Постанова

від 04.06.2014 по справі 917/1542/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2014 р. Справа№ 917/1542/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко О.В.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

за участю представників:

від позивача: Сингаївська Т.С. за належно оформленою довіреністю

від відповідача: Перець Б.О. за належно оформленою довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2014 року

у справі № 917/1542/13 (головуючий суддя Чинчин О.В., судді Стасюк С.В., Полякова К.В.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехнопроект"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 1307335,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.04.2014 року у справі № 917/1542/13 (головуючий суддя Чинчин О.В., судді Стасюк С.В., Полякова К.В.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехнопроект" до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення основної суми боргу 1282815,73 грн., три проценти річних від простроченої суми, а саме 21859,98 грн., пеню у розмірі 2659,61 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю і винести нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Іоннікова І.А., Тищенко О.В., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.05.2014 року.

У судовому засіданні 14.05.2014 року Київським апеляційним господарським судом оголошено перерву до 04.06.2014 року.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосовував норми матеріального права, неповно вивчив обставини по справі, а ті обставини, що суд вважав встановленими, залишились недоведені.

Зокрема, апелянт стверджує, що суд першої інстанції безпідставно встановив наявність у відповідача прострочення обов'язку по сплаті поставлених запасних частин до автомобілів за Договором №165/12 від 27.02.2012 року.

Апелянтом, зокрема зазначається, що пунктом 4.1. договору обов'язковим умовами для здійснення оплати за поставлене згідно договору є підписані видаткові накладні та виставлений рахунок на оплату але позивач до сьогодні не виставив Публічному акціонерному товариству "Укргазвидобування" рахунок на оплату.

Апелянт також зазначає про те, що залишився не підтвердженим розмір пені щодо стягнення яких заявлено вимоги позивачем, оскільки прострочення не відбулось, у постачальника не виникло право нарахування пені.

Позивач, згідно з поданим до суду 04.06.2014 року відзивом, проти доводів апеляційної скарги заперечив та просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2014 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

27.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротехнопроект" ("Продавець") та ДК "Укргазвидобування" Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ("Покупець") укладено Договір про закупівлю запасних частин до автомобілів № 165/12 (надалі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1. Договору, Продавець зобов'язується у 2012 році на умовах, визначених Договором, поставити Покупцю запасні частини до автомобілів, а Покупець зобов'язується на умовах визначених договором, прийняти і оплатити товар.

Відповідно до пункту 3.1. Договору визначено, що ціна договору становить 3959309,76 грн.

Ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін відповідно до пункту 3.2. Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових накладних № 52 від 16.08.2012 року, № 57 від 20.08.2012 року та № 69 від 28.09.2012 року Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 1764100,53 грн.

06 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротехнопроект" ("Продавець") та ДК "Укргазвидобування" Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ("Покупець") укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про закупівлю запасних частин до автомобілів №165/12, якою, зокрема, внесено зміни в п.3.1. Договору: "Ціна договору становить 3805921,75 грн"; п. 4.1. Договору: "розрахунок проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця протягом 15 робочих днів з дати поставки товару".

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротехнопроект" ("Продавець") та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" ("Покупець") в особі Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про закупівлю запасних частин до автомобілів № 165/12, в якій зазначено, що у зв'язку з реорганізацією Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" шляхом перетворення у Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування", - останнє є правонаступником всіх прав та обов'язків Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", і таким чином Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" є стороною за Додатковою угодою.

Відповідно до пуекту 5 Додаткової угоди № 2 до Договору про закупівлю запасних частин до автомобілів №165/12 визначено, що на підставі статті 605 Цивільного кодексу України сторони домовились, що Продавець звільняє Покупця від обов'язку сплати на суму 264615,08 грн, в зв'язку з чим заборгованість Покупця, пов'язана з виконанням Договору № 165/12 зменшується на зазначену суму і складає 1499485,45 грн.

Відповідно до Виписки з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехнопроект", виданої ПАТ "Марфін банк", 26 квітня 2013 року Відповідачем сплачено на розрахунковий рахунок Позивача 216669,72 грн. за запасні частини за Договором № 165/12.

Факт виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором поставки підтверджується матеріалами справи, а саме: видатковими накладними № 52 від 16 серпня 2012 року, № 57 від 20 серпня 2012 року та № 69 від 28 вересня 2012 року.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення основної суми боргу 1282815,73 грн., три проценти річних від простроченої суми, а саме 21859,98 грн., пеню у розмірі 2659,61 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 27.02.2012 року між ТОВ "Євротехнопроект" та філією ГПУ "Полтавагазвидобування" ПАТ "Укргазвидобування" укладено Договір про закупівлю запасних частин до автомобілів №165/12. На виконання договірних зобов'язань Позивачем було поставлено Відповідачу товар згідно видаткових накладних № 52, № 57, № 69. Додатковою угодою № 1 від 06.12.2012 року до Договору про закупівлю запасних частин до автомобілів № 165/12 було внесено зміни: у частині ціни Товару, зміни порядку розрахунків, зміну строку поставки товару. Незважаючи на виконання зобов'язань Позивача за договором, Відповідач після фактичної поставки Товару не у повному обсязі розрахувався за поставлений Товар, про що свідчать підписані Акти звіряння взаєморозрахунків від 11.04.2013 року.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Апеляційним судом встановлено, що відповідачем було не в повному обсязі та несвоєчасно виконано зобов'язання за договором № 165/12 від 27.02.2012 року про закупівлю запасних частин до автомобілів, внаслідок чого на час звернення до суду у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за наведеним договором на загальну суму 1282815,73 грн.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про сплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 1282815,73 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1282815,73 грн. боргу за поставлений товар є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором № 165/12 від 27.02.2012 року призвело до прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, керуючись пунктом 7.2.7. договору, враховуючи, що відповідачем не виконані в строк свої зобов'язання стосовно оплати товару за договором № 165/12 від 27.02.2012 року позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню у розмірі 2659,61 грн.

Нарахування здійснювалось окремо поставках від 16.08.2012 року, від 20.08.2012 року, від 28.09.2012 року з кількості днів прострочки 131 день, 127 днів та 82 дня відповідно.

Враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується з наявністю у відповідача обов'язку щодо сплати на користь позивача пені за таке прострочення.

При перевірці судом здійсненого позивачем розрахунку пені у розмірі 2659,61 грн., судом встановлено, що він відповідає вимогам законодавства та є арифметично вірними, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення три відсотки річних в сумі 21859,98 грн.

При перевірці судом проведеного позивачем розрахунку встановлено, що сума заявлених до стягнення трьох відсотків річних є арифметично вірними, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Відповідач у своїх доводах зазначає про те, що Позивач втратив своє право на задоволення вимог що випливають з договору № 165/12 у зв'язку з тим, що ДК "Укргазвидобування" 27.12.2012 року як юридична особа припинила своє існування шляхом перетворення є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 360-р від 13.06.12 р. та наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 529 від 18.07.12 р., ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" припинила свою діяльність шляхом реорганізації - перетворення у Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування".

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України, Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи (стаття 108 Цивільного кодексу України).

Таким чином, Суд зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" прийняло на себе зобов'язання за Договором про закупівлю запасних частин до автомобілів № 165/12, як правонаступник ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування", в сумі 1 282 815,73 грн., оскільки документів в підтвердження оплати заборгованості ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" до матеріалів справи не додано.

З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехнопроект" є обгурнтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2014 року у справі № 917/1542/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2014 року у справі № 917/1542/13 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2014 року у справі № 917/1542/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2014 року у справі № 917/1542/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 917/1542/13 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.А. Іоннікова

О.В. Тищенко