Ухвала

від 03.06.2014 по справі 2а-10089/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 152356/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Майстер-люкс» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року позивач - Приватне підприємство «Майстер-люкс» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.09.2011 року № 0002292321, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 128 820,00 грн.. у т.ч. основний платіж - 103 056,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 25 764,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова № 0002292321 від 09.09.2011 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що реальність здійснення господарських операцій ПП «Майстер-люкс» з його контрагентами - ТзОВ «П'ятий фактор» та ТзОВ «Науково-технічний центр «Сінергія» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: договорами поставки меблевої фурнітури; договорами поставки будівельних та оздоблювальних матеріалів; специфікаціями; податковими накладними; видатковими накладними; платіжними дорученнями; податковими деклараціями з податку на додану вартість; реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Суд першої інстанції вказує на те, що під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ПП «Майстер-Люкс» на укладення договорів із ТзОВ «П'ятий фактор» та ТзОВ «Науково-технічний центр «Сінергія» без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами, також не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Виконання зобов'язань щодо придбання товарів підтверджується документально, а також реальними діями ПП «Майстер-Люкс» щодо оплати придбаних товарів. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема ПП «Майстер-Люкс», на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного.

Таким чином, твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами ТзОВ «П'ятий фактор» та ТзОВ «Науково-технічний центр «Сінергія», про безтоварність господарських операцій, а також висновки про заниження податку на додану вартість на суму 103 056,00 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Крім того, суд першої інстанції звертає увагу на те, що товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у контрагентів ТзОВ «П'ятий фактор» та ТзОВ «Науково-технічний центр «Сінергія», були ним використані у своїй господарській діяльності, що підтверджено відповідними первинними документами.

Вищевказане свідчить про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарно-матеріальних цінностей, придбаних у контрагентів ТзОВ «П'ятий фактор» та ТзОВ «Науково-технічний центр «Сінергія» та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із вказаними контрагентами.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з його контрагентами ТзОВ «Науково-технічний центр «Сінергія» та ТзОВ «П'ятий фактор». Господарські операції вчинені без мети настання економічного ефекту, відтак позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 103 056,00 грн.

Апелянт вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентами ТзОВ «Науково-технічний центр «Сінергія» та ТзОВ «П'ятий фактор».

Суд першої інстанції повністю залишив поза увагою доводи відповідача щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами.

Фінансово-господарська діяльність ТОВ «НТЦ «Сінергія» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належної цивільної праводієздатності ТОВ «НТЦ «Сінергія», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «НТЦ «Сінергія» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Крім того, операції ТОВ «НТЦ «Сінергія» не підтверджуються стосовно врахування реальною часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ НТЦ «Сінергія» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «НТЦ «Сінергія» до контрагентів-покупців. Крім того, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «НТЦ «Сінергія» покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «НТЦ «Сінергія» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

Апелянт стверджує також, що ТзОВ «П'ятий фактор» не має достатніх виробничих потужносте працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для забезпечень ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників. Тому, діяльність ТОВ «П'ятий фактор» була спрямована на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, з метою заниження бази опродаткування по податку на додану та податку на прибуток підприємств та несплати відповідних сум податків.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що в період з 17.08.2011 року по 23.08.2011 року Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Майстер-люкс» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТзОВ «Науково-технічний центр «Сінегрія» та ТзОВ «П'ятий фактор» за лютий-березень 2011 року, за результатами якої складено Акт № 3171/23-209/23961015 від 29.08.2011 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Майстер-люкс» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТзОВ «Науково-технічний центр «Сінегрія» та ТзОВ «П'ятий фактор» за лютий-березень 2011 року».

В процесі перевірки встановлено порушення ПП «Майстер-люкс» п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 103 056,00 грн., в тому числі в лютому 2011 року в сумі 90 630,00 грн. та в березні 2011 року в сумі 12 426,00 грн. по взаємовідносинах із ТзОВ «Науково-технічний центр «Сінегрія» та ТзОВ «П'ятий фактор».

На підставі акта перевірки № 3171/23-209/23961015 від 29.08.2011 року прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002292321, яким ПП «Майстер-люкс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 128820 грн., в тому числі основний платіж - 103056,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 25764,00 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій ПП «Майстер-люкс» представлено:

- договір поставки меблевої фурнітури № 11 від 04.01.2011 року та специфікації № 3-4 до договору поставки, згідно якого ТзОВ «П'ятий фактор» (постачальник) зобов'язується поставити ПП «Майстер-Люкс» (покупець) визначений договором товар (меблева фурнітура в асортименті, кріплення), а покупець зобов'язується приймати названий товар та оплачувати його;

- договір поставки будівельних та оздоблювальних матеріалів № мл23 від 01.02.2011 року та специфікації № 1-5 до договору поставки, згідно якого ТзОВ «П'ятий фактор» (постачальник) зобов'язується поставити ПП «Майстер-Люкс» (покупець) визначений договором товар (будівельні матеріали), а покупець зобов'язується приймати названий товар та оплачувати його;

- податкові накладні № 165 від 10.03.2011 року на суму 3050.12 грн., № 221 від 14.03.2011 року на суму 33934,75 грн., № 222 від 14.03.2011 року на суму 24690,66 грн., № 223 від 30.03.2011 року на суму 12881,94 грн., № 59 від 01.02.2011 року на суму 112861,32 грн., № 60 від 02.02.2011 року на суму 1498,80 грн., № 61 від 02.02.2011 року на суму 354891,15 грн.;

- видаткові накладні № ПФ-0000506 від 30.03.2011 року на суму 12881,94 грн., № ПФ- 0000504 від 14.03.2011 року на суму 33934,75 грн., № ПФ-0000505 від 14.03.2011 року на суму 2469 0,00 грн., № ПФ-0000456 від 10.03.2011 року на суму 3050,12 грн., № ПФ-0000203 від 02.02.2011 року на суму 354891,15 грн., № ПФ-0000202 від 02.02.2011 року на суму 1498,80 грн., № ПФ-0000201 від 01.02.2011 року на суму 112861,32 грн.;

- договір поставки будівельних матеріалів № мл1/11 від 01.11.2010 року та специфікацію № 4-6 до договору поставки, згідно якого ТзОВ «Науково технічний центр «Сінергія» (постачальник) зобов'язується поставити ПП «Майстер-люкс» (покупець) визначений договором товар (будівельні матеріали), а покупець зобов'язується приймати названий товар та оплачувати його;

- договір поставки меблевої фурнітури від 25.10.2010 року та специфікацію № 3 до договору поставки, згідно якого ТзОВ «Науково-технічний центр «Сінергія» (постачальник) зобов'язується поставити ПП «Майстер-Люкс» (покупець) визначений договором товар (меблева фурнітура в асортименті, кріплення), а покупець зобов'язується приймати названий товар та оплачувати його;

- податкові накладні № 53 від 04.02.2011 року на суму 501,44 грн., № 55 від 17.02.2011 року на суму 20020,00 грн., № 54 від 25.02.2011 року на суму 4846,38 грн., № 52 від 01.02.2011 року на суму 49163,03 грн.;

- видаткові накладні № НТ-0000079 від 25.02.2011 року на суму 4846,38 грн., № НТ-0000080 від 17 02.2011 року на суму 20020 грн., № НТ-0000078 від 04.02.2011 року на суму 501,44 грн., № НТ-0000076 від 01.02.2011 року на суму 49163,03 грн.;

- платіжні доручення № 15633 від 22.02.2011 року на суму 20020 грн., № 15634 від 22.02.2011 року на суму 48430,00 грн., № 15673 від 28.02.2011 року на суму 5348,00 грн., № 15569 від 09.02.2011 року на суму 97326,00 грн., № 94 від 10.02.2011 року на суму 87700,00 грн., № 96 від 15.02.2011 року на суму 95187,17 грн., № 15589 від 14.02.2011 року на суму 95090,00 грн., № 15602 від 16.02.2011 року на суму 98396,00 грн., № 15660 від 28.02.2011 року на суму 104740,12 грн., № 15679 від 01.03.2011 року на суму 101605,00 грн., № 15683 від 02.03.2011 року на суму 12300 грн., № 15709 від 10.03.2011 року на суму 16042,00 грн., № 15717 від 14.03.2011 року на суму 30000,00 грн., № 15866 від 06.04.2011 року на суму 2140,00 грн.;

- податкові декларації з податку на додану вартість з додатком №5 за лютий та березень 2011 року:

- реєстр отриманих та виданих податкових накладних за лютий та березень 2011 року.

Відповідно до пункту 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПКУ України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до етапі 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Встановлено, що ПП «Майстер-люкс» в установленому порядку було зареєстровано платником ПДВ, податковим органом не надано доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача та його контрагентів.

На думку суду апеляційної інстанції, при вирішенні податкових спорів необхідно виходити з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами.

Податковою інспекцією не наведено переконливих доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків.

Посилання ДПІ на відсутність у контрагентів позивача - ТзОВ «Науково-технічний центр «Сінегрія» та ТзОВ «П'ятий фактор» об'єктивної можливості для виконання поставки товару в силу відсутності основних засобів судом першої інстанції було обґрунтовано відхилено, адже податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником. До того, податкова інспекція не довела неможливості поставки спірним постачальником товару наявними у нього силами та засобами.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фіктивність операцій в рамках господарських правовідносин позивача з ТзОВ «Науково-технічний центр «Сінегрія» та ТзОВ «П'ятий фактор» ДПІ не доведено, належних доказів побудови позивачем фінансово-господарських правовідносин на підставі свідомого укладання договорів з фіктивним підприємством з метою перенесення податкового навантаження на осіб, які не виконують свої податкові зобов'язання, податковим органом не представлено.

Суд апеляційної інстанції зазначає, Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від факту підтвердження покупцем сплати податкових зобов'язань, в тому числі податку на додану вартість, попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару.

Платник податку на додану вартість (покупець товару), який дотримався вимог Закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань до бюджету постачальниками товару, отримувати документальне підтвердження такої сплати та в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за відсутності вказаного документального підтвердження.

На думку суду апеляційної інстанції, посилання відповідача на недійсність та нікчемність правочинів правомірно не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки факт визнання правочину нікчемним (недійсним) має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством. Податковий орган не був уповноважений давати правову оцінку договорам, які укладалися між платником податків та його контрагентами, а саме: аналізувати зміст правочинів, дотримання форми та порядку їх укладення, строків виконання, тощо.

Тобто, податковий орган не був уповноважений досліджувати суть договорів та здійснювати контроль за їх відповідністю нормам чинного законодавства України.

В ході розгляду справи відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань і фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей.

Враховуючи правомірність формування податкового кредиту, у податкового органу були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим його слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у справі №2а-10089/11/1370 за позовом Приватного підприємства «Майстер-люкс» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 04.06.2014 року.