Рішення

від 26.05.2014 по справі 911/976/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р. Справа № 911/976/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", м.Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп", с.Мархалівка Васильківського району

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Наше Село", с.Никифорівка Артемівського району Донецької області

про стягнення 14633,24 грн.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (надалі відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Наше Село" (надалі відповідач-2) про стягнення 14633,24 грн., з яких: 1746,52 грн. - 3% річних, 9741,10 грн. - пені та 3145,62 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки сільськогосподарської техніки від 15.04.2008 р. №78.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.03.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 16.04.2014 р.

02.04.2014 р. на адресу господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшов відзив на позов, у якому останній визнає позовні вимоги, які стосуються ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" у повному обсязі і просить суд розглянути даний спір без участі останнього.

09.04.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подані витребувані ухвалою суду від 25.03.2014 р. документи.

14.04.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав додаткові обґрунтування позовних вимог.

16.04.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача-2 подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом задоволено та ухвалою суду від 16.04.2014 р. відкладено розгляд справи на 14.05.2014 р.

14.05.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача-2 подав відзив на позовну заяву у якому останній просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2014 р. розгляд справи відкладено на 26.05.2014 р.

В судове засідання представники відповідачів не з'явилися, про причини неявки представників відповідачі суд не повідомили, хоча про день, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином ухвалою господарського суду від 14.05.2014р.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

встановив:

15.04.2008р. між ТОВ «Технік Енерджі» (далі-постачальник) та ТОВ «Наше село» (далі-покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської техніки №78 (далі-договір №78 від 15.04.2008р.), відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця сільськогосподарську техніку згідно з умовами оплати, які викладені в п. 3.3 даного договору.

Пунктами 3.3 та 2.2 вказаного договору передбачено, що покупець зобов'язується провести оплату за товар в сумі 146565,21 грн. - еквівалент 18289,00євро, шляхом сплати 73282,61 грн. до 30.08.2008р. та сплати 73282,60 грн. до 30.09.2008р.

Сторони погодили, що протягом терміну дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті в гривнях. Сума у гривнях, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору визначається шляхом множення грошового еквіваленту вартості товару на офіційний курс гривні до валюти еквіваленту, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати вартості товару покупцем.

На виконання умов вказаного договору, 27.08.2008р. постачальник поставив, а покупець прийняв товар вартістю 146565,20 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видатковій накладній №ТЕ-0364 від 27.08.2008р.

Натомість, покупець (відповідач-2) свої зобов'язання за вказаним договором в частині своєчасної оплати вартості товару належним чином не виконав, сплативши решту вартості товару (50%) 28.11.2008р. - 20000,00 грн., 03.12.2008р. - 20000,00 грн. та 11.12.2008р. - 33065,20 грн. Остаточна оплата вартості товару покупцем була здійснена без врахування курсових коливань (курсової різниці).

24.01.2011р. між ТОВ "Технік Енерджі" (далі-первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (далі-новий кредитор) укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні №3-ТЕ, відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання ТОВ "Наше Село" (боржник) зобов'язань щодо сплати розміру штрафних санкцій (пені, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу) набутих первісним кредитором на підставі договору №78 від 15.04.2008р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної угоди.

Вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 16809,18грн., з яких первісним кредитором з 01.10.2008р. по 10.12.2008р. нараховано: 3126,31 грн. пені, 390,85 грн. 3% річних, 3032,46 грн. інфляційних втрат та 10259,56 грн. штрафу.

Крім того, 24.01.2011р. між ТОВ "Технік Енерджі" (далі-первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (далі-новий кредитор) укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні №7-ТЕ, відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання ТОВ "Наше Село" (боржником) зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, набутих первісним кредитором на підставі договору №78 від 15.04.2008р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної угоди.

Вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 12842,59грн., що є загальною сумою (розміром) курсової різниці.

