Постанова

від 06.08.2014 по справі 910/15639/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року Справа № 910/15639/13

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства фірми "АВ-К" на рішення Господарського суду міста Києва від 10 лютого 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 червня 2014 року у справі № 910/15639/13 за позовом приватного підприємства фірми "АВ-К" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа - асоціація "Всеукраїнський союз закладів підготовки водіїв", про визнання недійсним договору,

УСТАНОВИВ: У серпні 2013 року приватне підприємство фірма "АВ-К" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору від 10 грудня 2012 року № 14/12 про відступлення права вимоги (цесії) з підстав невідповідності закону та фіктивності.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 позов не визнав.

Ухвалою господарського суду від 16 серпня 2013 року до участі у справі залучено третьою особою асоціацію "Всеукраїнський союз закладів підготовки водіїв".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10 лютого 2014 року (суддя С. Ковтун), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 червня 2014 року, у позові відмовлено з мотивів безпідставності.

Приватне підприємство фірма "АВ-К" просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 208, 215, 514, 517, 518, 519 Цивільного кодексу України, статей 4 3 , 32, 34, 43, 85, 87, 101 Господарського процесуального кодексу України та передати справу на новий розгляд.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте відповідачі та третя особа право на подання відзиву на касаційну скаргу не використали і представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 7 лютого 2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (повірений) і асоціацією "Всеукраїнський союз закладів підготовки водіїв" (поручитель) було укладено договір доручення (далі - договір доручення), на умовах якого сторони погодили, що поручитель, який експлуатує автодром (майно) згідно договору оренди, доручає повіреному організувати роботи, пов'язані із комплексним обслуговуванням, утриманням у належному стані та поточним ремонтом орендованого майна, а також укладати від власного імені з автошколами відповідні договори, пов'язані з виконанням цього доручення.

У цей же день між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та приватним підприємством фірмою "АВ-К" (замовник) було укладено договір № 9/02-12 про надання послуг (далі - договір про надання послуг), відповідно до умов якого виконавець, згідно договору доручення, бере на себе обов'язок організовувати та контролювати виконання робіт, пов'язаних із утриманням у належному стані, поточним ремонтом, а також комплексним обслуговуванням майна товариства з обмеженою відповідальністю "Автодром", яке передане асоціації "Всеукраїнський союз закладів підготовки водіїв" на підставі договору оренди, а замовник бере на себе обов'язок оплатити виконання даних послуг.

10 грудня 2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір № 14/12 про відступлення права вимоги (цесії), далі скорочено - договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги, належне первісному кредитору до приватного підприємства фірми "АВ-К".

Умовами договору про відступлення права вимоги сторони погодили, що кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов'язків, а саме: сплати заборгованості за наданими послугами по договору про надання послуг; право вимоги засновано на зобов'язаннях сторін по договору про надання послуг; документи, які підтверджують заборгованість боржника перед первісним кредитором, передаються первісним кредитором новому кредиторові в момент підписання цього договору (пункти 2, 3, 4 договору)

Згідно з актом прийому-передачі документів за договором про відступлення права вимоги, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передав, а фізична особа-підприємець ОСОБА_2 прийняв наступні документи: договір про надання послуг (оригінал, 1 арк.); банківські виписки за березень, квітень 2012 року (копії, завірені печаткою та підписом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 2 арк.).

29 січня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повідомив приватне підприємство фірму "АВ-К" про відступлення права вимоги за договором про надання послуг фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що при укладанні договору про надання послуг підприємець ОСОБА_1 був повіреним асоціації "Всеукраїнський союз закладів підготовки водіїв", а відтак не набув прав до приватного підприємства фірми "АВ-К" які передав іншій особі.

За правилами статей 512 і 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами статей 516, 517 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (статті 518 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні, відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до вимог частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди виходили з того, що зазначені дії сторін мають відповідні правові наслідки, договір не суперечить вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства; особи, які вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Усупереч вказаним статтям, позивач не надав господарським судам доказів, які підтверджують позовні вимоги.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду міста Києва від 10 лютого 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 червня 2014 року у справі № 910/15639/13 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства фірми "АВ-К" без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В.І. Студенець