Постанова

від 06.10.2014 по справі 911/976/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р. Справа№ 911/976/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Алданової С.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Грищенко О.М.

від відповідача 1: не з»явився

від відповідача 2: не з»явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс»

на рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2014р.

у справі №911/976/14 (суддя Лопатін А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше село»

про стягнення 14 633,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компнія «Ніко-Тайс» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше село» про солідарне стягнення з відповідачів 1 746,52 грн. 3% річних, 9 741,10 грн. пені, 3 145,62 грн. інфляційних витрат згідно Договору поруки №10-06-2013 від 10.06.2013р., Угоди №05/03-13 про заміну кредитора у зобов»язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України) від 26.03.2013р. та Договору №78 поставки сільськогосподарської техніки від 15.04.2008р.; солідарне стягнення з відповідачів адвокатських витрта у розмірі 1 000,00 грн. згідно Договору №01-10/11-13 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01.11.2013р., а також стягнення судового збору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.05.2014р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, ТОВ «Ніко-Тайс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2014р. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Як зазначає апелянт, при вирішенні даного спору судом першої інстанції не взято до уваги рішення Господарського суду Київської області в іншій справі за №911/2793/13 від 03.09.2013р., як доказ переривання строку позовної давності на підставі ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України.

Відповідач не скористався правом, наданим йому ст. 96 ГПК України, та не направив до апеляційного господарського суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Наше село», надав у матеріали справи письмовий відзив на апеляційну скаргу, за яким просить апеляційний господарський суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», а рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2014р. залишти без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 11.08.2014р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду Верховця А.А. від 11.08.2014р., з огляду на перебування судді Синиці О.Ф. на лікарняному, вирішено здійснити розгляд справи №911/976/14 у складі колегії головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Алданова С.О., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014р. розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв»язку з неявкою у судове засідання представника відповідача 1 та представника відповідача 2 та клопотанням відповідача 2 про відкладення розгляду справи. Також клопотання про відкладення розгляду справи було подано і позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014р. розгляд справи апеляційним судом відкладався згідно зі ст. 77 ГПК України, у зв»язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів.

Справа слухалась з оголошеною в судовому засіданні 04.09.2014р. перервою на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

15 квітня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наше село», як покупцем, був укладений Договір №78 поставки сільськогосподарської техніки, за умовами якого постачальник зобов»язався передати у власність покупця сільськогосподарську техніку, а покупець зобов»язався оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Отже, за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторони - постачальник зобов»язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупец зобов»язуєтсья прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскуранатх чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаютсья специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з п. 1.2. Договору найменування товару, його кількість, ціна товару в гривнях та її еквівалент в іноземній валюті, строк передачі товару покупцю та базис поставки, а також інші умови, визначені крім тексту Договору також і в Додатку №2, який є невід»ємною частиною Договору.

Згідно з п. 2.1. та п. 2.2. Договору вартість товару (сума Договору) вказана в графі 7 Додатку №2. Сторони встановлюються ціну товару в гривнях, а також встановлюють грошовий еквівалент в іноземній валюті - EUR. Право покупця придбати товар по ціні, вказаній в графі 4 Додатку №2 припиняєтсья в момент, коли офіційний курс гривні до євро (EUR) зросте більш ніж на 1% від того, який існував на день підписання Договору. Сторони встановлюють, що протягому терміну дії Договору, грошові зобов»язання покупця існують і підлягають сплаті в гривнях. Сума у гривнях, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов»язань по Договору визначається шляхом множення грошового еквіваленту вартості товару, вказаного в Додатку №2, на офіційний курс гривні до валюти еквіваленту, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати вартсоті товару покупцем. Покупець сплачує вартість товару шляхом перерахування суми коштів, вирахуваної у відповдіності до умов, що викладені в цьому пункті, на розрахунковий рахунок постачальника в порядку, передбаченому п. 3.3. Договору.

У відповідності до п. 3.3. Договору покупець, зобов»язався провести оплату за товар в сумі 146 565,21 грн. - еквівалент 18 289,00 EUR наступним чином: 50% вартості товрау, що становтиь 73 282,61 грн., враховуючи ПДВ, покупець сплачує до 30 серпня 2008р.; 50% від вартості товару, що становить 73 282,60 грн., враховуючи ПДВ, покупець сплачує 30 вересня 2008р.

Статтею 4 Договору сторони передбачили, що приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в день його отримання від постачальника, покупець зобов»язаний перевірити комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження товару і у випадку їх виявлення негайно, що закінчення приймання, письмово заявити постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем. Акт про приховані недоліки товару повинен був складений постачальником відповідно до вимог Інструкції №П-7 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості». Акт складається з обов»язковою участю представника постачальника та експерта територіального органу торгово-промислової палати України. Претеназції покупця розглядаються постачальником і можуть бути визнані обгрунтованими тільки при умові дотримання покупцем вимог п.п. 4.1., 4.2., а також вимог інструкцій виробника, інших нормативних документів по транспортуванню, зберіганню та застосуванню товару. При передачі товару обов»язково складається Акт приймання-передачі, в якому вказується стан товару на момент передачі.

Як вбачається, Господарським судом Київської області розглядалась справа №911/2793/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше село» про стягнення 29 651,77 грн. 03.09.2013р. у справі №911/2793/13 було винесено рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».

У рішенні від 03.09.2013р. №911/2793/13 господарським судом було встановлено, що на виконання умов Договору поставки сільськогосподарської техніки №78 від 15.04.2008р. постачальник - ТОВ «Технік енерджі», поставив, а покупець - ТОВ «Наше село», прийняв товар вартістю 146 565,20 грн. Натомість, покупець свої зобов»язання в частині своєчаної оплати вартості товару належним чином не виконав, сплативши решту вартості товару (50%) 28.11.2008р. - 20 000,00 грн., 03.12.2008р. - 20 000,00 грн. та 11.12.2008р. - 33 065,20 грн. відповідно. Остаточна оплата вартості товару покупцем була здійснена без врахування курсових різниць (курсової різниці).

Також встановлено, що між ТОВ «Технік енерджі», як первісним кредитором, та ФОП Грищенком О.М., як новим кредитором, була укладена Угода про заміну кредитора у зобов»язанні №3-ТЕ, відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання ТОВ «Наше село» зобов»язань щодо сплати розміру штрафних санкцій (пені, 3% річних, інфляційних витрат, штрафу), набутих первісним кредитором на підставі Договору №78 від 15.04.2008р., у зв»язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов»язання щодо оплати вартості отриманого товару. Вартість зобов»язання, що відступається за даною Угодою, становить 16 809,18 грн., з яких первісним кредитором з 01.10.2008р. по 10.12.2008р. нараховано 3 126,31 грн. пені, 390,85 грн. 3% річних, 3 032,46 грн. інфляційних витрат та 10 259,56 грн. штрафу. Крім того, 24.10.2011р. між ТОВ «Технік енерджі» та ФОП Грищенком О.М. укладено Угоду про заміну кредитора у зобов»язання №7-ТЕ, відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання ТОВ «Наше село» зобов»язання щодо сплати розміру курсової різниці, набутих первісним кредитором на підставі Договору №78 від 15.04.2008р., у зв»язку з неналежним, несвоєчасеним та неповним виконанням боржником грошового зобов»язання щодо оплати вартості отриманого товару. Вартість зобов»язання, що відступається за даною Угодою, становить 12 842,59 грн.

У рішенні суду від 03.09.2013р. також вказано, що 26.03.2013р. між ФОП Грищенком О.М., як первісним кредитором, та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», як новим кредитором, укладено Угоду про заміну кредитора у зобов»язання №05/03-13, відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання ТОВ «Наше село» зобов»язання щодо сплати курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних витрта та штрафу, набутих первісним кредитором на підставі Договору №78 від 15.04.2008р., згідно Угоди №3-ТЕ від 24.01.2011р. та Угоди №-ТЕ від 24.01.2011р., у зв»язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов»язання щодо оплати вартості отриманого товару. Вартість зобов»язання, що відступається за даною Угодою, становить 29 651,77 грн., в тому числі 12 842,59 грн. курсової різниці, 3 126,31 грн. пені, 390,85 грн. 3% річних, 3 032,46 грн. інфляційних витрат та 10 259,56 грн. штрафу.

Крім того в ході розгляду справи №№911/2793/13 було встановлено, що 03.06.2013р. між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», як кредитором, та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп», як поручителем, укладено Договір поруки №04-06-2013, відповідно до якого поручитель поручився перед кредитором за виконння ТОВ «Наше село» обов»язку щодо спати розміру інфляційних витрат. При цьому відповідальність поручителя згідно цього Договору поруки була обмежена сумою в розмірі 3 032,46 грн.

З огляду на вказане, судом було присуджено стягнути на користь ТОВ «Компанія «Ніко-тайс» курсову різницю у розмірі 11 480,36 грн. Також було стягнуто з ТОВ «Наше село» 3 126,31 грн. пені за період її нарахувнаня з 01.10.2008р. по 10.12.2008р., 10 259,56 грн. штрафу, 390,85 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.10.2008р. по 10.12.2008р.; солідарно стягнуто з ТОВ «Наше село» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» 3 032,46 грн. інфляційних витрат, нарахованих за період з 01.10.2008р. по 10.12.2008р.

У відповідності до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгяду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, частина 2 ст. 35 ГПК України вказує на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер, тобто вони звільняються від доказування, тому що їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову.

Таким чином, факти, встановлені в рішенні Господарського суду Київської області у справі №911/2793/13 мають для цієї справи преюдиціальний характер.

08.10.2013р. Відділом державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП №40072373 з виконання наказу №911/2793/13, виданого 20.09.2013р, про стягнення з ТОВ «Наше село» 11 480,36 грн. курсової різниці, 3 126,31 грн. пені, 10 259,56 грн. штрафу, 390,85 грн. 3% річних, 1 473,53 грн. судового збору.

29.01.2014р. Відділом державної виконавчої служби Артемівського місьрйонного управління юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №4007273 з виконання наказу №911/2793/13 від 20.09.2013р., у зв»язку з повним і фактичним виконанням наказу 14.01.2014р.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 1 746,52 грн. 3% річних, 9 741,10 грн. пені, 3145,62 грн. інфляційних витрат, нарахованих за період з 11.12.2008р. по 13.01.2014р. У справі заявлялось застосування позовної давності до заявлених вимоги.

Так, як зазначено вище, Господарським судом Київської області у справі №911/2793/13 встановлено факт прострочення ТОВ «Наше село» зобов»язання по оплаті за поставлений товар та, з огляду на це, стягнуто, в тому числі, пеню, 3% річних, інфляційні витрати, нараховані за період прострочення зобов»язання з 01.10.2008р. по 10.12.2008р.

Також вище встановлено, що фактичне повне погашення грошового зобов»язання було здійснене ТОВ «Наше село» 14.01.2014р. Тобто до цієї дати у ТОВ «Наше село» існувало прострочення оплати за товар.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт порушення відповідачем умов Договору поставки щодо оплати коштів за поставлений товар у періоді з 11.12.2008р. по 13.01.2014р. встановлений та підтверджений матеріалами справи. Разом з тим, відповідачем на противагу не доведено зворотнього.

У відповідності до п. 7.3. Договору №78 від 15.04.2008р. покупець (відповідач 2 у справі) несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи пеню в розмірі 0,08% від суми простроченого платежу за кожен день затримки.

Частина 1 та частина 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у р азі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

На підставі вказаних норм закону та пункту 7.3. Договору поставки є правомірним нарахування на суму заборгованості за період з 11.12.2008р. по 13.01.2014р. суми пені в розмірі 9 741,10 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, є правомірним нарахування на суму заборгованості за період з 11.12.2008р. по 13.01.2014р. суму 3% річних у розмірі 1 746,52 грн. та суму інфляційних витрат у розмірі 3 145,62 грн.

При цьому, згідно з Додатковою угодою №1 від 31.01.2011р. до Угоди №3-ТЕ про заміну кредитора у зобов»язанні (відступлення права вимога в порядку ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України) від 24.01.2011р., укладеною між ТОВ «Технік Енерджі», як первісним кредитором, та Фізичною особою підприємцем - Грищенком О.М., як новим кредитором, було доповнено розділ 2 Угоди №3-ТЕ пунктом 2.4., в якому зазначено, що з моменту укладення даної Угоди новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов Договору №78 поставки сільськогосподарської техніки від 15.04.2008р., по відношенню до боржника щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат за весь час прострочення виконання зобов»язання (погашення заборгованості по Договору), у зв»язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов»язання згідно Договору №78 поставки сільськогосподарської техніки від 15.04.2008р.

У відповідності до Додаткової угоди №1 від 30.04.2013р. до Угоди №05/03-13 про заміну кредитора у зобов»язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України) від 26.03.2013р., укладеною між Фізичною особою - підприємцем Грищенко О.М., як первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», як новим кредитором, було доповнено розділ 2 Угоди №05/03-13 про заміну кредитора у зобов»язанні пунктом 2.4., в якому вказано, що з моменту укладення даної Угоди новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов Договору №78 поставки сільськогосподарської техніки від 15.04.2008р., по відношенню до боржника щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат за весь час прострочення виконання зобов»язання (погашення заборгованості по Договору), у зв»язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов»язання згідно Договору №78 поставки сільськогосподарської техніки від 15.04.2008р.

Отже, згідно названих вище угод про відступлення права вимоги позивачеві були передані права на нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат, у зв»язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов»язання згідно Договору №78 поставки сільськогосподарської техніки від 15.04.2008р.

Разом з тим, вирішуючи питання стосовно стягнення суми пені, апеляційний господарський суд, вважає за правильне в даному випадку скористатись правом, наданим йому п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, в якому вказано про те, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання.

При цьому, судова колегія враховує те, що відповідач 2 є підприємством, що знаходиться в Донецькій області Артемівського району, де проводиться антитерористична операція відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014р. №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. №405/2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання територистчної загрози і збереження територіальної цілісності України». Тому, з огляду на такі обставини, суд на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшує розмір пені, як підлягає до стягнення з відповідача 2, до 1 000,00 грн.

Отже, виходячи з наведеного підлягає до стягнення сума пені в розмірі 1 000,00 грн., сума 3% річних у розмірі 1 746,52 грн. та сума інфляційних витрат у розмірі 3 145,62 грн.

З метою забезпечення зобов»язання ТОВ «Наше село» за Договором №78 поставки сільськогосподарської техніки від 15.04.2008р. між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», як кредитором, та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп», як поручителем, був укладений Договір поруки №10-06-2013 від 10.06.2013р.

Згідно з п. 3.1. Договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми пені, 3% річних та інфляційних витрат у розмірі 20 000,00 грн.

Згідно з п. 4.2. Договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов»язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручаєтсья перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. Поручительо відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов»язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржника, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

З огляду на укладений Договір поруки, на його умови та названі положення Цивільного кодексу України, відповідач 1 та відповідач 2 несуть солідарну відповідальність за порушення зобов»язання відповідачем 2.

Отже, визначені суми пені, 3% річних та інфляційних витрат стягнуються з відповідачів солідарно.

У відповідності до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Стосовно заявленого до вимог позивача застосування строку позовної давності апеляційний суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовуєтсья, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частина 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим стаття 264 Цивільного кодексу України регулює питання переривання перебігу позовної давності.

Так, частина 2 та частина 3 ст. 264 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність переривається у разі пред»явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається, пред»явлення ТОВ «Ніко-Тайс» 19.07.2013р. позову, який розглядався у справі №911/2793/13, перервало позовну давність для вимог, що розглядаються у даній справі, та на підставі ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності почався заново. Позов у даній справі був поданий 25.03.2014р., тобто в межах строку позовної давності.

Стосовно судових витрат у вигляді послуг адвоката в сумі 1 000,00 грн., які позивач просить стягнути солідарно з відповідачів, то судова колегія апеляційного господарського суду зазначає таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов»язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов»язаних з розглядом справи.

Частина 5 ст. 49 ГПК України встановлює, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов»язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

На підтверження понесених витрат, пов»язаних з послугами адвоката, позивачем надані Договір №01-10/11-13 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01.11.2013р., Акт прийому-передачі документів від 01.11.2013р., Акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.03.2014р., Додаткова угода №1 до Договору №16-07/12-10 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 16.07.2012р., платіжне доручення №82 від 16.07.2012р. на суму 1 000,00 грн., лист про зарахування коштів від 12.11.2013р. №12-10/11.

Отже, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України, а також з огляду на підтверження позивачем понесення ним витрат на послуги адвоката у розмірі 1 000,00 грн., дані витрати підлягають стягненню солідарно з відповідачів.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103 , ст. 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2014р. у справі №911/976/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» задовольнити частково.

4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська область, Васильківський район, село Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, Код ЄДРПОУ 38267861) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше село» (84531, Донецька область, Артемівський район, село Никифорівка, вул. Тимірязєва, 47,а, Код ЄДРПОУ 31727224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код ЄДРПОУ 38039872) 1 000,00 (одна тисяча грн. 00 коп.) грн. суму пені, 1 746,52 (одна тисяча сімсот сорок шість грн. 52 коп.) грн. суму 3% річних, 3 145,62 (три тисячі сто сорок п»ять грн. 62 коп.) суму інфляційних витрат.

5. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська область, Васильківський район, село Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, Код ЄДРПОУ 38267861) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше село» (84531, Донецька область, Артемівський район, село Никифорівка, вул. Тимірязєва, 47,а, Код ЄДРПОУ 31727224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код ЄДРПОУ 38039872) 1 218,00 (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. судового збору за розгляд позову Господарським судом Київської області, 609,00 (шістсот дев»ять грн. 00 коп.) грн. судового збору за розгляд справи Київським апеляційним господарським судом.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

7. Справу №911/976/14 повернути до Господарського суду Київської області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді С.О. Алданова

В.О. Зеленін