24.01.2011р. та 26.01.2011р. ТОВ "Технік Енерджі" надіслано відповідачу-2 повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до яких перший інформував боржника (відповідача-2) про заміну кредитора за договором №78 від 15.04.2008р., у зв'язку з чим сплата курсової різниці та штрафних санкцій за вказаним договором підлягає здійсненню на користь нового кредитора - ФОП ОСОБА_1

26.03.2013р. між ФОП ОСОБА_1 (далі-первісний кредитор) та ТОВ"Компанія "НІКО-ТАЙС" (далі-новий кредитор) укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні №05/03-13, відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання ТОВ "Наше Село" (боржником) зобов'язання щодо сплати курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, набутих первісним кредитором на підставі договору №78 від 15.04.2008р., згідно угоди №3-ТЕ від 24.01.2011р. та угоди №7-ТЕ від 24.01.2011р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару.

Вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 29651,77грн., в тому числі: 12842,59 грн. курсової різниці, 3126,31 грн. пені, 390,85грн. 3% річних, 3032,46 грн. інфляційних втрат та 10259,56 грн. штрафу.

26.03.2013р. ФОП ОСОБА_1 було надіслано відповідачу-2 повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до якого перший інформував боржника (відповідача 2) про заміну кредитора за договором №78 від 15.04.2008р., у зв'язку з чим сплата курсової різниці та штрафних санкцій за вказаним договором підлягає здійсненню на користь нового кредитора - ТОВ«Компанія «Ніко-Тайс».

10.06.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор, позивач у справі) було укладено договір поруки № 10-06-2013 (надалі договір поруки), згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ «Наше Село» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 договору (далі - основний договір).

Згідно п.п. 2.1., 3.1. договору поруки під основним договором в договорі розуміють угоду № 05/03-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 26.03.2013 р., укладену згідно договору поставки №78 від 15.04.2008 р. Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат у сумі 20000,00 грн.

Посилаючись на те, що відповідач-2, як покупець за договором №78 від 15.04.2008р. остаточну оплату вартості поставленого товару здійснив з порушенням встановленого договором строку, тобто після 30.09.2008р., та без врахування курсових коливань, позивач звернувся 19.07.2013 р. до суду з позовом про стягнення з відповідача-2 12842,59 грн. курсової різниці, нарахованої із застосуванням курсів гривні до євро (8,70 грн./євро, 9,19 грн./євро та 9,99 грн./євро) на момент здійснення відповідачем-2 остаточних розрахунків за поставлений товар (28.11.2008р., 03.12.2008р. та 11.12.2008р.) щодо кожного здійсненого платежу (20000,00 грн., 20000,00 грн. та 33065,20 грн.), 390,85 грн. 3% річних, 10259,56 грн. штрафу, 3126,31грн. пені та стягнення з відповідачів 3032,46 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.09.2013 р. у справі №911/2793/13 позов ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Наше Село» на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» 11480,36 грн. курсової різниці, 3126,31 грн. пені (за період прострочення з 01.10.2008 р. по 10.12.2008 р.), 10259,56 грн. штрафу, 390,85 грн. 3% річних (за період прострочення з 01.10.2008 р. по 10.12.2008 р.) та 1473,53 грн. судового збору. Крім того, стягнуто солідарно з ТОВ«Наше Село» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» 3032,46 грн. (за період прострочення з 01.10.2008 р. по 10.12.2008 р.) інфляційних втрат та 167,93 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення господарським судом Київської області 20.09.2013 р. були видані відповідні накази, які у встановленому чинним законодавством порядку були пред'явлені до виконання.

Постановою ВДВС Артемівського МРУЮ від 29.01.2014 р. було закінчено виконавче провадження по стягненню з відповідача-2 на користь позивача заборгованості, серед якої 11480,36 грн. курсової різниці.

У зв'язку з несвоєчасним погашенням відповідачем-2 заборгованості за договором №78 поставки сільськогосподарської техніки від 15.04.2008 р. у розмірі 11480,36 грн. курсової різниці, позивач звернуся до суду з позовом про солідарне стягнення з ТОВ «Наше Село» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» 1746,52 грн. 3%річних, 9741,10 грн. пені та 3145,62 грн. інфляційних втрат, які нараховано за період з 11.12.2008 р. по 13.01.2014 р.

Згідно з частиною першою ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що позивачем правомірно нараховано 1746,52 грн. 3%річних, 9741,10 грн. пені та 3145,62 грн. інфляційних втрат за період прострочення сплати заборгованості відповідачем-2 з 11.12.2008 р. по 13.01.2014 р., відповідно до умов договору поставки сільськогосподарської продукції №78 від 15.04.2008 р.

До тверджень відповідача-2 вказаних у відзиві на позовну заяву, щодо того, що позивач мав право на нарахування пені протягом шести місяців від дня, коли грошове зобов'язання мало бути виконано (відповідно до приписів ч.6 ст. 232 ГК України) суд ставиться критично, оскільки сторони договору поставки продовжили термін нарахування штрафних санкцій п. 7.5. договору здійснюється до повного виконання сторонами покладених на них договором обов'язків.

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 просить застосувати до вимог ТОВ"Компанія "Ніко-Тайс" наслідки пропуску позивачем строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 259 ЦК України).

Пунктом 7.5 договору поставки сторони погодили, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Вказаним договором не передбачено збільшення строку позовної давності щодо сплати основного боргу за договором поставки товару №78 від 15.04.2008 р.

Згідно із приписами ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З огляду на вищевказане, строк позовної давності щодо стягнення пені (неустойки) не може перевищувати строку позовної давності щодо стягнення основної заборгованості за договором. Таким чином, п. 7.5. договору строк позовної давності по стягненню штрафних санкцій (штрафу та пені) збільшено до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаним договором у межах загального строку позовної давності щодо виконання основного грошового зобов'язання за договором поставки товару №78 від 15.04.2008 р.

Відповідно до частини першої ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Сплативши 11.12.2008 р. заборгованість у сумі 33065,20 грн. (що встановлено у рішенні господарського суду Київської області від 03.09.2013 р. у справі №911/2793/13), відповідач-2 фактично визнав наявну у останнього заборгованість перед ТОВ «Технік Енерджі» за договором поставки №78 від 15.04.20108 р.

Таким чином, відповідно до приписів частини першої ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності щодо сплати боргу за вказаним договором з 12.12.2008 р. почався заново.

З огляду на вищевказані обставини, позовна давність щодо основної заборгованості за договором поставки №78 від 15.04.20108 р. сплив 12.12.2011 р ., у той час, як позивач звернувся до суду з позовом 25.03.2014 р.

Положеннями статті 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливає і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо)..

У п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.

Таким чином закінчення строку позовної давності у відношенні додаткових вимог, в даному випадку, вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, законодавцем пов'язується із закінченням строку позовної давності у відношенні основного боргу за договором поставки, оскільки такі вимоги не є самостійними.

З огляду на вищевказані обставини справи, вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних заявлені поза межами строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

До тверджень позивача, вказаних у поясненнях у справі від 19.05.2014 р. №19-1/05 щодо того, що 19.07.2013 р., у зв'язку з зверненням останнім до суду з позовом до відповідача-2 про стягнення коштів, серед яких 12842,59 грн. курсової різниці за договором поставки №78 від 15.04.2008р., строк позовної давності перервався суд ставиться критично, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої та четвертої ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Разом з тим, у п .4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня 2013 року N 10 вказано, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності , а не після його спливу .

З огляду на вказані вище роз'яснення Вищого господарського суду України та приписи ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності може бути перерваним лише у межах строку позовної давності, а не після його спливу.

У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до відповідача-2 про стягнення коштів, серед яких 12842,59 грн. курсової різниці за договором поставки №78 від 15.04.2008р., 19.07.2013 р., тобто, з пропуском строку позовної давності.

Разом з тим, є хибними твердження позивача щодо того, що надані Вищим господарським судом України роз'яснення у п. 4.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня 2013 року N 10 стосуються виключно частини першої ст. 264 ЦК України, оскільки вказані роз'яснення у частині того, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу, слід застосовувати до ст. 264 ЦК України в загальному.

Відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в задоволенні позову, покладаються на позивача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 03.06.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін