Постанова

від 05.06.2018 по справі 2а-10089/11/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 червня 2018 року

справа №2а-10089/11/1370

адміністративне провадження №К/9901/2697/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у складі судді Качур Р.П. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у складі колегії суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б., Сеника Р.П. у справі № 2а-10089/11/1370 за позовом Приватного підприємства Майстер-люкс до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2011 року Приватне підприємство Майстер-люкс (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 вересня 2011 року № 0002292321, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 103 056 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 25 764 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

30 листопада 2014 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року, позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, внаслідок доведення позивачем реальності здійснення господарських операцій платника податків з Товариствами з обмеженою відповідальністю П'ятий фактор , "Науково-технічний центр "Синергія".

02 липня 2014 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

07 липня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Львівського окружного адміністративного суду справу № 2а-10089/11/1370.

10 січня 2018 року матеріали касаційної скарги №К/9901/2697/18 передано до Верховного Суду.

11 січня 2018 року матеріали касаційної скарги прийнято до провадження та повторно витребувано з Львівського окружного адміністративного суду справу № 2а-10089/11/1370.

30 січня 2018 року справа № 2а-10089/11/1370 надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу від Товариства до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у серпні 2011 року податковим органом проведено позапланову документальну виїзну перевірку платника податків з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських взаєморозрахунків з Товариствами з обмеженою відповідальністю П'ятий фактор , "Науково-технічний центр "Синергія" за період лютий-березень 2011 року, за результатами якої складено акт від 29 серпня 2011 року №3171/23-209/23961015 (далі - акт перевірки).

09 вересня 2011 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України податковим органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0002292321 за порушення пункту 198.1, статті 198 Податкового кодексу України Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 103 056 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 25 764 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього Кодексу.

Склад податкового правопорушення, допущеного позивачем як платником податку на додану вартість, за висновком податкового органу, полягає у завищенні сум податкового кредиту у загальному розмірі 103 056 грн., у тому числі за лютий 2011 року у сумі 90 629 грн. та за березень 2011 року у сумі 12 426 грн., внаслідок здійснення нереальних господарських операцій з контрагентами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Підприємством та Товариствами з обмеженою відповідальністю П'ятий фактор , "Науково-технічний центр "Синергія" укладено договори поставок меблевої фурнітури та будівельних і оздоблювальних матеріалів від 04 січня 2011 року № 11, від 01 лютого 2011 року № мл 23, а також від 01 листопада 2010 року № мл 1/11, від 25 жовтня 2010 року № б/н.

За наслідком виконання вказаних договорів Підприємством понесено витрати та сформовано податковий кредит за лютий-березень 2011 року у загальному розмірі 103 056 грн.

Нереальність господарських операцій доводиться податковим органом з посиланням на нікчемність правочинів, непідтвердження операцій контрагентів за ланцюгом постачання, відсутністю контрагентів за місцем їх реєстрації, відсутністю товарно-транспортних накладних за вказаними операціями, а також службовою інформацією щодо розшуку посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Синергія".

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Верховний Суд вказує, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами податкового і бухгалтерського обліку, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність здійснених операцій з поставок меблевої фурнітури та будівельних і оздоблювальних матеріалів від 04 січня 2011 року № 11, від 01 лютого 2011 року № мл 23, а також від 01 листопада 2010 року № мл 1/11, від 25 жовтня 2010 року № б/н. встановлена, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанції. За наслідками їх дослідження суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірно сформований податковий кредит у відповідності з вимогами норм податкового законодавства, на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Відсутність товарно-транспортних накладних пояснюється фактом перевезенням товарів власними силами позивача.

Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з правомірності дій платника податків та зазначали, що договори, на підставі яких виникли господарські операції нікчемними у судовому порядку не визнавались, будь-яких злочинних дій суб'єктів господарювання, підтверджених рішеннями судів, що набрали законної сили, не встановлено, реальність господарських операцій підтверджена належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності складу податкового правопорушення, покладеного в основу винесення спірного податкового повідомлення-рішення, а відтак, протиправності застосування до платника податків штрафних санкцій.

Жодних доводів щодо порушень судами попередніх інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, податковим органом в касаційній скарзі не наведено.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі № 2а-10089/11/1370 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер