положенням п. 1.32 ст. 1 та п. 5.1 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», відніс суму 174127,00 грн. (різницю між ціною придбання та ціною продажу товарів) до складу валових витрат, оскільки факт придбання товару для використання у господарській діяльності не підтверджується, тому що вказана операція є збитковою.

Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». (п. «в» п. 1 п.п.3.1.2). Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено заниження податку на прибуток в сумі 503958,00 грн. внаслідок завищення позивачем валових витрат у І півріччі 2008 р. на суму 2015831,00 грн., а також завищення податкового кредиту на суму 403166,18 грн. по операціям з ТОВ «ТФ Престиж Груп». В акті зазначено, що порушення сталось в зв'язку з включення до складу валових витрат вартості насіння соняшника, ячміня, пшениці 2-6 кл. за нікчемними правочинами, без товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості, погодження та сертифікатів виробника, та крім того, перевіркою встановлено, що ОСОБА_2, який є одночасно засновником, директором та бухгалтером ТОВ «Інтеріон Люкс» первинні документи не підписував, поставку товару не здійснював.

З акту перевірки вбачається, що відповідно до даних АС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту», встановлено, що у період з 01.01.2008 р. по 01.06.2008 р. чисельність працюючих ТОВ «ТФ Престиж Груп» становить 1 особа (керівник), основні фонди відсутні, складські, торгівельні виробничі та інші приміщення відсутні. Згідно інформаційної довідки ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 16.02.2010 р. № 1391/7/23-722 (а. с. 18 -185, т. 9), останній звіт з ПДВ ТОВ «ТФ Престиж Груп» надавався 18.03.2008р. за лютий 2008 р., звітність по податку на прибуток не надавалася з моменту реєстрації, свідоцтво платника ПДВ № 100028917 анульоване 08.05.2008 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено договір постачання з ТОВ «ТФ Престиж Груп» № 5-04/08 від 05.04.2008 р. (а.с. 92 том 1) на постачання насіння соняшника 500 т, пшениці фуражної 700 т, ячменя 200 т. Позивачем включено до складу валових витрат у І півріччі 2008 р. суму 2015831,00 грн. на підставі приходних накладних та податкових накладних (а.с. 62-139 том 9). Розрахунки здійснено готівкою через підзвітних осіб ТОВ «Грейн Корн», що підтверджується звітами про використання коштів та квитанціями до прибуткового касового ордера (а. с. 140-163, том 9). Відповідно до умов договору (п.3.1.) поставка товару здійснюється транспортом продавця, тобто ТОВ «ТФ Престиж Груп».

Суд апеляційної інстанції зазначає, що анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «ТФ Престиж Груп» з 08.05.2008 року не дає права на формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість. Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим платниками податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. З дати анулювання реєстрації платника ПДВ такий платник втрачає право на виписування податкових накладних.

Як вбачається з акту перевірки, позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту суми, які сформовані по податковим накладним, що виписані ТОВ «ТФ Престиж Груп» вже після анулювання реєстрації платника ПДВ, а саме: від 08.05.2008р. № 110 на суму 28 494,72 грн. з ПДВ, від 12.05.2008р. № 113 на суму 39 762,24 грн. з ПДВ,від 13.05.2008р. № 115 на суму 130 774,80 грн. з ПДВ, від 16.05.2008р. № 116 на суму 90 314,16 грн. з ПДВ, від 17.05.2008р. № 117 на суму 32 214,00 грн. з ПДВ, від 24.05.2008р. № 128 на суму 109 373,82 грн. з ПДВ, від 27.05.2008р. № 130 на суму 79 028,52 грн. з ПДВ, від 29.05.2008р. № 133 на суму 84 583,92 грн. з ПДВ. Всього 594546,20 грн., у т.ч. ПДВ - 99 091,03 грн.

Таким чином незаконно позивачем до складу валових витрат включені витрати в сумі 594546,20 грн. та до складу податкового кредиту включено 99091,03 грн. після анулювання свідоцтва платника ПДВ його контрагенту - ТОВ «ТФ Престиж Груп».

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що підлягають виключенню зі складу валових витрат витрати в сумі 594546,20 грн. та зі складу податкового кредиту сума ПДВ 99091,03 грн., за податковими накладними, виписаними ТОВ «ТФ Престиж Груп» після анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляції податкового органу, що, позивачем безпідставно сформовано кредит взагалі по фінансово-господарським операціям з ТОВ «ТФ Престиж Груп».

Як вбачається з товарно-транспортних накладних, - вантажовідправником товару було підприємство ТОВ «Грейн-Корн», тобто покупець, а не продавець. Вантажоотримувачем товару - інші контрагенти позивача. (а.с. 220-232 том 7). Тобто, дані товарно-транспортні накладні не підтверджують фактичну поставку товару позивачу від ТОВ «ТФ Престиж Груп».

Крім того, як вбачається з рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 травня 2008 року по справі № 2-1576/0, дана справа розглядалась за позовом громадянина ОСОБА_3, який стверджував, що протоколом № 2 від 27.02.2008 року зборів засновників ТОВ «ТФ Престиж Груп» на посаду директора був призначений ОСОБА_4 Лише 7 травня 2008 року, відповідно до прийнятого рішення ОСОБА_4 - звільнений. (а.с.2 том 11). Як вбачається з договору № 5-04/08 від 5 квітня 2008 року, він підписаний громадянином ОСОБА_3 Крім того, з вказаного рішення вбачається, що ОСОБА_3 звертався до суду не як представник ТОВ «ТФ Престиж Груп», а як фізична особа, а позов було ініційовано проти цього товариства.

Тобто, на момент підписання договору № 5-04/08, директором товариства був призначений ОСОБА_4, але в договорі зазначено, що він укладений директором ОСОБА_3 Крім того, з вказаного рішення вбачається, що саме ОСОБА_3 стверджував в суді, що печатка та інші документи товариства знаходяться у ОСОБА_4 Разом з тим, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури підписані ОСОБА_3 та скріплені печаткою цього товариства. Враховуючи, що податковим органом встановлено, що на підприємстві працювала одна особа, а громадянин ОСОБА_4 було звільнено після винесення судового рішення, тобто, після 07.05.2008 року, то можна зробити висновком, що ОСОБА_3 взагалі не був працівником цього підприємства. Суду не надано підтвердження повноважень ОСОБА_3 на підписання будь-яких документів від імені ТОВ «ТФ «Престиж Груп». (а.с.60-139 том 9).

Вказані документи обґрунтовано визнано податковим органом такими, що не підтверджують виконання господарської операції, а тому суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено договори з ТОВ «Інтеріор Люкс» в особі директора ОСОБА_2 на постачання:

насіння соняшника, № 01-07/09 від 01.07.2009 р.;

пшениці фуражної 2, 3, 4, 5 та 6 класів, № 02-07/09 від 02.07.2009р.;

ячменю фуражного. № 06-07/09 від 06.07.2009 р.;

насіння соняшника, № 01-06/09 від 01.06.2009 р.;

пшениці фуражної 2, 3, 4, 5 та 6 класів, № 03-06/09 від 03.06.2009 р.;

сорго, № 04-06/09 від 03.06.2009 р.;

ячменю фуражного № 05-06/09 від 04.06.2009 р.;

насіння соняшника, № 5-04/08 від 05.04.2008 р.; (арк. справи 78-93, том 1).

Відповідно до умов договорів поставка товару здійснюється транспортом за рахунок продавця. На виконання цих угод позивач придбав у ТОВ «Інтеріор Люкс» зернових у кількості 12845 тон на загальну суму 16728 654,00 грн. з ПДВ. Розрахунки проводилися готівковими коштами, а саме працівника підприємства отримували готівку під звіт, про що після закупівлі надавали авансові звіти з прибутковими касовими ордерами, які підписані директором ТОВ «Інтеріор Люкс» ОСОБА_2 (а. с. 190 - 245, том 5).

З акту перевірки вбачається, що позивачем включено до валових витрат у за 9 місяців 2009 р. суму 13940545,00 грн., та до складу податкового кредиту - суму 2788109,00 грн. на підставі приходних накладних та податкових накладних (арк. справи 15 - 250, том 3, арк. справи 1 -125, том 6).

Як зазначив суд першої інстанції, до перевірки не надано товарно-транспортні накладні на перевезення товару, а лише надано їх суду. Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що саме ці ТТН не підтверджують фактичне перевезення товару, оскільки товар транспортувався до ТОВ «Укртрансагро» для ТОВ «СиЕйчЕс Украинв», ТОВ «СТТ», ТОВ «Укртрансагро» для ТОВ «Виртус», ЗАТ «Кернел-Трейд», ТОВ «АТ «Каргилл», тощо. (а.с.1-161, том 8)

Таким чином, не надання до перевірки податкового органу всіх необхідних документів, та надання ТТН, які не підтверджують факт поставки товару позивачу, дає підстави для висновку про правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень в зв'язку з порушенням норм діючого законодавства під час правовідносин позивача та ТОВ «Інтеріор Люкс». Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які не вплинули на правильність прийнятого рішення в цій частині. Так, судом першої інстанції, в порушення норм статті 70 КАС України, - відповідно до якої, - належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, прийняв як належний доказ копію пояснення ОСОБА_5 від 25.10.2009 р. (а. с. 14, 15, том 10). Відповідно до частини 1 статті 69 КАС України,- доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Джерело походження вказаної копії пояснення судом не встановлено, а оригінал пояснення також відсутній. Як зазначено вище, пояснення є доказом по справі лише у випадку отримання цих пояснень безпосередньо судом в судовому засіданні. Вказане пояснення не є доказом ні в кримінальній справі, ні в іншій справі, а тому суд першої інстанції, помилково дав оцінку документу, який не містить жодних ознак письмового або речового доказу. Крім того, суд першої інстанції, зробив висновок, що зразки підпису, що надані ОСОБА_2 до пояснень, відрізняються від підписів, що міститься на договорах, рахунках фактурах, видаткових накладних та податкових накладних.

Разом з тим, щоб встановити належність підпису конкретній особі необхідно спеціальні експертні знання, а відмінність підпису, яка встановлена візуально, ще не свідчить про не належність цього підпису одній і тій ж самі особі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи в тій частині, в якій відмовлено в задоволені позовних вимог, але не повно встановив всі обставини по справі в тій частині, в якій прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, що є підставою для скасування судового рішення, оскільки позовні вимоги визнані судом апеляційної інстанції не обґрунтовані в повному обсязі, і не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Корн» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2011 року - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2011 року по справі № 2-а- 26016/10/0570 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2011 року по справі № 2-а- 26016/10/0570 - скасувати.

Відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Корн» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Постанова в повному обсязі складена 20 січня 2012 року.

Колегія суддів: В.П. Юрченко

ОСОБА_6

ОСОБА_7