Постанова

від 13.08.2014 по справі 917/1542/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 917/1542/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г., суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.06.2014р. у справі№917/1542/13 Господарського судуміста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євротехнопроект" доПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" простягнення суми

за участю

- позивача:Сингаївська Т.С. (довіреність від 21.01.2014р.) - відповідача:Перець Б.О. (довіреність від 10.04.2014р.) , -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротехнопроект" (далі - позивач) просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" (далі - відповідач) 1 282 815,73 грн. боргу, 21 859,98грн. - три відсотки річних, 2 659,61 грн. - пені, всього - 1 307 335,32 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача, з яким позивач уклав договір про закупівлю запасних частин до автомобілів №165/12 від 27.02.2012р., утворилась заборгованість у зв'язку з поставкою йому товару, на яку позивачем було нараховано три відсотки річних та пеню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чинчин О.В., судді Стасюк С.В., Полякова К.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Іоннікова І.А., Тищенко О.В.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані вище судові рішення та прийняти нове, про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.02.2012р. між позивачем ("Продавець") та ДК "Укргазвидобування" Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ("Покупець"), правонаступником якого є відповідач, укладено Договір про закупівлю запасних частин до автомобілів №165/12 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1. Договору, Продавець зобов'язується у 2012 році на умовах, визначених Договором, поставити Покупцю запасні частини до автомобілів, а Покупець зобов'язується на умовах визначених договором, прийняти і оплатити товар.

Відповідно до пункту 3.1. Договору визначено, що ціна договору становить 3959309,76 грн.

Ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін відповідно до пункту 3.2. Договору.

На підставі видаткових накладних №52 від 16.08.2012р., №57 від 20.08.2012р. та №69 від 28.09.2012р. Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 1 764 100,53 грн.

Оскільки факт виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором поставки підтверджується матеріалами справи, а саме: видатковими накладними №52 від 16.08.2012р., №57 від 20.08.2012р. та №69 від 28.09.2012р., а відповідач своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунків не виконав, позивач і звернувся у суд з даним позовом.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що матеріалами справи підтверджується факт поставки товару відповідачу, який не в повному обсязі та несвоєчасно виконав свій обов'язок щодо оплати поставленого товару.

У касаційній скарзі відповідач, як на підставу для скасування судових рішень посилається на те, що оскільки за умовами, визначеними сторонами, Договір діє в частині розрахунків до повного його виконання, то свої зобов'язання із оплати відповідач не прострочив, тому судами порушено приписи статті 631 Цивільного кодексу України.

Між тим, з такими доводами погодитись не можна виходячи з наступного.

Відповідно до приписів вказаної норми строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1).

Звернувшись у суд з даним позовом, як на підставу для його задоволення позивач посилався на умови п.4.1 вказаного договору, зазначаючи, що розрахунки мають здійснюватися протягом 90 робочих днів з дати поставки на підставі підписаних сторонами видаткових накладних або актів на товар та рахунків на оплату товару.

Судами встановлено факт отримання товару відповідачем відповідно до наданих судам видаткових накладних, отже ці висновки відповідачем не спростовані.

Згідно ж із положеннями статті 629 вказаного кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами, тому враховуючи встановлені судами обставини справи щодо поставки товару на підставі підписаних сторонами видаткових накладних, відсутні правові підстави вважати, що судами порушено приписи статті 631 Цивільного кодексу України.

Крім того, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3 ст.692 кодексу).

Оскільки відповідачем поставлений товар був прийнятий, щодо неналежної якості, кількості, асортименту згідно із встановленими обставинами справи відповідачем позивачу не заявлялось, відповідачем не спростовано того, що в нього виникла заборгованість у заявленому в позові розмірі.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 кодексу).

Як встановлено судами, на підставі пункту 7.2.7. Договору, враховуючи, що відповідачем не виконані в строк свої зобов'язання стосовно оплати товару за договором № 165/12 від 27.02.2012р. позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню у розмірі 2659,61 грн. Нарахування здійснювалось окремо поставках від 16.08.2012 року, від 20.08.2012 року, від 28.09.2012 року з кількості днів прострочки 131 день, 127 днів та 82 дня відповідно.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами були перевірені розрахунки, здійснені позивачем, нарахувань пені та трьох відсотків річних, і було визначено, що розрахунки вірні.

Відповідачем в касаційній скарзі вказані обставини не спростовані.

За вказаних обставин посилання на відсутність на даний момент обов'язку сплатити заборгованість та вини, викладені в касаційній скарзі, не заперечують висновків судів попередніх інстанцій та не можуть бути підставою для скасування оскаржених рішень.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014р. у справі Господарського суду міста Києва №917/1542/13, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський