Постанова

від 03.06.2014 по справі 927/692/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 927/692/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Малетича М.М.

суддів Мамонтової О.М.

Круглікова К.С.

За участю представників сторін:

від прокуратури Кузнецова Ю.В. (посвід. № 023135)

від позивача голова сільради Ковальчук Л.В. (посвід. № 1 від 12.11.10р.)

від відповідача Костіна Ю.М. (дов. № 7 від 22.08.13р.)

від третіх осіб Степанець І.П. (дов. від 27.05.13р.)

розглянувши касаційну скаргу фермерського господарства "Стелла" на рішення господарського суду Чернігівської області від 13.08.13р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.14р.

у справі № 927/692/13 (господарського суду Чернігівської області)

за позовом прокурора Чернігівського району в інтересах держави в особі Пакульської сільської ради, с. Пакуль Чернігівської області

до фермерського господарства "Стелла", с. Малійки Чернігівської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Державної інспекції сільського господарства у Чернігівській області, м. Чернігів; 2) Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області; м. Чернігів

про відшкодування 37750,15 грн. шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 13.08.13р. у справі № 927/692/13 (суддя Репех В.М. ) позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 37750,15 грн. шкоди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.14р. (головуючий Корсакова Г.В., судді Власов Ю.Л., Ільєнок Т.В.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 13.08.13р. та постанову від 20.01.14р. скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 1 ст. 79, ст.ст. 122, 123, 124, ч. 2 і 3 ст. 134, розділу ІХ "Перехідні положення" ЗК України, ст.ст. 3, 4, ч. 9 ст. 5 ЗК України (в редакції 1990 року), ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням і охороною земель", п. 2 ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", ч. 2 ст. 20 Закону України "Про власність", ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних ділянок (паїв)".

Колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

24.04.12р. на виконання наказу в.о. начальника Державної інспекції сільськогосподарського господарства в Чернігівській області № 4 від 19.04.12р., начальником відділу координації інспекторської діяльності Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільськогосподарського господарства в Чернігівській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої у присутності голови фермерського господарства ОСОБА_6 було складено акти обстеження земельної ділянки та перевірки дотримання вимог земельного законодавства (а.с. 13, 14 т. 1).

Зазначеними актами від 24.04.12р. встановлено, що фермерському господарству "Стелла" за договором від 09.11.06р. надано в оренду строком на 10 років 100 га ріллі за рахунок земель запасу на території Пакульської сільської ради Чернігівського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; при цьому, фермерським господарством на території Пакульської сільради самовільно зайнято та використовуються для вирощування сільськогосподарських культур (засіяно озимими/жито): чотири не витребувані земельні частки (паї) (№№ 713-716 площею по 1,51 га кожний) загальною площею 6,04 га ріллі, які прилягають до орендованої земельної ділянки, а також 31 не витребуваний пай (№ 34 площею 1,51 га, № 37 площею 1,51 га, № 38 площею 1,51 га, № 49 площею 1,42 га, № 56 площею 1,51 га, № 58 площею 1,36 га, № 59 площею 1,36 га, №60 площею 1,37 га, № 62 площею 1,42 га, № 63 площею 1,44 га, № 64 площею 1,51 га, № 66 площею 1,51га, № 67 площею 1,51 га, № 75 площею 1,51 га, № 141 площею 1,51 га, № 149 площею 1,36 га, № 152 площею 1,36 га, № 153 площею 1,36 га, № 156 площею 1,36 га, № 157 площею 1,36 га, № 158 площею 1,36 га, № 159 площею 1,35 га, № 164 площею 1,76 га, № 166 площею 1,38 га, № 167 площею 1,44 га, № 168 площею 1,47 га, № 170 площею 1,51 га, № 175 площею 1,51га, № 176 площею 1,51 га, № 178 площею 1,51 га, № 179 площею 1,51 га) загальною площею 45,07 га ріллі, що розташовані в єдиному масиві з правої сторони автодороги Чернігів - Славутич перед поворотом на село Ведильці Чернігівського району. Вказані акти підписані головою ФГ "Стелла" ОСОБА_6 без зауважень.

11.05.12р. начальником відділу координації інспекторської діяльності Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства Чернігівської області складені протоколи про адміністративне правопорушення за №№ 000039 - 000073 щодо самовільного зайняття земельних ділянок невитребуваних земельних часток (паїв), які використовуються для вирощування сільськогосподарських культур, видано приписи усунути виявлені порушення земельного законодавства у тридцятиденний термін та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 4 (а.с. 84, т. 1), якою ОСОБА_6 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, накладено адміністративне стягнення у вигляді 340 грн. штрафу та нараховано 37750,15 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок загальною площею 51,11 га.

04.06.13р. прокурор Чернігівського району в інтересах держави в особі Пакульської сільської ради звернувся з позовом до фермерського господарства "Стелла", третьої особи - Державної інспекції сільського господарства у Чернігівській області про стягнення 37750,15 грн. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.13р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Чернігівську районну державну адміністрацію Чернігівської області.

Рішенням господарського суду залучено Чернігівської області від 13.08.13р. у справі № 927/692/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.14р., позов задоволено.

Згідно ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Відповідно п. б) ч. 1 ст. 211 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено термін "самовільне зайняття земельної ділянки" - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.11р. передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Пунктом 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою КМ України № 963 від 25.07.07р., розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619 (Офіційний вісник України, 2000 р., N 44, ст. 1896).

Згідно частини першої статті 101 ГПК України, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами встановлено, що відповідачем на території Пакульської сільської ради самостійно зайнято та використовується для вирощування сільськогосподарських культур чотири не витребувані земельні паї загальною площею 6,04 га ріллі, які прилягають до орендованої ним за договором від 09.11.06р. земельної ділянки, а також 31 не витребуваний пай загальною площею 45,07 га ріллі, що розташовані в єдиному масиві з правої сторони автодороги Чернігів - Славутич перед поворотом на село Ведильці Чернігівського району. Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи актами від 24.04.12р., які підписані директором ФГ "Стелла" без заперечень, протоками про адміністративне правопорушення, приписами на усунення порушень земельного законодавства, постановою № 4 від 11.05.12р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн., який був сплачений ОСОБА_6 у добровільному порядку. Відтак, суди правильно задовольнили позов та стягнули з відповідача на спеціальний рахунок позивача 37750,15 грн. шкоди, розрахованої у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.07р.

Доводи заявника касаційної скарги не можуть братися до уваги, оскільки судом апеляційної інстанції не було прийнято додаткові докази (незареєстровані договори оренди земельної частки (паю) від 25.01.12р.), тому що відповідач не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, колегія вважає, що оскаржені рішення і постанова винесені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фермерського господарства "Стелла" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 13.08.13р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.14р. у справі № 927/692/13 залишити без змін.

Головуючий суддя М.М. Малетич

Судді: О.М. Мамонтова

К.С. Круглікова