Постанова

від 10.06.2014 по справі 910/15639/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р. справа№ 910/15639/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Базалицький С.В.

відповідача-1 - не з'явились

відповідача-2 - не з'явились

третьої особи - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми «АВ-К»

на рішення Господарського суду м. Києва від 10.02.2014 р.

у справі № 910/15639/13 (суддя - Ковтун С.А.)

за позовом Приватного підприємства фірми «АВ-К»

до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

третя особа Асоціація «Всеукраїнський союз закладів підготовки водіїв»

про визнання недійсним договору № 14/12 від 10.12.2012 р. про відступлення права вимоги (цесії)

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Приватне підприємство фірма «АВ-К» звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору № 14/12 від 10.12.2012 р. про відступлення права вимоги (цесії).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.08.2013 р. провадження у справі № 910/15639/13 припинено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 р. ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.08.2013 р. скасовано та передано справу № 910/15639/13 на розгляд до Господарського суду м. Києва.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.02.2014 р. у справі № 910/15639/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 10.02.2014 р. у справі № 910/15639/13, Приватне підприємство фірма «АВ-К» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про повне задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що при укладенні договору № 14/12 від 10.12.2012 р. про відступлення права вимоги (цесії) за договором про надання послуг № 9/02-12 від 07.02.2012 р., відповідачу-2 була відступлена неіснуюча, недійсна вимога, тому спірний договір про відступлення права вимоги не відповідає вимогам закону.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 р., визначено наступну колегію суддів: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді: Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/15639/13, а розгляд справи призначено на 13.05.2014 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 р. розгляд справи було відкладено до 10.06.2014 р.

10.06.2014 р. у судове засідання представники відповідачів та третьої особи повторно не з`явились, хоча повідомлялися належним чином про час і місце розгляду скарги.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка у судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

07.02.2012 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - відповідач-1, повірений) та Асоціацією «Всеукраїнський союз закладів підготовки водіїв» (далі - третя особа, поручитель) було укладено договір доручення (далі - договір доручення).

Відповідно до п. 1.1 договору доручення сторони домовились, що поручитель, який експлуатує автодром (майно) відповідно до договору оренди, доручає повіреному організувати роботи, пов'язані із комплексним обслуговуванням, утриманням у належному стані та поточним ремонтом орендованого майна, відповідно до умов даного договору, а також укладати від власного імені з автошколами відповідні договори, пов'язані з виконанням цього доручення.

Також, 07.02.2012 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - виконавець) та Приватним підприємством фірмою «АВ-К» (далі - замовник) було укладено договір про надання послуг № 9/02-12 (далі - договір про надання послуг).

Згідно з п. 1.1 договору про надання послуг сторони домовились, що виконавець згідно договору доручення бере на себе обов'язок організовувати та контролювати виконання робіт, пов'язаних із утриманням у належному стані, поточним ремонтом, а також комплексним обслуговуванням майна ТОВ «Автодром», яке передане Асоціації на підставі договору оренди, а замовник бере на себе обов'язок оплатити виконання даних послуг відповідно до умов даного договору.

10.12.2012 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - новий кредитор) укладено договір № 14/12 про відступлення права вимоги (цесії) (далі - договір про відступлення права вимоги).

Відповідно до п. 1 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги, належне первісному кредитору до Приватного підприємства Фірми «АВ-К».

Згідно з п. 2 договору про відступлення права вимоги кредитор набуває права вимагати від боржника належного виконання наступних обов'язків, а саме: сплати заборгованості за наданими послугами по договору № 9/02-12 від 07.02.2012 р. про надання послуг.

Як передбачено п. 3 договору про відступлення права вимоги, право вимоги засновано на зобов'язаннях сторін по договору про надання послуг.

Відповідно до п. 4 договору про відступлення права вимоги документи, які підтверджують заборгованість боржника перед первісним кредитором, передаються первісним кредитором новому кредиторові в момент підписання цього договору.

Згідно з актом прийому-передачі документів по договору № 14/12 від 10.12.2012 р. про відступлення права вимоги (цесії) Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 передав, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 прийняв наступні документи:

- договір про надання послуг № 9/02-12 від 07.02.2012 р. - оригінал, 1 арк.,

- банківські виписки за березень, квітень 2012 р. - копії, завірені печаткою та підписом ФОП ОСОБА_3, 2 арк.

Вказаний акт прийому-передачі було підписано обома сторонами та скріплено їх печатками.

29.01.2013 р. відповідач-1 надіслав на адресу позивача повідомлення про відступлення права вимоги, яким останнього було повідомлено про зміну кредитора в зобов'язанні - ФОП ОСОБА_3 відступив ФОП ОСОБА_4 право вимоги до ПП Фірми «АВ-К» по договору № 9/02-12 від 07.02.2012 р. про надання послуг.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що укладаючи договір про надання послуг, ФОП ОСОБА_3 діяв на виконання договору доручення, тобто був повіреним Асоціації «Всеукраїнський союз закладів підготовки водіїв», у зв'язку з чим не набув жодних прав та обов'язків за цим договором, а тому майнові права ФОП ОСОБА_3 до ПП «АВ-К» за договором № 14/12 від 10.12.2012 р. в момент передання цих вимог не існували.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (ст. 518 ЦК України).

Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні, відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

За змістом вказаних норм, у випадку передання недійсної вимоги або неіснуючої вимоги настають наслідки, які не впливають на дійсність договору цесії. У разі відступлення права вимоги відбувається тільки заміна сторони у зобов'язанні, і боржник наділений правом висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні ті ж заперечення, які він мав проти первісного кредитора.

Крім того, положеннями п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9 передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Так, позивачем не було доведено яким саме чином укладення спірного договору порушує його права.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, судова колегія дійшла висновку про відсутність з боку відповідачів порушень щодо визначення істотних умов спірного договору при його укладенні.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як передбачено ч. 4 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують невідповідність спірного договору умовам чинного законодавства, тому відсутні правові підстави для задоволення позову про визнання недійсним договору №14/12 від 10.12.2012 р. про відступлення права вимоги (цесії).

До того ж не підтверджений належними доказами факт непідписання оспорюваного договору з боку первісного кредитора.

Отже доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 10.02.2014 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства фірми «АВ-К» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми «АВ-К» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 10.02.2014 р. у справі № 910/15639/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/15639/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран