Постанова

від 29.05.2014 по справі 904/669/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року Справа № 904/669/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С., суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю. розглянувши матеріали касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 у справі№ 904/669/13-г господарського суду Дніпропетровської області за заявою доУправління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Товариства з обмеженою відповідальністю "Атол-Україна" пробанкрутство ліквідаторОстапенко Є.С. в судовому засіданні взяли участь представники :

ПАТ "Банк Форум" Лозовський В.М. (дов . №17.03.2014) В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2013 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська порушено провадження у справі про Товариства з обмеженою відповідальністю "Атол-Україна" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2013 визнано боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Остапенко Є.С.

Ліквідатором 23.08.2013 подано до господарського суду на затвердження звіт ліквідатора за результатами ліквідаційної процедури ТОВ "Атол-Україна" з додатками та ліквідаційний баланс ліквідатора.

До господарського суду першої інстанції 16.09.2013 ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Остапенком Є.С. подано клопотання від 13.09.2013 про затвердження грошової винагороди за виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ "Атол-Україна" в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень (т.2 а.с.36-37)

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 відхилено клопотання ліквідатора про відшкодування оплати послуг з патентно-інформаційного пошуку в сумі 720 грн., затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута та припинено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 відхилено клопотання ліквідатора Остапенка Є.С. про затвердження грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 (колегія суддів: Науменко І.М., Павловський П.П., Кузнецов В.О.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 про відмову в задоволенні клопотання ліквідатора Остапенко Є.С. про затвердження грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень скасовано, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі скасовано, справу направлено до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в іншому складі суду на стадію здійснення ліквідаційної процедури.

Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2014, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 залишити без змін.

В обґрунтування касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська посилається на порушення судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального права, зокрема: ст.3 1 , ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої та судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Загальний порядок покладення та розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство передбачений ч.10-14 ст.3 1 Закону.

Відповідно до ч.10 ст.3 1 Закону оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Згідно з ч.12 ст. 3 1 Закону оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Частиною 14 ст. 3 1 Закону передбачено, що звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Таким чином, суд повинен вирішити питання про затвердження витрат на оплату послуг ліквідатора та проведення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, оскільки арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатора) має право на оплату своїх послуг відповідно до Закону.

Суд першої інстанції, відхиляючи клопотання ліквідатора про затвердження грошової винагороди за виконання обов'язків ліквідатора, послався на приписи ст.3 1 Закону, та зазначив, що арбітражний керуючий не скористався своїм правом, не обрав комітет кредиторів, не встановив оплату послуг та не визначив за який рахунок буде отримувати кошти.

Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком суду першої інстанції, вказавши на те, що провадження у даній справі здійснювалось в порядку ст. 52 Закону, тобто за спрощеною процедурою, а тому комітет кредиторів не створювався та відповідно не міг затверджувати звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого. Крім того, суд вказав, що питання щодо оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого повинно бути вирішено судом під час розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Колегія суддів вважає, що оскільки суд першої інстанції фактично ухилився від свого обов'язку щодо розгляду та затвердження клопотання ліквідатора про затвердження грошової винагороди, а суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями щодо такого розгляду, оскільки це питання не було розглянуто місцевим судом, то висновок суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду про відмову в задоволені клопотання ліквідатора Остапенка Є.С. про затвердження грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора є законним та обґрунтованим.

Враховуючи те, що судом першої інстанції затверджено звіт ліквідатора та припинено провадження у справі, що унеможливлює вирішення питання по оплаті послуг ліквідатора, суд апеляційної інстанції правомірно скасував ухвалу господарського суду про припинення провадження у справі та направив справу до суду першої інстанції на стадію здійснення ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч.1 ст.111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 у справі № 904/669/13-г залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук